Свердлов Б. М. Восхождение. Главная дорога нашей судьбы: 140 лет Донецкой ЖД. Донецк: ООО ПП "Крылья", 2010. 384 с.
Художньо-публіцистичне видання, присвячене 140-річчю Донецької залізниці. У книзі висвітлено історію, розвиток і значення магістралі, подано нариси про її керівників та визначних діячів галузі. Видання багато ілюстроване фотографіями різних часів.
Автор — Борис Свердлов, журналіст газети «Гудок» і головний редактор видання «Железнодорожник Донбасса».
Поява станції тісно пов’язана з бурхливим розвитком промисловості Донецького басейну наприкінці ХІХ століття. У березні 1872 року Новоросійське товариство Джона Юза завершило будівництво залізничної лінії Костянтинівка — Ясинувата — Оленівка, яка з’єднала Юзівський металургійний завод із загальною мережею залізниць і родовищем залізної руди. Саме цей рік вважається датою заснування станції та вокзалу Ясинувата.
Свердлов Б. М. Ясиноватая: беру груз на себя: очерки о крупнейшем железнодорожном узле Украины. Донецк: ООО ПП "Крылья", 2009. 300 с.
Нариси про Ясинуватський залізничний вузол, його історію, розвиток і роль у транспортній системі України. Книга багато ілюстрована фотографіями різних часів та видана до 130-річчя одного з найбільших залізничних вузлів України — Ясинуватої.
Бойченко Н. Я., Кобыляков Н. М. Ясиноватая: Путеводитель. Донецк: Донбас, 1983. 72 с.
Зміст:
Ясиноватая вчера, сегодня, завтра.
Справочные сведения по Ясиноватой.
Авдеевка.
Справочные сведения по Авдеевке.
Села и поселки района.
Состав поселковых и сельских Советов Ясиноватского района.
Сельскохозяйственные предприятия.
Bureau, Ferdinand. Фотографические виды Донецкой Каменноугольной железной дороги. [Москва] : F. Bureau, [1879]. 36 л.
Фотографічні види Донецької кам’яновугільної залізниці, створені фотографом Фердинандом Бюро (? — 1893) — французьким підданим, купцем, фотографом і власником фірми «Фотографія Імператорських театрів», імовірно, датуються 1879 роком і були виконані в перший рік після відкриття залізниці. Це одні з найперших фотознімків територій Донецької та Луганської областей, що збереглися до сьогодні. Крім станцій, вагонів і сторожових будок, особливу увагу в альбомі привертають панорамні аркуші із зображеннями станцій Лисичанськ, Дебальцеве та Лугань (Луганськ, Луганський завод).
У 1875 році Міністерство шляхів сполучення ухвалило рішення про будівництво Донецької кам’яновугільної залізниці. Концесію на її зведення отримав видатний промисловець і директор Московсько-Ярославської залізниці С.І. Мамонтов, який заснував акціонерне товариство «Донецька залізниця». У 1876 році відбулися урочисті заходи з нагоди початку будівництва, яке велося швидкими темпами, а вже 1 грудня 1878 року на станції Луганський завод (Лугань) було урочисто відкрито рух поїздів.
Перед будівництвом виконували камеральне (кабінетне) трасування — укладання плану траси залізниці на топографічних картах. Це дозволяло обрати оптимальний маршрут з урахуванням рельєфу, наявних поселень, природних перешкод та технічних можливостей, розташувати станції, мости, тунелі та інші інженерні споруди. Камеральне трасування було першим і важливим етапом проектування, що забезпечував точність і ефективність подальшого польового вимірювання та будівництва залізниці.
Донецкая каменноугольная железная дорога, ее проект и будущность. СПб.: Типография Ф.С. Сущинского, 1875. 23 с. (Извлечено из №№ 77,78 и 79 «Вестника железных дорог и пароходства» 1875 г.)
