Древности Торской крепости (Фотоальбом, 2007)

Древности Торской крепости: фотоальбом / авт.-уклад. А.В. Шамрай; вступ. ст. Л.Я. Зандер; фотозйомка О.О. Соловкіна. Слов’янськ: Печатный двор, 2007. 22 с.

У 2007 році в Слов'янську вийшов фотоальбом "Стародавства Торської фортеці" присвячений археологічним розкопкам фортеці, що проходили на протязі 2005-2007 років, за безпосередньою участю Слов'янського краєзнавчого музею.

«Старожитності Слов’янської землі протягом багатьох років привертали увагу дослідників. Археологи з Москви, Києва, Харкова, Донецька та інших міст вивчали в околицях міста різні історичні періоди й культури — від палеоліту до пізнього Середньовіччя. Водночас територія самого Слов’янська (фортеці Тор) залишалася недослідженою, незважаючи на те, що він є одним із найстаріших міст Донецької області.

У 1645 році для захисту солеварів від нападів татар і спостереження за Торським перелазом (місцем переправи кримських татар через річку Тор) поблизу соляних озер було побудовано острожок, у якому почергово несли службу 20 чугуївських козаків.

На лівому березі річки Колонтаївки, на території «Червоного городка» (центральної частини Торської фортеці), проводилися археологічні дослідження залишків Торської фортеці та її внутрішньої території.

Археологічні дослідження внутрішньої, східної частини Торської фортеці проводилися на площі понад 700 кв. м. При цьому було виявлено наземні споруди — хати, напівземлянки, погріб та господарські ями кінця XVII–XVIII століть. Слідів оборонних споруд під час проведення розкопок виявлено не було. Культурний шар місцями сягав понад 2 метрів і занурювався у ґрунтові води, що перешкоджало повному дослідженню давніших комплексів».

Завантажити PDF
Джерело: Слов'янський краєзнавчий музей | Facebook

Лебедев Н.А. Антропоген Приазовья (Труды Геологического института. Вып. 215, 1972)

Лебедев Н. А. Антропоген Приазовья. М.: Наука, 1972. 108 с., 27 ил. (Труды Геологического института №215).

«На основании новых геологических и палеонтологических материалов в работе дается детальное стратиграфическое расчленение антропогеновых отложений одного из опорных регионов внеледниковой зоны юга СССР. Проведена корреляция морских и континентальных отложений этой области друг с другом, а также с отложениями ледниковой зоны Украины, где были обнаружены слои с фауной млекопитающих, сравнимой с фаунами Приазовья.

Монография содержит большой фактический материал, выводы по стратиграфии и палеогеографии антропогена и будет интересна геологам, биостратиграфам и палеогеографам».

Завантажити PDF

Кучеренко М.Т., Сокольская Х.В., Федина А.В. О некоторых особенностях карбонатных пород среднего карбона Чистяково-Снежнянского района Донецкого бассейна (Литология и полезные ископаемые №2, 1967)

Кучеренко М. Т., Сокольская Х. В., Федина А. В. О некоторых особенностях карбонатных пород среднего карбона Чистяково-Снежнянского района Донецкого бассейна. Литология и полезные ископаемые. 1967. №2. С. 79-86.

«Горизонти карбонатних порід мають важливе значення для зіставлення розрізів кам'яновугільних відкладів, тому їхньому вивченню приділялася значна увага. [...]

Останнім часом нами паралельно з вивченням структурно-текстурних особливостей карбонатних порід Чистяково-Сніжнянського району виконано значну кількість хімічних і термічних досліджень, які дадуть змогу з'ясувати залежність між їхніми структурно-текстурними особливостями та хіміко-мінеральним складом і більш упевнено судити про їхній генезис».

Завантажити PDF

Кизильштейн Л.Я. Морфология и происхождение некоторых выделений сингенетичного пирита в угольных пластах Донецкого бассейна (Литология и полезные ископаемые №2, 1967)

Кизильштейн Л. Я. Морфология и происхождение некоторых выделений сингенетичного пирита в угольных пластах Донецкого бассейна. Литология и полезные ископаемые. 1967. №2. С. 122-124.

«Під час петрографічного вивчення вугільних пластів у деяких районах східної частини Донецького басейну було відзначено значне різноманіття форм виділень піриту, сингенетичних із торфонакопиченням.

Оскільки спеціальних праць, присвячених дослідженню морфології піриту у вугіллі Донбасу, немає, ми вважаємо доцільним описати виявлені форми, а також викласти міркування щодо їхнього генезису».

Завантажити PDF

Беспалов И.М., Федоровская Л.И., Кошман М.Е. К вопросу о конгломератах картамышcкой свиты Донбасса (Литология и полезные ископаемые №1, 1967)

Беспалов И. М., Федоровская Л. И., Кошман М. Е. К вопросу о конгломератах картамышcкой свиты Донбасса. Литология и полезные ископаемые. 1967. №1. С. 141-146.

«До цього часу конгломерати картамиської світи (мідистих пісковиків) вивчені недостатньо. Про їхню наявність або лише згадується в літературі, або, якщо й наводиться короткий опис деяких різновидів, то дається неправильне тлумачення їхнього генезису (Нестеренко, 1954; Шалит, 1940). Більше того, у низці праць взагалі заперечується наявність конгломератів у картамиській світі.

Так, К. М. Савич-Заблоцький та І. Ю. Лапкін (1949), які вивчали мідисті пісковики північно-східної частини Бахмутської котловини, дійшли висновку, що породи, які раніше описувалися як конгломерати, насправді являють собою глинисто-карбонатні стяжіння різноманітної форми, що утворилися в умовах морських заток і в генетичному відношенні не мають нічого спільного зі справжніми конгломератами».

Завантажити PDF

Гончаров Ю.И. Стронций в галогенной толще донецкой перми (Литология и полезные ископаемые №1, 1967)

Гончаров Ю. И. Стронций в галогенной толще донецкой перми. Литология и полезные ископаемые. 1967. №1. С. 60-74.

«Стронцій, поряд із калієм, бромом і бором, є одним із найхарактерніших елементів соленосних відкладів. Між тим для району Донбасу дані про закономірності розподілу стронцію в нижньопермській галогенній товщі до останнього часу були вкрай обмеженими.

У 1959 році у статті Л. Д. Панченка та ін. були наведені перші відомості про вміст стронцію в кам'яній солі нижньопермських відкладів Донецького басейну, а П. В. Зарицьким (1960, 1961) описано перші знахідки в них целестину. Детальніші відомості про поширення стронцію в деяких типах гірських порід і водах галогенних відкладів Донбасу містяться в роботі М. А. Карасика та ін. (1963).

З 1961 по 1964 рік автор вивчав геохімію стронцію та низки інших елементів у нижньопермській галогенній товщі Донецького басейну. У процесі досліджень було виконано 480 визначень стронцію у зразках гірських порід і 99 визначень стронцію в мінералізованих водах та розсолах, детально вивчалася мінералогія. Відібрані зразки гірських порід характеризують найбільш типові розрізи нижньої пермі Донецького басейну (район с. Микитівки, селищ Зайцевого та Кодеми, Артемівського родовища кам'яної солі, с. Ями, Слов'янського та Святогірського куполів, Кальміус-Торецької котловини)».

