Чубенко В.Ю. Географические названия на территории Донецкого кряжа (1939)

Чубенко В. Ю. Географические названия на территории Донецкого кряжа: (Мат-лы по географии и истории) / Ворошиловград. обл. отд. нар. образования. Обл. ин-т усовершенствования учителей. Ворошиловград: Тип. изд-ва "Ворошиловград. правда", 1939. 24 с.

Автор у доступній формі знайомить із географічними назвами Донецкого кряжа, пояснює походження топонімів курганів, урочищ, ярів, річок, сіл і міст регіону. У виданні наголошується, що «вивчення походження назв допомагає читати минуле, щоб краще зрозуміти сучасність у місцевому краї». Брошура була одобрена для використання викладачами географії та історії середньої школи при вивченні відповідного програмного матеріалу та отримала «благополучний відгук» завідувача географічного кабінету Всесоюзного науково-дослідного інституту шкіл, професора М. І. Силищенського.

Завантажити PDF

Описание Донецкого бассейна. Т. VI. Вып. II: Доставка по наклонным путям (1922)

Описание Донецкого бассейна. Т. VI. Вып. II: Доставка по наклонным путям / сост. проф. А.М. Терпигорев. Харьков: Горняк, 1922. 121 с.: ил.

Другий випуск VI тому видання «Описание Донецкого бассейна» був підготовлений професором Катеринославського гірничого інституту Олександром Митрофановичем Терпигорєвим і виданий у Харкові видавництвом «Горняк» у 1922 році.

Цей випуск став продовженням першого випуску VI тому, який вийшов у 1918 році та був присвячений доставці вугілля від очисного вибою до горизонтальних рейкових шляхів. Первісно матеріали про транспортування вугілля по похилих виробках планувалося включити саме до першого випуску, однак через брак паперу потрібного формату в умовах воєнного часу їх друк було відкладено. У результаті ці матеріали були видані окремим другим випуском.

У випуску розглянуто способи транспортування вугілля по похилих гірничих виробках — бремсбергах та ухилах, наведено опис технічних пристроїв для такої доставки, конструкцій похилих шляхів, а також наведено практичні дані щодо організації підйому і транспортування гірничої маси у шахтах Донбасу. Значну увагу приділено технічним схемам і ілюстраціям, що демонструють обладнання та принципи його роботи.

Завантажити PDF

Городище (Хутор Беленький): на історичній мапі Ю.Т. Батюшина

Городище (хутор Беленький). Городище (хутір Бєлєнький). Мапу склав Ю.Т. Батюшин. Масштаб: 1:25 000.

План Городища, виконаний місцевим краєзнавцем Юрієм Тимофійовичем Батюшиним, фіксує найменування частин (кутків) села, балок та інших урочищ, відображає місцеву топоніміку й є цінним джерелом для вивчення історії селища.

У праці Юрія Канигіна та Юрія Батюшина обґрунтовано, що розробки вугілля в урочищі на річці Біленькій розташовувалися поблизу села Городище (Городні Буераки) на річці Білій — правій притоці Лугані, за десять кілометрів від Ящикового. Докладніше про історію Городища та відкриття там вугілля можна прочитати в брошурі Ю. М. Канигіна та Ю. Т. Батюшина, виданій у 2007 році.

Завантажити (6,60 мб, 3 278 x 2 327 px)

Донбасс: прошлое, настоящее, будущее (I региональная научно-практическая конференция. Донецк, 1992)

Донбасс: прошлое, настоящее, будущее: тезисы докладов и сообщений I региональной науч.-практ. конф. Донецк: Аверс Ко ЛТД, 1992. 187 с.

«Збірник містить тези доповідей і повідомлень, представлених на І регіональну науково-практичну конференцію «Донбас: минуле, сучасне, майбутнє», і охоплює окремі питання заселення території сучасного Донбасу, національних особливостей краю, історії промислового освоєння регіону, сучасного економічного розвитку Донбасу, його екології, народної освіти, культури та низку інших проблем.

Основна мета конференції — сприяти усвідомленню специфіки регіону та пов’язаних із цим шляхів забезпечення в ньому нормального життя населення. Опубліковані тези, зрозуміло, не розкривають у всій глибині всю проблематику Донбасу. Проте найбільш актуальні, вузлові, малодосліджені питання, що відповідають меті конференції, тією чи іншою мірою в них порушуються».