«Как уже было сказано в начале настоящей статьи, каменноугольная Донецкая дорога состоит из трёх отдельных линий длиной 191, 83 и 118 верст, с боковыми ветвями на Никитовку, Бахмут, Лисичанск и к пристани у северного Донца, длиной в общей сложности 54 версты. Все эти линии имеют целью облегчить доставку угля из места добычи его к станциям двух больших дорог, соединяющих среднюю полосу Империи с югом, и относительно их Донецкая сеть является группой отдельных, независимых друг от друга питательных ветвей, при чём, как уже было замечено нами, линии Славянск—Донецкая пристань и Криничная—Зверево следует рассматривать как состоящие каждая из двух частей, из коих одна — питательная ветвь для Курско-Харьково-Азовской дороги, а другая — для Козлово-Воронежско-Ростовской дороги».
Коленский В. П. Красный Луч: Путеводитель. Донецк: Донбас, 1966. 72 с.
«Население Красного Луча составило на 1 января 1965 года 101 тысячу человек, а вместе с административно подчиненными ему городами Вахрушево, Миусинском и несколькими поселками городского типа — 210 тысяч человек.
Красный Луч — город угля и машиностроения, выросший за годы Советской власти. На его территории расположены пять шахтоуправлений и восемь шахт, дающих несколько миллионов тонн угля в год, заводы — машиностроительный, авторемонтный, рудоремонтный и железобетонных изделий, — три крупных электромеханических мастерских, деревообрабатывающий комбинат, мебельная и швейная фабрики, шесть строительных предприятий, промышленный, хлебный, мясной и продовольственный комбинаты, молокозавод, а также такие важные учреждения, как комбинаты «Донбассантрацит» и «Донбассшахтострой», тресты «Краснолучуголь», «Антрацитуглежилстрой» и «Антрацитуглеобогащение».
Уголь в хрустале. Шахте Хрустальская 80 лет. Луганск: Промпечать, 2011. 224 с. (Додаток до газети «Сбойка»).
Книга розповідає про історію виникнення, становлення та 80-річний розвиток шахти «Хрустальська» (№7/8) ДП «Донбасантрацит» (м. Вахрушеве, Краснолуцька міськрада, Луганська область). У виданні описується зародження вуглевидобутку на півдні Луганщини, трудові досягнення колективу та його сучасне життя через спогади ветеранів, розповіді фахівців підприємства та гірників.
«Назва шахти походить від назви поселення, яке, у свою чергу, має понад 200-річну історію. Офіційна версія свідчить, що село Хрустальне як ранґова дача було засноване у 1784 році. [...] Річка, що розділяла село на дві частини, була названа Хрустальною через велике скупчення кварциту в її водах, який на сонці блищав як кришталь. Від назви річки і пішла назва села — Хрустальне. А вугільний пласт, що виходив на поверхню в балках, назвали "Хрустальським"».
Шахта будущего. 30 лет: [возникновения, становления и развития шахты «Должанской-Капитальной» ГП «Свердловантрацит»]. Луганск: Промпечать, 2012. 224 с.
Книга розповідає про історію виникнення, становлення та 30-річного розвитку однієї шахти Донбасу — «Должанської-Капітальної» ДП «Свердловантрацит» (м. Довжанськ, Луганської області). Ще під час її будівництва проектувальниками та шахтобудівельниками по всій країні вона була названа «шахтою майбутнього» за плановані потужності та технології видобутку унікальних покладів антрациту.
Шахта представлена як інженерна одиниця з усіма технічними характеристиками та статистичними даними, аналізом її діяльності та перспективами. Але, звичайно, основна увага приділяється колективу славного підприємства: керівникам і найкращим працівникам, які творять історію шахти. Велике місце відведено спогадам ветеранів — тих, хто назавжди пов’язав свою долю зі своєю «Должанкою».
Видання ілюстроване фотографіями та архівними матеріалами, що розкривають історію шахти.
Чепурнов А. В. «Луганскуголь». 60 трудовых лет. 1938-1998: (Основные этапы развития, воспоминания, интервью о прошлом, настоящем, перспективах, историко-технические данные о предприятиях). Луганск: Голос Донбасса, 1998. 208 с.
