Черных Е.Н. Обследование медных рудников Донбасса («Археологические открытия 1969 года», 1970)

Черных Е. Н. Обследование медных рудников Донбасса. Археологические открытия 1969 года. М.: 1970. С. 292-293.

«В мае 1969 г. было проведено кратковременное обследование двух из 34 известных медных рудопроявлений Донецкого бассейна, расположенных в пределах Донецкой и Луганской областей. Это были самые крупные из рудопроявлений: Картамыш на окраине хут. Красное Озеро Лисичанского р-на Луганской обл. и Горелый Пень в пределах пос. Медная Руда Артемовского р-на Донецкой обл. Удалось установить, что указанные рудопроявления обладали значительной окисленной зоной, представленной малахитом и азуритом. Собраны многочисленные образцы руд для их спектрального анализа. Археологические разведки ближайших окрестностей рудников к положительным результатам не привели. Древние разработки, которые можно предполагать на этих месторождениях, полностью снесены горными работами XIX—XX вв.

Кроме того, была проведена разведка в окрестностях с. Клинового (бывший хут. Клиновый), расположенного в трех километрах к востоку от рудопроявления Горелый Пень. По сведениям, восходящим к 1869 г. и затем прочно укрепившимся в археологической литературе, здесь имелись весьма заметные остатки древнего металлургического производства в виде горы шлаков. Наша разведка этого наблюдения не подтвердила. Те же шлаки, которые разбросаны в окрестностях села, относятся к современному производству и издавна ввозились сюда, по сведениям местных жителей, со ст. Мироновка».

Завантажити PDF

Хотинський Є.С. Що криє в собі кам’яне вугілля («Хемія та Війна», 1925)

Хотинський Є. С. Що криє в собі кам’яне вугілля. Кам'яновугляна смола та вживання її в хемічній промисловості для мирних і військових цілів. / проф. Е. С. Хотинський. Павлоград: Державне видавництво України, 1925. 88 с. (Науково-популярна бібліотека. Серія „Хемія і Війна“).

У 1925 році професор Євген Семенович Хотинський — знаний український хімік-органік і викладач Харківського університету — написав невелику, але надзвичайно змістовну книжку «Що криє в собі кам’яне вугілля».

Книжка «Що криє в собі кам’яне вугілля» розповідає про кам’яновугільну смолу — надзвичайно важливу сировину, з якої добувають барвники, ліки, вибухівку, отруйні речовини й багато іншого. Хотинський показує, як із звичного палива народжується хімія, що змінює хід промислового розвитку, медицини й навіть воєнної справи.

Цей нарис — приклад вдалої популяризації науки: лаконічно, зрозуміло, з увагою до широкого читача. Книжка входить до серії «Хемія та війна» і чудово ілюструє, як глибоко хімія проникає в усі сфери життя — як мирного, так і воєнного. У передмові автор пише: «Найважливішою сировиною для виробництва фарб, вибухових і отруйних речовин, лікарських засобів тощо є кам’яновугільна смола. Її можна вважати основою всієї хімічної промисловості, що працює з органічними сполуками. Саме тому цей нарис присвячено кам’яновугільній промисловості».

Завантажити PDF
Джерело: Педагогічний музей України

Опыт применения конических грохотов на углеобогатительных фабриках Донбасса (1978)

Жовтюк Г.В. Опыт применения конических грохотов на углеобогатительных фабриках Донбасса / Г.В. Жовтюк, Т.Г. Фоменко, В.С. Бутовецкий, К.А. Соснов. М.: ЦНИЭИуголь, 1979. 20 с. (Серия «Обогащение и брикетирование угля»).

«Институтом «УкрНИИуглеобогащение» разработаны и внедрены на многих фабриках Донбасса конические грохоты типа ГК (70 штук) взамен грохотов и классификаторов, которые применяются для обесшламливания мелкого угля перед отсадкой и для предварительного обезвоживания мелкого концентрата.

Для обесшламливания мелкого угля перед обогащением применяются сдвоенные и строенные конические грохоты ГК-1,5 (производительность односекционного грохота по твёрдому составляет 95–102 т/ч), а для обезвоживания мелкого концентрата отсадочных машин — ГК-3 и ГК-6.

Конические грохоты имеют более высокую удельную производительность, чем подвижные грохоты — до 20 т/м³·ч по твёрдому. На подвижных грохотах в тех же условиях производительность составляет не более 6,0 т/м²·ч по твёрдому, по пульпе — 20 м³/м²·ч.

Конические грохоты более надёжны в эксплуатации, чем подвижные: они не имеют электропривода, не являются источником шума и динамических нагрузок на перекрытия, не требуют частых ремонтов, просты в изготовлении и обслуживании. Конические грохоты имеют малые габаритные размеры и хорошо компонуются с существующим оборудованием углеобогатительных фабрик».

Завантажити PDF

План и разрез ртутного рудника Товарищества А.А. Ауэрбах и Ко (1888)

План и разрез ртутного рудника Товарищества А.А. Ауэрбах и Ко. План є додатком до праці гірничого інженера та підприємця, співзасновника товариства ртутного виробництва Олександра Андрійовича Ауербаха «Описание ртутного рудника и завода, принадлежащих товариществу А. Ауэрбаха и Ко». Ця праця надрукована у II томі Гірничого журналу за 1888 рік. Видання: Типографія і хромолітографія А. Траншеля, С.-Петербург. Масштаб плану: 100 сажнів в дюймі (1:8 400).

У 1885 році гірничий інженер і підприємець Олександр Андрійович Ауербах разом з відкривачем родовища, гірничим інженером Аркадієм Васильовичем Міненковим заснував перший у Російській імперії ртутний завод поблизу станції Микитівка Бахмутського повіта, на території сучасної Донеччини. Відкриття родовища киноварі — ртутної руди — перетворило цей малозаселений степовий регіон на важливий промисловий центр. Упродовж трьох років тут були зведені шахти, обжигові печі, сортувальна фабрика, лабораторія, склади, водозбірні споруди, а також житло для понад тисячі робітників і службовців.

Завод, який почав роботу в кінці 1886 року, швидко розвивався й у 1888 році вже виробляв до 8–8,5 тисяч пудів ртуті на рік (понад 130 тонн). Підприємство використовувало передові технології того часу: електричне освітлення (лампи Сіменса), парові машини для рудопідйому і сортування, систему уловлювання парів ртуті й водяного охолодження за проєктом інженера Чермака. Продукція заводу реалізовувалась як у Росії, так і за її межами.

До публікації в «Гірничому журналі» було додано спеціальний план і геологічний розріз родовища. На плані показано повну схему території підприємства: розташування шахт (№ 1–4 та капітальна шахта «Софія»), підземні виробки на горизонтах 7, 14 і 20 сажнів, сортувальна фабрика з трирівневою структурою, обжигові печі (шахтні, відбивні та піч Чермака), холодильники, димарі та камери осадження парів ртуті. Зображено також водозбірний ставок, естакади, рельсові шляхи, лабораторію, склад ртуті, а також житлову та побутову інфраструктуру: будинки для службовців, казарми для робітників, лазню, їдальню, пекарню, крамницю, стайню, скотарню та бойню.

Завантажити (22,2 мб, 4 284 x 5 750 px)

Миненков А.В. Ртутные руды в Донецком бассейне (1884)

Миненков А. В. Ртутные руды в Донецком бассейне / Ар. Миненков. Харьков: Тип. К.П. Счасни, 1884. 19 c.