Admin Control Panel 

  ЗаписиНалаштуванняДизайнHTMLКоментаріAdSenseСтатистикаЕфективністьGoogle АналітикаВихід 
Drop Down MenusCSS Drop Down MenuPure CSS Dropdown Menu

неділю, 25 квітня 2021 р.

Ломако М.М. Підземна газифікація кам'яного вугілля (2021)

Лисичанская станция "Подземгаз"

Ідею підземної газифікації кам'яного вугілля вперше висловив на початку 80-х років XIX століття вчений-хімік Д.І.Менделєєв, автор періодичної системи хімічних елементів, яка пізніше отримала його ім'я. 

Він писав, що достатньо підпалити вугілля під землею, перетворивши його в «світильний» або генерований газ, і по трубах відвести його споживачеві. 

Свою ідею він у 1888 році опублікував у статті «Майбутня сила, що спочиває на берегах Дінця». Передбачалося створити ряд особливих заводів, де вугілля буде перероблятися в горючий газ, як уже роблять на деяких металургійних і скляних заводах. Він зазначив, що азотні продукти переробки вугілля здатні сильно підвищувати врожайність хліба, і вказав на можливість зв'язку газифікації вугілля з виробництвом електроенергії. 

У 1928 році була розпочата проектно-дослідницька робота з підземної газифікації вугілля. У 1930 році проект було закінчено і його представили на розгляд Науково-технічної ради кам'яновугільної промисловості, і вже на початку 1931 року було прийнято рішення про проведення дослідів підземної газифікації в природних умовах. Після лабораторних випробувань у 1934 році результати дослідження були впроваджені на лисичанській шахті "Підземгаз" і горлівській шахті № 9 "Підземгаз"

У лютому 1932 року було розпочато будівництво першої в Донбасі шахти «Підземгаз», для проведення підземної газифікації. Ця честь дісталася Лисичанську. Підприємство отримало назву - Лисичанська дослідна станція «Підземгаз». Місцем закладки шахти була обрана територія старої шахти «Єкатерининська» в південно-західній частині Лисичанська. У 1934 році було закінчено будівництво. Аналогічні дослідні станції організували в Каменськ-Шахтинському і Горлівці (Донбас).

горные работы шахты Екатерина

Досліди на станції (шахті) проводилися на крутоспадаючому малопотужному пласті Бобровському (0.7м, вугілля довгополум'яне з вмістом летючих речовин 36,4%). По мірі просування забою вугілля розпушують вибухами. Досліди проводилися з лютого по жовтень 1934 року. Досліди так само були проведені в цілику вугілля на кисневому дутті під керівництвом І.К. Кириченко. Цей метод пізніше отримав назву «Метод свердловин-газогенераторів». А в липні 1934 року в перебігу 12 діб газ виводився на поверхню через одну із свердловин. 

В кінці 1938 року було розроблено метод фільтрації і природних свердловин. Він полягав у тому, що до вугільного пласта бурились свердловини, концентрично розташовані навколо центральної свердловини, яку обсаджували двома трубами різних діаметрів - для подачі дуття і виведення (по міжтрубному простору) газу на поверхню. 

Отримання газу на Лисичанській станції почалося у 1941-му році. Протягом декількох передвоєнних місяців на станції отримували генераторний газ, який використовувався як для власних потреб, так і подавався на завод «Донсода». 

Під час окупації і при звільненні міста від нацистських військ станція суттєво не постраждала, про що свідчить кінохроніка, яку знімали в липні 1942 і 1946 років, де на кадрах добре видно, що основні споруди станції не постраждали. 

В післявоєнний період у підготовці підземних газогенераторів на станції послідовно зменшувався обсяг підземних гірничих робіт і збільшувався обсяг бурових робіт, які поступово набули переважного значення. 

У 1948 році Лисичанська станція ПГУ була введена в експлуатацію як виробнича одиниця для виробництва газу в кількості 200 млн. кубічних метрів. З 1948 по 1950 роки станція видавала щорічно близько 93 млн. кубічних метрів газу з теплотою згоряння 800-1000 ккал / м куб., тобто газ належав до групи бідних газів.

фото Подземгаз

Згідно з даними Лисичанського заводу з виробництва кисню та рідких газів (до 1958 року –Лисичанська станція «Підземгаз») підприємство було засновано 26 грудня 1940 року як дослідно-промислове підприємство підземної газифікації вугілля, тобто отримувало газ безпосередньо з вугільних пластів. Так само дається цифра, що в період 1940 по 1966 роки було видобуто 2 357 млн. кубічних метрів газу. 

1966 рік можна вважати роком припиненням отримання газу з вугільних пластів. 

Однією з характерних особливостей Лисичанської станції є організація виробництва ряду рідкісних газів на базі обладнання дуттєвого цеху, таких як стислий кисень, аргон, криптон і ксенон. Рідкісний газ стали регенерувати з повітря. 

Подземгаз Лисичанск 1950-е

Так, в 1950 році були отримані перші 8000 літрів криптоно-ксенонової суміші, а в 1954 році –263 літра чистого ксенону. У 1961 році було запущено абсорційну установку розділення криптоно-ксенонової суміші. З 1972 року почали розділяти суміш методом ректифікації, а 1973 року запрацювала стаціонарна промислова установка БРС-3.  

У 1995 році завод акціонували. В даний момент завод законсервований, продукцію не випускає. На території заводу розташована загальноміська котельня.

Науковий співробітник Лисичанського міського краєзнавчого музею М. Ломако

Подземгаз Лисичанск