Зарицкий П.В. Особенности диагенетического перераспределения вещества в песчаных породах угленосных отложений Донбасса (Литология и полезные ископаемые №2, 1964)

Зарицкий П. В. Особенности диагенетического перераспределения вещества в песчаных породах угленосных отложений Донбасса. Литология и полезные ископаемые. 1964. №2. С. 131-134.

Дослідження присвячене вивченню особливостей діагенетичного перерозподілу речовини в піщаних породах на прикладі конкрецій із дрібнозернистих прибережно-морських пісковиків західної частини Донецького басейну. Матеріалом для аналізу став великодіаметральний керн, отриманий під час проходки шахтних стовбурів бурінням установкою УКБ-3,6 М. Вивчено велику лінзоподібну конкрецію розміром до 0,6×1,0×2,0 м та вміщуючі пісковики, що дозволило дослідити просторові зміни складу порід навколо неї. Встановлено особливості діагенетичного перерозподілу речовини в піщаних породах і проведено порівняння з тонкозернистими відкладами.

Завантажити PDF

Зарицкий П.В. Раннедиагенетические трещины в угленосных отложениях среднего карбона Донецкого бассейна (Литология и полезные ископаемые №1, 1963)

Зарицкий П. В. Раннедиагенетические трещины в угленосных отложениях среднего карбона Донецкого бассейна. Литология и полезные ископаемые. 1963. №1. С. 139-142.

Керн великого діаметра (понад 3 м), який піднімається під час проходження шахтних стовбурів бурінням за допомогою установки УКБ — 3,6 м, є чудовим об'єктом для літологічних спостережень. У ньому вдало поєднуються свіжість матеріалу з великою площею огляду та можливістю проводити спостереження у трьох вимірах. Усе це наявне, але лише окремо, у природних відслоненнях і керні звичайного діаметра.

Під час вивчення керна великого діаметра можна отримати унікальні фотографії та замальовки структурно-текстурних особливостей порід, характеру переходів і контактів шарів, розподілу та умов залягання органічних решток, конкрецій та інших включень тощо. У зв'язку з цим автор прагне привернути увагу дослідників до унікальних «відслонень», отриманих із значної глибини.

Під час опису такого керна, отриманого при проходженні шахтного стовбура на полі шахти 4-21 (Петровський район, поблизу м. Донецька), нашу увагу привернули своєрідні за умовами залягання карбонатні конкреції.

Завантажити PDF

Крестовников В.Н. Новые ракообразные филлокариды палеозоя Русской платформы, Урала, Тимана и Донбасса (Труды Геологического института. Вып. 52, 1961)

Крестовников В. Н. Новые ракообразные филлокариды палеозоя Русской платформы, Урала, Тимана и Донбасса. Труды Геологического института. 1961. Вып. 52. 68 с.

Викопні рештки філокарид трапляються порівняно рідко, і до недавнього часу в межах СРСР були відомі лише поодинокі їхні знахідки. У складі ряду ракоподібних Phyllocarida, який був виділений Паккардом (Packard, 1879), було об'єднано сучасних ракоподібних родини Nebaliidae та близьких до них викопних ракоподібних. Клаус (Claus, 1889) і Стромер (Stromer, 1909) для сучасних філокарид запропонували назву Leptostraca, а для викопних представників — Archaeostraca. Я. А. Бірштейн пропонує відносити філокарид до надряду, а їхні синоніми Leptostraca і Archaeostraca для сучасних та викопних представників виділяти як окремі ряди.

Лише в останні роки, у зв'язку з широким розвитком геологічних розвідувальних робіт і буріння, кількість таких знахідок швидко зростає, і нині вони вже відомі з різноманітних фацій палеозою СРСР — від нижнього кембрію до пермі. Однак у стратиграфії ці рештки майже не використовуються і практично не враховуються широким колом геологів. Тому доцільно описати нові рештки цієї групи та привернути увагу до можливості їхнього використання для стратиграфічних досліджень.

Із кам'яновугільних відкладів Донбасу геологом Д. Є. Айзенвергом нам було передано 14 зразків із філокаридами. Серед них наразі визначено та описано представників родини Rhinocaridae — роду Dithyrocaris з верхів нижнього карбону, башкирських верств середнього карбону та верхнього карбону.

Завантажити PDF

Кравцов А.И., Элипсон М.М. К вопросу о влиянии подземных вод на газоносность угольных месторождений в Донецком бассейне (Труды Института геологических наук. Вып. 42, 1940)

Кравцов А. И., Элипсон М. М. К вопросу о влиянии подземных вод на газоносность угольных месторождений в Донецком бассейне. Труды Института геологических наук. 1940. Вып. 42. Геологическая серия (№ 12). С. 1-15.

