Підтримати проєкт ⚒

Підтримайте наш проєкт!

Наш сайт розвивається завдяки вашій підтримці! Для стабільної роботи, створення якісного контенту та розширення можливостей нам необхідні ресурси.

💡 Як ви можете допомогти?

Ваша фінансова підтримка — це внесок у розвиток важливої справи!

🔹 Карта ПриватБанк: 4149 6293 7842 1887
🔹 PayPal: donmining.info@gmail.com

📌 На що підуть ваші донати?

• Підтримка та розвиток сайту
• Придбання літератури та картографічних матеріалів
• Створення нових корисних матеріалів для вас

✨ Навіть невелика сума допоможе нам працювати далі та покращувати проєкт.

Дякуємо за вашу підтримку! Разом ми зробимо більше!

Якжин А.А. Геологическое строение и некоторые вопросы минерализации Нагольного кряжа (Труды Института геологических наук. Вып. 65, 1952)

Якжин А. А. Геологическое строение и некоторые вопросы минерализации Нагольного кряжа. Москва: Академия наук СССР, 1952. 72 с. (Труды Института геологических наук. Вып. 65. Серия рудных месторождений, №14).

«Нагольный кряж находится в Донецком бассейне и представляет собой ряд параллельных возвышенностей, вытянутых в северо-западном направлении вдоль реки Нагольной.

В результате геологических исследований последнего времени получен обширный геологический материал, освещающий структуру рудных участков, парагенетические особенности руд и т.п. Настоящая работа является попыткой обобщить результаты геологического изучения Нагольного кряжа, с учетом всех данных, полученных за последние годы.

Геологическое строение Нагольного кряжа достаточно полно описано в общих работах по Донецкому бассейну, поэтому здесь приводится лишь краткая характеристика стратиграфического разреза, а основное внимание уделено проявлениям магматической деятельности, структурам и вопросам минерализации. Для решения последних произведено детальное минералогическое изучение рудных жил в горных выработках, а также старых отвалов, просмотрено при микроскопических исследованиях большое количество прозрачных и полированных шлифов пород и руд, обработана большая коллекция камней, выполнены химические анализы минералов».


Завантажити PDF

Юрк Ю. Золото в Донбасі (Радянська Академія № 2 (82), 1935)

Карта рудних жил Нагольного кряжу, 1935 р.

Юрк Ю. Золото в Донбасі. Радянська Академія (Київ). 1935. № 2 (82) (15 лютого). С. 3.

Стаття геолога Юрія Юрійовича Юрка про поклади золота на Нагольному кряжі та історію його видобутку з кінця XIX століття, зокрема капіталістом А. М. Глєбовим, опублікована в газеті «Радянська Академія» у 1935 році.

Карта Новороссийских губерний с показанием мест нахождения предметов каменного и бронзового периодов, а также курганов с предметами исторического времени (Бурачков П.О., 1885)

Карта предполагаемых линий железных дорог в Юго-восточной России (1867-1868)

Карта предполагаемых линий железных дорог в Юго-восточной России. Карта проєктованих залізничних ліній у Південно-Східній Росії, 1867-1868 рр. Масштаб: 20 верст в дюймі (1:840 000).

Карта датується 1867–1868 роками — від передачі концесії на будівництво залізниці до Азовського моря до початку її реалізації Самуїлом Поляковим. Окрім проєктованих залізничних ліній, на карті кольорами позначено геологічні формації (кам'яновугільну, пермську алебастру, а також кам'яновугільні копальні, родовища залізної руди та лісові масиви: чорний (листяний) і червоний (хвойний) ліс.

Завантажити (17,1 мб, 5 265 x 5 559 px)

Карта проєктованої Криворізької (Західно-Донецької) залізниці (1870-ті рр.)

Карта проєктованої Криворізької (Західно-Донецької) залізниці, 1870-ті рр. Топографічна основа: Військово-топографічна карта Російської імперії (триверстова), лист XXVII-16. Масштаб: 3 версти в англійському дюймі (1:126 000).

