
Белоус И. Р. Геология ртутных месторождений и рудопроявлений Украины / И. Р. Белоус, С. А. Кирикилица, В. И. Скаржинский и др. Київ: Наукова думка, 1975. 286 с.
Белоус И. Р. Геология ртутных месторождений и рудопроявлений Украины / И. Р. Белоус, С. А. Кирикилица, В. И. Скаржинский и др. Київ: Наукова думка, 1975. 286 с.
Артемьев В. В. Животворный огонь: Очерки из истории Горловского коксохимического завода. Донецк: Донбас, 1978. 83 с., 16 л. ил.
«Курс на социалистическую индустриализацию, провозглашенный XIV съездом ВКП(б), предполагал прежде всего ускоренное развитие черной металлургии — основы тяжелой промышленности. Очень важно было укрепить ее тылы — коксохимию, чтобы снабдить домны коксом. Поэтому ускорялась реконструкция старых производств, сооружались новые.
В 1926 году началось строительство и Горловского коксохимического завода. К полю, где тем летом созревала пшеница, потянулись из близлежащих сел подводы. Рабочий люд прибывал и из отдаленных мест. Быстро росли бараки, склады».
План и разрез ртутного рудника Товарищества А.А. Ауэрбах и Ко. План є додатком до праці гірничого інженера та підприємця, співзасновника товариства ртутного виробництва Олександра Андрійовича Ауербаха «Описание ртутного рудника и завода, принадлежащих товариществу А. Ауэрбаха и Ко». Ця праця надрукована у II томі Гірничого журналу за 1888 рік. Видання: Типографія і хромолітографія А. Траншеля, С.-Петербург. Масштаб плану: 100 сажнів в дюймі (1:8 400).
У 1885 році гірничий інженер і підприємець Олександр Андрійович Ауербах разом з відкривачем родовища, гірничим інженером Аркадієм Васильовичем Міненковим заснував перший у Російській імперії ртутний завод поблизу станції Микитівка Бахмутського повіта, на території сучасної Донеччини. Відкриття родовища киноварі — ртутної руди — перетворило цей малозаселений степовий регіон на важливий промисловий центр. Упродовж трьох років тут були зведені шахти, обжигові печі, сортувальна фабрика, лабораторія, склади, водозбірні споруди, а також житло для понад тисячі робітників і службовців.
Завод, який почав роботу в кінці 1886 року, швидко розвивався й у 1888 році вже виробляв до 8–8,5 тисяч пудів ртуті на рік (понад 130 тонн). Підприємство використовувало передові технології того часу: електричне освітлення (лампи Сіменса), парові машини для рудопідйому і сортування, систему уловлювання парів ртуті й водяного охолодження за проєктом інженера Чермака. Продукція заводу реалізовувалась як у Росії, так і за її межами.
До публікації в «Гірничому журналі» було додано спеціальний план і геологічний розріз родовища. На плані показано повну схему території підприємства: розташування шахт (№ 1–4 та капітальна шахта «Софія»), підземні виробки на горизонтах 7, 14 і 20 сажнів, сортувальна фабрика з трирівневою структурою, обжигові печі (шахтні, відбивні та піч Чермака), холодильники, димарі та камери осадження парів ртуті. Зображено також водозбірний ставок, естакади, рельсові шляхи, лабораторію, склад ртуті, а також житлову та побутову інфраструктуру: будинки для службовців, казарми для робітників, лазню, їдальню, пекарню, крамницю, стайню, скотарню та бойню.
Завантажити (22,2 мб, 4 284 x 5 750 px)
Устав Государственного треста каменноугольной промышленности Артемовского района Донецкого бассейна «Артемуголь». Утвержден ВСНХ СССР 26 декабря 1929 г. Собрание законов и распоряжений Рабоче-Крестьянского Правительства СССР за 1930 г. № 2. Отдел второй. С. 26-31.
