Ключнев М.Н. Позднесредневековый комплекс по добыче селитры у пгт. Беловодск Луганской области (Етнічна історія та культура населення Степу та Лісостепу Євразії, 1999)

Ключнев М. Н. (Луганск) Позднесредневековый комплекс по добыче селитры у пгт. Беловодск Луганской области. Етнічна історія та культура населення Степу та Лісостепу Євразії (від кам'яного віку по раннє середньовіччя: Матеріали міжнародної археологічної конференції. Дніпропетровськ: ДДУ , 1999. С. 146-148.

Статтю присвячено пізньосередньовічній пам’ятці археології на території Луганської області — комплексу з видобутку селітри («майдану»). Пізньосередньовічний селітроварний комплекс було виявлено під час дослідження курганної групи з дев’яти курганів поблизу смт Біловодськ на Луганщині.

Влітку та переважно восени 1991 р. у зв’язку з будівництвом очисних споруд на околиці Біловодська було проведено термінові рятувальні дослідження частково пошкоджених курганів. Виявлено численні поховання доби бронзи та скіфо-сарматського періоду, врятовано надзвичайно важливі пам’ятки, що зазнавали руйнації ще з XVII–XVIII ст. під час видобутку селітри. Дослідження здійснювали загони Луганського обласного краєзнавчого музею під керівництвом В. Ю. Виборного (могили № 1, 2, 5, 6) та Центрально-Донецької експедиції на чолі із С. М. Санжаровим (могили № 3, 4, 9).

Могильна група розташовувалася на першій терасі лівого низького берега р. Деркул — лівої притоки Сіверського Дінця — за 2 км на південний схід від Біловодська, поблизу автошляху на с. Баранівка. Вона складалася щонайменше з п’яти давніх могил заввишки 0,3–2 м (розкопано чотири — № 1–3, 6), біля яких розташовувалися три невисокі горбики з господарськими спорудами XVII–XVIII ст. (розкопані насипи № 4, 5, 9).

Городцов В.А. Майданы (Древности. Труды Императорского Московского археологического общества. Том XX. Выпуск II, 1904)

Спосіб розкопок курганів за допомогою волокуш (за В.О. Городцовим)

Городцов В.А. Майданы. Древности. Труды Императорского Московского археологического общества. М., 1904. Т. ХХ. Вып. II. С. 29-39.

Стаття відомого археолога Василя Олексійовича Городцова присвячена дослідженню майданів та розкопаних курганів. Автор спирається на власні спостереження та наводить відомості з нотаток і публікацій попередніх дослідників, які описували ці пам’ятки, зокрема щодо можливого зв’язку майданів із селітроварінням. Городцов дотримується думки, що майдани є залишками великих курганів, розкопаних у давнину шукачами скарбів. На підтвердження цієї позиції він наводить детальні відомості про розкопки майдана на березі річки Торця поблизу села Райського (нині селище Дружківської міської громади Краматорського району), проведені ним у 1903 році.

Березанская С.С. Первые мастера-металлурги на территории Украины (Первобытная археология – поиски и находки, 1980)

Березанская С. С. Первые мастера-металлурги на территории Украины. Первобытная археология – поиски и находки: сборник научных трудов. Киев: Наукова думка, 1980. С. 243-256.

Березанская С.С., Цвек Е.В., Клочко В.И., Ляшко С.Н. Ремесло эпохи энеолита-бронзы на Украине (1994)

Березанская С. С., Цвек Е. В., Клочко В. И., Ляшко С. Н. Ремесло эпохи энеолита-бронзы на Украине / Отв. ред. И.Т. Черняков. Київ :Наукова думка, 1994. 190 с.

У монографії схарактеризовано основні види виробничої діяльності (добування і обробка каменю, металургія, керамічне виробництво, деревообробка, косторізне та шкіряне виробництво) в неоліті й бронзовому віці в Україні. Розглянуто основні аспекти цих видів діяльності людини у давнину на основі аналізу археологічних джерел — поселень, поховань, копалень для видобування каменю, руди, вивчення самих знарядь праці із застосуванням методів трасологіі та етнографічних паралелей.

