середа, 5 грудня 2018 р.
Новые данные по стратиграфии юрских отложений Донбасса и Днепровско-Донецкой впадины (1983)
Новые данные по стратиграфии юрских отложений Донбасса и Днепровско-Донецкой впадины. Препринт Института геологических наук АН УССР, 83-3. — Kиев, 1983. – 56 с.
В работе приводятся новые данные по стратиграфии юрских отложений Днепровско-Донецкой впадин и северо-западной окраины Донбасса на основании изучения разрезов и монографического исследования ископаемой фауны. Дается уточненная стратиграфическая схема юрских отложений этих регионов, в которой выделены новые зоны, слои с фауной и рассмотрено подьярусное деление.
Значительно дополнено палеонтологическое обоснование выделяемых в схеме стратиграфических подразделений.
Работа расчитана на геологов, ведущих геологическое картирование, стратиграфов, палеонтологов и других специалистов, интересующихся геологическим строением и геологической историей Донбасса и Днепровско-Донецкой впадины.
Скачать PDF
Источник: www.geokniga.org
Семенова Е.В., Тесленко Ю.В., Ильина В.И. Сравнительная характеристика спорово-пыльцевых комплексов пограничных отложений нижней и средней юры Донбасса и Якутии (Палинологические исследования осадочных отложений Украины и смежных регионов, 1976)
Как известно, границы палеофлористических областей в мезозое в первую очередь определяются климатическими факторами. Установлено, что в мезозойскую эру эволюция климатов имела пульсационный характер. В моменты максимальных потеплений, обычно в той или иной мере сопровождавшихся осушением климата, граница Индо-Европейской палеофлористической области, расположенной на юге Евразийского материка, передвигалась на север, территория Сибирской области сокращалась и в растительном покрове последней появлялись теплолюбивые растения, свойственные Индо-Европейской области (Вахрамеев, 1964; Тесленко, 1964,1970). Спорово-пыльцевые комплексы из осадков, сформировавшихся в такие моменты в Индо-Европейской и Сибирской областях, сопоставимы и могут служить в качестве коррелятивных реперов при межобластных корреляциях.
В качестве примера обратимся к сопоставлению спорово-пыльцевых комплексов из плинсбахских, тоарских и ааленских отложений Донецкого бассейна и западной части Якутии, принадлежащих соответственно Индо-Европейской и Сибирской палеофлористическим областям.
Усенко И.С., Ямниченко И.М. Юрские туфогенные породы северо-западного продолжения Донбасса (Геологiчний журнал, т. XII, вип. 2, 1952)
Усенко И.С., Ямниченко И.М. Юрские туфогенные породы северо-западного продолжения Донбасса // Геологiчний журнал, т. XII, вип. 2, 1952. – С. 48-50.
Дайково-эффузивные породы на территории Украинской ССР имеют значительное распространение. Возраст их различен. Среди них известны породы нижнеархейские (Приазовье), верхнеархейские (Криворожье), протерозойские (северо-западная часть Украинского кристаллического массива) и палеозойские (Донбасс).
В последнее время на территории северо-западного продолжения Донбасса бурением обнаружены вулканогенные образования более молодого — юрского возраста. Вскрыты они в двух пунктах, расположенных к северо-востоку от ст. Лозовой.
Скачать PDF
Источник: http://jurassic.ru
Ямниченко I.М., Каптаренко-Черноусова О.К., Ткаченко Т.О. Нижньоюрськi вiдклади верхiв'я р. Самари (Геологiчний журнал, т. XI, вип. 2, 1951)
Ямниченко I.М., Каптаренко-Черноусова О.К., Ткаченко Т.О. Нижньоюрськi вiдклади верхiв'я р. Самари // Геологiчний журнал, т. XI, вип. 2, 1951. – С. 14-20.
В статті подані наслідки комплексної обробки (фауна, мікрофауна та літологія) нижньоюрських відкладів верхів’я р. Самари та як висновок — загальний хід подій у цей відрізок часу.
До останнього часу нижньоюрські відклади були відомі лише безпосередньо в межах північно-західних околиць Донбасу. Крайні західні пункти, де вони були виявлені, знаходяться в нижній частині р. Береки (сс. Гаражівка — Велика Комишеваха) і на лівобережжі р. Кривого Торця, біля сс. Ново-Райського і Райського (на південь від м. Краматорська).