Лисянский А.С. Конец Дикого поля. Историко-краеведческий очерк (1973)

Лисянский А. С. Конец Дикого поля. Историко-краеведческий очерк / А.С. Лисянский; под ред. докт. истор. наук, проф. Е. В. Чистяковой. Донецк: Донбасс, 1973. 131 с.

В історико-краєзнавчому нарисі розповідається про народи, що населяли донецький край у XI—XVIII століттях, про боротьбу дружин Київської Русі з кочовиками та татаро-монгольськими завойовниками. Нарис також висвітлює заселення й освоєння пустельного Дикого Поля, яке утворилося внаслідок нашесть кочових племен, а також початок розвитку промисловості на Донбасі.

У роботі над книгою було використано різноманітні джерела: руські літописи та повідомлення східних авторів, описи подорожей європейських послів, місіонерів і купців XIII—XVII століть, а також описи мандрів у XVIII столітті академіків Петербурзької академії наук, історико-географічні пам’ятки, картографічні матеріали, а також дані археології та топоніміки.

Завантажити PDF

Ключнев М.Н. Позднесредневековый комплекс по добыче селитры у пгт. Беловодск Луганской области (Етнічна історія та культура населення Степу та Лісостепу Євразії, 1999)

Ключнев М. Н. (Луганск) Позднесредневековый комплекс по добыче селитры у пгт. Беловодск Луганской области. Етнічна історія та культура населення Степу та Лісостепу Євразії (від кам'яного віку по раннє середньовіччя: Матеріали міжнародної археологічної конференції. Дніпропетровськ: ДДУ , 1999. С. 146-148.

Статтю присвячено пізньосередньовічній пам’ятці археології на території Луганської області — комплексу з видобутку селітри («майдану»). Пізньосередньовічний селітроварний комплекс було виявлено під час дослідження курганної групи з дев’яти курганів поблизу смт Біловодськ на Луганщині.

Влітку та переважно восени 1991 р. у зв’язку з будівництвом очисних споруд на околиці Біловодська було проведено термінові рятувальні дослідження частково пошкоджених курганів. Виявлено численні поховання доби бронзи та скіфо-сарматського періоду, врятовано надзвичайно важливі пам’ятки, що зазнавали руйнації ще з XVII–XVIII ст. під час видобутку селітри. Дослідження здійснювали загони Луганського обласного краєзнавчого музею під керівництвом В. Ю. Виборного (могили № 1, 2, 5, 6) та Центрально-Донецької експедиції на чолі із С. М. Санжаровим (могили № 3, 4, 9).

Могильна група розташовувалася на першій терасі лівого низького берега р. Деркул — лівої притоки Сіверського Дінця — за 2 км на південний схід від Біловодська, поблизу автошляху на с. Баранівка. Вона складалася щонайменше з п’яти давніх могил заввишки 0,3–2 м (розкопано чотири — № 1–3, 6), біля яких розташовувалися три невисокі горбики з господарськими спорудами XVII–XVIII ст. (розкопані насипи № 4, 5, 9).

Трифильев Е.П. Очерки из истории промышленности Слободской Украины. I. Селитроварение (Сборник Харьковского Историко-Филологического Общества. Т. VI. Вьп. II, 1894)

Трифильев Е. П. Очерки из истории промышленности Слободской Украины. I. Селитроварение. Сборник Харьковского Историко-Филологического Общества. Харьков, 1894. Т. VI. Вьп. II. С. 12-48.

На засіданні Історико-філологічного товариства при Харківському університеті 21 грудня 1893 року історик, архівіст і краєзнавець Євген Парфенович Трифільєв виступив із доповіддю про селітроваріння в Слобідській Україні від XVII століття до новітнього часу на підставі матеріалів Харківського історичного архіву, розглядаючи це явище в контексті загального перебігу історичних подій. Реферат Трифільєва було визнано вагомим внеском у майже не розроблену на той час історію «малоросійської промисловості» та ухвалено надрукувати його в найближчому VI томі «Сборника общества». 

Федоровський О.С. Майдани Харківщини та майданові теорії (Записки Всеукраїнського археологічного комітету. Том I, 1930)

Федоровський О. С. Майдани Харківщини та майданові теорії. Записки Всеукраїнського археологічного комітету. Київ, 1930. Том І. С. 61-87.

