Кравцов А.И., Элипсон М.М. К вопросу о влиянии подземных вод на газоносность угольных месторождений в Донецком бассейне (Труды Института геологических наук. Вып. 42, 1940)

Кравцов А. И., Элипсон М. М. К вопросу о влиянии подземных вод на газоносность угольных месторождений в Донецком бассейне. Труды Института геологических наук. 1940. Вып. 42. Геологическая серия (№ 12). С. 1-15.

У цій статті розглядається питання впливу гідрогеологічних умов на газоносність вугільних родовищ Донецького басейну. Дослідження проводилися в Горлівському та Боково-Хрустальському районах Донбасу.

У геологічному відношенні Горлівський район являє собою антикліналь. Вугільні пласти, що розробляються шахтами, належать до світ C₂⁵, C₂⁶ та C₃¹, тобто охоплюють верхню частину середнього та початок верхнього відділу кам'яновугільної системи.

Боково-Хрустальський район являє собою синкліналь, яка є найбільшою синклінальною складкою Донецького вугільного басейну. У геологічному відношенні він складений відкладами світ C₂², C₂⁶ та C₃¹. Особливості будови, тектонічної порушеності та літологічного складу району визначають відповідні гідрогеологічні умови.

Основні спостереження з метою встановлення впливу гідрогеологічних умов на газоносність вугільних родовищ у Горлівському районі проводилися на шахтах № 1–3 «Кочегарка», № 5 ім. Леніна та «Комсомолець», а в Боково-Хрустальському районі — на шахтах № 7/8 «Карл», № 16 «Известия», № 21 та № 10.

На підставі комплексного аналізу геологічних, гідрогеологічних і гірничотехнічних досліджень у вугільних районах можна очікувати розроблення методики прогнозування газоносності як уже розвіданих, так і тих родовищ, що перебувають на стадії розвідки. Це дасть змогу ефективніше запобігати раптовим викидам газу у шахтах.

Завантажити PDF

Захаров Е.Е. О геологической структуре Никитовского месторождения ртутных руд в Донецком бассейне (Известия Академии наук СССР. Серия геологическая, №1, 1936)

Захаров Е. Е. О геологической структуре Никитовского месторождения ртутных руд в Донецком бассейне. Известия Академии наук СССР. Отделение математических и естественных наук. Серия геологическая. 1936. №1. С. 185-198.

Микитівське родовище в геологічному відношенні вважається відносно добре дослідженим. Геологами, які вивчали родовище раніше, опрацьовано стратиграфію порід, що складають цей район, і наведено петрографічну характеристику пісковиків, які вміщують руду; детально вивчено мінеральні асоціації та послідовність кристалізації руди. Питанням геологічної будови приділялося менше уваги, особливо питанню зв'язку мінералізації з певними структурно-геологічними елементами.

Дослідженнями Геологічного інституту Академії наук СРСР у 1935 році встановлено, що система тріщин, розвинених на Микитівському родовищі, значною мірою контролює не лише локалізацію, а й характер рудоутворення. Встановлено, що велика тріщина, так звана «січна», має давніший вік порівняно з мінералізацією. Цю тріщину можна вважати основним каналом, яким надходили рудоносні розчини.

Завантажити PDF

Гинзбург И.И. Никелькобальтовый вад в третичных отложениях Донбасса (Известия Академии наук СССР. Серия геологическая, №1, 1936)

Гинзбург И. И. Никелькобальтовый вад в третичных отложениях Донбасса. Известия Академии наук СССР. Отделение математических и естественных наук. Серия геологическая. 1936. №1. С. 177-183.

У статті наведено випадок утворення нікель-кобальтового ваду у вигляді плівок, що покривають піщинки кварцових пісків полтавського ярусу (олігоцену) та цементують їх у тонкі сочевицеподібні прошарки пісковику (Донбас, Нагольний кряж). Вміст нікелю і кобальту в них, очевидно, пов’язаний із вивітрюванням рудних жил, що містять ці метали та розташовані неподалік цього місця, але наразі ще не виявлені.

