Admin Control Panel 

  ЗаписиСторінкиНалаштуванняДизайнHTMLКоментаріAdSenseСтатистикаЕфективністьGoogle АналітикаВихід 

MyMenu

Drop Down MenusCSS Drop Down MenuPure CSS Dropdown Menu

середа, 30 квітня 2025 р.

Кобелев М.В. Карстовые явления на южной окраине Донбасса и их возраст (Известия Академии наук СССР. Серия географическая, № 1, 1963)

Карстовая пещера на правом берегу реки Сухой Волновахи, г. Докучаевск
Карстова печера на правому березі річки Сухої Волновахи, м. Докучаєвськ.

Кобелев М. В. Карстовые явления на южной окраине Донбасса и их возраст. Известия Академии наук СССР. Серия географическая, 1963, № 1. С. 73-77.

Карстові утворення південної околиці Донбасу стали об’єктом досліджень у працях В. Г. Бондарчука (1959), М. Д. Краснопевцева (1934) та І. К. Зайцева (1940). Вчені вивчали карстові явища у вапняках нижнього карбону в долинах річок Суха та Мокра Волноваха. Водночас значна частина території залишалася недослідженою, а дані про глибинний карст повністю відсутні.

До Другої світової війни, а особливо в післявоєнні роки, на цій території проводились масштабні геологорозвідувальні роботи, що дозволило виявити закономірності карстоутворення та глибше зрозуміти геологічну будову регіону.

Карстові процеси, що спостерігаються на південній околиці Донбасу, пов’язані з карбонатними породами верхнього девону, нижнього та середнього карбону, а також із третинними відкладами. Карстові печери трапляються як у природних виходах порід, так і в забоях при кар’єрній розробці родовищ вапняку.

Найбільше поширення печери мають у районі села Ново-Троїцьке. Особливо відомою є ділянка Базалеєвої скелі в південно-східній частині села, де до 1940 року була зафіксована найбільша печера. Вхід до неї, описаний М. Д. Краснопевцевим (1934), знаходився на лівому березі балки Мокра Мандрикіна в масиві доломітізованих вапняків. Печера мала два входи, що сполучалися в глибині. Загальна довжина становила 74 метри. Дно печери поступово знижувалося на північний схід під кутом 5–10°, що збігалося з напрямком та кутом падіння шарів вапняку. Джерел у печері не було — вона була суха. На стінах фіксувалися тріщини зі слідами впливу води. У 1940 році ділянка, яка включала цю печеру, була повністю вироблена в процесі кар’єрної розробки.

Окрім великих утворень, у цьому районі трапляються й невеликі печери (див. мал.). Їх довжина зазвичай становить 10–20 метрів, діаметр — до 2–2,5 метра. Такі карстові порожнини не мають правильної форми та відрізняються найрізноманітнішими, химерними обрисами.

Завантажити PDF

⚒ Підтримати проєкт «Шахти та рудники Донбасу» ⚒

Якщо цей матеріал був для вас корисним — ви можете підтримати розвиток нашого проєкту. Ваша підтримка дозволяє нам продовжувати збирати, зберігати та публікувати унікальні історичні матеріали про корисні копалини та промисловість Донецького басейну, робити їх доступними для дослідників, освітян та всіх, хто цікавиться історією регіону. Кожен внесок допомагає нам зберігати культурну спадщину та популяризувати знання про минуле Донбасу.

Підтримати