Зарицкий П.В. Особенности диагенетического перераспределения вещества в песчаных породах угленосных отложений Донбасса (Литология и полезные ископаемые №2, 1964)

Зарицкий П. В. Особенности диагенетического перераспределения вещества в песчаных породах угленосных отложений Донбасса. Литология и полезные ископаемые. 1964. №2. С. 131-134.

Дослідження присвячене вивченню особливостей діагенетичного перерозподілу речовини в піщаних породах на прикладі конкрецій із дрібнозернистих прибережно-морських пісковиків західної частини Донецького басейну. Матеріалом для аналізу став великодіаметральний керн, отриманий під час проходки шахтних стовбурів бурінням установкою УКБ-3,6 М. Вивчено велику лінзоподібну конкрецію розміром до 0,6×1,0×2,0 м та вміщуючі пісковики, що дозволило дослідити просторові зміни складу порід навколо неї. Встановлено особливості діагенетичного перерозподілу речовини в піщаних породах і проведено порівняння з тонкозернистими відкладами.

Завантажити PDF

Зарицкий П.В. Раннедиагенетические трещины в угленосных отложениях среднего карбона Донецкого бассейна (Литология и полезные ископаемые №1, 1963)

Зарицкий П. В. Раннедиагенетические трещины в угленосных отложениях среднего карбона Донецкого бассейна. Литология и полезные ископаемые. 1963. №1. С. 139-142.

Керн великого діаметра (понад 3 м), який піднімається під час проходження шахтних стовбурів бурінням за допомогою установки УКБ — 3,6 м, є чудовим об'єктом для літологічних спостережень. У ньому вдало поєднуються свіжість матеріалу з великою площею огляду та можливістю проводити спостереження у трьох вимірах. Усе це наявне, але лише окремо, у природних відслоненнях і керні звичайного діаметра.

Під час вивчення керна великого діаметра можна отримати унікальні фотографії та замальовки структурно-текстурних особливостей порід, характеру переходів і контактів шарів, розподілу та умов залягання органічних решток, конкрецій та інших включень тощо. У зв'язку з цим автор прагне привернути увагу дослідників до унікальних «відслонень», отриманих із значної глибини.

Під час опису такого керна, отриманого при проходженні шахтного стовбура на полі шахти 4-21 (Петровський район, поблизу м. Донецька), нашу увагу привернули своєрідні за умовами залягання карбонатні конкреції.

Завантажити PDF

Крестовников В.Н. Новые ракообразные филлокариды палеозоя Русской платформы, Урала, Тимана и Донбасса (Труды Геологического института. Вып. 52, 1961)

Крестовников В. Н. Новые ракообразные филлокариды палеозоя Русской платформы, Урала, Тимана и Донбасса. Труды Геологического института. 1961. Вып. 52. 68 с.

Викопні рештки філокарид трапляються порівняно рідко, і до недавнього часу в межах СРСР були відомі лише поодинокі їхні знахідки. У складі ряду ракоподібних Phyllocarida, який був виділений Паккардом (Packard, 1879), було об'єднано сучасних ракоподібних родини Nebaliidae та близьких до них викопних ракоподібних. Клаус (Claus, 1889) і Стромер (Stromer, 1909) для сучасних філокарид запропонували назву Leptostraca, а для викопних представників — Archaeostraca. Я. А. Бірштейн пропонує відносити філокарид до надряду, а їхні синоніми Leptostraca і Archaeostraca для сучасних та викопних представників виділяти як окремі ряди.

Лише в останні роки, у зв'язку з широким розвитком геологічних розвідувальних робіт і буріння, кількість таких знахідок швидко зростає, і нині вони вже відомі з різноманітних фацій палеозою СРСР — від нижнього кембрію до пермі. Однак у стратиграфії ці рештки майже не використовуються і практично не враховуються широким колом геологів. Тому доцільно описати нові рештки цієї групи та привернути увагу до можливості їхнього використання для стратиграфічних досліджень.

Із кам'яновугільних відкладів Донбасу геологом Д. Є. Айзенвергом нам було передано 14 зразків із філокаридами. Серед них наразі визначено та описано представників родини Rhinocaridae — роду Dithyrocaris з верхів нижнього карбону, башкирських верств середнього карбону та верхнього карбону.

Завантажити PDF

Кравцов А.И., Элипсон М.М. К вопросу о влиянии подземных вод на газоносность угольных месторождений в Донецком бассейне (Труды Института геологических наук. Вып. 42, 1940)

Кравцов А. И., Элипсон М. М. К вопросу о влиянии подземных вод на газоносность угольных месторождений в Донецком бассейне. Труды Института геологических наук. 1940. Вып. 42. Геологическая серия (№ 12). С. 1-15.

У цій статті розглядається питання впливу гідрогеологічних умов на газоносність вугільних родовищ Донецького басейну. Дослідження проводилися в Горлівському та Боково-Хрустальському районах Донбасу.

У геологічному відношенні Горлівський район являє собою антикліналь. Вугільні пласти, що розробляються шахтами, належать до світ C₂⁵, C₂⁶ та C₃¹, тобто охоплюють верхню частину середнього та початок верхнього відділу кам'яновугільної системи.

Боково-Хрустальський район являє собою синкліналь, яка є найбільшою синклінальною складкою Донецького вугільного басейну. У геологічному відношенні він складений відкладами світ C₂², C₂⁶ та C₃¹. Особливості будови, тектонічної порушеності та літологічного складу району визначають відповідні гідрогеологічні умови.

Основні спостереження з метою встановлення впливу гідрогеологічних умов на газоносність вугільних родовищ у Горлівському районі проводилися на шахтах № 1–3 «Кочегарка», № 5 ім. Леніна та «Комсомолець», а в Боково-Хрустальському районі — на шахтах № 7/8 «Карл», № 16 «Известия», № 21 та № 10.

На підставі комплексного аналізу геологічних, гідрогеологічних і гірничотехнічних досліджень у вугільних районах можна очікувати розроблення методики прогнозування газоносності як уже розвіданих, так і тих родовищ, що перебувають на стадії розвідки. Це дасть змогу ефективніше запобігати раптовим викидам газу у шахтах.

