Список майстрових, переведених із Луганського заводу на Олександрівський гарматний завод (1807)

Cписок мастеровых, прибывших с Луганского завода на Александровский пушечный завод. Список майстрових, які прибули з Луганського заводу на Олександрівський гарматний завод. НАРК (Національний архів Республіки Карелія). Ф. 25 (Олонецкая духовная консистория). Оп. 21. Спр. 82 (Исповедные ведомости Петрозаводской Зарецкой церкви за 1807 год). Арк. 144.

Після завершення російсько-турецької війни 1768–1774 років Російська імперія отримала право створити військовий флот на Чорному морі. Для його оснащення були потрібні якісні гармати, однак продукція вітчизняних ливарних заводів поступалася європейській. Зокрема, на Олександрівському гарматному заводі в Петрозаводську значна частина відлитих гармат виявлялася бракованою.

Наприкінці XVIII століття найкращі морські гармати виробляли у Великій Британії. Тому російський уряд запросив на службу інженера Карронського металургійного заводу Чарльза Гаскойна — одного з творців короткоствольних морських гармат (карронад). У 1786 році він прибув до Санкт-Петербурга разом із обладнанням, кресленнями нових машин та групою британських спеціалістів. Гаскойн очолив модернізацію Олександрівського заводу за так званим «карронським методом». Для цього з Великої Британії доставили кам'яне вугілля, вогнетривку глину та цеглу, а на самому заводі звели нові доменні печі й встановили сучасне обладнання.

Однак доставка гармат із Петрозаводська до Чорноморського флоту була тривалою та складною. У 1792 році командувач Чорноморського флоту віцеадмірал Микола Мордвинов запропонував заснувати новий ливарний завод на півдні імперії. За дорученням уряду Чарльз Гаскойн дослідив поклади залізної руди та кам'яного вугілля в Новоросійській губернії, а 14 листопада 1795 року був підписан указ про будівництво Луганського ливарного заводу на річці Лугані та відкриття кам'яновугільних копалень. Директором нового підприємства призначили саме Чарльза Гаскойна.

Будівництво заводу розпочалося наприкінці 1795 року, а вже у 1797 році навколо нього сформувалося селище Луганський завод. Основу його населення становили майстрові, переведені з Липецьких заводів, а також найбільш кваліфіковані майстрові й робітники Олександрівського заводу разом із сім'ями. Машини та механізми для нового підприємства також були виготовлені в Петрозаводську.

Поданий архівний документ — це фрагмент сповідного розпису Петрозаводської Зарецької церкви за 1807 рік, у якому зафіксовано майстрових, переведених із Луганського ливарного заводу до Олександрівського гарматного заводу в Петрозаводську. Цікавим є те, що серед перелічених майстрових відсутні прізвища тих працівників, які були переведені з Олександрівського заводу до Луганська під час заснування підприємства у 1796 році.

Завантажити

Іменний список майстрових Луганського заводу, переведених із Липецьких заводів (1796)

Іменний список майстрових, які перебувають при Луганському заводі та переведені з Липецького, Боринського й Козьминського заводів. Державний архів Луганської області (ДАЛО). Ф. 1. Оп. 1. Спр. 106. Арк. 35-43.

Формулярні списки майстрових Луганського заводу, переведених з Олександрівського заводу (1796)

Формулярні списки майстрових, що перебувають при Луганському заводі, переведених з Олександрівського заводу. Державний архів Луганської області (ДАЛО). Ф. 1. Оп. 1. Спр. 106. Арк. 28-34.

Фесенко В.О. Архів Луганського ливарного заводу (1795–1887) (Записки Історично-Філологічного Відділу ВУАН. Кн. ХХІ–ХХІІ, 1929)

Будинок управителя Луганського чавуноливарного заводу на Англійській вулиці. Наприкінці ХІХ ст. тут діяли Гірниче відомство, бібліотека заводу та мінералогічний музей. Фото експедиції Стефана Таранушенка, 1928 р.

Фесенко В. О. Архів Луганського ливарного заводу (1795–1887). Записки Історично-Філологічного Відділу ВУАН. Київ, 1929. Кн. ХХІ–ХХІІ. С. 317-328.

Стаття Вадима Фесенка — історика-архівіста, який працював у Луганську та досліджував історію Луганського чавуноливарного заводу на основі його архіву. У ній автор описує руйнацію архіву Луганського заводу у 1922 році та характеризує його стан у той період. Водночас він підкреслює наукову цінність архіву, навіть попри значні втрати, для вивчення історії української промисловості та Донецького басейну, а також порушує питання охорони, систематизації й дослідження старих фабрично-заводських архівів України. Сьогодні архів Луганського ливарного заводу становить фонд Ф-1 «Луганський казенний чавуноливарний завод Головного управління гірничих та соляних справ, селище Луганський завод Слов’яносербського повіту Катеринославської губернії» Державного архіву Луганської області (456 справ) і з 2014 року перебуває у тимчасовій окупації російськими військами.