«Зміст книги становлять основні етапи розвитку, найпам’ятніші події, а також люди, які зробили вагомий внесок у діяльність своїх колективів — підприємств нинішньої державної холдингової компанії «Луганськвугілля». На багатому фактичному матеріалі, через долі людей і спогади, показано минуле й сучасне, окреслено перспективи найбільшого вугільного об’єднання Луганщини, якому в серпні 1998 року виповнилося шістдесят років.
Книга розрахована на широке коло читачів. Але передусім вона адресована тим, чия доля пов’язана з «Луганськвугіллям».
Лясковский В. Г. Черноморцы под землей: Документальная повесть. Одесса: Одес. изд., 1958. 136 с.
Документальна повість про будівництво шахти «Одеська-Комсомольська» (м. Довжанськ, Луганська область). Шахта збудована комсомольцями з Одеської області серед інших комсомольських шахт у рекордні строки. Будівництво розпочалося у 1956 році, а в 1957 році шахту введено в експлуатацію.
Северов П. Ф. Властелины камня / Петр Северов. Київ: Дніпро, 1975. 168 с.
Документальна повість про бригаду В. Г. Мурзенка з шахти «Червоний партизан» (м. Вознесенівка, Луганська область).
«Донбассэнерго»: настоящее прошлое / ред.: Э. М. Бондаренко, П. В. Добров, Е. В. Стяжкина [и др.], сост. И. Ю. Хюренина, дизайн Е. В. Широва. Киев: Элика Люкс, 2015. 160 c., ил.
«Цю книгу можна назвати корпоративною трудовою біографією — від моменту заснування і до початку новітнього періоду. Вона складена з доль сотень тисяч людей, які будували, захищали, відновлювали, примножували, зберігали й розвивали «Донбасенерго» протягом усієї історії компанії. У процесі роботи над цією книгою ми обмежилися радянським періодом і розставили акценти таким чином, щоб у далекому минулому чітко вимальовувалися силуети людей — тих, хто стояв біля витоків, долав розруху, голод, хвороби, війну. Виробнича повсякденність, особисті історії — ось те, що ми шукали в архівах 1920–30–40–50-х років. Багато документів і фотографій є унікальними й публікуються в цій книзі вперше».
Семешко Н. С. Огни Донбасса: Научно-популярные очерки истории производственного энергетического объединения «Донбассэнерго». Донецк: Донбас, 1982. 70 с., 8 л. ил. (История фабрик и заводов).
«Книга з відомої серії «Історія фабрик та заводів» присвячена ордена Леніна виробничому енергетичному об’єднанню «Донбасенерго». До його складу входять 10 потужних теплових електростанцій і 13 підприємств електричних мереж. Воно забезпечує енергією 80 міст і 230 робітничих селищ Ворошиловградської та Донецької областей. У книзі розповідається про розвиток енергетики краю, досягнення колективу в роки десятої п’ятирічки, виконання завдань одинадцятої п’ятирічки, про те, як працюють, удосконалюють майстерність, навчаються й відпочивають енергетики Донбасу».
Хворостянов А. Ф. Шахта имени Карла Маркса. Очерк. Донецк: Донбас, 1975. 98 с., ил. (История фабрик и заводов).
Книга з відомої серії «Історія фабрик та заводів» присвячена шахті імені Карла Маркса в Єнакієвому, що в минулому була Софіївським рудником.
«Із закладенням цього рудника було покладено початок промисловому видобутку вугілля в нашому краї. У 1858 році, за п’ять кілометрів від майбутнього Петрівського чавуноливарного заводу, поблизу села Софіївка, було відкрито багаті поклади кам’яного вугілля та розпочато їх розробку. Рудник, що виник, назвали Софіївським — за назвою села. Родовище складалося з трьох крутоспадних пластів, з яких для розробки обрали лише один — потужністю дві й три чверті аршина. За простяганням пласта було пробито штольню глибиною близько 22 сажнів і встановлено кінний ворот».