Завантажити PDF

Логвиненко Н.В. О климате каменноугольного периода на территории Донецкого бассейна (Известия Академии наук СССР. Серия геологическая, № 2, 1947)

Логвиненко Н. В. О климате каменноугольного периода на территории Донецкого бассейна. Известия Академии наук СССР. Серия геологическая. 1947. № 2. С. 139-141.

У попередніх роботах автора з літології донецьких кам'яновугільних порід було встановлено, що в міру наближення до підошви вугільних пластів загальний вміст польових шпатів у породах зменшується, а кількість вивітрілих польових шпатів збільшується. У породах, які безпосередньо складають підошву вугільних пластів, присутні виключно вивітрілі польові шпати.

Подальші дослідження показали, що в породах товщі, проміжної між вугільними пластами, переважають свіжі польові шпати, поряд з якими наявний ряд малостійких мінералів: біотит, лепідомелан, апатит та інші. Подібне явище також було описане Удлюфтом у кам'яновугільних відкладах Вестфальського басейну.

Завантажити PDF

Шатский Н.С. Большой Донбасс и система Вичита. Сравнительная тектоника древних платформ (Известия Академии наук СССР. Серия геологическая, № 6, 1946)

Шатский Н. С. Большой Донбасс и система Вичита. Сравнительная тектоника древних платформ. Статья 2. Известия Академии наук СССР. Серия геологическая. 1946. № 6. С. 57-90.

Ця стаття, що є другою частиною дослідження з порівняльної тектоніки давніх платформ, присвячена питанню природи Великого Донбасу. З'ясування загальної тектонічної будови Донецького басейну ґрунтується на порівнянні його з відомою геологічною структурою Північноамериканської платформи — системою Вічита. У статті описано систему Вічита в обсязі, прийнятому автором, і з'ясовано її співвідношення зі складчастим поясом Уошито (Ouachita). Далі розглянуто структури типу «поперечних крайових прогинів», до яких належить система Вічита, та встановлено загальні умови їх утворення по окраїнах платформ. На підставі цих даних визначено межі структури Великого Донбасу, її тип і походження.

Завантажити PDF

Логвиненко Н.В. Некоторые закономерности процесса осадконакопления в среднем и верхнем карбоне северо-востока Донбасса (Известия Академии наук СССР. Серия геологическая, №5, 1945)

Логвиненко Н. В. Некоторые закономерности процесса осадконакопления в среднем и верхнем карбоне северо-востока Донбасса. Известия Академии наук СССР. Серия геологическая. 1945. №5. С. 73-86.

Праця містить опис явищ циклічної седиментації у відкладах середнього та верхнього відділів кам'яновугільної системи північно-східної частини Донецького басейну (Білокалитвинський район). Встановлено закономірну повторюваність відкладів різних груп фацій, тобто наявність циклів седиментації. Наведено стислу літолого-мінералогічну характеристику цих циклів.

Висвітлено зв'язок седиментації з тектогенезом та її значення для розв'язання палеогеографічних проблем.

Завантажити PDF

Лунгерсгаузен Л. Палеогеография Днепровско-Донецкой впадины в юрский период (Известия Академии наук СССР. Серия геологическая, № 3, 1944)

Лунгерсгаузен Л. Палеогеография Днепровско-Донецкой впадины в юрский период. Известия Академии наук СССР. Серия геологическая. 1944. № 3. С. 22-27.

Автор намагається відновити історію переміщення берегової лінії моря, яке заповнювало Дніпровсько-Донецьку западину та Донецький басейн у юрський період. Послідовний хід трансгресій і регресій морського басейну зображено на низці схематичних палеогеографічних карт.

Завантажити PDF

Донабедов A.T. Некоторые результаты геофизических исследований Большого Донбасса (Известия Академии наук СССР. Серия геологическая, №5, 1940)

Донабедов A. T. Некоторые результаты геофизических исследований Большого Донбасса. Известия Академии наук СССР. Серия геологическая. 1940. №5. С. 61-87.

Стаття знайомить зі станом робіт над проблемою Великого Донбасу у 1940 році; крім підсумків досліджень, у статті наведено основні напрями подальшого розвитку робіт.

Завантажити PDF

Яковлев Н.Н. О пермской доломитовой толще Донбасса (Известия Академии наук СССР. Серия геологическая, №4, 1940)

Яковлев Н. Н. О пермской доломитовой толще Донбасса. Известия Академии наук СССР. Серия геологическая. 1940. №4. С. 69-72.

У статті описується найбільш виразний розріз пермської доломітової товщі Донбасу поблизу м. Артемівська (Бахмута) та проводиться його зіставлення з розрізом доломітової товщі найглибшої свердловини (близько 1000 м) Бахмутської котловини, пробуреної у 1934–1936 роках.

Завантажити PDF

Карлов Н.Н. Новые данные о распространении и о составе меловых отложений в пределах юго-западной окраины Донецкого бассейна (Известия Академии наук СССР. Серия геологическая, №5, 1937)

Схема передбачуваного поширення верхньокрейдових відкладів у межах південно-західної окраїни Донбасу та на захід від неї (складена М. М. Карловим у 1936 р.)

Карлов Н. Н. Новые данные о распространении и о составе меловых отложений в пределах юго-западной окраины Донецкого бассейна. Известия Академии наук СССР. Отделение математических и естественных наук. Серия геологическая. 1937. №5. С. 810-823.

Крейдові відклади південної окраїни Донбасу та всієї Причорноморської западини загалом вивчені недостатньо. У Мелітопольському районі, незважаючи на значну глибину окремих артезіанських свердловин (м. Мелітополь — 362,7 м, Новоолексіївка — 326,6 м, економія Ельбінг — 502,02 м), крейдових відкладів під час буріння не було досягнуто і, вочевидь, вони залягають на значній глибині.