За інформацією, наданою краєзнавцем і дослідником історії залізничного транспорту Донбаса Павлом Белицьким, карта відображає проєктовану Криворізьку (Західно-Донецьку) залізницю. Курахівсько-Рутченківська лінія (позначена синім) на той час вважалася існуючою, хоча ділянка від станції Руднична до Курахівки фактично не функціонувала.

Курахівсько-Рутченківську залізницю та напівстанцію Руднична будувало «Гірниче і промислове товариство на півдні Росії» у 1874–1875 рр. Варіанти маршруту Криворізької (Західно-Донецької) лінії опрацьовувалися протягом 1874–1881 рр. Гірничий інженер Микола Авдаков у 1888 р. згадував про варіант її прокладання в обхід Курахівської гілки. Таким чином, надана схема відображає трасу (позначена червоним), яку розглядали наприкінці 1870-х років.

Водночас Катеринославський губернатор І. Дурново вже у 1876 р. обґрунтував доцільність маршруту Ясинувата — Синельникове, яким залізниця проходить нині. Проєкт цієї траси був розроблений у 1881 р. на основі досліджень 1876 р. У 1882 р. Криворізька залізниця, що будувалася, отримала назву Катерининська залізниця.

Завантажити (24,7 мб, 7 813 x 5 961 px)

Падалка І.А., Мацуй В.М. Земні скарби України (1978)

Падалка І. А., Мацуй В. М. Земні скарби України. Київ: Радянська школа, 1978. 119 с. з іл. (Бібліотечна серія).

«У книжці популярно розповідається про земні скарби нашої республіки — їх походження і пошуки, охорону та відновлення, про завдання, які поставив перед розвідниками надр XXV з’їзд Комуністичної партії Радянського Союзу.

Територію Української РСР за геологічними ознаками поділяють на такі райони: Український щит (див. форзац з мапою), Дніпровсько-Донецька западина, Донецький кряж, Волино-Подільська плита з Львівсько-Волинською западиною, Східні Карпати, Причорноморська западина і Кримські гори.

До Українського щита приурочені найбільші в світі Криворізький залізорудний та Нікопольський марганцеворудний басейни.

Дніпровсько-Донецька западина, розташована в північній частині республіки, займає майже всю лівобережну частину України, простягаючись на північний захід до Білорусії і на південний схід до Донецького басейну. Це глибока западина, виповнена осадочними породами, багатими на нафту, природний газ, кам’яну сіль, крейду, керамічні та бентонітові глини, буре вугілля, формувальні піски, кварцити тощо.

Донецький кряж — це структура, з якою генетично пов’язаний Донецький кам’яновугільний басейн. До нього приурочені родовища ртуті, вогнетривких глин, доломітів, флюсових вапняків, флюориту, гіпсу, крейди, кам’яної солі, цементної сировини, будівельних матеріалів та інших корисних копалин».

Завантажити PDF

Карта мінеральних ресурсів Української РСР, 1978 р. Масштаб: 1:5500 000.

Завантажити (3,23 мб, 2 959 x 2 232 px)

Геометричний план розташування вугільної ломки при 3 роті (креслив шихтмейстер Михайло Васильєв, 1799-1800 рр.)

Геометрический план местоположения угольной ломки при 3 роте, содержащей 1951 1586/2400 десятин земли. Чертил шихтмейстер Михаил Васильев, 1799-1800 гг. Геометричний план розташування вугільної ломки при 3-й роті, яка охоплює 1951 1586/2400 десятин землі. Креслив шихтмейстер* Михайло Васильєв**, 1799–1800 рр.

На плані показано річки Донець і Біленьку, буєраки, шахти, звідки добувають вугілля, казарми робітників, частину села Третьої роти. На північному схилі Лисичої балки позначено перше шахтарське поселення — майбутній Лисичанськ, а на південному схилі — перші шахти рудника.