«Для експлуатації кам’яновугільних родовищ Донбасу створюється, на підставі постанови Ради Праці та Оборони від 24 грудня 1929 року та Положення про державні промислові трести від 29 червня 1927 р. (Зіб. Зак. Союзу РСР 1927 р., № 39, ст. 392), Державний трест кам’яновугільної промисловості Артемівського району Донецького басейну «Артемвугілля», що підпорядковується Вищій Раді Народного Господарства Союзу РСР.
«Артемвугілля» створюється внаслідок поділу Донецького державного кам’яновугільного тресту з виробництва та збуту кам’яного вугілля й антрациту «Донвугілля» на п’ять промислових підприємств: Державний трест кам’яновугільної промисловості Артемівського району Донецького басейну «Артемвугілля», Державний трест кам’яновугільної промисловості Сталінського району Донецького басейну «Сталінвугілля», Державний трест кам’яновугільної промисловості Шахтинського району Донецького басейну «Шахтвугілля», Державний трест кам’яновугільної промисловості Луганського району Донецького басейну «Луганськвугілля», Державний трест антрацитової промисловості Луганського району Донецького басейну «Луганськантрацит».
З моменту реєстрації в установленому порядку Державного тресту кам’яновугільної промисловості Артемівського району Донецького басейну «Артемвугілля», а також зазначених вище трестів, припиняє свою діяльність Донецький державний кам’яновугільний трест з виробництва та збуту кам’яного вугілля й антрациту «Донвугілля», а статут останнього, затверджений президією ВРНГ Союзу РСР 12 квітня 1928 р. та опублікований у Зіб. Зак. Союзу РСР 1928 р., від. II, № 40, ст. 157, втрачає чинність.
Трест утворює самостійну господарську одиницю і діє на засадах комерційного розрахунку відповідно до планових завдань, що затверджуються ВРНГ Союзу РСР. З дня реєстрації тресту надаються права юридичної особи.
Управління тресту «Артемвугілля» розташоване в Горлівці Артемівського округу УСРР».
Дворников А. Г., Кирикилица С. И. Ртутоносность углей Донецкого бассейна. М.: Недра, 1987. 158 с.
«Изложены новые методы определения ртути в углях. Изучены закономерности распределения ртути в угольных пластах на участках ртутных проявлений и площадях рассеянной минерализации Донбасса. Рассмотрены формы нахождения ртути в углях. Разработаны критерий, позволяющие в совокупности с известными более обоснованно оценивать перспективность ртутоносных площадей. Приведены данные распределения ртути в продуктах коксования углей и методические основы определения экономической эффективности изучения ртутоносности при сжигании и переработке углей на коксохимических заводах.
Для геологов-поисковиков и коксохимиков».
Гаршин Е. М. На Донце. Путевые очерки Евгения Гаршина / Е. М. Гаршин. СПб.: тип. В. Демакова, 1892. 80 с.
Карта найголовніших кам'яновугільних копалень та залізоробних заводів Донецького кряжу, 1875 р. Масштаб: 10 верст в дюймі (1:420 000).
Иславин В. И. Обзор каменноугольной и железоделательной промышленности Донецкого кряжа / В. Иславина (чл. Сов. министра гос. имуществ). Санкт-Петербург, 1875. 59 с., 1 л. карт.
Анисимов С. С. Восстание в Донецком бассейне / Сергей Анисимов. М.: Издательство Всесоюзного общества политкаторжан и ссыльно-поселенцев, 1929. 93 с.: план. (Научно-популярная библиотека по истории революционного движения в очерках, воспоминаниях и биографиях журнала "Каторга и ссылка"; 1929 г., № 2).
Радченко П. Минуле шахт Горлівського району. Молодняк. 1935. № 7. С. 106–114.
«Уривки з "Історії горлівського шахтного району", які ми друкуємо, належать до нового в літературі жанру, що зветься художньою історією заводів, де щільно пов’язано художність з історичною, класовою правдою.