Незважаючи на значну глибину свердловин (понад 500 м) у низці районів Причорноморської западини, крейдових відкладів також не було досягнуто, через що висловлювалися припущення, що вони залягають на великій глибині. На підставі результатів нових бурових робіт, під час яких було виявлено крейдові відклади, автор беззаперечно встановлює їх широке поширення в межах досліджуваного району та висловлює припущення про їх суцільний розвиток.

Завантажити PDF

Захаров Е.Е. О геологической структуре Никитовского месторождения ртутных руд в Донецком бассейне (Известия Академии наук СССР. Серия геологическая, №1, 1936)

Захаров Е. Е. О геологической структуре Никитовского месторождения ртутных руд в Донецком бассейне. Известия Академии наук СССР. Отделение математических и естественных наук. Серия геологическая. 1936. №1. С. 185-198.

Микитівське родовище в геологічному відношенні вважається відносно добре дослідженим. Геологами, які вивчали родовище раніше, опрацьовано стратиграфію порід, що складають цей район, і наведено петрографічну характеристику пісковиків, які вміщують руду; детально вивчено мінеральні асоціації та послідовність кристалізації руди. Питанням геологічної будови приділялося менше уваги, особливо питанню зв'язку мінералізації з певними структурно-геологічними елементами.

Дослідженнями Геологічного інституту Академії наук СРСР у 1935 році встановлено, що система тріщин, розвинених на Микитівському родовищі, значною мірою контролює не лише локалізацію, а й характер рудоутворення. Встановлено, що велика тріщина, так звана «січна», має давніший вік порівняно з мінералізацією. Цю тріщину можна вважати основним каналом, яким надходили рудоносні розчини.

Завантажити PDF

Гинзбург И.И. Никелькобальтовый вад в третичных отложениях Донбасса (Известия Академии наук СССР. Серия геологическая, №1, 1936)

Гинзбург И. И. Никелькобальтовый вад в третичных отложениях Донбасса. Известия Академии наук СССР. Отделение математических и естественных наук. Серия геологическая. 1936. №1. С. 177-183.

У статті наведено випадок утворення нікель-кобальтового ваду у вигляді плівок, що покривають піщинки кварцових пісків полтавського ярусу (олігоцену) та цементують їх у тонкі сочевицеподібні прошарки пісковику (Донбас, Нагольний кряж). Вміст нікелю і кобальту в них, очевидно, пов’язаний із вивітрюванням рудних жил, що містять ці метали та розташовані неподалік цього місця, але наразі ще не виявлені.

«В геологической литературе многократно описывали содержащие кобальт и никель вады, образующиеся как продукты окисления и миграции окислов марганца в рудных месторождениях, при выветривании пород и пр.

Особый интерес представляют вады-пленки, обволакивающие и цементирующие песчаники в марганцевисто-железистые прослои, пропласты и пр. Такой случай нами наблюдался в районе станции Майорская около Никитовки (Донбасс).

На Константиновском стекольном заводе еще в 1928 г. я обратил внимание на отдельные черные комья, сростки песка, выкидываемые барабаном, в котором происходит просеивание песка. Уже один внешний вид указывал на то, что мы имеем здесь дело с марганцевисто-железистыми пленками. Песок завод брал со ст. Майорская. Весьма интересны черные конусообразные свечечки длиной до 8—10 см и диаметром основания 5—7 мм, которые встречаются в том же месте. Осмотр на месте выяснил, что мы имеем здесь дело с третичными песками полтавского яруса, чрезвычайно развитого в Артемовском округе. В песке попадаются три линзовидных прослоя (лепешки) черного песка в несколько сантиметров мощности, которые при добыче обыкновенно откидываются как материал, негодный для стекольного дела».

Завантажити PDF

Большая вода индустрии: Очерки из истории производственного объединения «Укрпромводчермет» (1980)

Соляник В. В. и др . Большая вода индустрии: Очерки из истории производственного объединения «Укрпромводчермет» / В. В. Соляник, П. Г. Луценко, А. Г. Беланенко. Донецк: Донбасс , 1980. 120 с., 8 л. ил. (История фабрик и заводов).

Книга з відомої серії «Історія фабрик і заводів» присвячена виробничому об’єднанню «Укрпромводчормет». Основну увагу приділено будівництву та експлуатації штучного водотоку — каналу Сіверський Донець — Донбас.

«У 1930 році за рішенням радянського уряду було створено спеціальний трест із забезпечення водою Донбасу та Криворіжжя — «Донбасводтрест», пізніше реорганізований у виробниче об’єднання «Укрпромводчормет». За 50 років його діяльності створено найбільшу в країні централізовану систему питного та технічного водопостачання.

Книга розповідає про трудові здобутки колективу об’єднання, вирішення проблем водопостачання, охорону та раціональне використання водних ресурсів».

Завантажити PDF

Жук Г.П. Северский Донец — Донбасс: Путеводитель (1982)

Жук Г. П. Северский Донец — Донбасс: Путеводитель. Донецк: Донбас, 1982. 79 с., ил.

Книга-путівник присвячена каналу Сіверський Донець — Донбас — одному з найбільших водогосподарських об'єктів регіону. У виданні розповідається про його будівництво, реконструкцію та експлуатацію, значення для забезпечення водою міст і промислових підприємств Донбасу, а також знайомить із населеними пунктами, розташованими вздовж каналу.

Завантажити PDF

Давыдов В.Д. Голубое ожерелье Донбасса (1980)

Давыдов В. Д. Голубое ожерелье Донбасса: Науч.-попул. очерк. Донецк: Донбас, 1980. 100 с., ил.

«Вода — візничий природи». Так Леонардо да Вінчі характеризував її значення у всіх природних явищах, у житті людини. Незвичайні її властивості, незліченні «професії». В індустріальному Донбасі вона допомагає шахтарям добувати вугілля, металургам — виплавляти сталь, хімікам —одержувати цінні продукти, хліборобам — підвищувати врожаї.

Книга розповідає про водні ресурси краю, про охорону та раціональне їх використання. Розрахована на широке коло читачів».

Завантажити PDF

Шабалин А.Ф. Донецкая вода: краткий очерк водоснабжения Донбасса (1956)

Шабалин А. Ф. Донецкая вода: краткий очерк водоснабжения Донбасса / А. Ф. Шабалин. Сталино: Сталинское областное издательство, 1956. 65 с. (Край Донецкий).