У ранній період доби бронзи в степових і частково лісостепових районах України мешкали племена катакомбної історичної спільності. Рисою, що об’єднує різні культури в єдину спільність, є спільний поховальний обряд у катакомбах і подібний інвентар. Катакомбна історична спільність датується кінцем ІІІ — першою чвертю ІІ тис. до н. е.; вона представлена поховальними пам’ятками та невеликою кількістю поселень і скарбів. У катакомбах трапляється багатий інвентар, серед якого багато металевих виробів: сокир, ножів, тесел, вилок, гаків, прикрас. Наявність цього інвентарю та скарбів металевих виробів дає підстави припускати, що основні знаряддя та значна частина зброї у катакомбних племен уже були металевими. Водночас у багатьох похованнях знайдено знаряддя з каменю, а на поселеннях виявлено сліди майстерень з їх виготовлення. Отже, катакомбну історичну спільність слід розглядати як суспільство, яке вже широко використовувало метал, але все ж потребувало й знарядь, виготовлених із різних порід каменю, насамперед із кременю.

У різних районах цей процес, зумовлений близькістю до джерел металу та багатством місцевої кременевої сировини, відбувався з різною інтенсивністю, однак набір знарядь і технологія їх виготовлення були близькими, хоча й не тотожними. На території поширення катакомбної історичної спільності районом, найбагатшим на кременеву сировину, є Донецький басейн. Виходи кременю тут здебільшого пов’язані з відслоненнями верхньокрейдових відкладів у зоні тектонічних розломів. Найбільші виходи високоякісного світло-сірого «донецького» кременю відомі в північно-західному районі верхньокрейдових відкладів Донбасу — в околицях Краматорська, Слов’янська, Закітного, Кривої Луки, Ізюма тощо. Кремінь цих родовищ, що виходить на поверхню в балках, урвищах, на схилах гір, і його видобуток не становить значних труднощів. Прагнення проникнути вглиб ярусу зумовлювалося тим, що кремінь, який залягає глибше і захищений від дії сонця та вітру, легше піддається обробці та зберігає важливі технічні властивості. Розробка донецьких кременевих покладів розпочалася дуже рано й тривала протягом усього палеолітичного та неолітичного періодів. Розробки доби бронзи поки що достовірно не відомі. Не виключено, що порівняно невелика кількість кременю, яку видобували в добу бронзи, вже не потребувала спеціальних виробок, і кремінь збирали на поверхні.

На Лівобережжі України відомі кременеві виробки. Більшість із них пов’язана з територією Донбасу (с. Андріївка Слов’янського району, урочище Карачун; с. Широке Амвросіївського району; с. Красне Артемівського району та ін.). У низці місць кремінь нижньокрейдового періоду виходить безпосередньо на поверхню. Тут його могли розробляти відкритим способом. Такі місця зафіксовані біля с. Кумачове Амвросіївського району, с. Стила Старобільського району, в околицях міста Часів Яр та ін.

У середній період доби бронзи слід відзначити, що в цей час на всій території України спостерігається загальний, як кількісний, так і якісний, занепад виробництва кам’яних знарядь. Їхнє місце поступово займають знаряддя та зброя з бронзи. Різко падає престиж кам’яних виробів, що призводить до занепаду технології їх виготовлення. Зміна ставлення до кам’яних знарядь проявляється також у тому, що в цей період їх рідко кладуть у поховання.

Зазначений процес відбувався по-різному в різних регіонах. Племена Південної України під впливом Кавказького та Балкано-Карпатського металургійних центрів, а згодом і виникнення місцевого — Донецького, у середньому періоді бронзового віку значною мірою вже перейшли до виготовлення знарядь із металу.

