Admin Control Panel 

  ЗаписиСторінкиНалаштуванняДизайнHTMLКоментаріAdSenseСтатистикаЕфективністьGoogle АналітикаВихід 

MyMenu

Drop Down MenusCSS Drop Down MenuPure CSS Dropdown Menu

субота, 28 березня 2026 р.

Фотографічні види Донецької кам’яновугільної залізниці (F. Bureau, 1879)

Фотографические виды Донецкой Каменноугольной железной дороги

Bureau, Ferdinand. Фотографические виды Донецкой Каменноугольной железной дороги. [Москва] : F. Bureau, [1879]. 36 л.

Фотографічні види Донецької кам’яновугільної залізниці, створені фотографом Фердинандом Бюро (? — 1893) — французьким підданим, купцем, фотографом і власником фірми «Фотографія Імператорських театрів», імовірно, датуються 1879 роком і були виконані в перший рік після відкриття залізниці. Це одні з найперших фотознімків територій Донецької та Луганської областей, що збереглися до сьогодні. Крім станцій, вагонів і сторожових будок, особливу увагу в альбомі привертають панорамні аркуші із зображеннями станцій Лисичанськ, Дебальцеве та Лугань (Луганськ, Луганський завод).

середа, 22 жовтня 2025 р.

Геометричний план розташування вугільної ломки при 3 роті (креслив шихтмейстер Михайло Васильєв, 1799-1800 рр.)

Геометрический план местоположения угольной ломки при 3 роте (Чертил шихтмейстер Михаил Васильев, 1799-1800 гг.)

Геометрический план местоположения угольной ломки при 3 роте, содержащей 1951 1586/2400 десятин земли. Чертил шихтмейстер Михаил Васильев, 1799-1800 гг. Геометричний план розташування вугільної ломки при 3-й роті, яка охоплює 1951 1586/2400 десятин землі. Креслив шихтмейстер* Михайло Васильєв**, 1799–1800 рр.

На плані показано річки Донець і Біленьку, буєраки, шахти, звідки добувають вугілля, казарми робітників, частину села Третьої роти. На північному схилі Лисичої балки позначено перше шахтарське поселення — майбутній Лисичанськ, а на південному схилі — перші шахти рудника.

* гірн., заст. (нім. Schichtmeister) — звання гірничого чиновника XIII і XIV класів; молодший гірничий офіцер.

** Михайло Васильович Васильєв (1777 – ?) — випускник Гірничого училища (1797). Після закінчення навчання служив у Берг-колегії, займався кресленням планів і одночасно викладав арифметику в Гірничому училищі. З 1802 року працював у Московській Берг-конторі, а з 1807 року — у Московському гірничому правлінні. У 1810 році був гірничим чиновником і помічником маркшейдера, у 1814 році — маркшейдером при Чертежній. У 1826 році очолював Мишегський чавуноливарний завод у Тульській губернії, а в 1830 році — завод спадкоємців Баташова. У 1845 та 1850 роках обіймав посаду контролера Казанської пробірної палатки в чині обер-бергмейстера 7 класу.

Завантажити (14,8 мб, 5 691 x 7 813 px)


Часть геометрического плана местоположения угольной ломки при 3 роте (Чертил шихтмейстер Михаил Васильев, 1799-1800 гг.)

Часть геометрического плана местоположения угольной ломки при 3 роте, увеличенной, которая содержит 437 1574/2400 десятин. Чертил шихтмейстер Михаил Васильев, 1799-1800 гг. Частина геометричного плану розташування вугільної ломки при 3-й роті, збільшена, яка охоплює 437 1574/2400 десятин. Креслив шихтмейстер Михайло Васильєв, 1799–1800 рр.

Завантажити (19,2 мб, 5 259 x 7 809 px)

пʼятниця, 25 липня 2025 р.

Бахмут. Екатеринославская губерния. Торговля, водяные и сухопутные сообщения и лежащие при них города (Коммерческая газета № 27, 1842)

Екатеринославская губерния. Торговля, водяные и сухопутные сообщения и лежащие при них города. Бахмут. (Коммерческая газета № 27, 1842)

Екатеринославская губерния. Торговля, водяные и сухопутные сообщения и лежащие при них города. Коммерческая газета (С. Петербург). 1842. 3 березня. (№ 27). С. 107.
 