В свердловинах, що були закладені на захід від зазначених пунктів, виявлені лише верхньо- і середньоюрські, охарактеризовані фауною (с. Перещепине, ст. Варварівка), або німі нерозчленовані юрські відклади (ст. Гаврилівка), що налягають безпосередньо на різнобарвні породи тріасу.
Очевидно у зв’язку з цими даними Л. Лунгерсгаузен вважав, що крайні західні виходи морського верхнього лейасу знаходяться в нижній частині р. Береки (сс. Гаражівка — Велика Комишеваха). Далі на захід, на його думку, типові морські відклади верхнього лейасу змінюються прибережними, дельтовими і континентальними річковими відкладами.
Проведені за останні роки геологічні дослідження в районі верхів’я р. Самари дали нові дані, що значно змінюють картину поширення нижньоюрських відкладів на захід від відкритого Донбасу.
Скачать PDF
Источник: http://jurassic.ru
вівторок, 4 грудня 2018 р.
Ямниченко I.М. Loxonematidae юрських вiдкладiв Днiпровсько-Донецькоï западини та окраïн Донбассу (1958)
Ямниченко I.М. Loxonematidae юрських вiдкладiв Днiпровсько-Донецькоï западини та окраïн Донбассу — К.: Вид-во АН УРСР, 1958. – 44 с., 3 ил. табл. – (Труди Інституту геологічних наук. Серія стратиграфії i палеонтології. Вип. 23).
Робота присвячена опису представників родини Loxonematidae з юрських відкладів Дніпровсько-Донецької западини і окраїн Донбасу. Описано 18 форм, з яких 14 є новими видами, дві — новими підвидами (варієтетами) і дві залишені без видових назв у зв’язку з недостатнім викопним матеріалом. Ці форми відносяться до трьох родів (Zygopleura, Katosira і Anoptychia) родини Loxonematidae.
Більшість форм має вузьке вертикальне поширення в юрській товщі порід Дніпровсько-Донецької западини і окраїн Донбасу, в зв’язку з чим вони можуть бути використані для детальної стратиграфії.
Робота розрахована на палеонтологів та геологів-виробничників.
Источник: http://jurassic.ru
Люльева С.А., Пермяков В.В. Кокколитофориды и кораллы мезозоя Украины. Палеонтологический справочник (1980)
Такая работа по мезозойским кокколитофоридам и кораллам выполнена в СССР впервые и будет ценным пособием для палеонтологов, стратиграфов и геологов, занимающихся изучением меловых и юрских отложений. Может использоваться в качестве определителя.
понеділок, 3 грудня 2018 р.
Каптаренко-Черноусова О.К. Форамiнiфери нижньокрейдових вiдкладiв Днiпровсько-Донецькоï западини (1967)
Розрахована на широкі кола мікропалеонтологів науково-дослідних організацій, ЦНІЛів, геологічних виробничих організацій, а також на геологів-стратиграфів.
Каптаренко-Черноусова О.К. Лентикулініни юрських відкладів Дніпровсько-Донецькой западини та окраїн Донбасу (1961)
Каптаренко-Черноусова О.К. Лентикулініни юрських відкладів Дніпровсько-Донецькой западини та окраїн Донбасу — К.: Вид-во АН УРСР, 1961. – 133 с. – (Труди Інституту геологічних наук. Серія стратиграфії i палеонтології. Вип. 36).
У праці вперше наводиться монографічний опис юрських лягенід з підродини лентикулінін. Описано 105 видів і різновидностей; з них 26 видів та 2 різновидності нові. Праця є продовженням монографій «Форамініфери юрських відкладів Дніпровсько-Донецької западини», 1959 р., та «Юрські лягеніди північно-східної частини Української РСР», 1960 р.
Розрахована на широкі кола мікропалеонтологів науково-дослідних організацій, ЦНІЛів геологічних виробничих організацій, а також на геологів-стратиграфів.