Книга присвячена історії водопостачання Донбасу. У ній розповідається про проблему дефіциту водних ресурсів у регіоні та будівництво водогосподарської інфраструктури в радянський період, зокрема водоводів, водосховищ і каналу Сіверський Донець — Донбас. Видання містить стислий огляд розвитку системи водопостачання та буде цікавим дослідникам історії Донбасу й промислової спадщини.

Завантажити PDF

План-схема розташування заводу «Русско-Краска», станції та селища Рубіжне (1916 р.)

Микуленко В.В., Севастьянов Л.А., Гриценко В.Н. Рубежанский химический комбинат (1973)

Микуленко В. В., Севастьянов Л. А., Гриценко В. Н. Рубежанский химический комбинат. Донецк: "Донбас", 1973. 181 с., 12 л. ил. (История фабрик и заводов).

Книга з відомої серії «Історія фабрик і заводів» присвячена Рубежанському хімічному комбінату — одному з провідних центрів вітчизняної анілінофарбової промисловості. У виданні розповідається про історію підприємства, що бере початок від будівництва заводу «Русско-Краска» у 1915 році поблизу станції Рубіжне. Показано становлення виробництва синтетичних барвників в умовах Першої світової війни та розвиток підприємства у радянський період. Особливу увагу приділено праці хіміків і робітників, завдяки яким комбінат став одним із найбільших виробників барвників у країні та експортером продукції до десятків держав. Книга розрахована на широке коло читачів.

Завантажити PDF

Гонимов И.А. Старая Юзовка: Сталинский металлургический завод: 1869-1905 (1937)

Гонимов И. А. Старая Юзовка: 1869-1905: Сталинский металлургический завод. Москва; Киев: ОГИЗ, 1937. 256 с., 22 л. ил. (История фабрик и заводов).

Книга зі відомої серії «Історія фабрик і заводів» присвячена Сталінському металургійному заводу (колишньому Юзівському заводу Новоросійського акціонерного товариства). Видання розповідає про становлення підприємства, розвиток Юзівки та життя робітників наприкінці ХІХ — на початку ХХ століття. Основою для книги стали спогади старих робітників — учасників революційного руху, а також архівні джерела. Матеріали були зібрані та літературно опрацьовані І. О. Гонімовим.

Завантажити PDF

Колесниченко Н.Н. Хрустальский пласт. Часть III. Повести и рассказы о шахтерах (1997)

Колесниченко Н. Н. Хрустальский пласт. Часть III. Повести и рассказы о шахтерах. Луганск, 1997. 30 с.

Третя невелика книга автора присвячена шахтарському середовищу міста Красний Луч і людям, які все життя провели під землею та на керівних посадах у вугільній галузі. У центрі оповіді — шахтарська плеяда: потомствені гірники, начальники шахт і дільниць, працівники виробничого об’єднання «Донбасантрацит».

Завантажити PDF

Колесниченко Н.Н. Хрустальский пласт. Часть II. Мои друзья — краснолучане (1993)

Колесниченко Н. Н. Хрустальский пласт. Часть II. Мои друзья — краснолучане [Посвящается 50-летию освобождения Донбасса]. [Красный Луч], 1993. 70 с.

Книга присвячена 50-річчю визволення Донбасу, розповідає про шахтарів Красного Луча (нині Хрустальний) у роки Другої світової війни. Особливу увагу приділено подіям на Міус-фронті — укріпленій лінії оборони вздовж річки Міус, де шахтарські дивізії стримували наступ німецько-фашистських військ.

Завантажити PDF

Колесниченко Н.Н. Хрустальский пласт. Часть I. Повести и рассказы о шахтерах (1993)

Колесниченко Н. Н. Хрустальский пласт. Часть I. Повести и рассказы о шахтерах. Луганск: Редакционно-издательский отдел областного управления по печати, 1993. 56 с.

У книзі зібрані спогади мешканців Красного Луча (нині Хрустальний) про історію міста, його шахти та людей, які працювали у вугільній промисловості. Автор розповідає про селище Княгинівка, поміщика Васильєва, шахтовласників, керівників і працівників місцевих шахт, зокрема шахт «Богдан» і «Запорізька».

Завантажити PDF

Цілющі джерела Старобільщини (1973)

Цілющі джерела Старобільщини (Фотобуклет. Автор тексту: Г.С. Фоменко та О.Н. Власовський). Донецьк: "Донбас", 1973. 8 с. з іл. (Здравниці України).

«Справжнім багатством надр Старобільщини є мінеральні лікувальні води. Далеко за межами Ворошиловградської області знають про Старобільську районну водолікарню й санаторій-профілакторій «Сосновий», які розташовані на берегах Айдару.

У 1934 році в селі Підгорівці було пробурено свердловину для встановлення меж вугленосності Великого Донбасу. При цьому виявили мінеральну воду, що викликала інтерес як лікувальна. За хімічним складом вона бромна хлоридно-натрова: в одному літрі 21,5 грама солей, 60–70 міліграмів брому, біля 1 міліграма йоду, 15–21 міліграм бору.

З 1936 по 1968 рік воду використовували в місцевій лікарні. Згодом віддаленість свердловини від лікарні й поступове зменшення її дебіту викликали необхідність у новій свердловині, яку було пробурено в 1968 році у дворі водолікарні. Самовиливання води — 500 літрів на годину».

Завантажити PDF
Джерело: Старобільськ – музей просто неба

Список майстрових, переведених із Луганського заводу на Олександрівський гарматний завод (1807)

Cписок мастеровых, прибывших с Луганского завода на Александровский пушечный завод. Список майстрових, які прибули з Луганського заводу на Олександрівський гарматний завод. НАРК (Національний архів Республіки Карелія). Ф. 25 (Олонецкая духовная консистория). Оп. 21. Спр. 82 (Исповедные ведомости Петрозаводской Зарецкой церкви за 1807 год). Арк. 144.

