Admin Control Panel 

 Новый постСообщенияНастройкиДизайнHTMLКомментарииAdSenseСтатистикаВыход 
Drop Down MenusCSS Drop Down MenuPure CSS Dropdown Menu

вторник, 4 июня 2019 г.

Ломако М.М., Кулiшов М.В. Знахідка Вероніки тіньової (Veronica umbrosa M. Bieb.) у Лисичанську (Знахідки рослин і грибів Червоної книги та Бернської конвенції (Резолюція 6), 2019)


Ломако М.М., Кулiшов М.В. Знахідка Вероніки тіньової (Veronica umbrosa M. Bieb.) у Лисичанську // Знахідки рослин і грибів Червоної книги та Бернської конвенції (Резолюція 6). – T. 1 (Серія: «Conservation Biology in Ukraine». – Вип. 11). — Київ-Чернівці: Друк Арт, 2019. – С.283–284.

У статті Івана Герасимовича Зоза, уроженця с. Верхнє Бахмутського повіту (нині м. Лисичанськ), тоді ще аспіранта Харківського інституту народної освіти, а в майбутьному вченого-геоботаніка (Литвиненко, 2010), в науковому журналі «Вісник природознавства» № 5-6 травень-червень за 1928 р. в розділі «Дрібні наукові замітки» наведено відомості про рідкісну рослину в Лисичанську (Зоз, 1928). Автор робить висновки, що знахідка нових находищ Veronica umbrosa М.В. пітверджує старі дані І. Шмальгаузена, та звертає увагу на Донбас, як реліктовий центр.

Передісторія, цього відкриття належить до 1893 року, коли професор І.Ф. Шмальгаузен, віявив Veronica umbrosa M. Bieb. в Бахмутському повіті Катеринославської губернії, в околицях Лисичанська, в одну з останніх своїх експедицій, але несподівана смерть завадила йому внести цю знахідку в його працю «Флора Средней и Южной России, Крыма и Северного Кавказа». Ці відомості вперше надав Є. Бордзіловський у 1913 році, вивчаючи рукописи І. Шмальгаузена. За наступні 35 років ніяких інших відомостей щодо цього виду в літературі не з’являлося.

І. Зоз провів екскурсію в Лисичанському районі Артемівського округу у травні-серпні 1927 року. Він детально описав місця знахідки Veronica umbrosa і час знаходження. Цих місць виявилося п’ять: 1) Байрак «Голубове» – вогкий ліс, по схилах, 16.05.1927 р., зменшене цвітіння. 2) Байрак «Орлів» – вогкий ліс, по схилах, під скелями пермського пісковика, 16.05.1927 р., зменшене цвітіння. 3) Ліс «Високе» – положистий схил байрака, значно сухіший ліс, 16.05.1927 р., кінець цвітіння. 4) Схили правого берега річки Дінця, між станціями Лисичанськ і Насвітевич, серед рідкого лісу, в кущах (Rosa sp.), 19.05.1927 р., останні квітки. 5) Байрак «Орлів» – вогкий ліс, по схилах, 7.08.1927 р., друге цвітіння.

Далі І. Зоз пояснює, що всі знахідки перебувають на відстанях у 3-5 верст від Лисичанська. У сучасних кордонах це центр м. Лисичанськ, райони «Чорноморка», «КХП». Він, посилаючись на С. Вульфа, каже, що ця цікава рослина зустрічається в тінистих лісах Криму і Кавказу, а в Україні тільки в зазначених місцях, але може мати і більший ареал. «Ця кримсько-кавказька, за своїм ареалом, рослина на Україні являє собою релікт давньої дольодовикової доби. <...> Присутність на Донбасі таких родів дозволяє визнавати останній за реліктовий центр, тобто таку місцевість, в якій представники передльодовикової (третинної) флори змогли переховатись до нашого часу».

Експедиція Лисичанського краєзнавчого музею 29.05.2017 р., в складі М. Ломако та Д. Ломако, пройшла по четвертому маршруту «схилами правого берегу річки Дінця, між станціями Лисичанськ і Насвітевич». Серед рідкого дубового лісу, в невеликому байраці, у 100 метрах від залізничного полотна, было виявилено дві невеликі галявини із квітуючими особинами Veronica umbrosa M. B. Інших локалітетів не було виявлено.

Враховуючи невеликий ареал поширення виду в Україні, який крім іншого, має острівний характер на території Східної України, доцільним буде запропонувати включити його до нового видання Червоної книги України.

Завантажити публікацію:
Знахідки рослин і грибів Червоної книги та Бернської конвенції (Резолюція 6). – Т. 1 (PDF)




Фото М.М. Ломако