«В геологической литературе многократно описывали содержащие кобальт и никель вады, образующиеся как продукты окисления и миграции окислов марганца в рудных месторождениях, при выветривании пород и пр.

Особый интерес представляют вады-пленки, обволакивающие и цементирующие песчаники в марганцевисто-железистые прослои, пропласты и пр. Такой случай нами наблюдался в районе станции Майорская около Никитовки (Донбасс).

На Константиновском стекольном заводе еще в 1928 г. я обратил внимание на отдельные черные комья, сростки песка, выкидываемые барабаном, в котором происходит просеивание песка. Уже один внешний вид указывал на то, что мы имеем здесь дело с марганцевисто-железистыми пленками. Песок завод брал со ст. Майорская. Весьма интересны черные конусообразные свечечки длиной до 8—10 см и диаметром основания 5—7 мм, которые встречаются в том же месте. Осмотр на месте выяснил, что мы имеем здесь дело с третичными песками полтавского яруса, чрезвычайно развитого в Артемовском округе. В песке попадаются три линзовидных прослоя (лепешки) черного песка в несколько сантиметров мощности, которые при добыче обыкновенно откидываются как материал, негодный для стекольного дела».

Завантажити PDF

Геологічна будова вугленосних світ Центрального району Донбасу (Головна антикліналь) (1954)

Фациальная блок-диаграмма интервала К₉ — L₁, включающего пачку ниже пласта К₇⁴н и песчаники ниже пластов k₇⁴в, k₇⁵, k₈в. Центральный район. 1954 г. Фаціальна* блок-діаграма інтервалу К₉ — L₁, що охоплює пачку нижче пласта К₇⁴н та пісковики нижче пластів k₇⁴в, k₇⁵, k₈в. Центральний район. 1954 р. 

Схему було виготовлено до статті Феофилова А.П. и Яблоков В.С. Особенности строения песчаных толщ аллювиального генезиса в свитах С₂⁵, С₂⁶ и С₂⁷ Центрального района Донбасса (Труды ИГН. Вып. 151, 1954. С. 117-171).

Вивчення будови вугленосних світ у Центральному районі проводилося не за кернами бурових свердловин, як в інших районах, а шляхом детального опису квершлагів** шахт. Шахти розташовані на південному та північному крилах Головної антикліналі, де всі світи залягають із крутим (60–70°) падінням шарів, що наочно демонструє подана схема.

Опис квершлагів здійснювався переважно В. С. Яблоковим і А. П. Феофиловою, за участі на окремих шахтах М. І. Ритенберга та П. П. Тимофєєва. Загалом на 11 шахтах Головної антикліналі (шахти: ім. Ворошилова, 4/5-Микитівка, ім. Румянцева, ім. Калініна, Ново-Кондратьєвка, Юнком, «Красный Октябрь», ім. К. Маркса, ім. Сталіна, ім. Леніна, шахта 19/20) авторами було описано понад 11 км квершлагів, за якими складено літологічні розрізи в масштабі 1:200. Уздовж північного та південного крил антикліналі побудовано літолого-фаціальні профілі з вертикальним масштабом 1:1000.

* Фаціальна карта (або літолого-фаціальна карта) — це геологічна карта, що відображає поширення типів осадів (фацій), їхній склад, умови утворення та просторові зміни в межах певного стратиграфічного інтервалу, відтворюючи давні геологічні обстановки, такі як морські мілководдя, річкові заплави або пустелі, з використанням умовних позначень для зображення порід (піски, глини, вапняки) та їхніх характеристик, що має важливе значення для пошуку корисних копалин.

** Квершлаг – горизонтальна або похила гірнича виробка, яка не має безпосереднього виходу на земну поверхню та пройдена навхрест простягання покладу корисної копалини.

Завантажити (3,79 мб, 2 315 x 2 500 px)

Кордюков В.В. Гришинська бойова дружина (2025)

Кордюков В. В. Гришинська бойова дружина. Івано-Франківськ: НАІР, 2025. 104 c.

