Кордюков В.В. Гришинська бойова дружина (2025)

Кордюков В. В. Гришинська бойова дружина. Івано-Франківськ: НАІР, 2025. 104 c.

«Ця книга є дослідницьким проєктом, який розповідає читачеві про історичне минуле нашого міста Покровська. У проєкті автор залучає багато нових архівних матеріалів та намагається відповісти на історичні питання, які тривалий час були малодослідженими. В дослідницькому проекті залучено 10 архівних справ з архіву ДАДО і дві з архіву ДАРФ. Цей проект є продовженням вже презентованого дослідження 2020 року – «1905 рік на Гришинщині». Метою цієї роботи є подолання існуючих стереотипів, правдиве і об’єктивне зображення подій 120 річної давнини та їх учасників, більш ретельне вивчення збройних зіткнень бойових дружин революційно налаштованих робітників промислових підприємств із урядовими військами в 1905 році».

Завантажити PDF
Макет надано автором книги.

Соколовський Г.С., Кулішов М.В. Село Кліщіївка (Карлівка): краєзнавча розвідка (2025)

Зупинний пункт «Кліщіївка» Лиманської дирекції Донецької залізниці

З Днем шахтаря! ⚒

День шахтаря у Первомайську Луганської області, 1962 р.

Вплив бойових дій на довкілля Донецької області (2025)

Вплив бойових дій на довкілля Донецької області / Василюк Олексій, Спінова Юлія, Лілія Грицилевич та інш. Київ, 2025. 51 с.

Довкілля Донецької області завжди потребувало підвищеної уваги через значне техногенне навантаження на регіон. Війна, що почалась на теренах Донеччини та Луганщини у 2014 році, ще більше загострила ці проблеми. Однак критично ситуація погіршилася з початком повномасштабного вторгнення — інтенсивність бойових дій посилилася, що призвело до ще більшого негативного впливу на довкілля. Цей звіт не претендує на глибинне дослідження, адже тема надзвичайно масштабна й потребує багаторічної роботи. Його мета — зробити динамічний огляд того, як змінювалася ситуація з екологічною безпекою Донецької області під час бойових дій, та запропонувати рішення, що дозволять зберегти цю унікальну природу.

У звіті подано огляд природного середовища Донеччини до початку бойових дій: особливості клімату, рельєфу, біорізноманіття та рівня антропогенного навантаження. Далі розглянуто, як війна призвела до руйнування лісів, природно-заповідного фонду, деградації ґрунтів, численних пожеж та створення фортифікаційних споруд у природних екосистемах, а також до окупації значної частини територій.

У звіті досліджується стан водних ресурсів, зокрема басейну річки Сіверський Донець. Подано детальний аналіз її гідрологічного значення, ролі у забезпеченні водопостачання, зрошення та промислового використання регіону. Окремо висвітлено наслідки бойових дій для якості води, стану водної інфраструктури та необхідність проведення розмінування територій басейну як передумови для відновлювальних робіт. Також досліджується стан атмосферного повітря, зокрема джерела його забруднення у воєнний час, функціонування мережі моніторингу та виявлені зміни якості повітря, зафіксовані за допомогою супутникових даних і громадських спостережень.Завершується звіт узагальненням результатів дослідження та визначенням пріоритетних заходів для комплексної реабілітації природних територій Донеччини та безпечного, сталого відновлення довкілля регіону.

Звіт підготовлено командою Представництва Аустауш в Україні - Центру громадянського суспільства «Друкарня», який із 2019 року досліджує питання екологічної безпеки Донецької області.

Завантажити PDF

Соколовський Г.С. Бахмутський гіпсовий промисел (2025)

Фрагмент декору Азовсько-Донського банку в Бахмуті

Про наявність покладів природного гіпсу (алебастру) на околицях Бахмутської фортеці було відомо ще у XVIII ст.  Залежі гіпсу сприяли виникненню народного промислу, який місцеві поселяни називали «ломкою алебастру». Після закриття у 1782 році Бахмутських казенних солеварень видобуток гіпсового каменю починає стрімко розвиватись, і вже у першій половині ХІХ століття набуває свого найбільшого розвитку. Місцеві жителі навесні, по закінчені польових робіт об’єднувались в артілі по 15-20 осіб й за допомогою пороху «рвали» гіпсовий камінь й таким чином за два місяці (травень-червень) заготовлювали декілька мільйонів пудів сирого алебастру. Алебастр потім скуповували чумаки, які для цього приганяли до Бахмуту декілька тисяч волових фур.