Після завершення російсько-турецької війни 1768–1774 років Російська імперія отримала право створити військовий флот на Чорному морі. Для його оснащення були потрібні якісні гармати, однак продукція вітчизняних ливарних заводів поступалася європейській. Зокрема, на Олександрівському гарматному заводі в Петрозаводську значна частина відлитих гармат виявлялася бракованою.

Наприкінці XVIII століття найкращі морські гармати виробляли у Великій Британії. Тому російський уряд запросив на службу інженера Карронського металургійного заводу Чарльза Гаскойна — одного з творців короткоствольних морських гармат (карронад). У 1786 році він прибув до Санкт-Петербурга разом із обладнанням, кресленнями нових машин та групою британських спеціалістів. Гаскойн очолив модернізацію Олександрівського заводу за так званим «карронським методом». Для цього з Великої Британії доставили кам'яне вугілля, вогнетривку глину та цеглу, а на самому заводі звели нові доменні печі й встановили сучасне обладнання.

Однак доставка гармат із Петрозаводська до Чорноморського флоту була тривалою та складною. У 1792 році командувач Чорноморського флоту віцеадмірал Микола Мордвинов запропонував заснувати новий ливарний завод на півдні імперії. За дорученням уряду Чарльз Гаскойн дослідив поклади залізної руди та кам'яного вугілля в Новоросійській губернії, а 14 листопада 1795 року був підписан указ про будівництво Луганського ливарного заводу на річці Лугані та відкриття кам'яновугільних копалень. Директором нового підприємства призначили саме Чарльза Гаскойна.

Будівництво заводу розпочалося наприкінці 1795 року, а вже у 1797 році навколо нього сформувалося селище Луганський завод. Основу його населення становили майстрові, переведені з Липецьких заводів, а також найбільш кваліфіковані майстрові й робітники Олександрівського заводу разом із сім'ями. Машини та механізми для нового підприємства також були виготовлені в Петрозаводську.

Поданий архівний документ — це фрагмент сповідного розпису Петрозаводської Зарецької церкви за 1807 рік, у якому зафіксовано майстрових, переведених із Луганського ливарного заводу до Олександрівського гарматного заводу в Петрозаводську. Цікавим є те, що серед перелічених майстрових відсутні прізвища тих працівників, які були переведені з Олександрівського заводу до Луганська під час заснування підприємства у 1796 році.

Завантажити

Іменний список майстрових Луганського заводу, переведених із Липецьких заводів (1796)

Іменний список майстрових, які перебувають при Луганському заводі та переведені з Липецького, Боринського й Козьминського заводів. Державний архів Луганської області (ДАЛО). Ф. 1. Оп. 1. Спр. 106. Арк. 35-43.

Схема вузлових та кінцевих пунктів Єкатерининської залізниці (1916-1918)

Схема вузлових та кінцевих пунктів Єкатерининської залізниці станом на 23 травня 1918 р. з описом залізничних гілок приватного та загального користування. ЦДАВО України (Центр. держ. архів вищ. органів влади та упр. України). Ф. 2200. Оп. 1. Спр. 169.

Міністерство шляхів Української Держави. Міністерство шляхів Української Держави, м. Київ. Друкована частина станом на 1 липня 1916 р., доповнення та виправлення внесено станом на 23 травня 1918 р.

Подивитися: е-ресурс ЦДАВО

Телефоны п/о «Донбассантрацит» (1992)

Телефоны производственного объединения «Донбассантрацит» / за тех. ред. Л. П. Доценко. Луганск: Лугань, 1992. 94 с.

Довідник телефонів і організаційної структури виробничого об’єднання «Донбасантрацит» (м. Красний Луч, Луганська область). Містить систематизовану інформацію про внутрішню та зовнішню телефонну мережу підприємства. Основну частину видання становлять детальні списки керівництва об’єднання, структурних підрозділів і служб (технічна дирекція, виробнича, економічна, кадрова, постачання тощо) із зазначенням посад, прізвищ, службових телефонів і кабінетів. Окремо подано контакти шахт, шахтоуправлінь, ремонтно-механічних заводів, енергетичних служб, будівельних організацій та інших підприємств, пов’язаних із вугільною промисловістю регіону.

Завантажити PDF

Формулярні списки майстрових Луганського заводу, переведених з Олександрівського заводу (1796)

Формулярні списки майстрових, що перебувають при Луганському заводі, переведених з Олександрівського заводу. Державний архів Луганської області (ДАЛО). Ф. 1. Оп. 1. Спр. 106. Арк. 28-34.

Шахта им. «Известий» ГП «Донбассантрацит»: 70 лет (2004)

Шахта им. «Известий» ГП «Донбассантрацит»: [70 лет]. [Красный Луч], 2004. 14 с.

Брошуру видано у 2004 році редакцією газети «Голос Донбасу» до 70-річчя шахти №16 імені газети «Ізвєстія» ДП «Донбасантрацит» (м. Красний Луч, Луганська область). Текст підготовлено Т. Ткачовою за матеріалами, наданими директором шахтного музею Н.П. Озерним.

Завантажити PDF

Історія Харцизька на поштових листівках: станція та околиці початку ХХ століття

Вітання з Харцизьку. Вітальна листівка видавництва Товариства «К.П.» (Контрагент Печати)

Як виглядав Харцизьк понад сто років тому: добірка поштових листівок із залізничною станцією та околицями міста початку ХХ століття. 

Історія станції Харцизьк тісно пов’язана з освоєнням степових просторів Донбасу та розвитком залізничної мережі у другій половині ХІХ століття. Назва місцевості має глибоке історичне коріння. Тривалий час степові простори Донецького кряжу залишалися малозаселеними й входили до так званого «Дикого поля». Ці території вважалися небезпечними для купців та чумаків, чий товар нерідко ставав здобиччю «харцизяк». Саме сюди втікали селяни та козаки, рятуючись від кріпацтва. За однією з версій, турки й татари називали їх «харцизами», тобто «розбійниками». Від цього слова й походить назва Харцизька.