«Ця книга є дослідницьким проєктом, який розповідає читачеві про історичне минуле нашого міста Покровська. У проєкті автор залучає багато нових архівних матеріалів та намагається відповісти на історичні питання, які тривалий час були малодослідженими. В дослідницькому проекті залучено 10 архівних справ з архіву ДАДО і дві з архіву ДАРФ. Цей проект є продовженням вже презентованого дослідження 2020 року – «1905 рік на Гришинщині». Метою цієї роботи є подолання існуючих стереотипів, правдиве і об’єктивне зображення подій 120 річної давнини та їх учасників, більш ретельне вивчення збройних зіткнень бойових дружин революційно налаштованих робітників промислових підприємств із урядовими військами в 1905 році».

Завантажити PDF
Макет надано автором книги.

Геология ртутных месторождений и рудопроявлений Украины (1975)

Белоус И. Р. Геология ртутных месторождений и рудопроявлений Украины / И. Р. Белоус, С. А. Кирикилица, В. И. Скаржинский и др. Київ: Наукова думка, 1975. 286 с.

Руїни палацу культури Горлівського коксохімічного заводу. Горлівка, 2013 р.

Артемьев В.В. Животворный огонь. Очерки из истории Горловского коксохимического завода (1978)

Артемьев В. В. Животворный огонь: Очерки из истории Горловского коксохимического завода. Донецк: Донбас, 1978. 83 с., 16 л. ил.

«Курс на социалистическую индустриализацию, провозглашенный XIV съездом ВКП(б), предполагал прежде всего ускоренное развитие черной металлургии — основы тяжелой промышленности. Очень важно было укрепить ее тылы — коксохимию, чтобы снабдить домны коксом. Поэтому ускорялась реконструкция старых производств, сооружались новые.

В 1926 году началось строительство и Горловского коксохимического завода. К полю, где тем летом созревала пшеница, потянулись из близлежащих сел подводы. Рабочий люд прибывал и из отдаленных мест. Быстро росли бараки, склады».

Завантажити PDF

Мефферт Б.Ф. Ископаемые угли Донецкого бассейна. Вып. I: Угли Центрального района (1915)

Мефферт Б. Ф. Ископаемые угли Донецкого бассейна. Вып. 1: Угли Центрального района: на основании химических и геологических исследований, произведенных по поручению Совета Съезда горнопромышленников юга России / сост. Б. Ф. Мефферт; ред. Л. И. Лутугин. Харьков: Типография П. Д. Калугина, 1915. VII, 229 c., 17 л. ил.: ил., карты, график.

План и разрез ртутного рудника Товарищества А.А. Ауэрбах и Ко (1888)

План и разрез ртутного рудника Товарищества А.А. Ауэрбах и Ко. План є додатком до праці гірничого інженера та підприємця, співзасновника товариства ртутного виробництва Олександра Андрійовича Ауербаха «Описание ртутного рудника и завода, принадлежащих товариществу А. Ауэрбаха и Ко». Ця праця надрукована у II томі Гірничого журналу за 1888 рік. Видання: Типографія і хромолітографія А. Траншеля, С.-Петербург. Масштаб плану: 100 сажнів в дюймі (1:8 400).

У 1885 році гірничий інженер і підприємець Олександр Андрійович Ауербах разом з відкривачем родовища, гірничим інженером Аркадієм Васильовичем Міненковим заснував перший у Російській імперії ртутний завод поблизу станції Микитівка Бахмутського повіта, на території сучасної Донеччини. Відкриття родовища киноварі — ртутної руди — перетворило цей малозаселений степовий регіон на важливий промисловий центр. Упродовж трьох років тут були зведені шахти, обжигові печі, сортувальна фабрика, лабораторія, склади, водозбірні споруди, а також житло для понад тисячі робітників і службовців.