У якості джерел для цього, з огляду на геологічні дані, насиченість пам’яток металевими виробами та географію поховань майстрів-ливарників, передусім могли виступати родовища Донецької металогенічної області. Для західніших регіонів катакомбної культури рудною базою могли слугувати родовища та рудопрояви Кіровоградської й Приазовської металогенічних областей Українського кристалічного щита, а також родовища осадового чохла щита в Причорноморській області та Приазовському районі. Як сировину для отримання миш’яковистих бронз катакомбні металурги могли використовувати поліметалічні руди Донбасу, насамперед Нагольно-Петровської підзони Донецької металогенічної області; на думку С. Н. Братченка, тут виявлено сліди давніх розробок. Зрубна культура на території України також базувалася на родовищах Донецької області, на яких зафіксовано сліди давніх виробок.

Для археологів, істориків, етнографів та всіх, хто цікавиться давньою історією України.

Завантажити PDF

Носов А.А. (Носов 2-ой). Об открытии медной руды с древними разработками в Екатеринославской губернии («Голос» (СПб) №291, 1867)

Носов А. А. (Носов 2-ой). Об открытии медной руды с древними разработками в Екатеринославской губернии. Голос: газета политическая и литературная: ежедневное издание (С. Петербург). 1867. 21 октября (2 ноября). №291. С. 3.

Пропонована замітка була опублікована в щоденній петербурзькій газеті «Голос» і присвячена відкриттю покладів мідної руди та залишків копалень давніх металургів в околицях Бахмута. Її автор — Олександр Олексійович Носов (Носов 2-й) (1834–1879), гірничий інженер, випускник Корпусу гірничих інженерів (1856), який працював у Луганському гірничому окрузі, а з 1871 року обіймав посаду окружного інженера 2-го гірничого округу західної частини Донецького басейну.

У 1866–1869 роках Олександр Носов разом із братом Анемподистом Олексійовичем Носовим (Носовим 1-м) керував партією з вивчення західної частини Донецького басейну. У межах цих робіт було проведено геогностичні дослідження та інструментальні знімання місцевості, за результатами яких укладено геологічну карту регіону.

Замітка, опублікована в газеті «Голос», є розширеним варіантом попередньої публікації автора в журналі «Горный журнал» (1865, кн. 11, листопад) і відображає результати проведених досліджень.

Татаринов С.И. Металлургия железа в эпоху поздней бронзы в Донбассе (Проблемы охраны и исследования памятников археологии в Донбассе, 1986)

Татаринов С. И. Металлургия железа в эпоху поздней бронзы в Донбассе. Проблемы охраны и исследования памятников археологии в Донбассе, 10-11 апреля 1986 г.: Тез. докл. научн.-практ. семинара. Донецк, 1986. С. 35-37.

Среди памятников археологии, нуждающихся в постоянном обследовании и охране, — древние медные рудники бассейна р. Бахмут и стоянки горняков-металлургов XV—XI в. до н. э. Подобные памятники исследуются на Украине впервые.

Металлургический горн из поселения «Лиманское озеро» (История черной металлургии и металлообработки на территории УССР (III в. до н. э. — III в. н. э.), 1983)

Реконструкция металлургического горна из поселения «Лиманское озеро»

Металлургический горн из поселения бондарихинской культуры «Лиманское озеро» у с. Дроновка Артемовского района Донецкой области. История черной металлургии и металлообработки на территории УССР (III в. до н. э. – III в. н. э.): монографія / В. І. Бідзіля та ін. Київ: Наукова думка, 1983. С.12–15.

