Либерман Л.А. Труд и быт горняков Донбасса прежде и теперь (1929)

Либерман Л. А. Труд и быт горняков Донбасса прежде и теперь / Лев Либерман. М.: Вопросы труда, 1929. 136 с.

«Предлагаемая вниманию читателю книжка распадается на две части: в первой части рисуется сравнительно недавнее прошлое труда и быта донецкого шахтера. Эта часть книги построена на основании материала, опубликованного мною в двух ранее вышедших моих книгах: «В угольном царстве» и в «Стране черного золота» и дополнена последними данными в этой области; вторая часть написана на основании ряда материалов, появившихся за последние десять лет — с момента занятия Донбасса Красной армией и до наших дней. Она — неисчерпывающа, но, думается, даст некоторый материал для сравнения и выводов.

Работа по подбору материала для второй части проделана О. С. Бажановой при содействии В. М. Бажанова и товарищей из ЦК союза горнорабочих, НКТ и др. Всем им приношу свою искреннюю благодарность».

Лев Либерман.

Завантажити PDF

Лже-Юзівка та шахтарські мотиви на листівках Якова Переха. Юзівка, початок XX ст.

«Юзовка. Работа в шахте. Укрепление стен и потолка подземных коридоров шахты». Поштова листівка, початок XX ст.

Коногон. Зниклі професії Донбасу

Коногон за роботою. Рудник «Вітка» Новоросійського товариства. Юзівка, початок ХХ ст.

Коногон — це зникла шахтарська професія, яка існувала в шахтах до впровадження механізованих засобів транспортування корисних копалин. Коногони займалися керуванням конями, що використовувалися для перевезення вагонеток з вугіллям, рудою або іншим вантажем по підземним тунелям шахти.

Саночник. Зниклі професії Донбасу

Шахтар витягує короб із вугіллям із забою. Юзівка, початок XX ст.

Водовози. Зниклі професії Донбасу

Юзівка. Сплячий водовоз

Водовоз — професія, що існувала до появи системи центрального водопостачання. Якщо сільське населення користувалося колодязями, то у городян така можливість була не завжди. Водовози набирали воду в джерелі (річці, криниці, з водокачки тощо) і розносили або розвозили її по домівках. Професія була важкою і підходила лише для фізично витривалих чоловіків. 

На Риковських копальнях (Донецьк) в 1910 р. група шахтарів, які проживали в одній квартирі, будинку (десь до 10 осіб) платили водовозу 1-3 рублі на місяць.

Лампонос. Зниклі професії Донбасу

Лампоноси* шахти «Бутівка»

*Лампонос — зникла шахтна професія, робітник, що розносив по гірничих виробках на місце праці нові, заправлені лампи. Лампоносами працювали в основному діти та підлітки. «На шахту прийшов він шістнадцятирічним підлітком. Спочатку працював лампоносом, а останні 29 років — вибійником» (Роб. газ., 25.1 1963, 2). «А перша професія, як вступив на шахту, була лампонос. Обвішають тебе лампами з ніг до голови, і тягнеш ти їх по всіх вибоях. Поки дотягнеш, половина згасне. Чекає, чекає на лампу забійник, сидить у темряві, а тут лампонос прилазить — також усі лампи згасли. Ну, буває, що зі злості й пне хлопця. Після лампоноса «ветродуями» ставали» (Жур. "Октябрь", 1959).

Шубін — елемент нематеріальної культурної спадщини Донецької області

За результатами засідання обласної комісії з формування обласного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини Донецької області, яке відбулося 30 березня 2023 р., до переліку додано три нових елементи, серед яких — персонаж шахтарського фольклору Шубін і легенди про нього.

Каталь. Зниклі професії Донбасу

Каталь. Сталінський металургійний завод, 1928-29 рр.

Каталь — робітник на доменній печі, що викочує або підвозить які-небудь вантажі вручну, тачкою. Серед багатьох металургійних професій того часу, одна із найскладнішою була професія каталя. Каталі працювали як на колошнику доменної печі так і на рудних дворах доменних цехів. Для того щоб виготовити пуд металу в доменній печі споживається багато вугілля, руди та вапняку. Подання всіх цих матеріалів до печі входило в обов'язки каталя. Це було однією з найпоширеніших професій на старих металургійних заводах.

"На роботу каталя брали лише сильних та витривалих. Не кожен може протягом зміни навантажити на "кози", перевезти і розвантажити близько 2000 пудів залізної руди... За 12 і більше годин роботи на заводі платили - 70-80 копійок - по копійці за "козу", а на кожну "козу" вантажили ні мало, ні багато 25-30 пудів руди. Двір був весь у вибоїнах, повороти вузькі, колії розбиті..." — із спогадів доменщика І.Г. Коробова о праці каталей на Макіївському металургійному заводі.

Праця каталів на колошнику використовувалася до винайдення механізованого нахиленого мосту. У СРСР каталі використовувалися на рудних дворах окремих заводів до кінця Другої світової війни.

Черкасенко С. На шахті: малюнки з шахтарського життя (1908)

Черкасенко С. На шахті: малюнки з шахтарського життя / С. Черкасенко. — Київ: друк. тов. "Просвещение", [1908]. – 46 с. – (Українське видаництво "Знаття-то сила").

Представлено першу прозову збірку українського письменника, драматурга й педагога Спиридона Черкасенка (1876–1940). До видання ввійшли оповідання «Чорний блиск», «Чепуха», «Необережність», «П’яниця», «Воронько», «Весною», у яких змальовано складну долю й важку працю шахтарів. Спиридон Черкасенко одним із перших в українській літературі звернувся до цієї проблеми та показав себе яскравим оповідачем тяжкої шахтарської буденності.

Скачать PDF
Оригінал друкованого документу зберігається в НБУ ім. Ярослава Мудрого

Юзовский металлургический завод Новороссийского общества. Индустриальная ретро-фотография

Индустриальная Юзовка начала XX века в высоком разрешении. Подборку в свое время собрал и обработал Антон Алехин для форума Подземный Донбасс. За что ему огромное спасибо. И еще хотелось бы поздравить всех причастных (и не причастных) с Днем Металлурга.

1. Коксовый цех, 1900 г. (сейчас Донецкий коксохимический завод). Рядом виден копёр центрально-заводской шахты, вдали - доменный цех.

Шахтеры Екатеринославской губернии (Этнографическая экспозиция выставки XII Археологического съезда в г. Харьков, 1902)

Манекены шахтеров Екатеринославской губернии 

Жерновик или жерновой песчаник