Опис міста Бахмут Катеринославської губернії 1842 року, опублікований у «Комерційній газеті» в матеріалі «Екатеринославская губерния. Торговля, водяные и сухопутные сообщения и лежащие при них города», майже повністю повторює текст опису 1840 року, надрукованого в цій же газеті.

четвер, 24 липня 2025 р.

Заметка о Бахмуте (Коммерческая газета № 141, 1840)

Заметка о Бахмуте. Коммерческая газета (С. Петербург). 1840

Заметка о Бахмуте. Коммерческая газета (С. Петербург). 1840. 23 листоп. (№ 141). С. 564.

Опис Бахмута станом на 1840 рік було опубліковано в «Комерційній газеті» 23 листопада того ж року. У ньому подано докладну картину економічного життя міста: промисли місцевих жителів і приїжджих, а також видобуток корисних копалин — зокрема алебастру та вугілля (у Лисичанську та Микитівці).

середа, 30 квітня 2025 р.

Ковалевский Е.П. Геогностическое обозрение Донецкаго горнаго кряжа (1829)

Ковалевский Е.П. Геогностическое обозрение Донецкаго горнаго кряжа (1829)

Ковалевский Е. П. Геогностическое обозрение Донецкого горного кряжа. / Соч. Е. Ковалевскаго. СПб.: Тип. Экспедиции заготовления гос. бумаг, 1829. 86 с., 3 л. карт, план.

У 1827 році в «Гірничому журналі» була опублікована стаття Євграфа Петровича Ковалевського (1790–1867) «Опыт геогностических исследований в Донецком горном кряже». Ця праця вивела Ковалевського в перші ряди дослідників цього регіону. У статті вперше були окреслені межі кряжа (названого ним саме «Донецьким») і подано характеристику його внутрішньої будови.

У 1829 році в тому ж журналі вийшла фундаментальна праця «Геогностическое обозрение Донецкаго горнаго кряжа», яка майже одночасно була видана окремою книгою. У ній Ковалевський звернув увагу не лише на наукову цінність досліджень, а й на економічну доцільність промислового освоєння корисних копалин. Систематизуючи зібрані матеріали, учений виокремив три типи вугілля — коксівне, антрацит і худе — і вказав місця їхнього поширення. Також він детально описав розташування інших корисних копалин.

Видання містить петрографічну карту Донецького гірського кряжа, складену Євграфом Ковалевським за результатами спостережень і відкритті в 1823 та 1827 років, а також геогностичний розріз пластів у напрямку від р. Нагольної до Лисичого буерака і геогностичне зображення кам’яновугільного родовища біля Лисичого буерака.

Завантажити PDF

пʼятниця, 11 квітня 2025 р.

Гаршин Е.М. На Донце. Путевые очерки (1892)

Гаршин Е. М. На Донце. Путевые очерки Евгения Гаршина

Гаршин Е. М. На Донце. Путевые очерки Евгения Гаршина / Е. М. Гаршин. СПб.: тип. В. Демакова, 1892. 80 с.

Гаршин Е.М. Отчет о поездке на Юзовский завод и попутные заметки о техническом образовании в Донецком каменноугольном районе (1892)

Гаршин Е. М. Отчет о поездке на Юзовский завод и попутные заметки о техническом образовании в Донецком каменноугольном районе

Гаршин Е. М. Отчет о поездке на Юзовский завод и попутные заметки о техническом образовании в Донецком каменноугольном районеСПб.: тип. В. Демакова, 1892. 49 с.

«Весной текущего года я имел честь представить на рассмотрение господ членов Постоянной комиссии по техническому образованию доклад по вопросу о техническом образовании в Донецком каменноугольном районе в связи с промышленным развитием этого края.

После обсуждения моего доклада на техническом совещании, а затем и на собрании господ непременных членов, Комиссия постановила поручить мне: «собрать сведения об училищах, находящихся на Юзовском заводе "Новый Свет", и попутно ознакомиться с положением профессионального образования в Донецком крае».

Во исполнение этого постановления Комиссии, в отчёте о моей кратковременной поездке я ставлю на первое место Юзовский завод, ознакомлению с которым я посвятил наибольшее количество времени по сравнению с другими пунктами моего маршрута».

середа, 2 квітня 2025 р.

неділя, 24 листопада 2024 р.