Липник О.С. Форамініфери і стратиграфія верхньокрейдових відкладів Дніпровсько-Донецької западини (1961)
Липник О.С. Форамініфери і стратиграфія верхньокрейдових відкладів Дніпровсько-Донецької западини — К.: Вид-во АН УРСР, 1961. – 68 с. – (Труди Інституту геологічних наук. Серія стратиграфії i палеонтології. Вип. 35).
У книзі наведені результати вивчення форамініфер верхньокрейдових відкладів Дніпровсько-Донецької западини, виділені провідні комплекси форамініфер, які дозволили встановити в досліджених розрізах присутність відкладів сеноманського, туронського, коньякського, сантонського, кампанського і маастрихтського ярусів. В межах вказаних ярусів виділено по два горизонти, а у верхньому сантоні та верхньому кампані – по два підгоризонти.
В палеонтологічній частині роботи описано 30 видів і дві різновидності форамініфер, з яких 20 видів і дві різновидності нові.
Скачать PDF
Каптаренко-Черноусова О.К. Юрські лягеніди північно-східної частини Української РСР (1960)
Каптаренко-Черноусова О.К. Юрські лягеніди північно-східної частини Української РСР — К.: Вид-во АН УРСР, 1960. – 103 с. – (Труди Інституту геологічних наук. Серія стратиграфії i палеонтології. Вип. 22).
В книзі даються загальна характеристика та опис юрських форамініфер родини лягенід Дніпровсько-Донецької западини і північно-західних окраїн Донбасу.
Описано близько 100 видів, серед яких багато нових. Наведені мінливість, порівняння, геологічне поширення і стратиграфічна оцінка кожного виду.
Робота розрахована на широкі кола мікропалеонтологів, а також на геологів-стратиграфів.
Справочник горного инженера угольной шахты с крутым (крутонаклонным) залеганием пластов (2011)
Справочник горного инженера угольной шахты с крутым (крутонаклонным) залеганием пластов / С.С. Гребёнкин, С.В. Янко, В.Н. Павлыш и др.; под. общ. ред. С.В. Янко и С.С. Гребёнкина — Донецк: ВИК, 2011. – 420 с.
В справочнике приведены основные сведения по технологии подземной разработки крутых и крутонаклонных угольных пластов. В том числе: схемам вскрытия, способам и средствам крепления и управления горным давлением, технологическим схемам очистного оборудования, выбору параметров горных машин для очистных и подготовительных забоев, изложены принципы инновации в угольной промышленности.
Книга предназначена для научных сотрудников и инженерно-технических работников угольных предприятий, а также для аспирантов и студентов старших курсов горных вузов.
неділя, 2 грудня 2018 р.
Федотов Д.М. Каменноугольные пластинчатожаберные моллюски Донецкого бассейна (Труды Всесоюзного геолого-разведочного объединения НКТП СССР. Вып. 103, 1932)

Федотов Д. М. Каменноугольные пластинчатожаберные моллюски Донецкого бассейна: с 18 табл. рис., 2 табл. распространения. М.; Л.: Гос. науч.-техн. геол.-разведочное изд-во, 1932. 241 с. (Труды Всесоюзного геолого-разведочного объединения НКТП СССР; Вып. 103)
«Состав фауны каменноугольных пелеципод Донецкого бассейна, по обработанным мной коллекциям, характерен тем, что большая часть видов оказывается североамериканскими формами. Из 120 видов, в моей работе всего 21 вид является западноевропейским. Некоторые из этих видов считаются общими для карбона Европы и Северной Америки, например, Yoldia laevisiriata (Meek еt Worthen), Solenomya costellata M’Coy и некоторые другие. Очень немного видов из карбона Донецкого бассейна относится к русским каменноугольным формам. Остальные виды являются или тождественными североамериканским, или очень близкими к ним».
⚒ Підтримати проєкт «Шахти та рудники Донбасу» ⚒
Якщо цей матеріал був для вас корисним — ви можете підтримати розвиток нашого проєкту. Ваша підтримка дозволяє нам продовжувати збирати, зберігати та публікувати унікальні історичні матеріали про корисні копалини та промисловість Донецького басейну, робити їх доступними для дослідників, освітян та всіх, хто цікавиться історією регіону. Кожен внесок допомагає нам зберігати культурну спадщину та популяризувати знання про минуле Донбасу.


Контакти
RSS










