Контакти
RSS
Федоровський О. С. Майдани Харківщини та майданові теорії. Записки Всеукраїнського археологічного комітету. Київ, 1930. Том І. С. 61-87.
Стаття харківського професора Олександра Семеновича Федоровського присвячена опису майданів — розкопаних могил (курганів) Слобожанщини. Автор розглядає різні теорії їх походження, зокрема концепцію А.А. Спіцина, яку підтримує. Згідно з цією теорією, що спирається на низку історичних документів, майдани є наслідком розвитку селітряної промисловості в Україні у XVI–XVII століттях, коли для виварювання селітри широко використовували землю з могил і городищ. Федоровський, залучаючи писемні джерела, обґрунтовує, що практика використання могил і городищ для виварювання селітри у значних масштабах зберігалася впродовж XVIII і навіть частково XIX століття, що підтверджується архівними дослідженнями Є.П. Трифільєва. Окрім того, він проводить етимологічне дослідження слова «майдан», виводячи його походження зі східних мов та пов’язуючи з поняттям місця або закладу для видобутку мінеральних речовин (рудні, копальні).
«Сумежні з могилами, але незрівнянно рідші, хоч і досить численні на Харківщині, пам'ятки, що їм в археології надають ім’я майданів, являють собою земляні споруди різноманітної, часом дуже складної форми. В найпростішому вигляді майдан — це кільчатий вал, що має в середині лійкувату заглибину, яка досягає приблизно поверхні окружної землі, іноді й нижча від неї. Кільчатий вал розірваний проходом, від якого наперед і на боки відходять звичайно дугувато зігнуті низькі та довгі валки. Ці вали, так звані «вуса», надають усій споруді вельми своєрідного вигляду, що його вдатно порівнюють з павуком або крабом. [...]
На Слобожанщині майдани трапляються скрізь. В археологічній літературі маємо вказівки щось на 60 майданів. Пильно студіюючи трьохверстову військово-топографічну карту (див. позначки на мапі – прим.), можемо нарахувати на ній не менше, як 125 безсумнівних майданів, але на величезну більшість їх літературних вказівок немає. Нам відомі щось із 30 майданів, не зазначених ні в першому, ні в другому джерелі. Отже, загальна кількість майданів Харківщини, поки що з’ясованих, вже перебільшує 200. Треба гадати, що це число ще доведеться значно збільшити, хоч в останньому рахунку число майданів на Слобожанщині не повинно бути надто великим і визначиться, можливо, чотирма-п’ятьма сотнями. [...]
Майдани Слобожанщини, як і скрізь, пристосовано переважно до районів, багатих на могили. Тут іноді здибаємо їх декілька штук поспіль, хоч ніколи, очевидячки, вони не утворюють особливо щільних груп і звичайно розкидані трохи оддаля один від одного, часто перемежовуючись із могилами. [...]
З місцевостей, багатих на майдани, на Харківщині зазначимо декілька. На Валківщині майдани дуже численні в околицях сіл Старого й Нового Мерчика. [...] У Куп’янському повіті, надзвичайно багатий на могили район за течією р. Красної, достаткує також на майдани. Вони здибаються за 1 км на Півн. Схід від с. Гончарівки, за 4 км. на Півн. Схід від Сватової Лучки —три майдани, за 1 км. на Схід — два майдани, за 2 км. на Півд. Схід — ще один майдан.
Навкруги сл. Міловатки, на Північ за 1 км., на Півд. Схід за 3 верстви, на Захід за 2 верстви — по одному, — всі, видимо, з виходами на Північ; на Півн. Захід від слободи за 3 верстви Могила Довга, очевидячки, також майдан подовженої форми.
В околицях сл. Борової: на Північ за 1 км. — 2 майдани, відкриті на Півн. Схід.; на Північ за 3 й 4 км. по одному, відкриті на Північ; на Півн. Схід за 2 км. ще один, що одкривається на Півн.-Півн. Схід.
По р. Айдару надзвичайно достаткує на майдани район слобід Танюшівки (Березової) й Білолуцької, Старобільської округи. За 4, 5 і 7 км. на Півд.-Сх.-Схід від Танюшівки є по майдану; останній має ім’я Майдан Перший. За 6 км. на Півд.-Схід від Танюшівки й за 4 на Півн.-Півд.-Захід від Білолуцької сім майданів на віддалі меншій, ніж 1 км. Усі ці майдани значних розмірів і відкриваються на Північ з невеликими іноді збоченнями на Захід і Схід. За 3 км. на Північ ще один великий майдан із розтвором на Півн.-Захід. За 6 км. на Схід від Білолуцької — один, що відкривається на Північний Схід. За 3 км. на Півд.-Схід— один майдан та ще три в ряд з виходами на Півн.-Схід. За 3½ й 4 км. на Півд.-Схід ще по одному — виходами на Північ. Разом у цьому районі зазначено 18 великих майданів на площі, не більшій, ніж 10 верстов упрогін.
Далі на Південь Айдаром, на Схід від сл. Булавиновки, Старобільського повіту, за ½ км. один майдан і за 1 км. ще два; за 3 км. на Півн.-Схід від сл. Лиман — два майдани й за 1 км. на Захід—два великі вкупі, розтворами на Півн.-Схід і Північ, і далі на Північ ще один малий, відкритий на Півн.-Півн.-Захід.
Річкою Білою за 5 км. на Півн. Схід від хут. Луб'янки — два майдани, за 3 км. ще два. Три перші відкриваються на Північ, останній на Півн.-Схід. За 3 км. на Півд.-Схід від Луб’янки — один, відкритий на Півн.-Захід. За 3 км. на Півд.-Схід від с. Нещеретової два малі поруч, і за 5 км. на Півд.-Захід два великі, один з назвою Могила Розкопана, відкриті на Північ. Усі ці майдани входять до складу більш-менш значних могильних груп. [...]
Майдани Харківщини загальному дослідженню не підлягали, з них науково розкопано чотири: один біля х. Покровського, у Валківському пов., що не дав наслідків, два біля х. Настенькина, в одному з яких відкрито брондзову застібку, в другому брондзові тригранні гонщики на стріли числом 6, нарешті, один майдан біля с. Райського, Ізюмського повіту».