Давыдов П.Д. Река Северный Донец как магистральный водный путь для промышленности и торговли Донецкого края (1883)

Давыдов П. Д. Река Северный Донец как магистральный водный путь для промышленности и торговли Донецкого края. Харьков: Типография Карла Петровича Счасни, 1883. 16 с.

Маловідомий гірничий інженер і геолог П. Д. Давидов — дослідник Криму, Малої Азії та Закавказзя, прізвище якого пов’язують із відкриттям Бешуйського вугільного родовища в Криму. Він є автором низки праць, написаних за результатами численних геологічних подорожей, зокрема: «Очерки Крыма» (Харків, 1881), «Медная промышленность Закавказья, ее настоящее и виды на будущее» (Одеса, 1884), «Очерк месторождения нефти в урочище Неруджа-Якоби в Гурии» (Тіфліс, 1885), «Серебро-свинцовые руды в верхней Абхазии, в горе Дзышра-Абаху» (Кутаїські губернські відомості, 1885), «Месторождение нефти в Гурии» (Гірничо-заводський листок, 1890), «Очерки Анатолии» (Гірничо-заводський листок, 1891), «Селение Шроша и его железорудные залежи» (Гірничо-заводський листок, 1897).

Особливу увагу привертає його очерк «Река Северный Донец как магистральный водный путь для промышленности и торговли Донецкого края», написаний у грудні 1882 року під час перебування в Голубівці Слов’яносербського повіту. Ймовірно, автор перебував там у службових або дослідницьких справах. Поблизу села діяли копальні «Голубовського кам’яновугільного товариства», засновані ще у 1861 році. Розробка вугілля здійснювалася на площі близько 120 десятин із шести пластів за багатошахтною системою (13 шахт і одна штольня).

У цій праці Давидов розглядає річку Сіверський Донець як ключову водну артерію Донбасу. Він обґрунтовує доцільність розвитку судноплавства, наголошуючи на його економічних перевагах над залізничним транспортом. Річка постає не лише як природний об’єкт, а як важливий інфраструктурний ресурс, здатний забезпечити ефективне транспортування вугілля та сприяти розвитку торгівлі.

На основі статистичних розрахунків і порівнянь із міжнародним досвідом автор доводить, що водний транспорт може суттєво здешевити перевезення масових вантажів, стимулювати розвиток промисловості та розширити зовнішньоторговельні зв’язки регіону.

Завантажити PDF

Карта частей рек Северного Донца и Дона. Карта частин річок Сіверського Дінця та Дону. Харків: Літографія К.П. Счасні, 1883 р. Масштаб: в одному дюймі 30 верст (1:1 260 000). Окрім басейнів річок Дону та Сіверського Дінця, на карті зображено діючі та проєктовані залізничні лінії, а також позначено Лисичанські та Грушевські кам’яновугільні копальні.

Завантажити (1,05 мб, 4 814 x 3 157 px)

Иславин В.И. Обзор каменноугольной и железоделательной промышленности Донецкого кряжа (1875)

Иславин В. И. Обзор каменноугольной и железоделательной промышленности Донецкого кряжа / В. Иславина (чл. Сов. министра гос. имуществ). Санкт-Петербург, 1875. 59 с., 1 л. карт.

Морозов Ю.И. Гидрографический очерк Северного Донца: с картой Северного Донца и Харьковской губернии (1874)

Морозов Ю. И. Гидрографический очерк Северного Донца: с картой Северного Донца и Харьковской губернии. Харьков: Университетская Типография, 1874. 50 с., 1 л. карт.

Нарис професора кафедри фізики та фізичної географії Харківського університету Юрія Івановича Морозова присвячений головній річці нашого краю. Досліджуючи басейн річки, автор вказує її довжину, швидкість течії на різних ділянках, вимірює прихід та витрату води, вивчає топографію Дінця, пояснює причини засмічення та скорочення русла річки. Автор наводить дані геодезичних досліджень Дінця, виміри піднесених ділянок річки над рівнем моря. Нарис доповнений кольоровою «Картою Північного Дінця та Харківської губернії», від витоку до гирла, її притоки, лимани та закрути.

Завантажити PDF

Карта Північного Дінця та Харківської губернії, 1874 р. Масштаб в 1 дюймі 30 верст (1:1 260 000). Склав та креслив професор Ю. Морозов. На загальній карті окремо показані Зміївські лимани, частина Дінця біля Черкаського Бишкина та Чугуєвський закрут Дінця в 1840-х та в 1854 р.

Завантажити (14,8 мб, 6 911 x 4 962px)

Статистические данные о заводских и промышленных предприятиях, расположенных в районе 50–250 километров от Днепровских порогов (Материалы для описания русских рек и истории улучшений их судоходных условий. Вып. XXVI, 1911)

Материалы для описания русских рек и истории улучшений их судоходных условий. Вып. 26: Эскизный проект улучшения судоходных условий порожистой части р. Днепра в связи с использованием энергии падения воды / сост. А М. Рундо, Д.И. Юскевич. — Санкт-Петербург: Упр. внутренних водных путей и шоссейных дорог, 1904. – [4], II, 200, [2], 77 с., 4 л. черт. : ил., табл., черт.

В январе 1910 года, по приказанию Г. Министра Путей Сообщения, при Управлении ​внутренних водных путей и шоссейных дорог была ​обра​зована​ особая Комиссия под председательством члена Инженерного Совета, д. с. с. фон-Гершельмана, коей был поручен пересмотр имеющихся уже проектов улучшения судоходных условий р. Днепра и общее ​руководство​ составлением нового проекта, долженствующего​ в эскизной форме ​наметить​ основы решения вышеозначенных задач в связи с вопросом ​утилиза​ции энергии порогов.

