Admin Control Panel 

  ЗаписиСторінкиНалаштуванняДизайнHTMLКоментаріAdSenseСтатистикаЕфективністьGoogle АналітикаВихід 

MyMenu

Drop Down MenusCSS Drop Down MenuPure CSS Dropdown Menu

середа, 8 квітня 2026 р.

Дидов А.З. Время и трубы: Очерки о Харцызском трубном заводе (1998)

Дидов А.З. Время и трубы: Очерки о Харцызском трубном заводе (1998)

Дидова А. З. Время и трубы: Очерки о Харцызском трубном заводе [100 лет Харцызскому трубному заводу] / Лит. запись А.З. Дидовой. Донецк: Фолио, 1998. 400 с.: ил., фотоприлож.

Очерки присвячені більш ніж столітній історії підприємства, його трудовим традиціям і високій кваліфікації керівників, інженерно-технічного персоналу та робітників.

Історія Харцизького трубного заводу бере початок з 1898 року, коли Товариство Дебальцівського механічного заводу побудувало котельно-механічний завод у центрі гірничо-промислового району Донбасу. У цей час активно розроблялися вугільні родовища Донбасу, тому виникла потреба в більшій кількості обладнання для шахт і копалень. Підприємство було створене за участі капіталу бельгійського анонімного акціонерного товариства і спочатку спеціалізувалося не на виробництві труб, а на виготовленні металоконструкцій для залізничних і річкових мостів, шахтних вагонеток, дробарок для руди, стропил для кріплення шахт, парових котлів і чавунного литва. Його основними підрозділами були котельно-механічний, ковальський і ливарний цехи, оснащені металорізальними верстатами, пресами та підйомними механізмами, що приводилися в дію паровими машинами. У перші роки тут працювало близько 300 робітників. 

У 1910 році підприємство перейшло у власність «Генерального товариства Макіївських сталеливарних заводів» (згодом — «Російський гірничий та металевий Уніон») і стало філією Макіївського металургійного заводу. Вже у 1913 році значну частину підприємства, включаючи енергетику та механічний цех, було продано «Сосновицькому товариству залізоробних заводів». У цей період завод фактично був поділений між двома власниками.

Саме 1913 рік став переломним: на підприємстві було побудовано трубний цех, де виготовляли сталеві труби, призначені для водопровідних і каналізаційних систем, зварені методом ковальсько-газового зварювання на станах «Дікке». Тоді ж завод перейменовано на Харцизький трубний завод.

Завантажити PDF

субота, 28 березня 2026 р.

Фотографічні види Донецької кам’яновугільної залізниці (F. Bureau, 1879)

Фотографические виды Донецкой Каменноугольной железной дороги

Bureau, Ferdinand. Фотографические виды Донецкой Каменноугольной железной дороги. [Москва] : F. Bureau, [1879]. 36 л.

Фотографічні види Донецької кам’яновугільної залізниці, створені фотографом Фердинандом Бюро (? — 1893) — французьким підданим, купцем, фотографом і власником фірми «Фотографія Імператорських театрів», імовірно, датуються 1879 роком і були виконані в перший рік після відкриття залізниці. Це одні з найперших фотознімків територій Донецької та Луганської областей, що збереглися до сьогодні. Крім станцій, вагонів і сторожових будок, особливу увагу в альбомі привертають панорамні аркуші із зображеннями станцій Лисичанськ, Дебальцеве та Лугань (Луганськ, Луганський завод).

субота, 18 травня 2024 р.

Известия Общества штейгеров 1916 № 3 (май-июнь)

Известия Общества штейгеров: горно-технический и профессиональный журнал / изд. Правления Общества взаимной помощи штейгеров и горных техников. Луганск, 1916 № 3 (май-июнь). 86 с.

Суспільство взаємної допомоги штейгерів та гірничих техніків засновано у листопаді 1894 року. Товариство сприяло пошуку роботи, опікувалося дітьми загиблих майстрів, видавало позики та грошову допомогу. Серед почесних членів товариства були відомі гірничі інженери Донецького басейну. Двічі на місяць виходили "Известия Общества". Журнал містив закони та розпорядження уряду, що стосувалися гірничо-заводської та фабричної промисловості, статті з гірничої, заводської та фабричної справи, технічні статті, статті з питань професійного життя штейгерів та гірничих майстрів, хроніку та різні вісті, оголошення тощо. Перший номер вийшов восени 1912 р. у селище Дебальцеве, і мав назву "Известия Общества штейгеров". У 1916 році Правління Товариства взаємної допомоги Штейгерів і Гірських техніків переведено з Дебальцево в м. Луганськ, де розмістилося по вул. Петроградській, в будинку № 138. З № 3 1916 р. журнал виходив у Луганську з періодичністю 6 разів на рік. Редактором журналу був О.І. Липський, а з № 3 1915 р. - Ф.А. Каун.

Зміст № 3 1916:
1. Краткий очерк Бархатовского каменноугольного месторождения — И.А. Трутнев
2. Насос-„пульверизатор“ — Ф.И. Друцкий
3. Рудничные терриконики — Б.Ф. Гриндлер
4. По Вилюйскому округу Якутской области — Л.А. Либерман
5. Проект закона о преобразовании Лисичанской Штейгерской школыЛисичанской Штейгерской школы
6. Полковник П.Н. Медведев
7. Хроника профессиональной жизни Штейгеров и Горных Техников
8. Протоколы X, XI и XII заседаний Правления О-ва
9. Протокол заседания XXIII Общего Собрания членов О-ва
10. Протоколы I и II заседаний Правления О-ва
11. Кассовый отчет за апрель месяц 1916 года
12. Открытое письмо „Старому Горняку" и проч.
13. Объявления

Завантажити PDF
Примірник з Луганської обласної універсальної наукової бібліотеки.

вівторок, 12 листопада 2019 р.

Кулiшов М.В., Ломако М.М. Шарль Плюм'є – маловідомий бельгійський гірничий інженер і підприємець (Грані історії. Вип. 2(10). Матеріали IІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції «Бахмутська старовина: краєзнавчі дослідження – 2019»)


Кулiшов М.В., Ломако М.М. Шарль Плюм'є  маловідомий бельгійський гірничий інженер і підприємець / Грані історії: зб. наук. праць. Спеціальний випуск – матеріали IІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції «Бахмутська старовина: краєзнавчі дослідження – 2019». — Київ, 2019. – Вип. 2(10). – С.97–100.

⚒ Підтримати проєкт «Шахти та рудники Донбасу» ⚒

Якщо цей матеріал був для вас корисним — ви можете підтримати розвиток нашого проєкту. Ваша підтримка дозволяє нам продовжувати збирати, зберігати та публікувати унікальні історичні матеріали про корисні копалини та промисловість Донецького басейну, робити їх доступними для дослідників, освітян та всіх, хто цікавиться історією регіону. Кожен внесок допомагає нам зберігати культурну спадщину та популяризувати знання про минуле Донбасу.

Підтримати