Фрагмент монографії присвячено дослідженню поселення Лиманське Озеро біля с. Дронівка (Бахмутський район, Донеччина), де у 1977 р. С. Й. Татаринов виявив залишки землянки бондарихинської культури та залізоплавильний горн того ж часу. Горн є наземним сиродутним шахтного типу з углибленою топкою для багаторазового використання і розглядається як найдавніший на території України. Він представляє собою завершений тип металургійного горна, який став провідним у розвитку чорної металургії Східної Європи аж до високого середньовіччя. Технічна досконалість горна Лиманського Озера не могла бути випадковою і свідчить про високий рівень металургійних знань населення того часу, що дає підстави очікувати нових подібних відкриттів при розширенні експедиційних досліджень поселень пізньої бронзи та раннього заліза. Доказом раннього освоєння і обробки заліза на території України є знахідки виробів із кричного заліза, хронологічно співвіднесені з найдавнішою металургією заліза пізньобронзового віку, а в окремих випадках — навіть давніші.

Татаринов С.И. Железоделательный горн бондарихинской культуры (Советская археология №3, 1980)

План и разрезы железоплавильного горна с поселения Лиманское озеро

Татаринов С. И. Железоделательный горн бондарихинской культуры. Советская археология. 1980. №3. С. 280-283.

Общеизвестно, что территорией расселения племен бондарихинской культуры в X—VIII вв. до н. э. были глубинные районы Лесостепи. Однако в последние годы памятники бондарихинской культуры открыты на юге Харьковской и севере Донецкой областей (по р. Донец у сел Дроновка Артемовского р-на, Ильичевка Краснолиманского р-на). В какой-то мере самые южные памятники этой культуры выходят в степь и приближаются к древним медным рудникам в Донбассе.

Известно также, что бондарихинская культура для территории среднего и части нижнего течений р. Донец завершает эпоху бронзы и знаменует начало раннего железного века, о чем свидетельствует появление железных изделий — ножей и шильев — наряду с бронзовыми. По мнению Б. А. Шрамко, «местная культура скифского времени... формируется вследствие сложного взаимодействия двух основных этнокультурных массивов — бондарихинского и местного позднесрубного». Поэтому каждая находка, связанная с металлургией железа в бондарихинское время, интересна и служит прежде всего пониманию уровня развития производительных сил этого важного в истории периода.

В 1977 г. на поселении «Лиманское озеро», расположенном в 1,5 км западнее с. Дроновка Артемовского р-на Донецкой обл.* на левом берегу р. Донец, в раскопе 5-А открыты остатки землянки (№ 9), хозяйственной постройки (№ 6) бондарихинской культуры, к которым примыкал железоплавильный горн.

* Поселение исследуется экспедицией под руководством автора с 1975 г., вскрыта площадь до 1100 м². Памятник многослойный. Получены материалы, относящиеся к различным хронологическим горизонтам — от эпохи неолита до раннего средневековья.

Завантажити PDF

Татаринов С.И., Кравец Д.П. О Донецком горнометаллургическом центре эпохи бронзы (Проблемы истории и археологии Украины, 1997)

Татаринов С. И., Кравец Д. П. (Артемовск). О Донецком горнометаллургическом центре эпохи бронзы. Проблемы истории и археологии Украины. К 140-летию со дня рождения академика Дмитрия Ивановича Багалея. Тезисы докладов научной конференции 16-18 апреля 1997 года. Харьков: Бизнес Информ, 1997. С. 20.

В 1977 г. опубликована работа С. И. Татаринова, в которой на основе исследования горных выработок медной руды Бахмутской котловины, металлургических мастерских возле них и на стационарных поселениях Донеччины обосновывалось выделение Донецкого горнометаллургического центра эпохи бронзы. Результаты двадцатилетних раскопок памятников древнего горного дела, первобытной металлургии, осуществленных артемовскими археологами и геологами под руководством С.И. Татаринова, освещены более чем в двадцати публикациях и обобщены в монографии «Древний металл Восточной Украины». В настоящее время новые исследования как подтвердили основные выводы 1977 г., так и внесли уточнения в понимание ДГМЦ.