Стаття харківського професора Олександра Семеновича Федоровського присвячена опису майданів — розкопаних могил (курганів) Слобожанщини. Автор розглядає різні теорії їх походження, зокрема концепцію А.А. Спіцина, яку підтримує. Згідно з цією теорією, що спирається на низку історичних документів, майдани є наслідком розвитку селітряної промисловості в Україні у XVI–XVII століттях, коли для виварювання селітри широко використовували землю з могил і городищ. Федоровський, залучаючи писемні джерела, обґрунтовує, що практика використання могил і городищ для виварювання селітри у значних масштабах зберігалася впродовж XVIII і навіть частково XIX століття, що підтверджується архівними дослідженнями Є.П. Трифільєва. Окрім того, він проводить етимологічне дослідження слова «майдан», виводячи його походження зі східних мов та пов’язуючи з поняттям місця або закладу для видобутку мінеральних речовин (рудні, копальні).

Городцов В.А. Майданы (Древности. Труды Императорского Московского археологического общества. Том XX. Выпуск II, 1904)

Спосіб розкопок курганів за допомогою волокуш (за В.О. Городцовим)

Городцов В.А. Майданы. Древности. Труды Императорского Московского археологического общества. М., 1904. Т. ХХ. Вып. II. С. 29-39.

Стаття відомого археолога Василя Олексійовича Городцова присвячена дослідженню майданів та розкопаних курганів. Автор спирається на власні спостереження та наводить відомості з нотаток і публікацій попередніх дослідників, які описували ці пам’ятки, зокрема щодо можливого зв’язку майданів із селітроварінням. Городцов дотримується думки, що майдани є залишками великих курганів, розкопаних у давнину шукачами скарбів. На підтвердження цієї позиції він наводить детальні відомості про розкопки майдана на березі річки Торця поблизу села Райського (нині селище Дружківської міської громади Краматорського району), проведені ним у 1903 році.

Березанская С.С. Первые мастера-металлурги на территории Украины (Первобытная археология – поиски и находки, 1980)

Березанская С. С. Первые мастера-металлурги на территории Украины. Первобытная археология – поиски и находки: сборник научных трудов. Киев: Наукова думка, 1980. С. 243-256.

Агрікола Георгій. Про гірничу справу XII книг («De Re Metallica», 1556) (2014–2023)

Агрікола Г. Про гірничу справу XII книг : (кн. I-VI) / Георгій Агрікола; порівняльний пер., наук. ред. й комент. В. Білецький, Г. Гайка. Донецьк: Східний видавничий дім, 2014. 227 с.

У 2014 р. у видавництві «Східний видавничий дім» (м. Донецьк) вийшло перше україномовне видання славнозвісної літературно-наукової пам’ятки XVI ст. — книги Георга Агріколи «Про гірничу справу» (De Re Metallica), яку вважають своєрідною «Біблією» гірників і металургів усього світу. Протягом кількох сторіч це був головний підручник і практичний посібник всякого освіченого гірника, сьогодні – пам'ятка літератури, зріз історії гірничих технологій, органічна система філософських, природничих і інженерних знань епохи Відродження. Представлені перші шість книг (розділів) праці Г. Агріколи, які пов'язані з видобутком корисних копалин.

Праця «Про гірничу справу» складається з 12 книг (глав). Перша — міркування про роль металів в історії людства, зіставлення позицій критиків і прихильників гірництва. Друга — характеристика умов, що впливають на успішну розробку родовищ, а також розвідка й пошукові ознаки багатих руд. Третя — геологічні знання, опис рудних покладів і властивостей гірських масивів. Четверта — землемірні знання, гірничі посади, звання та відповідні обов’язки. П’ята — основи підземної розробки руд, кріплення виробок, маркшейдерське мистецтво. Шоста — опис знарядь праці, машин і механізмів для руйнування порід, транспортування та підйому руди, водовідливу й вентиляції. Сьома книга присвячена пробірному аналізу руд. Восьма — способам і механізмам збагачення руд. Дев’ята — випалу металів і металургійному обладнанню. Десята й одинадцята — очищенню благородних металів від домішок та інших металів. Дванадцята — алхімічним уявленням про солі, бітуми, скло та інші «затужавілі соки» землі, а також технологіям їх отримання. Текст ілюстровано 275 гравюрами, виконаними кращими художниками-ілюстраторами свого часу.