Завантажити PDF

Коган В.Д. Находка сидерита в бахмутской серии (Литология и полезные ископаемые №5, 1966)

Коган В. Д. Находка сидерита в бахмутской серии. Литология и полезные ископаемые. 1966. №5. С. 126-129.

«Бахмутська серія — соленосна товща нижньої пермі Дніпровсько-Донецької западини — об'єднує три світи: Микитівську, Слов'янську та Краматорську. Як за характером порід, що її складають, так і за всіма іншими ознаками ця серія є типовим представником формації внутрішньоконтинентальних солеродних морських водойм.

Літологія Бахмутської серії вивчена досить детально. Зокрема, встановлено поступове зменшення вгору за розрізом кількості теригенних порід і збільшення соленасиченості розрізу, що відбувається ритмічно. Це дало змогу виділити в Бахмутській серії низку ритмопачок, які мають певне стратиграфічне значення (Коган, 1964). Окрім кам'яної солі, у розрізі істотну роль відіграють пласти глин, карбонатних порід та ангідритів.

Карбонатні породи протягом багатьох десятиліть є об'єктом промислової розробки та різноманітних спеціальних досліджень. Встановлено, що вони складені переважно вапнистими доломітами і меншою мірою — вапняками. Нерідко, особливо в нижній половині пласта, вони містять значну кількість теригенної домішки. Інші карбонатні мінерали досі в їхньому складі не були відомі. У зв'язку з цим становить інтерес знахідка в одному з таких карбонатних горизонтів прошарку сидериту».

Завантажити PDF

3арицкая О.В. Минеральный состав глин картамышской свиты Восточной Украины (Литология и полезные ископаемые №3, 1966)

3арицкая О. В. Минеральный состав глин картамышской свиты Восточной Украины. Литология и полезные ископаемые. 1966. №3. С. 131-134.

«Картамиська світа (світа мідистих пісковиків) нижньої пермі, яка є одним з основних продуктивних горизонтів Східноукраїнського нафтогазоносного басейну, представлена чергуванням пластів глин, алевролітів, пісковиків і малопотужних шарів доломітів та ангідритів. Сумарний вміст глинистих порід у розрізі світи досягає 50–70 %. Знання мінерального складу глин і пелітової фракції піщано-алевритових порід необхідне для оцінки колекторських властивостей продуктивної товщі (Саркісян, 1958). Незважаючи на значну кількість праць, присвячених літології нижньої пермі (Нестеренко, 1956; Рябих, 1957; Савич-Заблоцький, Лапкін, 1948; Шалит, 1939 та ін.), спеціального комплексного мінералогічного дослідження глин до цього часу не проводилося».

Завантажити PDF

Феофилова А.П. О некоторых изменениях вещественного состава пород западного Донбасса на границе карбона и перми (Литология и полезные ископаемые №1, 1966)

Феофилова А. П. О некоторых изменениях вещественного состава пород западного Донбасса на границе карбона и перми. Литология и полезные ископаемые. 1966. №1. С. 49-65.

Відклади верхнього карбону та нижньої пермі в західній частині Донбасу утворюють безперервний ряд осадових порід, у межах якого вугленосна формація, сформована в умовах гумідного клімату, змінюється аридною соленосною формацією (Левенштейн, 1963; Попов, 1963).

Поступовість цього переходу, а також відсутність на межі карбону й пермі істотних перебудов загального плану палеоландшафту дають підстави вважати, що кліматичні зміни також відбувалися поступово й позначалися на теригенних і карбонатних породах задовго до початку хемогенного осадження сульфатів і солей.

У зв'язку з цим було детально вивчено верхню частину авилівської світи, усю араукаритову світу верхнього карбону та картамиську світу нижньої пермі, представлені переважно теригенними відкладами з незначною участю карбонатних порід.

Для з'ясування того, які зміни в складі порід можуть бути пов'язані з кліматичним чинником, порівнювалися однотипні за походженням породи однойменних фацій з урахуванням їхніх специфічних особливостей, зумовлених загальною еволюцією палеоландшафту. Таким чином, в основу дослідження було покладено детальний літолого-фаціальний аналіз перехідних у кліматичному відношенні відкладів верхнього карбону та нижньої пермі.

Завантажити PDF

Зарицкая О.В. Условия образования нижнепермских красноцветных отложений Восточной Украины (Литология и полезные ископаемые №6, 1965)

Зарицкая О. В. Условия образования нижнепермских красноцветных отложений Восточной Украины. Литология и полезные ископаемые. 1965. №6. С. 75-79.

Червоноколірний теригенний комплекс нижньопермських відкладів (картамиська світа) в межах північно-західних окраїн Донбасу та південно-східної частини Дніпровсько-Донецької западини є промислово нафтогазоносним на низці структур цього регіону (Шебелинське, Співаківське, Качанівське та інші родовища).

Новий фактичний матеріал, отриманий у результаті глибокого буріння, дає змогу простежити літолого-фаціальні зміни відкладів картамиської світи на більшій частині нафтогазоносного басейну, що має важливе значення для з'ясування поширення піщано-алевритових порід як можливих колекторів нафти й газу.

Основою дослідження став керн, відібраний із глибоких свердловин на Качанівській, Більській, Колонтаївській, Коломацькій, Шебелинській, Балаклійській, Червонодонецькій, Співаківській, Слов'янській, Дробишево-Торській та Артемівській розвідувальних площах, а також нижньопермські відклади, що виходять на денну поверхню в межах відкритого Донбасу.

Завантажити PDF

Беспалов И.М. Проблемы поисков стратифицированных медных руд в Донецком бассейне (Литология и полезные ископаемые №3, 1965)

Беспалов И. М. Проблемы поисков стратифицированных медных руд в Донецком бассейне. Литология и полезные ископаемые. 1965. №3. С. 120-123.

«У 1965 році виповнюється 100 років відтоді, як Носов 2-й виявив мідні мінерали в Бахмутській котловині, на лівобережжі річки Калинової, поблизу давніх гірничих виробок.

Відтоді нижньопермська картамиська світа мідистих пісковиків періодично досліджується різними науково-дослідними та виробничими організаціями.

Незважаючи на те, що мідисті пісковики Донецького басейну вивчаються вже тривалий час, у їхній геології залишається багато невирішених питань, від розв'язання яких залежить правильний напрям пошуково-розвідувальних робіт на мідь. На нашу думку, вирішення цієї проблеми ускладнювалося тим, що нижньопермські відклади мають слабку оголеність, а також тривалий час була відсутня обґрунтована теорія рудоутворення, яка б пояснювала генезис мідистих пісковиків, їхнє палеогеографічне та палеокліматичне положення, а також приуроченість до певних фаціально-структурних умов.

Тому невипадково всі роботи з виявлення промислових скупчень міді були зосереджені лише в межах Бахмутської котловини, де нижньопермські відклади, зокрема й картамиська світа, виходять на денну поверхню і де (ймовірно, саме з цієї причини) було виявлено найбільшу кількість рудоносних ділянок».

Завантажити PDF

Брагин Ю.Н. Бентонитовые глины триасовых отложений Донбасса (Литология и полезные ископаемые №3, 1965)

Брагин Ю. Н. Бентонитовые глины триасовых отложений Донбасса. Литология и полезные ископаемые. 1965. №3. С. 91-95.