Пирогов И. Т. Шахта 5-бис Трудовская. Очерк. Донецк: Донбас, 1971. 102 с., ил. (История фабрик и заводов).
Книга з відомої серії «Історія фабрик та заводів» присвячена донецькій шахті № 5-біс «Трудівська». Шахта отримала свою назву від Трудівського рудника, заснованого у 1905 році та належного Вірі Пестерєвій — доньці Петра Карпова, засновника Вознесенського рудника. Будівництво нової шахти № 5-біс «Трудівська» розпочалося восени 1931 року. В експлуатацію її введено 15 лютого 1941 року. На той час це було найбільше вугледобувне підприємство Донбасу.
Пирко В. А. Добыча соли в XVII—XVIII вв. как импульс к возникновению промышленности Донбасса. Донбасс: прошлое, настоящее, будущее: тезисы докладов и сообщений I региональной науч.-практ. конф. Донецк, 1992. С. 49-51.
Стаття є тезами доповіді кандидата історичних наук Василя Олексійовича Пірка, представленої на І регіональній науково-практичній конференції «Донбасс: прошлое, настоящее, будущее» (Донецьк, 1992). У публікації розглядається роль солевидобутку XVII—XVIII ст. як важливого чинника становлення промислового розвитку Донбасу.
Отин Е. С. Древние географические названия Донбасса. Летопись Донбасса: Краеведческий сборник. Выпуск I. Донецк: Донецкий областной краеведческий музей, 1992. С. 25-27.
Стаття професора Є.С. Отіна «Древние географические названия Донбасса» досліджує історію формування топонімії південно-східної України (Донбасу). Автор, мовознавець та доктор філологічних наук, спеціаліст з ономастики, топоніміки та гідроніміки, аналізує вплив різних народів на місцеві географічні назви від античної доби до нового часу.
Чубенко В. Ю. Географические названия на территории Донецкого кряжа: (Мат-лы по географии и истории) / Ворошиловград. обл. отд. нар. образования. Обл. ин-т усовершенствования учителей. Ворошиловград: Тип. изд-ва "Ворошиловград. правда", 1939. 24 с.
Автор у доступній формі знайомить із географічними назвами Донецкого кряжа, пояснює походження топонімів курганів, урочищ, ярів, річок, сіл і міст регіону. У виданні наголошується, що «вивчення походження назв допомагає читати минуле, щоб краще зрозуміти сучасність у місцевому краї». Брошура була одобрена для використання викладачами географії та історії середньої школи при вивченні відповідного програмного матеріалу та отримала «благополучний відгук» завідувача географічного кабінету Всесоюзного науково-дослідного інституту шкіл, професора М. І. Силищенського.
Описание Донецкого бассейна. Т. VI. Вып. II: Доставка по наклонным путям / сост. проф. А.М. Терпигорев. Харьков: Горняк, 1922. 121 с.: ил.
Другий випуск VI тому видання «Описание Донецкого бассейна» був підготовлений професором Катеринославського гірничого інституту Олександром Митрофановичем Терпигорєвим і виданий у Харкові видавництвом «Горняк» у 1922 році.
Цей випуск став продовженням першого випуску VI тому, який вийшов у 1918 році та був присвячений доставці вугілля від очисного вибою до горизонтальних рейкових шляхів. Первісно матеріали про транспортування вугілля по похилих виробках планувалося включити саме до першого випуску, однак через брак паперу потрібного формату в умовах воєнного часу їх друк було відкладено. У результаті ці матеріали були видані окремим другим випуском.
У випуску розглянуто способи транспортування вугілля по похилих гірничих виробках — бремсбергах та ухилах, наведено опис технічних пристроїв для такої доставки, конструкцій похилих шляхів, а також наведено практичні дані щодо організації підйому і транспортування гірничої маси у шахтах Донбасу. Значну увагу приділено технічним схемам і ілюстраціям, що демонструють обладнання та принципи його роботи.
Контакти
RSS