Беседы по полезащитному лесонасаждению в Донбассе (1950)

Беседы по полезащитному лесонасаждению в Донбассе / В. Г. Скороход, Н. П. Макаров, С. К. Войта. 2-е изд., перераб. и доп. Сталино: Сталинское обл. изд-во, 1950. 186 с.  

«Первое издание этой книги, вышедшей под заглавием «Беседы по полезащитному лесонасаждению в Ворошиловградской области», было встречено критикой и практическими работниками Ворошиловградской области одобрительно. Издание разошлось в весьма короткий срок.

Назрела потребность в выпуске второго издания «Бесед». Авторы в корне переработали «Беседы» и положили в основу их гнездовой способ посева полезащитных лесных полос по методу академика Т.Д. Лысенко. Вместе с тем авторы сохранили и ряд разделов лесоводственной науки о подеревном смешивании пород при закладке лесополос, поскольку с этими вопросами практические работники еще будут встречаться на местах их деятельности.

Книга пополнена новыми главами: о природных особенностях Донбасса, об агролесомелиоративных районах Сталинской области, об основных лесоводственных понятиях и т.д. В приложении даны нормы выработки и расценки на лесомелиоративных работах.

Книга предназначена для практических работников сельского хозяйства Донбасса. Авторы считают, что книга может оказать помощь и работникам школ».

Завантажити PDF

Карта проєктованої Катерининської залізниці (початок 1880-х)

Карта проєктованої Катерининської залізниці (початок 1880-х). Масштаб 3 версти в англійському дюймі (1:126 000).

Катерининська залізниця — перша державна залізниця в українських губерніях Російської імперії, побудована протягом 1881–1904 рр. Роботи з будівництва першої черги залізниці тривали всього 34 місяці. Катерининська залізниця – найбільша залізниця імперії, що стала запорукою бурхливої індустріалізації Катеринославської губернії наприкінці ХІХ століття. Залізниця пролягала територією Харківської, Херсонської, Таврійської, Катеринославської губерній і територією Донщини.  Вона мала зв'язати два промислових субрегіони, — Донецький кам'яновугільний та Криворізький залізорудний басейни. На початку ХХ століття вантажообіг Катерининської залізниці вийшов на перше місце серед залізниць Російської імперії. Адже вугілля і руда необхідні для виплавки металу, без якого не може обійтися жодна галузь промисловості.

Завантажити (21,9 мб, 13 134 x 5 272 px)

Кордюков В.В., Белицький П.В. Операція «Стрибок» у Красноармійському (2024)

Кордюков В.В., Белицький П.В. Операція «Стрибок» у Красноармійському. Івано-Франківськ: НАІР, 2024. 152 c.

Проблема Другої світової війни та її складової частини – Радянсько-Німецької війни продовжує викликати особливий інтерес не тільки спеціалістів-істориків, краєзнавців, але і всієї світової громадськості. Архівний матеріал складався з рапорту командувача 4 гвардійського Кантемирівського танкового корпусу генерал-майора танкових військ П.П. Полубоярова, а також рапорту начальника групи військ 4 і 10 танкових корпусів полковника Г.Я. Андрющенка. Вельми цікаві матеріали були знайдені в книзі В. Акунова «Дивізія СС» та цитати, взяті із щоденників та інтерв’ю фінських добровольців, які служили в III.(фінн.)/Nordland, 5. SS-Pz.Gren.Div. «Вікінг»/5. (SS-Panzer Grenadier Division “Wiking“ and the destruction Panzergruppe Popov, February 1943). В цих спогадах згадуються лютневі події 1943 року –боїв за м. Красноармійське рухомої групи М.М. Попова. В історії м. Покровська збереглися події тих часів, де в основному згадується 14 ГТБр В.І. Шибанкова, хоча у військовій операції приймали участь і інші частини.

Завантажити PDF

Макет надано авторами книги.

Водовози. Зниклі професії Донбасу

Юзівка. Сплячий водовоз

Водовоз — професія, що існувала до появи системи центрального водопостачання. Якщо сільське населення користувалося колодязями, то у городян така можливість була не завжди. Водовози набирали воду в джерелі (річці, криниці, з водокачки тощо) і розносили або розвозили її по домівках. Професія була важкою і підходила лише для фізично витривалих чоловіків. 

На Риковських копальнях (Донецьк) в 1910 р. група шахтарів, які проживали в одній квартирі, будинку (десь до 10 осіб) платили водовозу 1-3 рублі на місяць.

Соледар. Солона історія

Сіль та війна прославили місто Соледар на весь світ. Сіль – як каталізатор народження й розвитку міста. Жорстока війна – зруйнувала особливий промисловий центр України. 

