Білгородські крейдяні та вапняні заводи на поштових листівках кінця XIX – початку ХХ ст. Білгород, Північна Слобожанщина

Білгород. Міські крейдяні та вапняні заводи Білгородського Гірничого Товариства

Білгород є невід’ємною частиною Слобожанщини — історико-культурного регіону, що охоплює території сучасної північно-східної України та прикордонних районів Росії. Його географічне положення, природні багатства й культурна спадщина міцно пов’язують це місто з іншими важливими центрами Слобожанщини. Однією з характерних рис цього регіону є крейдяні відкладення, що формують мальовничі білі схили, зокрема знамениту Білу гору, на якій розташований історичний центр Білгорода.

Промисловий розвиток Білгорода залишив помітний слід і в культурній спадщині. На поштових листівках кінця XIX — початку XX століття зображували крейдяні кар’єри, робітників і характерні пейзажі з білими горами, які стали символами Слобожанщини.

Білгород. "Біла гора"

Білгород. Крейдяні гори. Поштова листівка видавництва крамниці О. Вейнбаума

Крейдяні гори у Білгорода

Білгород. Загальний вигляд крейдяних гір

Білгород. Крейдяні гори

Білгород. Крейдяні гори

Видобуток крейди на Білгородщині має давню історію, що сягає XVIII століття. На 1797 р. в місті діяли 13 заводів, що належали купцям і міщанам. Серед власників вапняних заводів були білгородські купці Борис Адоньїн, Микола Фомін та міщанин Іван Буданов. Видобуток крейди здійснювався у відкритих кар’єрах, як і в інших частинах Слобожанщини — наприклад, у Слов’янську чи Краматорську. Основним способом був ручний видобуток: крейдові глиби розколювали кирками й клинами, після чого їх просушували.

Розробка крейдяних гір у Білгорода

Білгород. Крейдяні заводи. Фото О.М. Іваницького. Харків, 1911 р.

Білгород. Роботи крейдяного заводу

Білгород. Міські крейдяні та вапняні заводи Білгородського Гірничого Товариства. Поштова листівка видавництва крамниці О. Вейнбаума

Білгород. Міські крейдяні та вапняні заводи Білгородського Гірничого Товариства. Поштова листівка видавництва крамниці О. Вейнбаума

Білгород. Кар’єр Білгородських міських крейдяних заводів

Кар’єр Білгородських міських крейдяних заводів. Поштова листівка видавництва крамниці О. Вейнбаума

Білгород. Крейдяні гори. Фото О.Д. Єрмаков

Особливістю цього ремесла стала форма укладки шматків крейди — їх складали у вигляді «ялинок», щоб вони краще провітрювались і висихали. Таку конструкцію вигадали самі робітники, адже пірамідальна форма була стійкою, а зовнішній вигляд нагадував ялинку. Після чого з нього робили вапно або складали в бурти для подальшого відправлення покупцям.

Білгород. Праця в крейдяних горах

Розробка крейдяних гір у Білгорода

Білгород. Крейдяний завод

Білгород. Крейдяний завод

Крейдяний завод. Просушка крейди «Ялинки». Фото О.М. Іваницького

Білгород. Просушка крейди та завод. Фото О.Д. Єрмаков

У 1861 році біля Білої гори почали будувати печі для випалу вапна. Процес був простим: шматки крейди обпалювали у печах, а потім гасили водою — так отримували гашене вапно. Пізніше ці заводи об’єдналися у велике промислове підприємство «Товариство братів Цап», яке займалося виробництвом крейди та вапна. У 1880-х роках інженер фон Ессен заснував на той час найсучасніший крейдяний завод, на якому використовували кам’яне вугілля, а продуктивність досягала 1 мільйона пудів щороку.

Білгород. Міські крейдяні та вапняні заводи

Білгород. Міські крейдяні та вапняні заводи

Білгород. Міські крейдяні та вапняні заводи

Крейдяний завод. Вапняна піч. Фото О.М. Іваницького

Парові, механічні, крейдяні та вапняні заводи т-ва братів М., І. та Д. Цап у Білгороді та при ст. Ребіндерово Південних зал. доріг.

Білгород. Вапняні печі та бурти. Фото О.Д. Єрмаков

На початку ХХ століття у місті збудували ще один завод і підвели залізничну гілку до Білої гори. Це дало змогу значно збільшити обсяги виробництва та експорту білгородської крейди на зовнішні ринки.

Білгород. Під’їзний шлях і крейдяні гори. Фото О.Д. Єрмаков