Основой для функционирования центра служили запасы местного сырья Донецкого кряжа и Приазовской возвышенности, прежде всего медистые песчаники, алевролиты, аргиллиты Бахмутской котловины, где в настоящее время известно около 20 карьеров-«разносов», размеры которых и в настоящее время впечатляют. Кроме того, здесь известны шахты и «закопушки». Имеются горные выработки в зоне выходов на поверхность полиметаллических руд Нагольного кряжа и на Никитовском ртутном поле, где основными ископаемыми являются арсенопирит, антимонит, киноварь — легирующая добавка в мышьяковистую бронзу. О наличии в древности на территории Кряжа небольших месторождений медных, свинцовых, серебряных и других руд, неизвестных вследствие выработанности на сегодняшний день, свидетельствуют документы о горнодобыче нового времени, когда разработки велись на месте более древних «шурфов». Легкодоступная свинцовая руда имеется у каскада крупных медных выработок Кислого бугра у с. Пилипчатино. Коренные месторождения меди известны в зоне сочленения Кряжа и Приазовской возвышенности, на реках Кальмиус, Кальчик, Берда. Причем, в последнее время опубликованы серии горных каменных орудий, происходивших именно из Северного Приазовья. Важнейшим компонентом сырьевой базы являются и залежи легкодоступной оловянной руды — касситерита на правобережье р. Кальчик. Богатство разнообразным металлургическим сырьем определило важнейшее значение ДГМЦ в развитии древних культур Украины, Подонья.

В настоящее время выделение в регионе группы изделий из чистой меди эпохи энеолита, постановка вопроса о концентрации погребений литейщиков катакомбных культур в Донбассе, выделение Северо-Восточного (Донецкого) центра металлообработки катакомбного времени, установление очевидного получения мышьяковистой бронзы на месте, значительный процент бронзовых изделий в погребениях в районе рудников (от 20 до 100) и другие косвенные данные определяют время функционирования металлургического центра на протяжении всей эпохи бронзы. Его размещение в мелкогорном Донецком кряже и в Приазовской гряде на стыке различных геофизических и геоморфологических зон (в «степном коридоре») обусловили его буферное положение между различными очагами металлообработки.

Завантажити PDF

Татаринов С.И. Донецкий горно-металлургический центр эпохи бронзы и металлообработка в Восточной Украине (Охорона і дослідження пам'яток археології Полтавщини. Третій обласний науково-практичний семінар, 1990)

Татаринов С. И. Донецкий горно-металлургический центр эпохи бронзы и металлообработка в Восточной Украине. Охорона і дослідження пам’яток археології Полтавщини. Третій обласний науково-практичний семінар: тези доповідей (квітень 1990 р.). Полтава, 1990. С. 112-115.

Татаринов С.И. Минерально-сырьевая база Донецкого горно-металлургического центра эпохи бронзы в Восточной Украине (2003)

Татаринов С. И. Минерально-сырьевая база Донецкого горно-металлургического центра эпохи бронзы в Восточной Украине. Проблеми гірничої археології: Матер. ІІ міжнар. Картамиського польового археолог. семінару (с. Новозванівка Попаснянського р-ну Луганської обл., 21-25 липня 2003 р.). Алчевськ: Вид-во ДонДТУ, 2005. С. 196-204.

Татаринов С.И. Жилище горняков бронзового века на Клиновском медном руднике в Донбассе (Археологический альманах №10, 2001)

Татаринов С. И. Жилище горняков бронзового века на Клиновском медном руднике в Донбассе. Археологический альманах. Донецк, 2001. №10. С.209-214.

«Наличие или отсутствие жилищ на стоянках вблизи древних медных и прочих рудников является одним из критериев долговременности разработки руд, сезонности ведения различных горно-металлургических работ. Открытие долговременных жилищ на стоянках горняков-металлургов — явление достаточно редкое. 