У північно-західній частині Донецького басейну широко поширена континентальна товща зеленувато-сірих пухких пісковиків і строкатоколірних глин, які відносять до тріасу. Вона з перервою залягає на породах пермі та карбону і, у свою чергу, незгідно перекривається молодшими мезозойськими відкладами.

Бентонітові глини були виявлені у 1962 році на північно-східному крилі Бахмутської котловини, у районі с. Дронівка. Тут вони розкриті на глибинах 19–253 м і простежені дев'ятьма свердловинами, розташованими на одному профілі на відстані 400 м одна від одної.

Завантажити PDF

Зарицкий П.В. Изоморфизм железа, магния и кальция в карбонатных конкрециях угленосных отложений Донецкого бассейна (Литология и полезные ископаемые №3, 1965)

Зарицкий П. В. Изоморфизм железа, магния и кальция в карбонатных конкрециях угленосных отложений Донецкого бассейна. Литология и полезные ископаемые. 1965. №3. С. 45-60.

«Питання ізоморфізму багатокомпонентних природних карбонатів не є новим. Проте в ранніх дослідженнях (Ford, 1917; Білібін, 1927) висновки щодо ізоморфізму складних карбонатів ґрунтувалися переважно на аналізі їхнього хімічного складу й не були підтверджені іншими методами дослідження, які могли б засвідчити мономінеральність досліджуваного матеріалу.

Наявні на сьогодні літературні дані щодо меж взаємного заміщення заліза і кальцію в природних карбонатах залишаються недостатньо визначеними».

Завантажити PDF

Беспалов И.М., Гордон-Яновский Ф.А. О первичных источниках меди, свинца и цинка в нижнепермских отложениях Донецкого бассейна (Литология и полезные ископаемые №1, 1965)

Беспалов И. М., Гордон-Яновский Ф. А. О первичных источниках меди, свинца и цинка в нижнепермских отложениях Донецкого бассейна. Литология и полезные ископаемые. 1965. №1. С. 120-122.

«У нижньопермських відкладах північно-західної частини Донецького басейну відомі численні прояви мідної та свинцево-цинкової мінералізації, первинно-осадове походження якої визнається більшістю дослідників. Мідні мінерали (халькозин, борніт, ковелін, рідше халькопірит, куприт і самородна мідь) приурочені до піщано-глинистої картамиської світи (мідистих пісковиків), яка згідно залягає на відкладах верхнього карбону. Свинцево-цинкова мінералізація (галеніт і сфалерит) переважно зосереджена у вищезалягаючій вапняково-доломітовій світі. Як правило, мідна мінералізація супроводжується незначною свинцево-цинковою.

Щодо джерела мідного та свинцево-цинкового зруденіння нижньопермських відкладів Донбасу було висловлено кілька різних гіпотез. Й. І. Танатар (1915) вважав, що джерелом міді були граніти південної смуги районів Нікополя та Кривого Рогу. На його думку, це підтверджувалося схожістю парагенезису міді й марганцю в Нікопольському та Криворізькому районах із рудопроявами Бахмутської котловини, а також подібним хвилястим згасанням зерен кварцу. С. І. Євсєєва (1941) також вважала, що область знесення розташовувалася на південний захід від основного поля поширення пермських відкладів Донбасу.

Є. С. Шалит (1940) дійшов висновку, що джерелом міді були корінні родовища Приазовського кристалічного масиву (район с. Мала Янісоль). К. Н. Савич-Заблоцький та Й. Ю. Лапкін (1949) вважали, що єдиним можливим джерелом міді для мідистих пісковиків була зона сульфідного зруденіння Донецького кряжа, формування якої збіглося із завершенням кам'яновугільного періоду. У час накопичення товщі мідистих пісковиків ці сульфідні родовища зазнавали ерозії. Цей висновок Й. Ю. Лапкін повторно підтвердив у 1961 році.

М. М. Константинов (1963) припускав, що джерелом зруденіння нижньопермських відкладів Донбасу могли бути як гідротермальні родовища Нагольного кряжа, так і підстилаючі кам'яновугільні відклади, де можливе існування горизонтів, збагачених свинцем і міддю. На підтвердження цього припущення він навів дані про наявність вкраплень галеніту в пластах кам'яновугільних вапняків, простежених на кілька кілометрів.

Аналіз нових матеріалів з геології Донбасу, а також результати наших досліджень, виконаних у 1962–1964 роках, дають змогу більш обґрунтовано визначити джерело теригенного матеріалу, а також міді, свинцю й цинку в нижньопермських відкладах Донецького басейну».

Завантажити PDF

Литвин С.В, Долуда М.Е. Литолого-минералогическая характеристика глинистых пород верхнего карбона области, переходной от Донбасса к Днепровско-Донецкой впадине (Литология и полезные ископаемые №5, 1964)

Литвин С. В, Долуда М. Е. Литолого-минералогическая характеристика глинистых пород верхнего карбона области, переходной от Донбасса к Днепровско-Донецкой впадине. Литология и полезные ископаемые. 1964. №5. С. 113-117.

Відклади верхнього карбону області переходу від Донбасу до Дніпровсько-Донецької западини є досить перспективними щодо нафтогазоносності. Промислова нафтогазоносність окремих структур уже встановлена.

У зв'язку з цим вивчення глинистих порід і глинистої фракції в пісковиках становить значний інтерес з точки зору детальнішої характеристики мінерального складу порід, а також з'ясування впливу глинистої фракції різного мінерального складу в пісковиках на їхні колекторські властивості.

Завантажити PDF

Логвиненко Н.В, Карпова Г.В, Кулеско Г.И. К минералогии третичных огнеупорных глин Украины (Литология и полезные ископаемые №4, 1964)

Логвиненко Н. В, Карпова Г. В, Кулеско Г. И. К минералогии третичных огнеупорных глин Украины. Литология и полезные ископаемые. 1964. №4. С. 96-104.

Досліджено монотермітові глини Часовоярського та низки інших родовищ України. Встановлено, що монотерміт являє собою суміш каолініту та гідрослюди у різних співвідношеннях. Отримано роздільні базальні рефлекси каолініту й гідрослюди, а результати рентгеноструктурного аналізу підтверджено іншими методами дослідження. Також відзначено наявність галуазиту.

У роботі розглядаються питання походження глин такого типу та наведено результати дослідження так званих монотермітових глин із різних третинних родовищ України — Часовоярського, Дружківського, Артемівського та інших. Встановлено, що каолініто-гідрослюдисті глинисті породи Часовоярського типу характерні для великих прісноводних континентальних водойм середньої частини полтавської серії, які підстилаються та перекриваються пісками з морською фауною.

Отримані результати уточнюють мінералогічний склад монотермітових глин і дають змогу краще зрозуміти умови їх формування та геологічне поширення в межах України.

Завантажити PDF

Гончаров Ю.И. О минералогическом составе калийных солей в районе Святогорского поднятия (Донбасс) (Литология и полезные ископаемые №3, 1964)

Гончаров Ю. И. О минералогическом составе калийных солей в районе Святогорского поднятия (Донбасс). Литология и полезные ископаемые. 1964. №3. С. 160-162.

«Останнім часом з'явилася низка повідомлень про знахідки калійних солей у соленосних відкладах північно-західних окраїн Донецького басейну та Дніпровсько-Донецької западини (Левенштейн, 1961; Лапкін, 1961; Галицький, 1963). Восени 1963 року однією з пошукових свердловин тресту «Артемгеологія» в районі Святогірського підняття було розкрито калійні солі в розрізі краматорської світи нижньої пермі.