В українському перекладі De Re Metallica подано також стислий життєпис автора та етапи створення його фундаментальної праці.

Агрікола Г. Про гірничу справу XII книг : (кн.VII-ХІІ) / Георгій Агрікола; порівняльний пер., наук. ред. й комент.: В. Білецький, Г. Гайко. Львів: Новий Світ-2000, 2023. 343 с.

У 2023 р. у видавництві «Новий Світ-2000» (м. Львів) вийшла друга частина українського перекладу — книги (розділи) VII–XII, у яких розглянуто, які пов’язані з пробірним аналізом та збагаченням руд, витопленням металів, очисткою благородних металів від домішок та інших металів, а також уявленнями про солі, бітуми, скло та інші «затужавілі соки» землі, а також технології їх отримання.

Завантажити PDF:

■ Агрікола Г. Про гірничу справу XII книг (кн. I–VI) (2014)

■ Агрікола Г. Про гірничу справу XII книг (кн. VII–XII) (2023)

Гавриленко Ю.Н., Ермаков В.Н., Кренида Ю.Ф., Улицкий О.А., Дрибан В.А. Техногенные последствия закрытия угольных шахт Украины (2004)

Гавриленко Ю. Н., Ермаков В. Н., Кренида Ю. Ф., Улицкий О. А., Дрибан В. А. Техногенные последствия закрытия угольных шахт Украины: монография / под ред. Ю.Н. Гавриленко, В.Н. Ермакова. Донецк: Норд-Пресс, 2004. 631 с.

У монографії узагальнено результати досліджень, пов'язаних із розв'язанням технічних проблем під час ліквідації вугільних шахт, забезпеченням охорони довкілля, безпеки сусідніх діючих шахт, нормального функціонування шахтарських міст і селищ після закриття шахт. Розглядаються питання порушення земної поверхні над закритими шахтами, екогідробезпеки, захисту територій від виділення шахтних газів. Окрему увагу приділено проблемі ліквідації стовбурів шахт і впливу породних відвалів вугільних шахт на довкілля. Детально розглянуто стан як окремих будівель і споруд, так і цілих міст і селищ у районах ліквідації шахт. Прикінцеву частину монографії присвячено моніторингу територій шахт, що закриваються. Усі розглянуті в монографії питання аргументуються великим обсягом фактичних даних. Монографію розраховано на наукових та інженерно-технічних працівників, вона може бути корисною широкому колу наукової громадськості, аспірантам і студентам, які опікуються питаннями ліквідації неперспективних вугільних підприємств та охорони довкілля.

У Донецькому басейні, де розробка вугілля ведеться понад двісті років, верхні горизонти давно відпрацьовані. Тому в багатьох випадках плани гірничих робіт на них відсутні, а сучасний стан гірничих виробок і підробленого масиву тим більше невідомий. Про масштаби цієї проблеми свідчать такі дані. У 1917 р. у Донбасі працювало 1604 шахти. Розробка вугілля здійснювалася переважно дрібними вертикальними та похилими шахтами, причому 569 (68%) шахт мали глибину до 53 м, у діапазоні глибин від 53 до 106 м працювало 430 шахт (27%), глибина решти (5%) перевищувала 106 м. На початок 40-х років ХХ ст. у Донбасі налічувалося понад 200 дрібних похилих шахт. У період відновлення затоплених під час війни шахт для швидкого отримання вугілля в басейні було закладено понад 600 дрібних похилих шахт із гірничими роботами на малих глибинах. Таким чином, практично вся поверхня басейну в різні періоди опинилася підробленою на малих глибинах (20–100 м). Крім того, у Донбасі є значна кількість непогашених або незадовільно погашених стволів, старих вертикальних і похилих шахт, шурфів, вентиляційних збійок тощо.

Нині масове закриття вугільних шахт спричиняє підйом підземних вод і, відповідно, зволоження порід навколо старих виробок, що може стати причиною активізації зсувних процесів над ними. Основною передумовою активізації геомеханічних процесів є збережені порожнини та розшарування в підземному просторі. Наслідки цих процесів можуть проявлятися у двох формах: пошкодження земної поверхні з утворенням воронок обвалення («провали») та відстрочені зсуви та деформації земної поверхні без утворення воронок («зсуви та деформації»).

Завантажити PDF