Как показывают результаты исследований рудников и стоянок горняков-металлургов эпохи бронзы в Бахмутской котловине у с. Пилипчатино и с. Клиновое, на ряде крупных Донецких медных рудников в XV–XVI веках до н. э. существовали как долговременные (по времени от их строительства до полного оставления обитателей и разрушения), так и сезонные (по назначению — быть укрытием кланов в сезоны работы) жилища. Если у рудников Картамыш, Медная Руда, Выскривка следы жилищ не выявлены, то, скорее всего, не потому, что их не было в древности, а из-за хозяйственной деятельности современного человека или действия природных факторов. В пользу такого объяснения свидетельствует то, что в с. Клиновое на одной площадке раскопаны остатки хорошо сохранившейся полуземлянки эпохи поздней бронзы, законсервированной под отвалом древнего карьера, а рядом на свободном участке — полуземлянки того же времени, почти полностью уничтоженной крестьянским двором в XIX–XX столетиях».

Завантажити PDF

Татаринов С.И. Древние горняки-металлурги Донбасса (2003)

Татаринов С. И. Древние горняки-металлурги Донбасса. Славянск: Печатный двор, 2003. 132 с.

Древні мідні рудники Донбасу — унікальні пам’ятки археології, історії гірничої справи, металургії та первісної техніки. Протягом століття дослідники сперечалися, хто залишив після себе велетенські кар’єри («розноси») та масивні відвали руди. Лише з 1970-х років археологічні дослідження вперше дозволили відкрити в Україні цілі комплекси давнього виробництва: шахти, стоянки гірників-металургів, місця плавлення руди та лиття мідних виробів.

Зібраний матеріал дав змогу глибше зрозуміти технології добування, обробки та виплавки металу у бронзову добу. Вважається, що ці пам’ятки пов’язані з землеробсько-скотарськими племенами індоіранського походження — носіями срубної та сабатинівської культур, що існували понад 3500 років тому. Сучасні спектроаналітичні методи, започатковані Є.М. Черних, допомагають визначити хімічний склад бронзових виробів, джерела рудної сировини та реконструювати торгівельні й культурні зв’язки племен.

Особливої уваги заслуговує книга «Древние горняки-металлурги Донбасса» археолога С.Й. Татаринова. На основі багаторічних експедицій він не лише датував мідні та поліметалеві рудники Донбасу, а й відкрив ремісничі комплекси, розробив теорію існування в цьому регіоні в добу бронзи гірничо-металургійного центру. Татаринов прослідкував його вплив на численні археологічні культури — від Дону до Дніпра, від Азовського моря до Лісостепу.

Усі відкриті та досліджені пам’ятки гірничої справи є не лише науковою спадщиною, а й винятковими об’єктами історії техніки. Вони потребують державної охорони, можуть бути перетворені на музейні комплекси та заповідні зони, що зберігають сліди однієї з найдавніших гірничо-металургійних традицій Євразії.

Завантажити PDF

Татаринов С.Й., Кравець Д.П. Найдавніші металурги України (Бахмутський часопис №3-4, 1995)

Татаринов С.Й., Кравець Д.П. Найдавніші металурги України. Бахмутський часопис. Краєзнавчий журнал. Артемівськ, 1995. №3-4. С. 5-12.

«Україна належить до держав з давньою та багатою гірничо-промисловою історією. Зокрема, гірські та напівгірські регіони країни — Карпати, Донецький кряж, тощо можна порівняти з всесвітньовідомими прадавніми гірничими областями як Урал, Альпи, Кавказ та інші. Розташована на стиці Великого Євразійського поясу степів та лісостепу, різних систем річок і морів, геофізичних площин, а за однією з античних та середньовічних географічних традицій ще й на межі з Азією, стародавня територія України була задіяна у вирі глобальних історичних процесів, технологічних нововведень, а своїми «божими дарами» — чорноземами, пасовищами, водами, лісами з дичиною, корисними копалинами сприяла укріпленню історичної сили та гідності прадавніх мешканців.