Під час мінералого-петрографічного вивчення керна свердловини, переданого нам трестом «Артемгеологія», було виявлено великий комплекс мінералів, характерних для калійних родовищ. Ці знахідки є особливо цікавими, оскільки в літературі відсутні дані щодо мінералогії та петрографії калійних проявів у цьому районі.

Святогірське підняття є складовою частиною ланцюга куполоподібних структур, що простягаються вздовж північно-західної окраїни Бахмутської котловини та утворилися на місці занурення північної гілки Донецької складчастої споруди.

За даними тресту «Артемгеологія», для району Святогірського підняття характерний найбільш повний розріз соленосних відкладів, що включає три світи — Микитівську, Артемівську та Краматорську. Перші ознаки лагунних умов проявилися в цьому районі наприкінці картамиського часу (світа мідистих пісковиків), про що свідчить розкритий тут пласт ангідриту.

Розглянутий прояв калійних солей розкритий на південно-західному зануренні Святогірського підняття в інтервалі глибин 577,0–671,0 м. Серед калійних мінералів найпоширенішими є сильвін і полігаліт, рідше зустрічаються лангбейніт, каїніт, левеїт, епсоміт, кізерит і карналіт».

Завантажити PDF

Панов Б.С. Флюорит юго-западной окраины Донецкого бассейна (Литология и полезные ископаемые №3, 1964)

Панов Б. С. Флюорит юго-западной окраины Донецкого бассейна. Литология и полезные ископаемые. 1964. №3. С. 104-117.

У статті описано флюоритову мінералізацію карбонатної товщі нижнього карбону та наведено дані про виявлення флюориту як цементу аркозових пісковиків девонських відкладів. Подано характеристику морфологічних різновидів флюориту, його оптичні властивості, а також результати спектроскопічного дослідження флюоритів різних типів і вмісних карбонатних порід. Розглянуто питання генезису флюориту в карбонатних породах нижнього карбону.

Відомості про флюорит Донецького басейну обмежуються короткими згадками про його наявність серед нижньокам'яновугільних карбонатних порід (Гінзбург, 1928; Іваницький, 1933; Орловський, 1934). Нині всі знахідки плавикового шпату тут викликають значний інтерес, особливо у зв'язку з відкриттям Покрово-Киріївського флюоритового родовища (Древін, Зарицький, 1960) у східній частині зони зчленування Донецького басейну з Приазовським кристалічним масивом.

Завантажити PDF

Левенштейн М.Л., Бобров В.П. Калийные соли в галогенных отложениях нижней перми Донецкого бассейна (Литология и полезные ископаемые №3, 1964)

Прогнозная карта на калийные соли в нижнепермской галогенной формации Донецкого бассейна. Прогнозна карта калійних солей у нижньопермській галогенній формації Донецького басейну.

Левенштейн М. Л., Бобров В. П. Калийные соли в галогенных отложениях нижней перми Донецкого бассейна. Литология и полезные ископаемые. 1964. №3. С. 53-65.

Розглядається склад нижньопермської галогенної формації Донецького басейну. Відзначається приуроченість калійних солей до середньої та верхньої частин краматорської світи й наводиться їхня мінералогічна характеристика. Вказуються площі, перспективні для пошуків калійних солей, зокрема на відносно невеликих глибинах.

Галогенна формація нижньої пермі завершує великий цикл верхньопалеозойського осадонакопичення в Донецькому прогині, змінюючи в розрізі теригенну строкатоколірну товщу мідистих пісковиків. Відклади цієї формації збереглися лише в західній частині Донецького басейну, у межах Бахмутської та Кальміус-Торецької котловин. Межі поширення галогенних відкладів у цих структурах на півночі, сході та південному заході є ерозійними й чітко визначаються виходами підстилаючих порід. На північному заході галогенні відклади, занурюючись під потужний покрив верхньої пермі, мезозою та кайнозою, переходять у Дніпровсько-Донецьку западину.

До 1953 року вивчення галогенної формації практично здійснювалося лише в межах двох родовищ кам'яної солі, відомих ще з минулого століття, — Артемівського та Слов'янського, розташованих відповідно в південно-східній і центральній частинах Бахмутської котловини. У результаті цих досліджень сформувалися уявлення про літологічний склад, умови залягання та обсяг відкладів галогенної формації Донбасу.

Водночас величезна площа поширення цієї формації на решті території Бахмутської й Кальміус-Торецької котловин, а також за їхніми межами на північному заході, у Дніпровсько-Донецькій западині, залишалася майже не дослідженою. Унаслідок цього питання стратиграфічного поділу та складу відкладів, що формують цю формацію, протягом тривалого часу залишалися дискусійними.

Завантажити PDF

Кореневский С.М, Бобров В.П., Галицкий И.В, Хрущов Д.П. Калиеносность галогенных отложений Днепровско-Донецкой впадины и Донбасса (Литология и полезные ископаемые №3, 1964)

Кореневский С. М, Бобров В. П., Галицкий И. В, Хрущов Д. П. Калиеносность галогенных отложений Днепровско-Донецкой впадины и Донбасса. Литология и полезные ископаемые. 1964. №3. С. 20-42.

Праця присвячена вивченню калійних і калійно-магнієвих солей, виявлених у верхній частині нижньопермських галогенних відкладів Західного Донбасу та Дніпровсько-Донецької западини. Автор зазначає, що ці горизонти мають значне поширення, а поряд із уже відомими площами окреслюються нові перспективні ділянки для пошуків калійних солей. У роботі розглянуто історію дослідження галогенних відкладів у північно-західній частині Донбасу, де вони відомі понад століття, а промисловий видобуток кам'яної солі ведеться понад вісімдесят років. Також висвітлено етапи відкриття галогенних відкладів у Дніпровсько-Донецькій западині, де спочатку були встановлені лише девонські соленосні товщі, а в останнє десятиліття виділено й нижньопермську галогенну формацію. 

Особливу увагу приділено аналізу літологічного складу девонських і нижньопермських галогенних формацій, які тривалий час вважалися одноманітними та складеними переважно кам'яною сіллю. Видання становить інтерес для геологів, гірничих інженерів і дослідників, які займаються вивченням соленосних формацій, мінерально-сировинної бази та геологічної будови Донбасу й Дніпровсько-Донецької западини.

Завантажити PDF

Заводы и рудники. Календарь-ежегодник «Приднепровье» (1909)

Отдел промышленности. Горное управление Южной России. Горные округа и горные инженеры. Заводы и рудники. Календарь-ежегодник "Приднепровье" на 1909 г. / сост. А.Г. Авчинников. Екатеринослав: [Тип. М. С. Копылова], 1909. С. 364-378.

Щорічник поєднує рекламні, статистичні та довідкові матеріали, присвячені Придніпров'ю. Крім календарної та довідкової інформації, у ньому подано відомості про промисловий, історичний й культурний розвиток регіону. Особливий інтерес становить розділ «Горное управление Южной России», де вміщено дані про гірничі округи, гірничих інженерів, заводи та рудники. Також наведено переліки марганцевих, залізних, кам'яновугільних і кам'яносоляних рудників, а також вапнякових, гіпсових, доломітових і глиняних каменоломень, родовищ кварцу та піску.