* гірн., заст. (нім. Schichtmeister) — звання гірничого чиновника XIII і XIV класів; молодший гірничий офіцер.

** Михайло Васильович Васильєв (1777 – ?) — випускник Гірничого училища (1797). Після закінчення навчання служив у Берг-колегії, займався кресленням планів і одночасно викладав арифметику в Гірничому училищі. З 1802 року працював у Московській Берг-конторі, а з 1807 року — у Московському гірничому правлінні. У 1810 році був гірничим чиновником і помічником маркшейдера, у 1814 році — маркшейдером при Чертежній. У 1826 році очолював Мишегський чавуноливарний завод у Тульській губернії, а в 1830 році — завод спадкоємців Баташова. У 1845 та 1850 роках обіймав посаду контролера Казанської пробірної палатки в чині обер-бергмейстера 7 класу.

Завантажити (14,8 мб, 5 691 x 7 813 px)

Часть геометрического плана местоположения угольной ломки при 3 роте, увеличенной, которая содержит 437 1574/2400 десятин. Чертил шихтмейстер Михаил Васильев, 1799-1800 гг. Частина геометричного плану розташування вугільної ломки при 3-й роті, збільшена, яка охоплює 437 1574/2400 десятин. Креслив шихтмейстер Михайло Васильєв, 1799–1800 рр.

Завантажити (19,2 мб, 5 259 x 7 809 px)

Перспективы поисков полезных ископаемых в Днепровско-Донецкой впадине (1974)

Перспективы поисков полезных ископаемых в Днепровско-Донецкой впадине (Материалы симпозиума). Киев: Наукова думка, 1974. 268 с.

У збірнику подано матеріали симпозіуму, присвяченого перспективам пошуків корисних копалин у Дніпровсько-Донецькій западині, який було проведено Інститутом геологічних наук АН УРСР та трестом «Київгеологія» у м. Ромни Сумської області 15–16 вересня 1971 р. Матеріали збірника висвітлюють питання загальної геології, тектоніки, стратиграфії, літології та перспектив пошуків різних корисних копалин. Наведено рішення симпозіуму, спрямоване на координацію геологічних досліджень на території Дніпровсько-Донецької западини та на розширення пошукових і розвідувальних робіт щодо окремих видів корисних копалин.

Естественные типы динасового сырья. Часть 1-я: I. Общая характеристика и оценка динасового кремнеземного сырья; II. Третичные кварциты юго-западной части Донбасса (1938)

Естественные типы динасового сырья. Часть 1-я: I. Общая характеристика и оценка динасового кремнеземного сырья; II. Третичные кварциты юго-западной части Донбасса / М. Н. Клюшников, М. И. Ожегова, С.В. Потапенко с уч. др.; НКТП Геологич. упр. УССР. Харьков: ГОНТИ НКТП Украины, 1938. 284 с.

Земятченский П.А. Каолинитовые образования Южной России (Каолин, фарфоровые, фаянсовые и другие глины) (1896)

Земятченский П. А. Каолинитовые образования Южной России: (Каолин, фарфоровые, фаянсовые и другие глины) / П. Земятченский. Санкт-Петербург: тип. М. Меркушева, 1896. V, 324 с., 1 отд. л. ил.

У 1896 році побачила світ праця професора П.Л. Зем’ятченського «Каолінітові утворення Південної Росії», яка була написана на основі його дисертаційного дослідження. Учений, якого вважають одним із засновників наукового вивчення глин, отримав можливість здійснити ґрунтовні дослідження завдяки ініціативі професора В. В. Докучаєва. За його сприяння Зем’ятченський відвідав різні місцевості Полтавської, Харківської та Херсонської губерній. Згодом він здійснив наукові екскурсії за дорученням Санкт-Петербурзького товариства дослідників природи.