Носов А.А. (Носов 2-ой). Описание Лисичанского, Успенского и Городищенского каменноугольных рудников (Труды Общества испытателей природы при Императорском Харьковском университете Т. 2, 1870)

Носов А. А. (Носов 2-ой). Описание Лисичанского, Успенского и Городищенского каменноугольных рудников. Труды Общества испытателей природы при Императорском Харьковском университете. 1870. Т. 2. Харьков: В Университетской типографии, 1870. С. 1-46, черт., карти.

субота, 23 листопада 2024 р.

Плани вугільної розробки у Лисичому Буєраку (Alex Paterson, початок XIX ст.)

План розробки другого шару вугілля, що називається вишневим*, при Лисичому Буєраку, розташованому поблизу річки Донця. Креслення Alex Paterson. РДАДА (Російський державний архів давніх актів). Ф. 271. Оп. 3. Спр. 3192. Арк. 1.

* За описом Лисичанського вугільного родовища, складеним гірничим інженером А. Носовим 2-м у 1870 році, цей пласт вугілля вважався п’ятим і має назву "Чері" (Cherry, що перекладається з англійської як "вишня"). Це смолисте вугілля має шарувату структуру, легко ламається на великі шматки й відзначається високою якістю. Його характерною особливістю є червонуватий відтінок, завдяки якому пласт і отримав свою назву.

Завантажити (2,11 мб, 1 627 x 2 048 px)

четвер, 14 листопада 2024 р.

Положение о Лисичанской штейгерской школе (1872)

Положение о Лисичанской штейгерской школе / подписал горн. начальник Летуновский. Харьков : Университетская типография, 1872. 14 с.

Положення про Лисичанську штейгерську школу, підписане начальником гірничого округу Луганського ливарного заводу М.М. Летуновським було затверджено в травні 1872 року імператором Олександром II. Школа відкрилася у селищі Лисичанськ Бахмутського повіту 1 вересня 1873 року. Штейгерами називалися гірничі майстри, які завідували рудничними роботами на копальнях.

Завантажити PDF
Примірник з Луганської обласної універсальної наукової бібліотеки.

неділя, 15 вересня 2024 р.

Донецький содовий завод та с. Верхнє (Третя Рота) на поштових листівках кінця XIX – початку ХХ ст.

Загальний вигляд Донецького содового заводу Т-ва «Любімов, Сольве і К°». Село Верхнє, Бахмутського повіту.
 Загальний вигляд Донецького содового заводу Т-ва «Любімов, Сольве і К°». Село Верхнє, Бахмутського повіту. Видавництво В.І.З.
Із фондів Бахмутського краєзнавчого музею.

«У гирлі річки Верхньої Біленької, що тихо котила свої кристально-чисті води до Сіверського Дінця, наприкінці 80-х років XIX століття стояло кілька селянських хат села Верхнього, або, як його здавна називали, Третя Рота. Лише вузька стрічка одноколійного залізничного полотна, що тяглася поблизу Попасної до Лисичанська, вносила деяку різноманітність у звичайний сільський пейзаж. Незабаром, однак, усе довкола змінилося, закипіло, завирувало життя. На місці селянських садиб на березі Сіверського Дінця розгорнулося будівництво содового заводу. Річка подарувала йому своє ім'я – назвали завод «Донецьким» (Володимир Подов).

середа, 14 серпня 2024 р.

Шахтарськи лампи. Колекція Сергія Шиліна (Лисичанськ)

З колекції старовинних шахтарських ламп міського голови Сергія Шиліна (м. Лисичанськ). Фото Миколи Ломако.

субота, 18 травня 2024 р.

Известия Общества штейгеров 1916 № 3 (май-июнь)

Известия Общества штейгеров: горно-технический и профессиональный журнал / изд. Правления Общества взаимной помощи штейгеров и горных техников. Луганск, 1916 № 3 (май-июнь). 86 с.

Суспільство взаємної допомоги штейгерів та гірничих техніків засновано у листопаді 1894 року. Товариство сприяло пошуку роботи, опікувалося дітьми загиблих майстрів, видавало позики та грошову допомогу. Серед почесних членів товариства були відомі гірничі інженери Донецького басейну. Двічі на місяць виходили "Известия Общества". Журнал містив закони та розпорядження уряду, що стосувалися гірничо-заводської та фабричної промисловості, статті з гірничої, заводської та фабричної справи, технічні статті, статті з питань професійного життя штейгерів та гірничих майстрів, хроніку та різні вісті, оголошення тощо. Перший номер вийшов восени 1912 р. у селище Дебальцеве, і мав назву "Известия Общества штейгеров". У 1916 році Правління Товариства взаємної допомоги Штейгерів і Гірських техніків переведено з Дебальцево в м. Луганськ, де розмістилося по вул. Петроградській, в будинку № 138. З № 3 1916 р. журнал виходив у Луганську з періодичністю 6 разів на рік. Редактором журналу був О.І. Липський, а з № 3 1915 р. - Ф.А. Каун.