Завантажити Список промышленных предприятий (Календарь-ежегодник Приднепровье, 1909)
Джерело електронної копії: Приватна колекція Нурії Бусигіної

Книга о Донбассе. Природа. Люди. Дела (1977)

Книга о Донбасс: Природа. Люди. Дела / сост. М. Е. Миронов. 2-е изд., перераб. и доп. Донецк: Донбас, 1977. 319 с. ил.

«Донбас називають краєм вугілля та металу. Хто хоч раз побував тут, той не міг не помітити його головної особливості — це край працьовитих і мужніх людей.

Людей, які вміють робити практично все: виплавляти сталь і писати чудові картини, добувати «сонячний камінь» і творити прекрасну музику, створювати вугільні комбайни та безсмертні словники рідної мови, випробовувати перші реактивні літаки й космічні кораблі, дивувати відвагою та безстрашністю ворогів і незмінною теплотою та вірністю — друзів.

Саме про цих людей, створені ними міста, історію, природу та економіку Донецького краю розповідається в цій книзі, розрахованій на найширше коло читачів».

Завантажити PDF

Зарицкий П.В. Особенности диагенетического перераспределения вещества в песчаных породах угленосных отложений Донбасса (Литология и полезные ископаемые №2, 1964)

Зарицкий П. В. Особенности диагенетического перераспределения вещества в песчаных породах угленосных отложений Донбасса. Литология и полезные ископаемые. 1964. №2. С. 131-134.

Дослідження присвячене вивченню особливостей діагенетичного перерозподілу речовини в піщаних породах на прикладі конкрецій із дрібнозернистих прибережно-морських пісковиків західної частини Донецького басейну. Матеріалом для аналізу став великодіаметральний керн, отриманий під час проходки шахтних стовбурів бурінням установкою УКБ-3,6 М. Вивчено велику лінзоподібну конкрецію розміром до 0,6×1,0×2,0 м та вміщуючі пісковики, що дозволило дослідити просторові зміни складу порід навколо неї. Встановлено особливості діагенетичного перерозподілу речовини в піщаних породах і проведено порівняння з тонкозернистими відкладами.

Завантажити PDF

Зарицкий П.В. Раннедиагенетические трещины в угленосных отложениях среднего карбона Донецкого бассейна (Литология и полезные ископаемые №1, 1963)

Зарицкий П. В. Раннедиагенетические трещины в угленосных отложениях среднего карбона Донецкого бассейна. Литология и полезные ископаемые. 1963. №1. С. 139-142.

Керн великого діаметра (понад 3 м), який піднімається під час проходження шахтних стовбурів бурінням за допомогою установки УКБ — 3,6 м, є чудовим об'єктом для літологічних спостережень. У ньому вдало поєднуються свіжість матеріалу з великою площею огляду та можливістю проводити спостереження у трьох вимірах. Усе це наявне, але лише окремо, у природних відслоненнях і керні звичайного діаметра.

Під час вивчення керна великого діаметра можна отримати унікальні фотографії та замальовки структурно-текстурних особливостей порід, характеру переходів і контактів шарів, розподілу та умов залягання органічних решток, конкрецій та інших включень тощо. У зв'язку з цим автор прагне привернути увагу дослідників до унікальних «відслонень», отриманих із значної глибини.

Під час опису такого керна, отриманого при проходженні шахтного стовбура на полі шахти 4-21 (Петровський район, поблизу м. Донецька), нашу увагу привернули своєрідні за умовами залягання карбонатні конкреції.

Завантажити PDF

Крестовников В.Н. Новые ракообразные филлокариды палеозоя Русской платформы, Урала, Тимана и Донбасса (Труды Геологического института. Вып. 52, 1961)

Крестовников В. Н. Новые ракообразные филлокариды палеозоя Русской платформы, Урала, Тимана и Донбасса. Труды Геологического института. 1961. Вып. 52. 68 с.

Викопні рештки філокарид трапляються порівняно рідко, і до недавнього часу в межах СРСР були відомі лише поодинокі їхні знахідки. У складі ряду ракоподібних Phyllocarida, який був виділений Паккардом (Packard, 1879), було об'єднано сучасних ракоподібних родини Nebaliidae та близьких до них викопних ракоподібних. Клаус (Claus, 1889) і Стромер (Stromer, 1909) для сучасних філокарид запропонували назву Leptostraca, а для викопних представників — Archaeostraca. Я. А. Бірштейн пропонує відносити філокарид до надряду, а їхні синоніми Leptostraca і Archaeostraca для сучасних та викопних представників виділяти як окремі ряди.

Лише в останні роки, у зв'язку з широким розвитком геологічних розвідувальних робіт і буріння, кількість таких знахідок швидко зростає, і нині вони вже відомі з різноманітних фацій палеозою СРСР — від нижнього кембрію до пермі. Однак у стратиграфії ці рештки майже не використовуються і практично не враховуються широким колом геологів. Тому доцільно описати нові рештки цієї групи та привернути увагу до можливості їхнього використання для стратиграфічних досліджень.

Із кам'яновугільних відкладів Донбасу геологом Д. Є. Айзенвергом нам було передано 14 зразків із філокаридами. Серед них наразі визначено та описано представників родини Rhinocaridae — роду Dithyrocaris з верхів нижнього карбону, башкирських верств середнього карбону та верхнього карбону.

Завантажити PDF

Кравцов А.И., Элипсон М.М. К вопросу о влиянии подземных вод на газоносность угольных месторождений в Донецком бассейне (Труды Института геологических наук. Вып. 42, 1940)

Кравцов А. И., Элипсон М. М. К вопросу о влиянии подземных вод на газоносность угольных месторождений в Донецком бассейне. Труды Института геологических наук. 1940. Вып. 42. Геологическая серия (№ 12). С. 1-15.

У цій статті розглядається питання впливу гідрогеологічних умов на газоносність вугільних родовищ Донецького басейну. Дослідження проводилися в Горлівському та Боково-Хрустальському районах Донбасу.

У геологічному відношенні Горлівський район являє собою антикліналь. Вугільні пласти, що розробляються шахтами, належать до світ C₂⁵, C₂⁶ та C₃¹, тобто охоплюють верхню частину середнього та початок верхнього відділу кам'яновугільної системи.

Боково-Хрустальський район являє собою синкліналь, яка є найбільшою синклінальною складкою Донецького вугільного басейну. У геологічному відношенні він складений відкладами світ C₂², C₂⁶ та C₃¹. Особливості будови, тектонічної порушеності та літологічного складу району визначають відповідні гідрогеологічні умови.

Основні спостереження з метою встановлення впливу гідрогеологічних умов на газоносність вугільних родовищ у Горлівському районі проводилися на шахтах № 1–3 «Кочегарка», № 5 ім. Леніна та «Комсомолець», а в Боково-Хрустальському районі — на шахтах № 7/8 «Карл», № 16 «Известия», № 21 та № 10.

На підставі комплексного аналізу геологічних, гідрогеологічних і гірничотехнічних досліджень у вугільних районах можна очікувати розроблення методики прогнозування газоносності як уже розвіданих, так і тих родовищ, що перебувають на стадії розвідки. Це дасть змогу ефективніше запобігати раптовим викидам газу у шахтах.

