Історія Харцизька на поштових листівках: станція та околиці початку ХХ століття

Вітання з Харцизьку. Вітальна листівка видавництва Товариства «К.П.» (Контрагент Печати)

Як виглядав Харцизьк понад сто років тому: добірка поштових листівок із залізничною станцією та околицями міста початку ХХ століття. 

Історія станції Харцизьк тісно пов’язана з освоєнням степових просторів Донбасу та розвитком залізничної мережі у другій половині ХІХ століття. Назва місцевості має глибоке історичне коріння. Тривалий час степові простори Донецького кряжу залишалися малозаселеними й входили до так званого «Дикого поля». Ці території вважалися небезпечними для купців та чумаків, чий товар нерідко ставав здобиччю «харцизяк». Саме сюди втікали селяни та козаки, рятуючись від кріпацтва. За однією з версій, турки й татари називали їх «харцизами», тобто «розбійниками». Від цього слова й походить назва Харцизька.

У другій половині XVIII століття на цих землях існувала слобода Харцизька, що належала родині Іловайських. Унаслідок указів російської влади ці території передали старшині Війська Донського, і Іловайські стали одними з найбільших землевласників у цьому краї. Із 1860-х років тут розпочався видобуток кам’яного вугілля. Поклади вугілля розробляли поблизу річки Кринки, у районі Калинового яру та Ясинівського селища. Вугілля доставляли до майбутньої станції волами, де його вручну вантажили у вагони. Саме наявність корисних копалин і вигідне розташування зумовили появу тут залізничної станції Курсько-Харківсько-Азовської залізниці.

Ст. Харцизьк. №1. Вокзал. Поштова листівка видавництва Товариства «К.П.» (Контрагент Печати)

Станція Харцизьк сформувалася важливим транспортним вузлом на перетині залізничних напрямків Микитівка—Таганрог і Ясинувата—Іловайське. Згодом її з’єднали з Катерининською залізницею. Вона стала транзитною і вже на початку ХХ століття забезпечувала значний рух: щодобовий оборот сягав близько 1000 вагонів, а через вузол проходило до 30 пар поїздів різного призначення. Крім того, Харцизьк виконував функції оборотної станції для пасажирських вагонів, що курсували на цьому напрямку.

Вантажна робота станції була різноманітною. Тут здійснювали навантаження хліба, яке в сезон досягало 20–25 вагонів на добу. Також через спеціальну гілку довжиною близько 13 верст, що належала Русько-Донецькому товариству, на станцію надходило до 40 вагонів гірничозаводських вантажів щодня.

Розвиток станції сприяв формуванню пристанційного селища. Спочатку воно зростало повільно: у 1880-х роках тут проживало менше 500 осіб. У 1887 році ці місця відвідав Антон Чехов, який описав Харцизьк як загублений у степу напівстанок. Лише у 1885 році тут відкрили поштове відділення, а згодом збудували вокзал.

Ст. Харцизьк. №2. Вокзал. Поштова листівка видавництва Товариства «К.П.» (Контрагент Печати)

Вітання з Харцизьку. Вокзал. Вітальна листівка видавництва Товариства «К.П.» (Контрагент Печати)

Поступово селище поділилося на дві частини залізничною лінією. Південна частина, через заболочені ґрунти була малопривабливою для проживання. Північна частина виглядала більш розвиненою: тут знаходилися церква, адміністративні будівлі, крамниці та трактир. При станції діяла однокласна залізнична школа.

Ст. Харцизьк. №3. Міст та став біля водокачки. Поштова листівка видавництва Товариства «К.П.» (Контрагент Печати)

Важливу роль у розвитку станції відігравала промисловість. Поблизу, менш ніж за версту від станції, у 1898 році було збудовано Харцизький котельно-механічний завод, який спочатку належав Дебальцівському товариству механічних заводів. Після тимчасового занепаду у 1905 році підприємство відновило діяльність у 1910 році вже під керівництвом Генерального товариства Макіївських сталеливарних заводів. Завод був з’єднаний зі станцією окремою залізничною колією і спеціалізувався на виробництві котлів, чавунного литва та іншої продукції. Згодом на підприємстві було побудовано трубний цех, де виготовляли сталеві труби, призначені для водопровідних і каналізаційних систем, тоді ж завод було перейменовано на Харцизький трубний завод.

Ст. Харцизьк. №4. Велика вулиця. Поштова листівка видавництва Товариства «К.П.» (Контрагент Печати)

Ст. Харцизьк. №4. Став та гай. Поштова листівка видавництва Товариства «К.П.» (Контрагент Печати)

На початку ХХ століття станція Харцизьк вже являла собою значний транспортно-промисловий центр. Тут діяли залізничне депо, вагонні майстерні, матеріальні склади, лікарський пункт, двокласне училище. У самому селищі налічувалося понад 250 дворів із населенням більше 1500 осіб. Працювали парові млини, механічні заводи, хлібні склади та цегельний завод.

Ст. Харцизьк, 1909 р. Фотопоштівка початку XX ст.

Ст. Харцизьк. Катерининська залізниця. Поштова листівка початку XX ст.