Дидов А.З. Время и трубы: Очерки о Харцызском трубном заводе (1998)

Дидова А. З. Время и трубы: Очерки о Харцызском трубном заводе [100 лет Харцызскому трубному заводу] / Лит. запись А.З. Дидовой. Донецк: Фолио, 1998. 400 с.: ил., фотоприлож.

Очерки присвячені більш ніж столітній історії підприємства, його трудовим традиціям і високій кваліфікації керівників, інженерно-технічного персоналу та робітників.

Історія Харцизького трубного заводу бере початок з 1898 року, коли Товариство Дебальцівського механічного заводу побудувало котельно-механічний завод у центрі гірничо-промислового району Донбасу. У цей час активно розроблялися вугільні родовища Донбасу, тому виникла потреба в більшій кількості обладнання для шахт і копалень. Підприємство було створене за участі капіталу бельгійського анонімного акціонерного товариства і спочатку спеціалізувалося не на виробництві труб, а на виготовленні металоконструкцій для залізничних і річкових мостів, шахтних вагонеток, дробарок для руди, стропил для кріплення шахт, парових котлів і чавунного литва. Його основними підрозділами були котельно-механічний, ковальський і ливарний цехи, оснащені металорізальними верстатами, пресами та підйомними механізмами, що приводилися в дію паровими машинами. У перші роки тут працювало близько 300 робітників. 

У 1910 році підприємство перейшло у власність «Генерального товариства Макіївських сталеливарних заводів» (згодом — «Російський гірничий та металевий Уніон») і стало філією Макіївського металургійного заводу. Вже у 1913 році значну частину підприємства, включаючи енергетику та механічний цех, було продано «Сосновицькому товариству залізоробних заводів». У цей період завод фактично був поділений між двома власниками.

Саме 1913 рік став переломним: на підприємстві було побудовано трубний цех, де виготовляли сталеві труби, призначені для водопровідних і каналізаційних систем, зварені методом ковальсько-газового зварювання на станах «Дікке». Тоді ж завод перейменовано на Харцизький трубний завод.

Завантажити PDF

Фесенко В.О. Архів Луганського ливарного заводу (1795–1887) (Записки Історично-Філологічного Відділу ВУАН. Кн. ХХІ–ХХІІ, 1929)

Будинок управителя Луганського чавуноливарного заводу на Англійській вулиці. Наприкінці ХІХ ст. тут діяли Гірниче відомство, бібліотека заводу та мінералогічний музей. Фото експедиції Стефана Таранушенка, 1928 р.

Фесенко В. О. Архів Луганського ливарного заводу (1795–1887). Записки Історично-Філологічного Відділу ВУАН. Київ, 1929. Кн. ХХІ–ХХІІ. С. 317-328.

Стаття Вадима Фесенка — історика-архівіста, який працював у Луганську та досліджував історію Луганського чавуноливарного заводу на основі його архіву. У ній автор описує руйнацію архіву Луганського заводу у 1922 році та характеризує його стан у той період. Водночас він підкреслює наукову цінність архіву, навіть попри значні втрати, для вивчення історії української промисловості та Донецького басейну, а також порушує питання охорони, систематизації й дослідження старих фабрично-заводських архівів України. Сьогодні архів Луганського ливарного заводу становить фонд Ф-1 «Луганський казенний чавуноливарний завод Головного управління гірничих та соляних справ, селище Луганський завод Слов’яносербського повіту Катеринославської губернії» Державного архіву Луганської області (456 справ) і з 2014 року перебуває у тимчасовій окупації російськими військами.

Ткачева Т.В. Краснолучский машиностроительный завод — 70. Люди, годы, жизнь (2001)

Ткачева Т. В. Краснолучский машиностроительный завод — 70. Люди, годы, жизнь. 1931–2001. Луганск: Голос Донбасса, 2001. 112 с.: фото.

«Люди, годы, жизнь» — это книга о 70-летнем пути Краснолучского машиностроительного завода. За прошедшие годы рудоремонтный завод, созданный для ремонта горно-шахтного оборудования, превратился в крупнейшего производителя ленточных конвейеров с шириной ленты 800 и 1000 мм, горнорежущего инструмента, рештаков для скребковых конвейеров, людских вагонеток, обогатительного оборудования. За 70 лет на машиностроительном заводе прожило свою трудовую жизнь не одно поколение людей. Отражённые в этой книге прошлое и настоящее завода представлены через судьбы людей, их воспоминания, через множество уже вошедших в историю материалов».

Завантажити PDF

Давыдов П.Д. Река Северный Донец как магистральный водный путь для промышленности и торговли Донецкого края (1883)

Давыдов П. Д. Река Северный Донец как магистральный водный путь для промышленности и торговли Донецкого края. Харьков: Типография Карла Петровича Счасни, 1883. 16 с.

Маловідомий гірничий інженер і геолог П. Д. Давидов — дослідник Криму, Малої Азії та Закавказзя, прізвище якого пов’язують із відкриттям Бешуйського вугільного родовища в Криму. Він є автором низки праць, написаних за результатами численних геологічних подорожей, зокрема: «Очерки Крыма» (Харків, 1881), «Медная промышленность Закавказья, ее настоящее и виды на будущее» (Одеса, 1884), «Очерк месторождения нефти в урочище Неруджа-Якоби в Гурии» (Тіфліс, 1885), «Серебро-свинцовые руды в верхней Абхазии, в горе Дзышра-Абаху» (Кутаїські губернські відомості, 1885), «Месторождение нефти в Гурии» (Гірничо-заводський листок, 1890), «Очерки Анатолии» (Гірничо-заводський листок, 1891), «Селение Шроша и его железорудные залежи» (Гірничо-заводський листок, 1897).

Особливу увагу привертає його очерк «Река Северный Донец как магистральный водный путь для промышленности и торговли Донецкого края», написаний у грудні 1882 року під час перебування в Голубівці Слов’яносербського повіту. Ймовірно, автор перебував там у службових або дослідницьких справах. Поблизу села діяли копальні «Голубовського кам’яновугільного товариства», засновані ще у 1861 році. Розробка вугілля здійснювалася на площі близько 120 десятин із шести пластів за багатошахтною системою (13 шахт і одна штольня).