Понад століття соляні шахти були джерелом розвою життя й багатства Бахмутського краю, а підземні галереї Соледару, прокладені на глибині до 300 метрів, вражали мандрівників своєю величчю.

Вся територія регіону у радіусі сотень кілометрів довкола Соледару пронизана "солоною" історією, немов кровоносними судинами. Тут переплетені події індустріальних досягнень та битви за ресурси – битви за сіль.

Проєкт «Соледар: Солона історія. Хронологія розвитку» відображає розвиток міста Соледар від маленьких околиць до промислового центру. Хронологія охоплює період від перших поселень бахмутських солеварів до повномасштабного вторгнення росії.

У проєкті в інтерактивній формі представлена історія міста:

• як маленькі села обʼєдналися в місто;
  
• картографічно відтворено зростання і розвиток міста;
• у хронологічному порядку показано ключові події в містоутворенні;
• розказано про будівництво шахт і заводів.

САЙТ ПРОЄКТУ

Над проєктом працювали:

• Михайло Кулішов – ідея, краєзнавчі матеріали
• Сергій Орлик – розробник
• Катерина Єлфімова – дизайнерка
• Анжела Савченко – редакторка

Проєкт створено за підтримки фонду ІЗОЛЯЦІЯ та Danish Cultural Institute, в рамках проєкту New Democracy Fund.

Кулішов М.В. Donbas: After Industry (фотокнига, 2023)

Кулішов М.В. Donbas: After Industry (фотокнига) / Михайло Кулішов; передм. Вікторія Донован. – Київ, 2023. – 120 с.: іл. – Укр., англ.

«Донбас: після промисловості» – це авторська фотокнига, видана в рамках проєкту Михайла Кулішова «Шахти та рудники Донбасу» з індустріальної фотографії та гірничопромислового краєзнавства. Понад десять років цей проєкт фіксує історію й перетворення індустріальних та постіндустріальних ландшафтів сходу України. Фотокнига не лише архівує історію регіону, але й ілюструє трансформацію постіндустріальних ландшафтів у природні середовища, демонструючи можливості їх відновлення. Вона також підкреслює важливість збереження та відновлення природних середовищ, що виникають на місцях колишніх індустріальних об’єктів. Книга наочно демонструє, як природа відвойовує простір, покинутий людьми після припинення робіт з видобутку, і піднімає питання про руйнівну діяльність людини в світі.

Donbas: After Industry is a collection of photographs emerging from Mykhailo Kulishov’s project “Mines and Collieries of Donbas“ focusing on industrial photography and local mining history. For more than ten years, this project has archived the history of eastern Ukraine and the transformation of its industrial and post-industrial landscapes. The collection not only documents the region’s history, but also illustrates the transformation of postindustrial landscapes back into natural environments, demonstrating the possibilities of their restoration. The book also emphasizes the importance of preserving and restoring the natural environments that have formed on the sites of former industrial facilities.

Книгу видано за підтримки CEC ArtsLink і Open Place.

Кулішов М.В. Сільські кустарні промисли Лиманщини (кінець ХІХ – початок ХХ століття) (Криволуцькі читання – 2023)

Етнографічна експозиція Лиманського народного краєзнавчого музею, 2021 р.

Кулішов М. В. Сільські кустарні промисли Лиманщини (кінець ХІХ – початок ХХ століття). Криволуцькі читання – 2023: Минуле, відроджене війною. Люди, об'єкти, події : зб. іст.-краєзнав. праць. Х.: Мачулін, 2023. С. 35-39.

Микита Шаповал. Схема життєпису. Біографія. Листи (2023)

Микита Шаповал. Схема життєпису. Біографія. Листи / Микита Шаповал; упорядн. та передм. А.М. Савченко; прим. А.М. Савченко, М.В. Кулішов. – Х.: Мачулін, 2023. – 168 с.: іл., фот., мапи. – Серія «Сіль землі».

Перше в Україні видання на основі архівних матеріалів життєпису Микити Шаповала. До книги «Микита Шаповал. Схема життєпису. Біографія. Листи» увійшли спогади про дитячі й юнацькі роки на Донеччині, життя та працю на шахтах Луганщини, становлення особистості, формування світогляду молодого політика й борця за Українську державу. Важливий блок становлять листи до Микити Шаповала на еміграцію від родини, що залишилася на окупованій більшовиками Україні. Багатий ілюстративний матеріал на основі опрацьованих старих фотографій, сучасні фото місць, згадуваних автором у життєписі. Книга доповнена значною кількістю приміток та має іменний та географічний покажчики.