Крім того, значний матеріал був зібраний у ході експедиції з обводнення та заліснення степів півдня Росії, організованої Лісовим департаментом під керівництвом В. В. Докучаєва, а також під час ґрунтово-геологічного дослідження Старобільського повіту. Зібрані дані вимагали кількох років наполегливої лабораторної обробки, що й дозволило підготувати узагальнену працю.

У книзі подано геологічний опис каолінітових родовищ Катеринославської, Полтавської (Миргородський, Зіньківський повіти), Харківської (Лебединський, Ахтирський, Богодухівський, Валківський, Ізюмський повіти), Херсонської, Київської та Таврійської губерній. Значну увагу приділено мінералогічному та хімічному складу досліджених зразків, зокрема залежам поблизу сіл Благодатного і Володимирівки Маріупольського повіту. Окремо розглянуто поклади вогнетривких глин у Миколаївці, Кам’янці (Камишевасі), Макаровому Яру, Лисичанську та Рубіжній. Описані також попелясто-сірі та інші глини юрської системи — у районі Малої Камишевахи, околиць Миколаївки (Глиняний Лог), Рай-Олександрівки (балка Дубена) Ізюмського повіту, Великоанадольського лісництва та багатьої інших родовищ. Праця містить географічний покажчик місцевостей, згаданих у тексті.

Завантажити PDF

Генеральний план кварцових кар'єрів Красногорівського Франко-Російського товариства (1900–1910 рр.)

Генеральный план кварцевых карьеров Красногоровского Франко-Русского общества огнеупорных производств на земле Михаила Легкоступа Екатеринославской губернии Бахмутского уезда Галициновской волости. Генеральний план кварцових кар'єрів Красногорівського Франко-Російського товариства вогнетривких виробництв на землі Михайла Легкоступа Катеринославської губернії Бахмутського повіту Галицинівської волості. 1900–1910 рр. Площа ділянки 6 десятин.

На плані позначені: кварцитові кар'єри на землі Михайла Легкоступа, бічні відгалудження балки Сухий яр, суміжні земельні ділянки Петра Легкоступа та Куліша.

Красногорівське франко-російське анонімне товариство (Société Franko-Russe de Krasnogorofka) засноване 20 лютого 1899 р. у Франції, яке стало основою для створення майбутнього містоутворюючого підприємства — Красногорівського вогнетривкого заводу. Завод було закладено на землі поміщика, акціонера товариства, П.В. Камінського у с. Красногорівка Бахмутського повіту Катеринославської губернії.

Статут товариства було затверджено за кордоном 20 лютого 1899 року, а до діяльності в Російській імперії воно було допущене 31 грудня того ж року. Місцезнаходження правління — місто Авіньйон (Франція), збори акціонерів проходили в Парижі. Основний капітал складав 3 млн франків (6 000 акцій по 500 франків кожна).

Метою діяльності товариства було будівництво та експлуатація заводів для виробництва кварцової й кремнеземної вогнетривкої цегли, керамічного каменю («керамо-кристала») за способом Гаршея та пляшок за методом Буше. У Франції цей тип виробництва був досить поширеним, а в Російській імперії воно набуло розвитку саме в Красногорівці. Завод почав роботу навесні 1900 року і вже через два роки дав першу продукцію. На підприємстві працювало від 115 до 200 робітників.

Сировинною базою заводу були поклади кварциту в балках Осиковій та Сухій (Сухому Яру). Тут функціонували кустарні кар’єри та промислові розробки (зокрема легкоступівський кар’єр). Геологічні обстеження, проведені у 1930-х рр. (А.М. Безуглий, Укргеолтрест), виявили поклади якісного кварциту на площі близько 70 га із запасами понад 300 тис. т.

У 2001 р. на місці старих «легкоступівських» кар’єрів рішенням Донецької обласної ради створено ландшафтний заказник місцевого значення «Красногорівський» з метою збереження ділянки цілинної рослинності кам'янистих степів та місць зростань видів рослин, занесених до Червоної книги України, зокрема ковили волосистої (Stipa capillata) та ковили Лессінга (Stipa lessingiana).