Завантажити PDF

Логвиненко Н.В. О климате каменноугольного периода на территории Донецкого бассейна (Известия Академии наук СССР. Серия геологическая, № 2, 1947)

Логвиненко Н. В. О климате каменноугольного периода на территории Донецкого бассейна. Известия Академии наук СССР. Серия геологическая. 1947. № 2. С. 139-141.

У попередніх роботах автора з літології донецьких кам'яновугільних порід було встановлено, що в міру наближення до підошви вугільних пластів загальний вміст польових шпатів у породах зменшується, а кількість вивітрілих польових шпатів збільшується. У породах, які безпосередньо складають підошву вугільних пластів, присутні виключно вивітрілі польові шпати.

Подальші дослідження показали, що в породах товщі, проміжної між вугільними пластами, переважають свіжі польові шпати, поряд з якими наявний ряд малостійких мінералів: біотит, лепідомелан, апатит та інші. Подібне явище також було описане Удлюфтом у кам'яновугільних відкладах Вестфальського басейну.

Завантажити PDF

Шатский Н.С. Большой Донбасс и система Вичита. Сравнительная тектоника древних платформ (Известия Академии наук СССР. Серия геологическая, № 6, 1946)

Шатский Н. С. Большой Донбасс и система Вичита. Сравнительная тектоника древних платформ. Статья 2. Известия Академии наук СССР. Серия геологическая. 1946. № 6. С. 57-90.

Ця стаття, що є другою частиною дослідження з порівняльної тектоніки давніх платформ, присвячена питанню природи Великого Донбасу. З'ясування загальної тектонічної будови Донецького басейну ґрунтується на порівнянні його з відомою геологічною структурою Північноамериканської платформи — системою Вічита. У статті описано систему Вічита в обсязі, прийнятому автором, і з'ясовано її співвідношення зі складчастим поясом Уошито (Ouachita). Далі розглянуто структури типу «поперечних крайових прогинів», до яких належить система Вічита, та встановлено загальні умови їх утворення по окраїнах платформ. На підставі цих даних визначено межі структури Великого Донбасу, її тип і походження.

Завантажити PDF

Логвиненко Н.В. Некоторые закономерности процесса осадконакопления в среднем и верхнем карбоне северо-востока Донбасса (Известия Академии наук СССР. Серия геологическая, №5, 1945)

Логвиненко Н. В. Некоторые закономерности процесса осадконакопления в среднем и верхнем карбоне северо-востока Донбасса. Известия Академии наук СССР. Серия геологическая. 1945. №5. С. 73-86.

Праця містить опис явищ циклічної седиментації у відкладах середнього та верхнього відділів кам'яновугільної системи північно-східної частини Донецького басейну (Білокалитвинський район). Встановлено закономірну повторюваність відкладів різних груп фацій, тобто наявність циклів седиментації. Наведено стислу літолого-мінералогічну характеристику цих циклів.

Висвітлено зв'язок седиментації з тектогенезом та її значення для розв'язання палеогеографічних проблем.

Завантажити PDF

Лунгерсгаузен Л. Палеогеография Днепровско-Донецкой впадины в юрский период (Известия Академии наук СССР. Серия геологическая, № 3, 1944)

Лунгерсгаузен Л. Палеогеография Днепровско-Донецкой впадины в юрский период. Известия Академии наук СССР. Серия геологическая. 1944. № 3. С. 22-27.

Автор намагається відновити історію переміщення берегової лінії моря, яке заповнювало Дніпровсько-Донецьку западину та Донецький басейн у юрський період. Послідовний хід трансгресій і регресій морського басейну зображено на низці схематичних палеогеографічних карт.

Завантажити PDF

Донабедов A.T. Некоторые результаты геофизических исследований Большого Донбасса (Известия Академии наук СССР. Серия геологическая, №5, 1940)

Донабедов A. T. Некоторые результаты геофизических исследований Большого Донбасса. Известия Академии наук СССР. Серия геологическая. 1940. №5. С. 61-87.

Стаття знайомить зі станом робіт над проблемою Великого Донбасу у 1940 році; крім підсумків досліджень, у статті наведено основні напрями подальшого розвитку робіт.

Завантажити PDF

Яковлев Н.Н. О пермской доломитовой толще Донбасса (Известия Академии наук СССР. Серия геологическая, №4, 1940)

Яковлев Н. Н. О пермской доломитовой толще Донбасса. Известия Академии наук СССР. Серия геологическая. 1940. №4. С. 69-72.

У статті описується найбільш виразний розріз пермської доломітової товщі Донбасу поблизу м. Артемівська (Бахмута) та проводиться його зіставлення з розрізом доломітової товщі найглибшої свердловини (близько 1000 м) Бахмутської котловини, пробуреної у 1934–1936 роках.

Завантажити PDF

Карлов Н.Н. Новые данные о распространении и о составе меловых отложений в пределах юго-западной окраины Донецкого бассейна (Известия Академии наук СССР. Серия геологическая, №5, 1937)

Схема передбачуваного поширення верхньокрейдових відкладів у межах південно-західної окраїни Донбасу та на захід від неї (складена М. М. Карловим у 1936 р.)

Карлов Н. Н. Новые данные о распространении и о составе меловых отложений в пределах юго-западной окраины Донецкого бассейна. Известия Академии наук СССР. Отделение математических и естественных наук. Серия геологическая. 1937. №5. С. 810-823.

Крейдові відклади південної окраїни Донбасу та всієї Причорноморської западини загалом вивчені недостатньо. У Мелітопольському районі, незважаючи на значну глибину окремих артезіанських свердловин (м. Мелітополь — 362,7 м, Новоолексіївка — 326,6 м, економія Ельбінг — 502,02 м), крейдових відкладів під час буріння не було досягнуто і, вочевидь, вони залягають на значній глибині.

Незважаючи на значну глибину свердловин (понад 500 м) у низці районів Причорноморської западини, крейдових відкладів також не було досягнуто, через що висловлювалися припущення, що вони залягають на великій глибині. На підставі результатів нових бурових робіт, під час яких було виявлено крейдові відклади, автор беззаперечно встановлює їх широке поширення в межах досліджуваного району та висловлює припущення про їх суцільний розвиток.

Завантажити PDF

Захаров Е.Е. О геологической структуре Никитовского месторождения ртутных руд в Донецком бассейне (Известия Академии наук СССР. Серия геологическая, №1, 1936)

Захаров Е. Е. О геологической структуре Никитовского месторождения ртутных руд в Донецком бассейне. Известия Академии наук СССР. Отделение математических и естественных наук. Серия геологическая. 1936. №1. С. 185-198.

Микитівське родовище в геологічному відношенні вважається відносно добре дослідженим. Геологами, які вивчали родовище раніше, опрацьовано стратиграфію порід, що складають цей район, і наведено петрографічну характеристику пісковиків, які вміщують руду; детально вивчено мінеральні асоціації та послідовність кристалізації руди. Питанням геологічної будови приділялося менше уваги, особливо питанню зв'язку мінералізації з певними структурно-геологічними елементами.

Дослідженнями Геологічного інституту Академії наук СРСР у 1935 році встановлено, що система тріщин, розвинених на Микитівському родовищі, значною мірою контролює не лише локалізацію, а й характер рудоутворення. Встановлено, що велика тріщина, так звана «січна», має давніший вік порівняно з мінералізацією. Цю тріщину можна вважати основним каналом, яким надходили рудоносні розчини.