Завод, який почав роботу в кінці 1886 року, швидко розвивався й у 1888 році вже виробляв до 8–8,5 тисяч пудів ртуті на рік (понад 130 тонн). Підприємство використовувало передові технології того часу: електричне освітлення (лампи Сіменса), парові машини для рудопідйому і сортування, систему уловлювання парів ртуті й водяного охолодження за проєктом інженера Чермака. Продукція заводу реалізовувалась як у Росії, так і за її межами.

До публікації в «Гірничому журналі» було додано спеціальний план і геологічний розріз родовища. На плані показано повну схему території підприємства: розташування шахт (№ 1–4 та капітальна шахта «Софія»), підземні виробки на горизонтах 7, 14 і 20 сажнів, сортувальна фабрика з трирівневою структурою, обжигові печі (шахтні, відбивні та піч Чермака), холодильники, димарі та камери осадження парів ртуті. Зображено також водозбірний ставок, естакади, рельсові шляхи, лабораторію, склад ртуті, а також житлову та побутову інфраструктуру: будинки для службовців, казарми для робітників, лазню, їдальню, пекарню, крамницю, стайню, скотарню та бойню.

Завантажити (22,2 мб, 4 284 x 5 750 px)

Миненков А.В. Ртутные руды в Донецком бассейне (1884)

Миненков А. В. Ртутные руды в Донецком бассейне / Ар. Миненков. Харьков: Тип. К.П. Счасни, 1884. 19 c.

Устав Государственного треста каменноугольной промышленности Артемовского района Донецкого бассейна «Артемуголь» (1929)

Устав Государственного треста каменноугольной промышленности Артемовского района Донецкого бассейна «Артемуголь». Утвержден ВСНХ СССР 26 декабря 1929 г. Собрание законов и распоряжений Рабоче-Крестьянского Правительства СССР за 1930 г. № 2. Отдел второй. С. 26-31.

«Для експлуатації кам’яновугільних родовищ Донбасу створюється, на підставі постанови Ради Праці та Оборони від 24 грудня 1929 року та Положення про державні промислові трести від 29 червня 1927 р. (Зіб. Зак. Союзу РСР 1927 р., № 39, ст. 392), Державний трест кам’яновугільної промисловості Артемівського району Донецького басейну «Артемвугілля», що підпорядковується Вищій Раді Народного Господарства Союзу РСР.

«Артемвугілля» створюється внаслідок поділу Донецького державного кам’яновугільного тресту з виробництва та збуту кам’яного вугілля й антрациту «Донвугілля» на п’ять промислових підприємств: Державний трест кам’яновугільної промисловості Артемівського району Донецького басейну «Артемвугілля», Державний трест кам’яновугільної промисловості Сталінського району Донецького басейну «Сталінвугілля», Державний трест кам’яновугільної промисловості Шахтинського району Донецького басейну «Шахтвугілля», Державний трест кам’яновугільної промисловості Луганського району Донецького басейну «Луганськвугілля», Державний трест антрацитової промисловості Луганського району Донецького басейну «Луганськантрацит».

З моменту реєстрації в установленому порядку Державного тресту кам’яновугільної промисловості Артемівського району Донецького басейну «Артемвугілля», а також зазначених вище трестів, припиняє свою діяльність Донецький державний кам’яновугільний трест з виробництва та збуту кам’яного вугілля й антрациту «Донвугілля», а статут останнього, затверджений президією ВРНГ Союзу РСР 12 квітня 1928 р. та опублікований у Зіб. Зак. Союзу РСР 1928 р., від. II, № 40, ст. 157, втрачає чинність.

Трест утворює самостійну господарську одиницю і діє на засадах комерційного розрахунку відповідно до планових завдань, що затверджуються ВРНГ Союзу РСР. З дня реєстрації тресту надаються права юридичної особи.

Управління тресту «Артемвугілля» розташоване в Горлівці Артемівського округу УСРР».

Завантажити PDF

Дворников А.Г., Кирикилица С.И. Ртутоносность углей Донецкого бассейна (1987)

Дворников А. Г., Кирикилица С. И. Ртутоносность углей Донецкого бассейна. М.: Недра, 1987. 158 с.