У цій праці Давидов розглядає річку Сіверський Донець як ключову водну артерію Донбасу. Він обґрунтовує доцільність розвитку судноплавства, наголошуючи на його економічних перевагах над залізничним транспортом. Річка постає не лише як природний об’єкт, а як важливий інфраструктурний ресурс, здатний забезпечити ефективне транспортування вугілля та сприяти розвитку торгівлі.

На основі статистичних розрахунків і порівнянь із міжнародним досвідом автор доводить, що водний транспорт може суттєво здешевити перевезення масових вантажів, стимулювати розвиток промисловості та розширити зовнішньоторговельні зв’язки регіону.

Завантажити PDF

Карта частей рек Северного Донца и Дона. Карта частин річок Сіверського Дінця та Дону. Харків: Літографія К.П. Счасні, 1883 р. Масштаб: в одному дюймі 30 верст (1:1 260 000). Окрім басейнів річок Дону та Сіверського Дінця, на карті зображено діючі та проєктовані залізничні лінії, а також позначено Лисичанські та Грушевські кам’яновугільні копальні.

Завантажити (1,05 мб, 4 814 x 3 157 px)

Свердлов Б.М. Восхождение. Главная дорога нашей судьбы: 140 лет Донецкой ЖД (2010)

Свердлов Б. М. Восхождение. Главная дорога нашей судьбы: 140 лет Донецкой ЖД. Донецк: ООО ПП "Крылья", 2010. 384 с.

Художньо-публіцистичне видання, присвячене 140-річчю Донецької залізниці. У книзі висвітлено історію, розвиток і значення магістралі, подано нариси про її керівників та визначних діячів галузі. Видання багато ілюстроване фотографіями різних часів.

Автор — Борис Свердлов, журналіст газети «Гудок» і головний редактор видання «Железнодорожник Донбасса».

Завантажити PDF

Ясинувата: історія, архітектура та життя станції на поштових листівках початку ХХ ст.

Ст. Ясинувата. №1. Загальний вигляд та станція. Поштова листівка видавництва контрагенства О.С. Суворіна та К°, Фототіпія «Шерер, Набгольц и К°». 1917 р.

Поява станції тісно пов’язана з бурхливим розвитком промисловості Донецького басейну наприкінці ХІХ століття. У березні 1872 року Новоросійське товариство Джона Юза завершило будівництво залізничної лінії Костянтинівка — Ясинувата — Оленівка, яка з’єднала Юзівський металургійний завод із загальною мережею залізниць і родовищем залізної руди. Саме цей рік вважається датою заснування станції та вокзалу Ясинувата.

Свердлов Б.М. Ясиноватая: беру груз на себя. Очерки о крупнейшем железнодорожном узле Украины (2009)

Свердлов Б. М. Ясиноватая: беру груз на себя: очерки о крупнейшем железнодорожном узле Украины. Донецк: ООО ПП "Крылья", 2009. 300 с.

Нариси про Ясинуватський залізничний вузол, його історію, розвиток і роль у транспортній системі України. Книга багато ілюстрована фотографіями різних часів та видана до 130-річчя одного з найбільших залізничних вузлів України — Ясинуватої.

Завантажити PDF

Бойченко Н.Я., Кобыляков Н.М. Ясиноватая: Путеводитель (1983)

Бойченко Н. Я., Кобыляков Н. М. Ясиноватая: Путеводитель. Донецк: Донбас, 1983. 72 с.

Зміст:
Ясиноватая вчера, сегодня, завтра.
Справочные сведения по Ясиноватой.
Авдеевка.
Справочные сведения по Авдеевке.
Села и поселки района.
Состав поселковых и сельских Советов Ясиноватского района.
Сельскохозяйственные предприятия.

Завантажити PDF

Фотографічні види Донецької кам’яновугільної залізниці (F. Bureau, 1879)

Bureau, Ferdinand. Фотографические виды Донецкой Каменноугольной железной дороги. [Москва] : F. Bureau, [1879]. 36 л.

Фотографічні види Донецької кам’яновугільної залізниці, створені фотографом Фердинандом Бюро (? — 1893) — французьким підданим, купцем, фотографом і власником фірми «Фотографія Імператорських театрів», імовірно, датуються 1879 роком і були виконані в перший рік після відкриття залізниці. Це одні з найперших фотознімків територій Донецької та Луганської областей, що збереглися до сьогодні. Крім станцій, вагонів і сторожових будок, особливу увагу в альбомі привертають панорамні аркуші із зображеннями станцій Лисичанськ, Дебальцеве та Лугань (Луганськ, Луганський завод).

Проєктні схеми трасування Донецької кам’яновугільної залізниці (1875–1878)

У 1875 році Міністерство шляхів сполучення ухвалило рішення про будівництво Донецької кам’яновугільної залізниці. Концесію на її зведення отримав видатний промисловець і директор Московсько-Ярославської залізниці С.І. Мамонтов, який заснував акціонерне товариство «Донецька залізниця». У 1876 році відбулися урочисті заходи з нагоди початку будівництва, яке велося швидкими темпами, а вже 1 грудня 1878 року на станції Луганський завод (Лугань) було урочисто відкрито рух поїздів.

Перед будівництвом виконували камеральне (кабінетне) трасування — укладання плану траси залізниці на топографічних картах. Це дозволяло обрати оптимальний маршрут з урахуванням рельєфу, наявних поселень, природних перешкод та технічних можливостей, розташувати станції, мости, тунелі та інші інженерні споруди. Камеральне трасування було першим і важливим етапом проектування, що забезпечував точність і ефективність подальшого польового вимірювання та будівництва залізниці.

Донецкая каменноугольная железная дорога, ее проект и будущность (1875)

Донецкая каменноугольная железная дорога, ее проект и будущность. СПб.: Типография Ф.С. Сущинского, 1875. 23 с. (Извлечено из №№ 77,78 и 79 «Вестника железных дорог и пароходства» 1875 г.)