Завантажити PDF

Гинзбург И.И. Никелькобальтовый вад в третичных отложениях Донбасса (Известия Академии наук СССР. Серия геологическая, №1, 1936)

Гинзбург И. И. Никелькобальтовый вад в третичных отложениях Донбасса. Известия Академии наук СССР. Отделение математических и естественных наук. Серия геологическая. 1936. №1. С. 177-183.

У статті наведено випадок утворення нікель-кобальтового ваду у вигляді плівок, що покривають піщинки кварцових пісків полтавського ярусу (олігоцену) та цементують їх у тонкі сочевицеподібні прошарки пісковику (Донбас, Нагольний кряж). Вміст нікелю і кобальту в них, очевидно, пов’язаний із вивітрюванням рудних жил, що містять ці метали та розташовані неподалік цього місця, але наразі ще не виявлені.

«В геологической литературе многократно описывали содержащие кобальт и никель вады, образующиеся как продукты окисления и миграции окислов марганца в рудных месторождениях, при выветривании пород и пр.

Особый интерес представляют вады-пленки, обволакивающие и цементирующие песчаники в марганцевисто-железистые прослои, пропласты и пр. Такой случай нами наблюдался в районе станции Майорская около Никитовки (Донбасс).

На Константиновском стекольном заводе еще в 1928 г. я обратил внимание на отдельные черные комья, сростки песка, выкидываемые барабаном, в котором происходит просеивание песка. Уже один внешний вид указывал на то, что мы имеем здесь дело с марганцевисто-железистыми пленками. Песок завод брал со ст. Майорская. Весьма интересны черные конусообразные свечечки длиной до 8—10 см и диаметром основания 5—7 мм, которые встречаются в том же месте. Осмотр на месте выяснил, что мы имеем здесь дело с третичными песками полтавского яруса, чрезвычайно развитого в Артемовском округе. В песке попадаются три линзовидных прослоя (лепешки) черного песка в несколько сантиметров мощности, которые при добыче обыкновенно откидываются как материал, негодный для стекольного дела».

Завантажити PDF

Большая вода индустрии: Очерки из истории производственного объединения «Укрпромводчермет» (1980)

Соляник В. В. и др . Большая вода индустрии: Очерки из истории производственного объединения «Укрпромводчермет» / В. В. Соляник, П. Г. Луценко, А. Г. Беланенко. Донецк: Донбасс , 1980. 120 с., 8 л. ил. (История фабрик и заводов).

Книга з відомої серії «Історія фабрик і заводів» присвячена виробничому об’єднанню «Укрпромводчормет». Основну увагу приділено будівництву та експлуатації штучного водотоку — каналу Сіверський Донець — Донбас.

«У 1930 році за рішенням радянського уряду було створено спеціальний трест із забезпечення водою Донбасу та Криворіжжя — «Донбасводтрест», пізніше реорганізований у виробниче об’єднання «Укрпромводчормет». За 50 років його діяльності створено найбільшу в країні централізовану систему питного та технічного водопостачання.

Книга розповідає про трудові здобутки колективу об’єднання, вирішення проблем водопостачання, охорону та раціональне використання водних ресурсів».

Завантажити PDF

Жук Г.П. Северский Донец — Донбасс: Путеводитель (1982)

Жук Г. П. Северский Донец — Донбасс: Путеводитель. Донецк: Донбас, 1982. 79 с., ил.

Книга-путівник присвячена каналу Сіверський Донець — Донбас — одному з найбільших водогосподарських об'єктів регіону. У виданні розповідається про його будівництво, реконструкцію та експлуатацію, значення для забезпечення водою міст і промислових підприємств Донбасу, а також знайомить із населеними пунктами, розташованими вздовж каналу.

Завантажити PDF

Давыдов В.Д. Голубое ожерелье Донбасса (1980)

Давыдов В. Д. Голубое ожерелье Донбасса: Науч.-попул. очерк. Донецк: Донбас, 1980. 100 с., ил.

«Вода — візничий природи». Так Леонардо да Вінчі характеризував її значення у всіх природних явищах, у житті людини. Незвичайні її властивості, незліченні «професії». В індустріальному Донбасі вона допомагає шахтарям добувати вугілля, металургам — виплавляти сталь, хімікам —одержувати цінні продукти, хліборобам — підвищувати врожаї.

Книга розповідає про водні ресурси краю, про охорону та раціональне їх використання. Розрахована на широке коло читачів».

Завантажити PDF

Шабалин А.Ф. Донецкая вода: краткий очерк водоснабжения Донбасса (1956)

Шабалин А. Ф. Донецкая вода: краткий очерк водоснабжения Донбасса / А. Ф. Шабалин. Сталино: Сталинское областное издательство, 1956. 65 с. (Край Донецкий).

Книга присвячена історії водопостачання Донбасу. У ній розповідається про проблему дефіциту водних ресурсів у регіоні та будівництво водогосподарської інфраструктури в радянський період, зокрема водоводів, водосховищ і каналу Сіверський Донець — Донбас. Видання містить стислий огляд розвитку системи водопостачання та буде цікавим дослідникам історії Донбасу й промислової спадщини.

Завантажити PDF

План-схема розташування заводу «Русско-Краска», станції та селища Рубіжне (1916 р.)

Микуленко В.В., Севастьянов Л.А., Гриценко В.Н. Рубежанский химический комбинат (1973)

Микуленко В. В., Севастьянов Л. А., Гриценко В. Н. Рубежанский химический комбинат. Донецк: "Донбас", 1973. 181 с., 12 л. ил. (История фабрик и заводов).

Книга з відомої серії «Історія фабрик і заводів» присвячена Рубежанському хімічному комбінату — одному з провідних центрів вітчизняної анілінофарбової промисловості. У виданні розповідається про історію підприємства, що бере початок від будівництва заводу «Русско-Краска» у 1915 році поблизу станції Рубіжне. Показано становлення виробництва синтетичних барвників в умовах Першої світової війни та розвиток підприємства у радянський період. Особливу увагу приділено праці хіміків і робітників, завдяки яким комбінат став одним із найбільших виробників барвників у країні та експортером продукції до десятків держав. Книга розрахована на широке коло читачів.

Завантажити PDF

Гонимов И.А. Старая Юзовка: Сталинский металлургический завод: 1869-1905 (1937)

Гонимов И. А. Старая Юзовка: 1869-1905: Сталинский металлургический завод. Москва; Киев: ОГИЗ, 1937. 256 с., 22 л. ил. (История фабрик и заводов).

Книга зі відомої серії «Історія фабрик і заводів» присвячена Сталінському металургійному заводу (колишньому Юзівському заводу Новоросійського акціонерного товариства). Видання розповідає про становлення підприємства, розвиток Юзівки та життя робітників наприкінці ХІХ — на початку ХХ століття. Основою для книги стали спогади старих робітників — учасників революційного руху, а також архівні джерела. Матеріали були зібрані та літературно опрацьовані І. О. Гонімовим.

Завантажити PDF

Колесниченко Н.Н. Хрустальский пласт. Часть III. Повести и рассказы о шахтерах (1997)

Колесниченко Н. Н. Хрустальский пласт. Часть III. Повести и рассказы о шахтерах. Луганск, 1997. 30 с.

Третя невелика книга автора присвячена шахтарському середовищу міста Красний Луч і людям, які все життя провели під землею та на керівних посадах у вугільній галузі. У центрі оповіді — шахтарська плеяда: потомствені гірники, начальники шахт і дільниць, працівники виробничого об’єднання «Донбасантрацит».