Пропозицію створити історію заводів висунув М. Горький, і тепер робота над історією набула широкого розмаху в Союзі. До цієї роботи залучені кращі письменники Союзу, робітники, інженерно-технічний персонал, літгуртки, заводські партійні та комсомольські організації.
На сьогодні ми маємо такі книги з серії "Історія заводів": "Люди Сталинградского тракторного завода", "История Ижорского завода", "Белморстрой", "История Путиловского завода в документах", "Были горы Высокой" та інші. Успіх цих книжок винятковий. Майже всі вони вийшли другим виданням.
На Україні вийшов збірник "пробных глав" і окремі брошури».
Горловский машиностроительный завод имени С.М. Кирова. Очерки из истории. / Авт.-сост. М.Л. Шапиро. Донецк: Донбасс, 1971. 110 с. (История фабрик и заводов).
«К числу крупнейших предприятий угольного машиностроения относится Горловский ордена Трудового Красного Знамени машиностроительный завод имени С. М. Кирова. История машзавода, от первых дней его существования до нынешних времен, тесно связана с историей Донецкого бассейна. Коллектив его сыграл выдающуюся роль в оснащении угольного Донбасса врубовками и горными комбайнами. Продукция горловчан высоко ценится не только в Советском Союзе, но и далеко за его пределами.
Обо всем этом рассказывается в настоящей книге».
Плещеев А.А. Среди подземных богатств / В дороге и дома. II. Путевые пейзажи / Александр Плещеев. — Санкт-Петербург: тип. В. Г. Авсеенко, 1892. – С. 373-436.
Следующий текст это путешествие двух известных людей, еще более известных предков. Один сын известного историка, другой поэта. Один горный инженер, экономист. Другой журналист, драматург. Общее, что их объединяло это то, что они были балетоманами, они писали статьи и книги о балете, о истории балета. Этот текст написал Александр Алексеевич Плещеев, когда сопровождал Константина Аполлоновича Скальковского при объезде шахт и рудников в год назначения его директором Горного Департамента.
Специально для сайта подготовил и проиллюстрировал Etnografo Donetz.
Євсеєнко С.А. Горлівка в грудні 1905 року: Погляд із відстані у 100 років. — К.: МАУП, 2005. – 46 с.
Автор на великому фактичному матеріалі, відкинувши ідейні і політичні стереотипи і нашарування, характерні для історіографії радянської доби, відображає непрості, суперечливі і повні трагізму події сторічної давнини – грудня 1905 року. Адже вони є однією із найяскравіших сторінок історії нашого рідного міста – Горлівки.
Рекомендується як посібник учням та вчителям загальноосвітніх шкіл, ліцеїв, коледжів, студентам, аспірантам та викладачам вищої школи, а також всім, хто цікавиться історією нелегкого життя і боротьби українського народу.
Завантажити PDF
Макет надано автором книги.
Євсеєнко С.А. Революційні події 1905-1907 років в Україні в історіографії історіографії: сучасний погляд на радянську концепцію // Монографія. — К: МАУП, 2005. – 192 с.
У монографії на основі різноманітних джерел автором вперше після завершення радянського періоду в історії історичної науки комплексно проаналізовані її надбання та недоліки щодо вивчення революційних подій 1905–1907 рр. в Україні. Показано як формувалася радянська концепція за різних часів та умов. Здійснено аналіз характеру висвітлення протягом кількох етапів таких аспектів проблеми, як масштаби селянського та робітничого руху, ролі різних політичних партій та Рад в організації подій, відображенні подій в армії і на флоті, висвітленні грудневих збройних сутичок бойових дружин з військовими підрозділами в 1905 р., тощо.
Автором вказано на неправомірність деяких теоретичних положень, висловлених радянськими науковцями з приводу рушійних сил та характеру подій, що розгорталися в Україні протягом 1905–1907 рр.
Завантажити PDF
Макет надано автором книги.