Будівництво Гришинського динасового заводу на світлинах Марка Залізняка (1932)

Загальний вигляд будівництва динасового заводу в Гришиному

Марко Микитович Залізняк (1893–1982) — український фотограф-документаліст з Донеччини, автор рідкісних світлин про життя українського села, зокрема у часи колективізації та Голодомору. На початку 1932 року він влаштувався на будівництво динасового заводу імені Дзержинського в селищі Гришине (нині місто Покровськ), де працював модельником у теслярській майстерні та фотографом й залишив унікальні фотокадри епохи.

Початок будівництва Гришинського динасового заводу. Головний корпус печей

Будівництво тривало під час Голодомору 1932–1933 років. Залізняк згадував важку ручну працю, голод і виснаження робітників. Про цей період Залізняк писав у своїх щоденниках: «Важка, здебільшого ручна праця була на будівництві. Голодний рік. Бувало, пронесемо носилки, присядемо відпочити і засинаємо від голоду і знесилення».

Протягом 1932 року він отримував продукти за хлібними картками для всієї родини. Це значно полегшило життя сім’ї в роки Голодомору.

Початок будівництва Гришинського динасового заводу

Перевірка по рівню підлоги печі

Рада народних комісарів ухвалила рішення про будівництво Гришинського динасового заводу у 1931 році. Підприємство зводили в північній частині сучасного Покровська. Воно стало ударним будівництвом першої п’ятирічки СРСР.

Через два роки завод почав працювати. У 1934 році динасовий завод імені Фелікса Дзержинського здали в експлуатацію, а до 1935 року будівництво повністю завершили. В середині 1930-х років підприємство вийшло на повну потужність. Спочатку підприємство випускало нормальні та фасонні вогнетриви для мартенівських печей. Згодом асортимент продукції розширився.

13 березня 1938 року селище перейменували на Красноармійське. Після цього підприємство отримало назву «Красноармійський динасовий завод».

Перша ділянка будівництва. Північно-східний вид на головний корпус майбутніх динасових печей

Ферма для даху головного корпусу печей динасового завода

Розвантаження деталей та обладнання з вагонів, що прибули з Німеччини

Техніка, що застосовувалась на будівництві динасового заводу

Господарський склад будівництва динасового заводу

Перший день штурмової декади на першій дільниці будівництва

Прокладка залізничної колії

Кварцит був основною сировиною для виробництва динасових вогнетривів. Ця метаморфічна порода більш ніж на 70 % складається з кварцу. Назва «динас» походить від скелі Динас (Craig-y-Dinas) в Уельсі, Англія. Динас — вогнетривкий матеріал, який використовують при кладці промислових печей.

Гришинський завод розташовувався у кварцитоносному районі, який потребував цільового геологорозвідувального освоєння. Спостереження за поширенням і заляганням кварцитів проводили в басейні річок Бичок, Полтавка, а також частково Казенного Торця і Калинової. Саме наявність цієї мінеральної бази сприяла розвитку в регіоні підприємств динасової промисловості.

Але найбільші родовища кварцитів розташовані в межах Українського щита (УЩ) та Дніпровсько-Донецької западини. Серед найбільш відомих — Овруцьке та Товкачівське родовища.

Овруцьке родовище, розташоване в Житомирській області, належить до найдавніших і найбільших родовищ кварцитів в Україні. Його промислова експлуатація розпочалася у 1936 році. Товкачівське родовище розташоване поблизу Овруцького. Видобуту тут сировину використовували, зокрема, для виробництва динасової продукції на Красноармійському динасовому заводі, а також постачали на Запорізький феросплавний завод.

На кар’єрах динасового заводу

У вільні хвилини Марко Залізняк фотографував не лише будівництво заводських корпусів, а й самих будівельників та керівників будівництва. На одній зі світлин — інженер будівництва динасового заводу Клочко зі своєю родиною.

За спогадами, Клочко був напрочуд чуйною та доброю людиною. Свою місячну відпустку він провів разом із родиною на хуторі Романівка — батьківщині Марка Залізняка. У голодні роки він підтримав родину фотографа, передавши їм справжній скарб — свій інженерний костюм та хлібні картки до їдальні, де харчувалися інженерно-технічні працівники динасового заводу.

Інженер будівництва динасового заводу Клочко з родиною

Начальник будівництва Гришинського динасового заводу тов. Васильєв

Начальник будівництва динасового заводу Васильєв та його виконроб

Інженер будівництва динасового заводу

Один з будівельників динасового заводу

Група ударників будівництва динасового заводу

Підбиття підсумків соціалістичного змагання на будівництві динасового заводу

На будівництві Гришинського динасового заводу

Разом із заводом будували житлове селище для робітників. Поруч зводили школи, магазини та об’єкти соціальної й культурної сфери. До комплексу належала фабрика-кухня. Одна зі світлин Залізняка зафіксувала її будівництво та важку ручну працю.

Будівництво житлових будинків для робочих динасового заводу

Виготовлення фундаментних блоків для житлових будинків

Друга ділянка будівництва. На будівництві фабрики-кухні Гришинського динасового заводу

Джерело фото: КЗ «Покровський історичний музей» | Музейний реєстр України