«Изложены новые методы определения ртути в углях. Изучены закономерности распределения ртути в угольных пластах на участках ртутных проявлений и площадях рассеянной минерализации Донбасса. Рассмотрены формы нахождения ртути в углях. Разработаны критерий, позволяющие в совокупности с известными более обоснованно оценивать перспективность ртутоносных площадей. Приведены данные распределения ртути в продуктах коксования углей и методические основы определения экономической эффективности изучения ртутоносности при сжигании и переработке углей на коксохимических заводах.

Для геологов-поисковиков и коксохимиков».

Завантажити PDF

Гаршин Е.М. На Донце. Путевые очерки (1892)

Гаршин Е. М. На Донце. Путевые очерки Евгения Гаршина / Е. М. Гаршин. СПб.: тип. В. Демакова, 1892. 80 с.

Карта главнейших каменноугольных рудников и железоделательных заводов Донецкого кряжа (1875)

Карта найголовніших кам'яновугільних копалень та залізоробних заводів Донецького кряжу, 1875 р. Масштаб: 10 верст в дюймі (1:420 000).

Иславин В.И. Обзор каменноугольной и железоделательной промышленности Донецкого кряжа (1875)

Иславин В. И. Обзор каменноугольной и железоделательной промышленности Донецкого кряжа / В. Иславина (чл. Сов. министра гос. имуществ). Санкт-Петербург, 1875. 59 с., 1 л. карт.

Анисимов С.С. Восстание в Донецком бассейне (1929)

Анисимов С. С. Восстание в Донецком бассейне / Сергей Анисимов. М.: Издательство Всесоюзного общества политкаторжан и ссыльно-поселенцев, 1929. 93 с.: план. (Научно-популярная библиотека по истории революционного движения в очерках, воспоминаниях и биографиях журнала "Каторга и ссылка"; 1929 г., № 2).

Харечко Т.И. 1905 год в Донбассе (1926)

Харечко Т. И. 1905 год в Донбассе / Т. Харченко. Ленинград : Рабочее изд-во "Прибой", 1926. 142 с.

Радченко П. Минуле шахт Горлівського району (Молодняк №7, 1935)

Радченко П. Минуле шахт Горлівського району. Молодняк. 1935. № 7. С. 106–114.

«Уривки з "Історії горлівського шахтного району", які ми друкуємо, належать до нового в літературі жанру, що зветься художньою історією заводів, де щільно пов’язано художність з історичною, класовою правдою.

Пропозицію створити історію заводів висунув М. Горький, і тепер робота над історією набула широкого розмаху в Союзі. До цієї роботи залучені кращі письменники Союзу, робітники, інженерно-технічний персонал, літгуртки, заводські партійні та комсомольські організації.

На сьогодні ми маємо такі книги з серії "Історія заводів": "Люди Сталинградского тракторного завода", "История Ижорского завода", "Белморстрой", "История Путиловского завода в документах", "Были горы Высокой" та інші. Успіх цих книжок винятковий. Майже всі вони вийшли другим виданням.

На Україні вийшов збірник "пробных глав" і окремі брошури».

Завантажити PDF

Горловский машиностроительный завод имени С.М. Кирова. Очерки из истории (1971)

Горловский машиностроительный завод имени С.М. Кирова. Очерки из истории. / Авт.-сост. М.Л. Шапиро. Донецк: Донбасс, 1971. 110 с. (История фабрик и заводов).

«К числу крупнейших предприятий угольного машиностроения относится Горловский ордена Трудового Красного Знамени машиностроительный завод имени С. М. Кирова. История машзавода, от первых дней его существования до нынешних времен, тесно связана с историей Донецкого бассейна. Коллектив его сыграл выдающуюся роль в оснащении угольного Донбасса врубовками и горными комбайнами. Продукция горловчан высоко ценится не только в Советском Союзе, но и далеко за его пределами.

Обо всем этом рассказывается в настоящей книге».

Завантажити PDF