Зміст № 3 1916:
1. Краткий очерк Бархатовского каменноугольного месторождения — И.А. Трутнев
2. Насос-„пульверизатор“ — Ф.И. Друцкий
3. Рудничные терриконики — Б.Ф. Гриндлер
4. По Вилюйскому округу Якутской области — Л.А. Либерман
5. Проект закона о преобразовании Лисичанской Штейгерской школыЛисичанской Штейгерской школы
6. Полковник П.Н. Медведев
7. Хроника профессиональной жизни Штейгеров и Горных Техников
8. Протоколы X, XI и XII заседаний Правления О-ва
9. Протокол заседания XXIII Общего Собрания членов О-ва
10. Протоколы I и II заседаний Правления О-ва
11. Кассовый отчет за апрель месяц 1916 года
12. Открытое письмо „Старому Горняку" и проч.
13. Объявления

Завантажити PDF
Примірник з Луганської обласної універсальної наукової бібліотеки.

субота, 1 квітня 2023 р.

Шубін — елемент нематеріальної культурної спадщини Донецької області

За результатами засідання обласної комісії з формування обласного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини Донецької області, яке відбулося 30 березня 2023 р., до переліку додано три нових елементи, серед яких — персонаж шахтарського фольклору Шубін і легенди про нього.

субота, 5 листопада 2022 р.

Шлях, позначений сіллю. Солона історія Сходу України (2022)

Шлях, позначений сіллю. Солона історія Сходу України / укл. М.В. Кулiшов, О.В. Дрогомирецька, Я.В. Синиця. – Краматорськ: «Друкарський дім», 2022. – 102 с.

Сіль – то суть, без якої немає нічого, але з якою все стає таким, яким покликане бути. Сіль – як суть: її має бути і не більше, і не менше, а лише стільки, скільки потрібно для вирішення суті.

Ці слова, сказані кимось мудрим і досвідченим, стали насправді доленосними для команди однодумців, котрі відкрили для себе забуті сторінки історії солевидобутку на землях теперішньої Донецької області та прилеглих територій Харківщини і Луганщини. Зроблені відкриття настільки вразили і полонили, що стали поштовхом до цілого ряду наступних кроків з популяризації соляної історії краю, зокрема й до створення цього краєзнавчого видання.

Команда проєкту вважає, що саме в цей кризовий час актуально показати унікальність Сходу, підкреслити його наземний та підземний потенціал, геологічне різноманіття, багату індустріальну спадщину. А також акумулювати досягнення тих, хто попередні періоди працював над створенням позитивного іміджу Донбасу: фотографи, краєзнавці, митці, культурні діячі. Важливо розказати про тих, хто і зараз знаходиться на передовій, або забезпечує тили. Команда проєкту упаковує всі напрацювання в єдину ідею унікальності України зі Сходу до Заходу.

Видання «Шлях, позначений сіллю. Солона історія Сходу України» – справді унікальне. Під однією обкладинкою вперше зібрано всю відому інформацію про історію добування солі, торгівлю нею й боротьбу за неї на теренах нинішньої Донецької і сусідніх областей та нові відкриття, зроблені в рамках роботи над однойменним проєктом його учасниками. Книга доповнена цікавим узагальнюючим матеріалом, пов’язаним зі сіллю, і значною кількістю ілюстрацій, мап та авторських світлин, окремі з яких також публікуються вперше. Для зручності читачів текст поділено на окремі розділи; для кращого розуміння застарілих слів і термінів, які часто зустрічаються в тексті, наприкінці книги додано їх тлумачення.

«Шлях, позначений сіллю» – проєкт, що розроблявся ГО «ЦПГА «Крила» для просування туристичного потенціалу Сходу України і ставив за мету пошуки слідів солі в українській землі та «солі» України. Даний проєкт був реалізований за підтримки міжнародної організації ПРООН в Україні. На основі проєктних напрацювань 2020 року з’явився новий туристичний маршрут, який так і називається – «Шлях, позначений сіллю».