Придбати можно за посиланням — store.saltway.in.ua

Спецпроєкт "Бахмут. Свої пам'ятки". Свої.Сity

Понад рік тривала активна оборона Бахмута — з травня 2022. Битва за це місто стала найкровопролитнішою з початку російського вторгнення в Україну та найкривавішою битвою піхоти з часів Другої світової війни.

Російська армія метр за метром щодня розстрілювала місто-фортецю з усіх видів озброєння, спалюючи і знищуючи все на своєму шляху. Нині від Бахмута мало що лишилось.

Серед знищених назавжди у Бахмуті чимало пам’яток архітектури, які, на жаль, тепер стали історією. Разом з містом-фортецею. Та боротьба за його звільнення від окупантів триває і досі.

Краєзнавець Михайло Кулішов зібрав історії п’ятьох пам’яток Бахмута, які мають вікову історію та були місцями сили для місцевих. Нині вони спалені або розбиті, але назавжди залишаться у пам’яті містян та гостей Бахмута.

ДІЗНАТИСЬ БІЛЬШЕ

Цей матеріал створений у рамках спецпроєкту "Бахмут. Свої пам'ятки" онлайн-журналу Свої.Сity спільно із платформою Свій дім. 

Лампонос. Зниклі професії Донбасу

Лампоноси* шахти «Бутівка»

*Лампонос — зникла шахтна професія, робітник, що розносив по гірничих виробках на місце праці нові, заправлені лампи. Лампоносами працювали в основному діти та підлітки. «На шахту прийшов він шістнадцятирічним підлітком. Спочатку працював лампоносом, а останні 29 років — вибійником» (Роб. газ., 25.1 1963, 2). «А перша професія, як вступив на шахту, була лампонос. Обвішають тебе лампами з ніг до голови, і тягнеш ти їх по всіх вибоях. Поки дотягнеш, половина згасне. Чекає, чекає на лампу забійник, сидить у темряві, а тут лампонос прилазить — також усі лампи згасли. Ну, буває, що зі злості й пне хлопця. Після лампоноса «ветродуями» ставали» (Жур. "Октябрь", 1959).

Міртов О.В. Словник донецького гірника (Етнографічний вісник Кн. 10, 1932)

Шановні дослідники історії гірничої справи та всі зацікавлені! Напередодні Дня Шахтаря ми, редакція сайту, маємо честь подарувати вам особливий скарб. Ми пропонуємо вам ексклюзивний доступ до скану рідкісного видання. Бажаємо вам приємних вражень під час вивчення цього видання та нехай воно надихне на нові дослідження та досягнення. Але спочатку пропонуємо ознайомитися з історією цього видання та його пошуками.

Білецька В.Ю. Шахтарські пісні (Етнографічний вісник Кн. 5, 1927)

Білецька В.Ю. Шахтарські пісні // Етнографічний вісник. – 1927. – Кн. 5. – С.50-71.

«Коли доводиться говорити про порівнюючи малу дослідженість та відсутність наукової розробки українських лірично-побутових пісень взагалі, то відносно нових побутових пісень, що виникли за останній час в зв’язку 8 розвитком фабричного та промислового життя на Україні, треба зазначити) що не тільки будь яких дослідів, а й самих матеріялів бракує зовсім. Так, принаймні, стоїть справа з Донбасом та з донбасівськими шахтарськими піснями.

Донбас, як центр кипучої камінно-вугільної промислової діяльності, що неймовірно швидко розвинувся протягом кількох останніх десятиліть, де побудовано величезну кількість підприємств різного калібру, де скупчено десятки тисяч робітничого люду, загнаного безземеллям в глибокі шахти, — все це не могло не спричинитись до розвитку відповідної творчості, до появи пісень, в яких відбилась би в той чи пінний спосіб праця, побут і настрої робітника-шахтаря.

Чи ж є де зафіксовані цей побут і творчість, що створилась в умовах праці, повної небезпеки? Чи вживали якихось систематичних заходів в цьому напрямку? Не помиляючись можна сказати, що ні. Коли що й маємо, то тим здебільшого зобов’язані художній літературі (Черкасенко, Серафімович, Пильняк та инш.).

Збирачі українського фольклору, захоплені збиранням матеріялів з минулого життя України, не звертали уваги на шахтарів, більш того, умисне обминали їх творчість. Зіпсована "жаргонна" українська мова, частушка, як пануючий тип пісні, порівнюючи новий в українській усній творчості, мало привабливий зовнішній вигляд "промислового пейзажу", ці нові ознаки нового побуту індустріалізованої України, не пасували до завдань романтично настроєного українського збирача, якого більше вабили українські села коло Дніпра з їх безпосередньою поезією природи...»

Віра Білецька, Науковий співробітник Харківської Дослідчої Катедри Української Культури.

Завантажити PDF
Джерело: Електронна бібліотека "Історична спадщина України"