«Как уже было сказано в начале настоящей статьи, каменноугольная Донецкая дорога состоит из трёх отдельных линий длиной 191, 83 и 118 верст, с боковыми ветвями на Никитовку, Бахмут, Лисичанск и к пристани у северного Донца, длиной в общей сложности 54 версты. Все эти линии имеют целью облегчить доставку угля из места добычи его к станциям двух больших дорог, соединяющих среднюю полосу Империи с югом, и относительно их Донецкая сеть является группой отдельных, независимых друг от друга питательных ветвей, при чём, как уже было замечено нами, линии Славянск—Донецкая пристань и Криничная—Зверево следует рассматривать как состоящие каждая из двух частей, из коих одна — питательная ветвь для Курско-Харьково-Азовской дороги, а другая — для Козлово-Воронежско-Ростовской дороги».

Завантажити PDF

Схема проєктованої Донецької кам’яновугільної залізниці. Додаток до «Вісника залізниць і пароплавства» №77, 1875 р.

Коленский В.П. Красный Луч: Путеводитель (1966)

Коленский В. П. Красный Луч: Путеводитель. Донецк: Донбас, 1966. 72 с.

«Население Красного Луча составило на 1 января 1965 года 101 тысячу человек, а вместе с административно подчиненными ему городами Вахрушево, Миусинском и несколькими поселками городского типа — 210 тысяч человек.

Красный Луч — город угля и машиностроения, выросший за годы Советской власти. На его территории расположены пять шахтоуправлений и восемь шахт, дающих несколько миллионов тонн угля в год, заводы — машиностроительный, авторемонтный, рудоремонтный и железобетонных изделий, — три крупных электромеханических мастерских, деревообрабатывающий комбинат, мебельная и швейная фабрики, шесть строительных предприятий, промышленный, хлебный, мясной и продовольственный комбинаты, молокозавод, а также такие важные учреждения, как комбинаты «Донбассантрацит» и «Донбассшахтострой», тресты «Краснолучуголь», «Антрацитуглежилстрой» и «Антрацитуглеобогащение».

Завантажити PDF

Уголь в хрустале. Шахте «Хрустальская» 80 лет (2011)

Уголь в хрустале. Шахте Хрустальская 80 лет. Луганск: Промпечать, 2011. 224 с. (Додаток до газети «Сбойка»).

Книга розповідає про історію виникнення, становлення та 80-річний розвиток шахти «Хрустальська» (№7/8) ДП «Донбасантрацит» (м. Вахрушеве, Краснолуцька міськрада, Луганська область). У виданні описується зародження вуглевидобутку на півдні Луганщини, трудові досягнення колективу та його сучасне життя через спогади ветеранів, розповіді фахівців підприємства та гірників.

«Назва шахти походить від назви поселення, яке, у свою чергу, має понад 200-річну історію. Офіційна версія свідчить, що село Хрустальне як ранґова дача було засноване у 1784 році. [...] Річка, що розділяла село на дві частини, була названа Хрустальною через велике скупчення кварциту в її водах, який на сонці блищав як кришталь. Від назви річки і пішла назва села — Хрустальне. А вугільний пласт, що виходив на поверхню в балках, назвали "Хрустальським"».

Завантажити PDF

Шахта будущего. 30 лет (возникновения, становления и развития шахты «Должанской-Капитальной» ГП «Свердловантрацит») (2012)

Шахта будущего. 30 лет: [возникновения, становления и развития шахты «Должанской-Капитальной» ГП «Свердловантрацит»]. Луганск: Промпечать, 2012. 224 с.

Книга розповідає про історію виникнення, становлення та 30-річного розвитку однієї шахти Донбасу — «Должанської-Капітальної» ДП «Свердловантрацит» (м. Довжанськ, Луганської області). Ще під час її будівництва проектувальниками та шахтобудівельниками по всій країні вона була названа «шахтою майбутнього» за плановані потужності та технології видобутку унікальних покладів антрациту.

Шахта представлена як інженерна одиниця з усіма технічними характеристиками та статистичними даними, аналізом її діяльності та перспективами. Але, звичайно, основна увага приділяється колективу славного підприємства: керівникам і найкращим працівникам, які творять історію шахти. Велике місце відведено спогадам ветеранів — тих, хто назавжди пов’язав свою долю зі своєю «Должанкою».

Видання ілюстроване фотографіями та архівними матеріалами, що розкривають історію шахти.

Завантажити PDF

Чепурнов А.В. «Луганскуголь». 60 трудовых лет. 1938—1998 (Луганск, 1998)

Чепурнов А. В. «Луганскуголь». 60 трудовых лет. 1938-1998: (Основные этапы развития, воспоминания, интервью о прошлом, настоящем, перспективах, историко-технические данные о предприятиях). Луганск: Голос Донбасса, 1998. 208 с.

«Зміст книги становлять основні етапи розвитку, найпам’ятніші події, а також люди, які зробили вагомий внесок у діяльність своїх колективів — підприємств нинішньої державної холдингової компанії «Луганськвугілля». На багатому фактичному матеріалі, через долі людей і спогади, показано минуле й сучасне, окреслено перспективи найбільшого вугільного об’єднання Луганщини, якому в серпні 1998 року виповнилося шістдесят років.

Книга розрахована на широке коло читачів. Але передусім вона адресована тим, чия доля пов’язана з «Луганськвугіллям».

Завантажити PDF

Лясковский В.Г. Черноморцы под землей (1958)

Лясковский В. Г. Черноморцы под землей: Документальная повесть. Одесса: Одес. изд., 1958. 136 с.

Документальна повість про будівництво шахти «Одеська-Комсомольська» (м. Довжанськ, Луганська область). Шахта збудована комсомольцями з Одеської області серед інших комсомольських шахт у рекордні строки. Будівництво розпочалося у 1956 році, а в 1957 році шахту введено в експлуатацію.

Завантажити PDF

Северов П.Ф. Властелины камня (1975)

Северов П. Ф. Властелины камня / Петр Северов. Київ: Дніпро, 1975. 168 с.

Документальна повість про бригаду В. Г. Мурзенка з шахти «Червоний партизан» (м. Вознесенівка, Луганська область).

Завантажити PDF