Маршрут створили громадська активістка, голова ГО «ЦПГА «Крила», засновниця турагентства «Лазурит» Яна Синиця, краєзнавець Михайло Кулішов та фахівець з креативних індустрій Оксана Дрогомирецька, і охопили ним північну частину Донецької та Луганської областей. Мета масштабного проєкту – розвиток туризму та формування позитивної думки про регіон, який стереотипно вважається виключно шахтарським і промисловим.

Одразу кілька областей України мають цікаву історію, пов’язану з солевидобуванням. У західних регіонах України ця історія добре знана і вивчена, активно використовується в туристичній інфраструктурі областей, стаючи частиною пізнавальних мандрівок, або формуючи окремі повноцінні екскурсійні тури. В Херсонській області відносно недавно звернули увагу на свій соляний потенціал та приступили до його розробки. Схід України, зважаючи на події, розпочаті весною 2014 року, мав значні проблеми з будь-якою туристичною та іншими видами діяльності. Однак, щойно випала така нагода, ініціативна група приступила до активної розбудови мережі внутрішнього туризму і за порівняно короткий час здобула чимало досягнень. Одним з найперспективніших напрямків розвитку місцевого туризму було визначено історію добування солі на територіях нинішніх Донецької та Луганської областей. У Донецькій області соляну карту вирішили розіграти масштабно: маршрут «Шлях, позначений сіллю» пропонує познайомитися не лише з історичним минулим пов’язаних зі сіллю місцевостей, способами добування, транспортування і зберігання солі, але й науково доводить, що саме з «білої» (сіль) історії почалася всесвітньо відома і нині домінуюча в уяві переважаючої більшості «чорна» (вугілля) історія Донецького краю, що став згодом відомим під назвою Донбас.

Видання розраховане на краєзнавців, туристів, мешканців регіону. Може використовуватися викладачами вищих та загальноосвітніх навчальних закладів, студентами і школярами. Містить цікаву й цінну інформацію для широкого кола читачів.

Завантажити PDF

Книга видана в рамках реалізації проєкту ZMINA 2.0 «Субгранти для культурних проєктів» фонду ІЗОЛЯЦІЯ за фінансової підтримки Європейського Союзу. Зміст книги є виключною відповідальністю ГО «ЦПГА «Крила» і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу та фонду ІЗОЛЯЦІЯ.

Детальніше про результати проєкту - saltway.in.ua/poednani-shlyahom-poznachenyim-sillyu

четвер, 25 листопада 2021 р.

Ломако Н.Н. Лисичанск. История в улицах (2004)

Ломако Н.Н. Лисичанск. История в улицах (2004)

Ломако Н.Н. Иллюстрированный малый энциклопедический словарь из названий улиц Лисичанска — Лисичанськ: ТОВ «Лисичанська друкарня», 2004. – 96 с.

Книга написана в виде энциклопедического словаря знакомит читателей с историей города и его современностью, рассказывает о событиях и людях, участвовавших в становлении города. Книга содержит более 450 статей и около 300 иллюстраций.

Книга рассчитана и на жителей города, и на туристов - на всех, кто интересуется историей города.

Скачать PDF

пʼятниця, 20 серпня 2021 р.

R.I.P. Николай Николаевич Ломако (1953 - 2021)

nikolay-lomako

17.08.2021 остановилось сердце дорогого друга и замечательного человека, архитектора и краеведа города Лисичанска Николая Николаевича Ломако.

Николай Ломако является легендарной фигурой для историко-культурного и краеведческого сообщества Луганщины и Украины. Автор и соавтор книг "Лисичанск: история в улицах" (2004), "Давня історія Сєвєродонецька" (2009), "Террафоксы и другие лисичане" (2010), "Роты полка Депрерадовича" (2010). Картографические работы Николая Ломако опубликованы в 9 томе Энциклопедии истории Украины (2012) и Историческом атласе Украины (2015). А также является автором множественных краеведческих публикаций представленных на нашем сайте.

⚒ Підтримати проєкт «Шахти та рудники Донбасу» ⚒

Якщо цей матеріал був для вас корисним — ви можете підтримати розвиток нашого проєкту. Ваша підтримка дозволяє нам продовжувати збирати, зберігати та публікувати унікальні історичні матеріали про корисні копалини та промисловість Донецького басейну, робити їх доступними для дослідників, освітян та всіх, хто цікавиться історією регіону. Кожен внесок допомагає нам зберігати культурну спадщину та популяризувати знання про минуле Донбасу.

Підтримати