Непересічне значення для вивчення витоків металургії України мають копальні Донбасу — цінні пам'ятки археології, історії гірничої справи металургії, первісної техніки. Копальні були відкриті у 1865 році геологом О. Носовим поблизу м. Бахмут (зараз м. Артемівськ Донецької області). Різними дослідниками пов’язувалися з «хозарами, генуезцями, греками» (О. Носов), «скіфами та греками» (М. Лавров), «кочовиками IX—XIII століть» (І. Леваківський) тощо. Більше ста років точилися суперечки: хто залишив ці пам'ятки. Тільки завдяки дослідженням С.Й. Татаринова, розпочатим з 1970 року, на високих гривах та хребтах Кряжу було відкрито близько двадцяти копалень та майстерні-стоянки гірників-металургів коло них, що впевнено датуються XV—XI ст. до н. е. і відносяться до зрубної культури, носії якої були індоіранцями. Це пам'ятки коло сіл Пилипчатине, Покровське, Клинове, Мідна Руда Артемівського району Донецької області, хуторів Червоне озеро, Вискрівка Попаснянського району Луганської області тощо».

Завантажити PDF

Городцов В.А. О древних разработках медных руд в окрестностях деревни Калиновской (13 роты) (1905)

Городцов В. А. Дневник археологических исследований в Бахмутском уезде Екатеринославской губернии 1903 года. Труды XIII археологического съезда в Екатеринославе в 1905 г. М., 1907. Т.1. С. 325.

«По общему уверению местных жителей, при разработке медных руд в окрестностях деревни Калиновской не раз находили старые карьеры, сооружённые в глубокой древности для добывания руды, причём древние рудокопы настолько истощили рудоносные жилы, что копи пришлось совершенно оставить.

Разработку руд, лет 18–20 тому назад, производили гг. Клейменов и Лептуновский. В то время и были найдены древние карьеры и шахты, достигавшие глубины до 10–15 саженей. По отзывам видевших эти древние шахты интеллигентных лиц, древняя разработка велась с удивительным искусством и силой. В одной из шахт найдены кремнёвые орудия и бронзовые топоры и другие вещи, которые будто бы сданы в музей Горного института, в Санкт-Петербурге. В другой шахте найдены человеческие кости и череп, пропитанные медной окисью.

Лет пять тому назад разведку руд произвёл инженер Шеерман. Старые копи в это время не были найдены.

При осмотре рудника замечено, что шахты Клейменова и Лептуновского засыпаны и залиты водой до верха; шахта Шеермана ещё сохранилась; она высечена в плитчатом песчанике, имеет в плане около 5 аршин длины и 4 аршина ширины; глубина её достигает приблизительно аршин 10; но виден боковой ход, засыпанный землёй.

Медный рудник находится на самой границе владений деревни Калиновской (13 роты) и села Троицкого (14 роты). О находках в руднике древних разработок сохранилась в народе свежая и широкая память; очевидно, они в своё время производили сильное впечатление. Крестьяне называют их «татарскими копями».

Завантажити PDF Труды XIII археологического съезда в Екатеринославе в 1905 г. Том I (1907)

Городцов В.А. Древнейшие разработки медной руды (1905)

Городцов В. А. Результаты археологических исследований в Бахмутском уезде, Екатеринославской губернии, 1903 года. Труды XIII археологического съезда в Екатеринославе в 1905 г. М., 1907. Т.1. С. 245-247.

Федоровский А.С. Доисторические разработки медных руд и металлургия бронзового века в Донецком бассейне (Воронежский историко-археологический вестник, 1921)

Федоровский А. С. Доисторические разработки медных руд и металлургия бронзового века в Донецком бассейне. Воронежский историко-археологический вестник. Воронеж, 1921. Вып. II. С. 18-30.

У статті «Доисторические разработки медных руд и металлургия бронзового века в Донецком бассейне» професор А. С. Федоровський уперше систематизував усі відомі на той час дані про бахмутські родовища мідної руди, а також зібрав матеріали про знахідки бронзових виробів із сусідніх регіонів.