У цій статті розглядається питання впливу гідрогеологічних умов на газоносність вугільних родовищ Донецького басейну. Дослідження проводилися в Горлівському та Боково-Хрустальському районах Донбасу.

У геологічному відношенні Горлівський район являє собою антикліналь. Вугільні пласти, що розробляються шахтами, належать до світ C₂⁵, C₂⁶ та C₃¹, тобто охоплюють верхню частину середнього та початок верхнього відділу кам'яновугільної системи.

Боково-Хрустальський район являє собою синкліналь, яка є найбільшою синклінальною складкою Донецького вугільного басейну. У геологічному відношенні він складений відкладами світ C₂², C₂⁶ та C₃¹. Особливості будови, тектонічної порушеності та літологічного складу району визначають відповідні гідрогеологічні умови.

Основні спостереження з метою встановлення впливу гідрогеологічних умов на газоносність вугільних родовищ у Горлівському районі проводилися на шахтах № 1–3 «Кочегарка», № 5 ім. Леніна та «Комсомолець», а в Боково-Хрустальському районі — на шахтах № 7/8 «Карл», № 16 «Известия», № 21 та № 10.

На підставі комплексного аналізу геологічних, гідрогеологічних і гірничотехнічних досліджень у вугільних районах можна очікувати розроблення методики прогнозування газоносності як уже розвіданих, так і тих родовищ, що перебувають на стадії розвідки. Це дасть змогу ефективніше запобігати раптовим викидам газу у шахтах.

Завантажити PDF

Логвиненко Н.В. О климате каменноугольного периода на территории Донецкого бассейна (Известия Академии наук СССР. Серия геологическая, № 2, 1947)

Логвиненко Н. В. О климате каменноугольного периода на территории Донецкого бассейна. Известия Академии наук СССР. Серия геологическая. 1947. № 2. С. 139-141.

У попередніх роботах автора з літології донецьких кам'яновугільних порід було встановлено, що в міру наближення до підошви вугільних пластів загальний вміст польових шпатів у породах зменшується, а кількість вивітрілих польових шпатів збільшується. У породах, які безпосередньо складають підошву вугільних пластів, присутні виключно вивітрілі польові шпати.

Подальші дослідження показали, що в породах товщі, проміжної між вугільними пластами, переважають свіжі польові шпати, поряд з якими наявний ряд малостійких мінералів: біотит, лепідомелан, апатит та інші. Подібне явище також було описане Удлюфтом у кам'яновугільних відкладах Вестфальського басейну.

Завантажити PDF

Шатский Н.С. Большой Донбасс и система Вичита. Сравнительная тектоника древних платформ (Известия Академии наук СССР. Серия геологическая, № 6, 1946)

Шатский Н. С. Большой Донбасс и система Вичита. Сравнительная тектоника древних платформ. Статья 2. Известия Академии наук СССР. Серия геологическая. 1946. № 6. С. 57-90.

Ця стаття, що є другою частиною дослідження з порівняльної тектоніки давніх платформ, присвячена питанню природи Великого Донбасу. З'ясування загальної тектонічної будови Донецького басейну ґрунтується на порівнянні його з відомою геологічною структурою Північноамериканської платформи — системою Вічита. У статті описано систему Вічита в обсязі, прийнятому автором, і з'ясовано її співвідношення зі складчастим поясом Уошито (Ouachita). Далі розглянуто структури типу «поперечних крайових прогинів», до яких належить система Вічита, та встановлено загальні умови їх утворення по окраїнах платформ. На підставі цих даних визначено межі структури Великого Донбасу, її тип і походження.

Завантажити PDF

Логвиненко Н.В. Некоторые закономерности процесса осадконакопления в среднем и верхнем карбоне северо-востока Донбасса (Известия Академии наук СССР. Серия геологическая, №5, 1945)

Логвиненко Н. В. Некоторые закономерности процесса осадконакопления в среднем и верхнем карбоне северо-востока Донбасса. Известия Академии наук СССР. Серия геологическая. 1945. №5. С. 73-86.

Праця містить опис явищ циклічної седиментації у відкладах середнього та верхнього відділів кам'яновугільної системи північно-східної частини Донецького басейну (Білокалитвинський район). Встановлено закономірну повторюваність відкладів різних груп фацій, тобто наявність циклів седиментації. Наведено стислу літолого-мінералогічну характеристику цих циклів.

Висвітлено зв'язок седиментації з тектогенезом та її значення для розв'язання палеогеографічних проблем.