Пузыревский Н.П. Северный Донец и проект его шлюзования (Материалы для описания русских рек и истории улучшений их судоходных условий. Вып. VI, 1904)

Материалы для описания русских рек и истории улучшений их судоходных условий. Вып. 6: Северный Донец и проект его шлюзования / Сост. инж. Н.П. Пузыревский. — Санкт-Петербург: Упр. внутренних водных путей и шоссейных дорог, 1904. – XVI, 182, XXVIII с., [11] л. черт., карт.

«Донецкий бассейн, не смотря ​на​ колоссальные богатства ​заключающиеся​ в его недрах, до 70 годов прошлого столетия представлялся областью мало населенною, с совершенно не развитою промышленностью; богатства его еще не были тронуты. Только отдельные попытки эксплуатации этих богатств были до того времени, только отдельные голоса раздавались о необходимости их эксплуатировать. По на голоса эти не было отклика, отдельные попытки не удавалось довести до размера грандиозных предприятий, и, казалось, что мы не способны пользоваться своими богатствами до того, что даже печь затопить не можем тем углем, который тут же лежит под руками, а приходится топить ​ее углем заморским, привезенным к нам за тридевять земель.

Меценко М. Как могла бы измениться Лиманщина в начале ХХ-го века. Нереализованный проект шлюзования реки Северский Донец («Лиманская сторона» № 21 (361), 2018)

Фесенко В.О. Питання про судоплавність П. Дінця за доби Гаскойна («Радянська школа» № 11–12, 1929)

Фесенко В.О. Питання про судоплавність П. Дінця за доби Гаскойна / В.О. Фесенко // «Радянська школа». — Луганське, 1929. – № 11–12. – С. 111–116.

Думку над питанням про шляхи степової Україні… було розбуджено під час будування Луганського ливарного заводу. Гірництво найбільшою від усіх інших галузів господарства мірою потрібує доброї комунікації. Кам'яновугільна промисловість, що зародилася з моменту заснування Луганського заводу, постановила на черзі дня шукання досконаліших транспортових засобів. Про це досить виразно свідчать архівні справи Луганського ливарного заводу за доби Гаскойна. Поміж указів Берг-колегії за 1805 рік схоронився цінний у цьому відношенні документ: «Мнение господина инженер генерала-лейтенанта Де-Воланта о расчистке Донца» от 30-го марта 1805 г. (аркуші 143—150).

Своє „Мнение" Де-Волант починає з таких історичних довідок. П. Дінець, переповнений величезними, віковими пеньками та карчами, ніколи не був чищений і тому несудоплавний. Але Петро 1-й, під час своїх військових справ на Озівському морі та у Персії, перевозив високою весняною водою провіянт від міста Змійова до Дону. Відкриття кам'яновугільних покладів у басейні П. Дінця привело до думки скористатись з нього, як з засобу довозити вугілля з Лисичанських шахт до Луганського заводу, а також і до Таганрогу та інших міст та портів Чорноморського надбережжя, розвитку яких перешкоджала як раз надмірна недостача палива. Гаскойн, пише Де-Волант, і був першим, що проробив наукове дослідження течії та басейна П. Дінця і перед заснуванням Луганського заводу пильнував перед урядом про те, щоб «доставлять уголь на мелких судах по речкам Донцу и Лугани до самых доменных печей, т. к. доставка угля из шахт Лисичьего буерака через 80-ти верстное расстояние на обыкновенных повозках по гористым дорогам затруднительна и убыточна». Але тільки у лютому 1801-го року, коли через недостачу в заводі вугілля та руди, було припинено роботу першої, тільки що відбудованої домни Луганського заводу, тільки тоді було запропоновано департаменту водяних комунікацій вжити заходів щодо, судоплавности Дінця.

Скачать PDF

Источник: Электронный архив eScriptorium Центральной научной библиотекой Харьковского национального университета имени В.Н. Каразина.

Пароходство по р. Донцу. Горного Инженера Фелькнера 1-го (Горный журнал 1869 № 8 август)

Статья горного инженера, начальника Луганского горного округа (1865-1871 гг.) Илиодора Федоровича Фелькнера о пароходстве по Северскому Донцу и деятельности небольшого железного парохода «Лисичанск», напечатанная в августовском номере Горного журнала за 1869 год.

В 1867 году по заказу Лисичанского литейного завода был построен небольшой пароход «Лисичанск», для сообщения и перевозки различных грузов между Лисичанском, Луганским заводом и Ростовом. Однако 14 ноября 1869 года судно получило пробоину и вышло из строя.

Пароход «Донец» (Из книги Н.А. Залесского «Одесса» выходит в море: Возникновение парового мореплавания на Черном море, 1827-1855 гг.», 1984)

Пароход «Донец». Рисунок из экспозиции Музея истории Ростовского мореходного училища. Источник: Сайт истории Донского края «Ростовский берег».

«Для перевозки каменного угля из Лисичанских копей по Северному (Северскому) Донцу и Дону до Ростова Горное ведомство признало целесообразным иметь железный буксирный пароход, который бы водил порожние баржи вверх по Северному Донцу до Лисичанска, а затем, загрузив их там каменным углем, буксировал бы вниз по реке до Ростова.»

Цитаты из книги Н.А. Залесского «Одесса» выходит в море: Возникновение парового мореплавания на Черном море, 1827-1855 гг.». На основе архивных документов автором изложена подробная информация о данном пароходе.