Праця містить ґрунтовний аналіз археологічних, геологічних та історичних джерел, опис технологій видобутку, плавки та обробки міді в добу бронзи. Автор також порівнює місцеві знахідки із зразками із Західної Європи, Уралу та Алтаю, що дає змогу простежити культурні зв’язки тогочасних племен.

Попри деяку суперечливість у висновках, робота Федоровського стала настільною книгою для археологів і дослідників бронзового віку протягом наступних десятиліть.

Завантажити PDF

Черных Е.Н. Обследование медных рудников Донбасса («Археологические открытия 1969 года», 1970)

Черных Е. Н. Обследование медных рудников Донбасса. Археологические открытия 1969 года. М.: 1970. С. 292-293.

«В мае 1969 г. было проведено кратковременное обследование двух из 34 известных медных рудопроявлений Донецкого бассейна, расположенных в пределах Донецкой и Луганской областей. Это были самые крупные из рудопроявлений: Картамыш на окраине хут. Красное Озеро Лисичанского р-на Луганской обл. и Горелый Пень в пределах пос. Медная Руда Артемовского р-на Донецкой обл. Удалось установить, что указанные рудопроявления обладали значительной окисленной зоной, представленной малахитом и азуритом. Собраны многочисленные образцы руд для их спектрального анализа. Археологические разведки ближайших окрестностей рудников к положительным результатам не привели. Древние разработки, которые можно предполагать на этих месторождениях, полностью снесены горными работами XIX—XX вв.

Кроме того, была проведена разведка в окрестностях с. Клинового (бывший хут. Клиновый), расположенного в трех километрах к востоку от рудопроявления Горелый Пень. По сведениям, восходящим к 1869 г. и затем прочно укрепившимся в археологической литературе, здесь имелись весьма заметные остатки древнего металлургического производства в виде горы шлаков. Наша разведка этого наблюдения не подтвердила. Те же шлаки, которые разбросаны в окрестностях села, относятся к современному производству и издавна ввозились сюда, по сведениям местных жителей, со ст. Мироновка».

Завантажити PDF

Гайко Г.І., Білецький В.С. Нарис історії гірництва в Україні (2022)

Гайко Г.І., Білецький В.С. Нарис історії гірництва в Україні. — К.: ТОВ Видавничий дім «Києво-Могилянська академія». 2022. – 194 с.

Уперше з системних позицій розкрито історію гірництва в Україні як сталого цілісного явища. Показані процеси зародження архаїчного гірництва часів неоліту, формування донецького гірничорудного центру доби пізньої бронзи, становлення гірництва й металургії в кімерійців, скіфів, ранніх слов’ян, розвиток гірництва в Київській Русі, у Литовсько-Польський період, Гетьманській Україні. Стисло викладено історію опанування родовищ солі, вугілля, металів, нафти, газу та інших корисних копалин України. Охарактеризовано вітчизняний розвиток гірничої науки, освіти та літератури в контексті світових здобутків.

Завантажити PDF
Джерело: Онлайн-журнал Наукового товариства ім. Шевченка.

Татаринов Сергей Иосифович (1948 – 2019)

Сегодня утром ушел из жизни известный ученый-историк, археолог, исследователь древних медных рудников Бахмутского края, краевед, автор множества книг и научных статей по археологии, музееведению, иудаике, религиоведению и истории Донетчины – Сергей Иосифович Татаринов.

Выражаем искренние, глубокие соболезнования родным и близким.

В этом году, видимо предчувствуя свой скорый уход, Сергей Иосифович выпустил свою подробную биографию и полный библиографический указатель печатных научных работ.

[PDF] Єфімов Д.В. Бібліографія та біблографічний покажчик наукових та науково-популярних праць Татаринова Сергія Йосиповича (2019)