Завантажити PDF

Лунгерсгаузен Л. Палеогеография Днепровско-Донецкой впадины в юрский период (Известия Академии наук СССР. Серия геологическая, № 3, 1944)

Лунгерсгаузен Л. Палеогеография Днепровско-Донецкой впадины в юрский период. Известия Академии наук СССР. Серия геологическая. 1944. № 3. С. 22-27.

Автор намагається відновити історію переміщення берегової лінії моря, яке заповнювало Дніпровсько-Донецьку западину та Донецький басейн у юрський період. Послідовний хід трансгресій і регресій морського басейну зображено на низці схематичних палеогеографічних карт.

Завантажити PDF

Донабедов A.T. Некоторые результаты геофизических исследований Большого Донбасса (Известия Академии наук СССР. Серия геологическая, №5, 1940)

Донабедов A. T. Некоторые результаты геофизических исследований Большого Донбасса. Известия Академии наук СССР. Серия геологическая. 1940. №5. С. 61-87.

Стаття знайомить зі станом робіт над проблемою Великого Донбасу у 1940 році; крім підсумків досліджень, у статті наведено основні напрями подальшого розвитку робіт.

Завантажити PDF

Яковлев Н.Н. О пермской доломитовой толще Донбасса (Известия Академии наук СССР. Серия геологическая, №4, 1940)

Яковлев Н. Н. О пермской доломитовой толще Донбасса. Известия Академии наук СССР. Серия геологическая. 1940. №4. С. 69-72.

У статті описується найбільш виразний розріз пермської доломітової товщі Донбасу поблизу м. Артемівська (Бахмута) та проводиться його зіставлення з розрізом доломітової товщі найглибшої свердловини (близько 1000 м) Бахмутської котловини, пробуреної у 1934–1936 роках.

Завантажити PDF

Карлов Н.Н. Новые данные о распространении и о составе меловых отложений в пределах юго-западной окраины Донецкого бассейна (Известия Академии наук СССР. Серия геологическая, №5, 1937)

Схема передбачуваного поширення верхньокрейдових відкладів у межах південно-західної окраїни Донбасу та на захід від неї (складена М. М. Карловим у 1936 р.)

Карлов Н. Н. Новые данные о распространении и о составе меловых отложений в пределах юго-западной окраины Донецкого бассейна. Известия Академии наук СССР. Отделение математических и естественных наук. Серия геологическая. 1937. №5. С. 810-823.

Крейдові відклади південної окраїни Донбасу та всієї Причорноморської западини загалом вивчені недостатньо. У Мелітопольському районі, незважаючи на значну глибину окремих артезіанських свердловин (м. Мелітополь — 362,7 м, Новоолексіївка — 326,6 м, економія Ельбінг — 502,02 м), крейдових відкладів під час буріння не було досягнуто і, вочевидь, вони залягають на значній глибині.

Незважаючи на значну глибину свердловин (понад 500 м) у низці районів Причорноморської западини, крейдових відкладів також не було досягнуто, через що висловлювалися припущення, що вони залягають на великій глибині. На підставі результатів нових бурових робіт, під час яких було виявлено крейдові відклади, автор беззаперечно встановлює їх широке поширення в межах досліджуваного району та висловлює припущення про їх суцільний розвиток.

Завантажити PDF

Захаров Е.Е. О геологической структуре Никитовского месторождения ртутных руд в Донецком бассейне (Известия Академии наук СССР. Серия геологическая, №1, 1936)

Захаров Е. Е. О геологической структуре Никитовского месторождения ртутных руд в Донецком бассейне. Известия Академии наук СССР. Отделение математических и естественных наук. Серия геологическая. 1936. №1. С. 185-198.

Микитівське родовище в геологічному відношенні вважається відносно добре дослідженим. Геологами, які вивчали родовище раніше, опрацьовано стратиграфію порід, що складають цей район, і наведено петрографічну характеристику пісковиків, які вміщують руду; детально вивчено мінеральні асоціації та послідовність кристалізації руди. Питанням геологічної будови приділялося менше уваги, особливо питанню зв'язку мінералізації з певними структурно-геологічними елементами.

Дослідженнями Геологічного інституту Академії наук СРСР у 1935 році встановлено, що система тріщин, розвинених на Микитівському родовищі, значною мірою контролює не лише локалізацію, а й характер рудоутворення. Встановлено, що велика тріщина, так звана «січна», має давніший вік порівняно з мінералізацією. Цю тріщину можна вважати основним каналом, яким надходили рудоносні розчини.

Завантажити PDF