Завантажити PDF

Колесниченко Н.Н. Хрустальский пласт. Часть II. Мои друзья — краснолучане (1993)

Колесниченко Н. Н. Хрустальский пласт. Часть II. Мои друзья — краснолучане [Посвящается 50-летию освобождения Донбасса]. [Красный Луч], 1993. 70 с.

Книга присвячена 50-річчю визволення Донбасу, розповідає про шахтарів Красного Луча (нині Хрустальний) у роки Другої світової війни. Особливу увагу приділено подіям на Міус-фронті — укріпленій лінії оборони вздовж річки Міус, де шахтарські дивізії стримували наступ німецько-фашистських військ.

Завантажити PDF

Колесниченко Н.Н. Хрустальский пласт. Часть I. Повести и рассказы о шахтерах (1993)

Колесниченко Н. Н. Хрустальский пласт. Часть I. Повести и рассказы о шахтерах. Луганск: Редакционно-издательский отдел областного управления по печати, 1993. 56 с.

У книзі зібрані спогади мешканців Красного Луча (нині Хрустальний) про історію міста, його шахти та людей, які працювали у вугільній промисловості. Автор розповідає про селище Княгинівка, поміщика Васильєва, шахтовласників, керівників і працівників місцевих шахт, зокрема шахт «Богдан» і «Запорізька».

Завантажити PDF

Цілющі джерела Старобільщини (1973)

Цілющі джерела Старобільщини (Фотобуклет. Автор тексту: Г.С. Фоменко та О.Н. Власовський). Донецьк: "Донбас", 1973. 8 с. з іл. (Здравниці України).

«Справжнім багатством надр Старобільщини є мінеральні лікувальні води. Далеко за межами Ворошиловградської області знають про Старобільську районну водолікарню й санаторій-профілакторій «Сосновий», які розташовані на берегах Айдару.

У 1934 році в селі Підгорівці було пробурено свердловину для встановлення меж вугленосності Великого Донбасу. При цьому виявили мінеральну воду, що викликала інтерес як лікувальна. За хімічним складом вона бромна хлоридно-натрова: в одному літрі 21,5 грама солей, 60–70 міліграмів брому, біля 1 міліграма йоду, 15–21 міліграм бору.

З 1936 по 1968 рік воду використовували в місцевій лікарні. Згодом віддаленість свердловини від лікарні й поступове зменшення її дебіту викликали необхідність у новій свердловині, яку було пробурено в 1968 році у дворі водолікарні. Самовиливання води — 500 літрів на годину».

Завантажити PDF
Джерело: Старобільськ – музей просто неба

Список майстрових, переведених із Луганського заводу на Олександрівський гарматний завод (1807)

Cписок мастеровых, прибывших с Луганского завода на Александровский пушечный завод. Список майстрових, які прибули з Луганського заводу на Олександрівський гарматний завод. НАРК (Національний архів Республіки Карелія). Ф. 25 (Олонецкая духовная консистория). Оп. 21. Спр. 82 (Исповедные ведомости Петрозаводской Зарецкой церкви за 1807 год). Арк. 144.

Після завершення російсько-турецької війни 1768–1774 років Російська імперія отримала право створити військовий флот на Чорному морі. Для його оснащення були потрібні якісні гармати, однак продукція вітчизняних ливарних заводів поступалася європейській. Зокрема, на Олександрівському гарматному заводі в Петрозаводську значна частина відлитих гармат виявлялася бракованою.

Наприкінці XVIII століття найкращі морські гармати виробляли у Великій Британії. Тому російський уряд запросив на службу інженера Карронського металургійного заводу Чарльза Гаскойна — одного з творців короткоствольних морських гармат (карронад). У 1786 році він прибув до Санкт-Петербурга разом із обладнанням, кресленнями нових машин та групою британських спеціалістів. Гаскойн очолив модернізацію Олександрівського заводу за так званим «карронським методом». Для цього з Великої Британії доставили кам'яне вугілля, вогнетривку глину та цеглу, а на самому заводі звели нові доменні печі й встановили сучасне обладнання.

Однак доставка гармат із Петрозаводська до Чорноморського флоту була тривалою та складною. У 1792 році командувач Чорноморського флоту віцеадмірал Микола Мордвинов запропонував заснувати новий ливарний завод на півдні імперії. За дорученням уряду Чарльз Гаскойн дослідив поклади залізної руди та кам'яного вугілля в Новоросійській губернії, а 14 листопада 1795 року був підписан указ про будівництво Луганського ливарного заводу на річці Лугані та відкриття кам'яновугільних копалень. Директором нового підприємства призначили саме Чарльза Гаскойна.

Будівництво заводу розпочалося наприкінці 1795 року, а вже у 1797 році навколо нього сформувалося селище Луганський завод. Основу його населення становили майстрові, переведені з Липецьких заводів, а також найбільш кваліфіковані майстрові й робітники Олександрівського заводу разом із сім'ями. Машини та механізми для нового підприємства також були виготовлені в Петрозаводську.

Поданий архівний документ — це фрагмент сповідного розпису Петрозаводської Зарецької церкви за 1807 рік, у якому зафіксовано майстрових, переведених із Луганського ливарного заводу до Олександрівського гарматного заводу в Петрозаводську. Цікавим є те, що серед перелічених майстрових відсутні прізвища тих працівників, які були переведені з Олександрівського заводу до Луганська під час заснування підприємства у 1796 році.

Завантажити

Іменний список майстрових Луганського заводу, переведених із Липецьких заводів (1796)

Іменний список майстрових, які перебувають при Луганському заводі та переведені з Липецького, Боринського й Козьминського заводів. Державний архів Луганської області (ДАЛО). Ф. 1. Оп. 1. Спр. 106. Арк. 35-43.

Схема вузлових та кінцевих пунктів Єкатерининської залізниці (1916-1918)

Схема вузлових та кінцевих пунктів Єкатерининської залізниці станом на 23 травня 1918 р. з описом залізничних гілок приватного та загального користування. ЦДАВО України (Центр. держ. архів вищ. органів влади та упр. України). Ф. 2200. Оп. 1. Спр. 169.

Міністерство шляхів Української Держави. Міністерство шляхів Української Держави, м. Київ. Друкована частина станом на 1 липня 1916 р., доповнення та виправлення внесено станом на 23 травня 1918 р.

Подивитися: е-ресурс ЦДАВО

Телефоны п/о «Донбассантрацит» (1992)

Телефоны производственного объединения «Донбассантрацит» / за тех. ред. Л. П. Доценко. Луганск: Лугань, 1992. 94 с.

Довідник телефонів і організаційної структури виробничого об’єднання «Донбасантрацит» (м. Красний Луч, Луганська область). Містить систематизовану інформацію про внутрішню та зовнішню телефонну мережу підприємства. Основну частину видання становлять детальні списки керівництва об’єднання, структурних підрозділів і служб (технічна дирекція, виробнича, економічна, кадрова, постачання тощо) із зазначенням посад, прізвищ, службових телефонів і кабінетів. Окремо подано контакти шахт, шахтоуправлінь, ремонтно-механічних заводів, енергетичних служб, будівельних організацій та інших підприємств, пов’язаних із вугільною промисловістю регіону.

Завантажити PDF