Карта главнейших каменноугольных рудников и железоделательных заводов Донецкого кряжа (1875)

Карта найголовніших кам'яновугільних копалень та залізоробних заводів Донецького кряжу, 1875 р. Масштаб: 10 верст в дюймі (1:420 000).

Орографическо-географическая карта Одесского военного округа (1866)

Орографічно-географічна карта Одеського військового округу, складена та видана Військово-топографічним відділом Головного штабу у 1866 році. Масштаб: 20 верст на дюйм (1:840 000).

Носов А.А. (Носов 2-ой). Описание Лисичанского, Успенского и Городищенского каменноугольных рудников (Труды Общества испытателей природы при Императорском Харьковском университете Т. 2, 1870)

Носов А. А. (Носов 2-ой). Описание Лисичанского, Успенского и Городищенского каменноугольных рудников. Труды Общества испытателей природы при Императорском Харьковском университете. 1870. Т. 2. Харьков: В Университетской типографии, 1870. С. 1-46, черт., карти.

Плани вугільної розробки у Лисичому Буєраку (Alex Paterson, початок XIX ст.)

План розробки другого шару вугілля, що називається вишневим*, при Лисичому Буєраку, розташованому поблизу річки Донця. Креслення Alex Paterson. РДАДА (Російський державний архів давніх актів). Ф. 271. Оп. 3. Спр. 3192. Арк. 1.

* За описом Лисичанського вугільного родовища, складеним гірничим інженером А. Носовим 2-м у 1870 році, цей пласт вугілля вважався п’ятим і має назву "Чері" (Cherry, що перекладається з англійської як "вишня"). Це смолисте вугілля має шарувату структуру, легко ламається на великі шматки й відзначається високою якістю. Його характерною особливістю є червонуватий відтінок, завдяки якому пласт і отримав свою назву.

Завантажити (2,11 мб, 1 627 x 2 048 px)

Геометрический план Новороссийской губернии Бахмутского уезда казенных сел Каменного Брода, Красного Яру и Вергунки (1802)

Геометрический план Новороссийской губернии Бахмутского уезда казенных сел Каменного Брода, Красного Яру и Вергунки мельничной земли помещика генерал-лейтенанта и кавалера Шевича с показанием под оными числа десятин мужского пола душ и отделенной части к Луганскому литейному заводу из дачи, принадлежащей к селу Вергунка, о чем на стороне сего плана подробная ведомость приложена. 1802 г. Чертил чиновник XIV класса Андрей Сергеев. РДАДА (Російський державний архів давніх актів). Ф. 271. Оп. 3. Спр. 3187. Арк. 1.

Завантажити (2,42 мб, 1 726 x 2 048 px)

Плани Луганського ливарного заводу (кінець XVIII – початок XIX ст.)

План Бахмутського заводу. Передній та задній фасади, вид збоку. РДАДА (Російський державний архів давніх актів). Ф. 271. Оп. 3. Спр. 2874. Арк. 1.

Завантажити (2,26 мб, 2 048 x 1 649 px)

Положение об устройстве Луганского литейного завода (1828)

Положение об устройстве Луганского литейного завода. Луганск, [1828?]. 32 с.

Луганський чавуноливарний завод — перший великий металургійний завод на сході України. Завод почали будувати у 1796 році у селі Кам'яний Брід Донецького повіту (з 1806 року Слов'яносербський повіт) за урядовим указом від 14 листопада 1795 року про спорудження у Донецькому повіті біля річки Лугані ливарного заводу. Завод будувався під наглядом шотландського інженера Карла Гаскойна. 

Наприкінці 1826 року підприємство стало збитковим і вимагало реорганізації. «Положение об устройстве Луганского литейного завода» містить офіційні документи, подані Міністром Фінансів на ім'я Імператора та обґрунтовують необхідність докорінних змін в управлінні підприємством для виведення його з кризи.

Завантажити PDF
Примірник з Луганської обласної універсальної наукової бібліотеки.

Карта Славяносербского уезда Екатеринославской губернии (1886)

Карта Слов'яносербського повіту Катеринославської губернії, з позначенням геологічних формацій, родовищ кам'яного вугілля, капіталістичних рудників, селянських шахт та залізничних станцій. Складена статистичним відділенням Катеринославського губернського земства у 1886 році.

Завантажити (13,8 мб, 5 001 x 4 006 px)

Скальковский А.А. Каменноугольная промышленность в Новороссийском крае (Журнал министерства внутренних дел. Ч.17, 1847)

Скальковский А.А. Каменноугольная промышленность в Новороссийском крае // Журнал министерства внутренних дел. – 1847. – Ч.17. – С.337-378.

Наиболее ранняя из работ посвященных истории открытия каменного угля и развития каменноугольной промышленности в Донецком бассейне. Составлено в Главном Статистическом Комитете Новороссийского края, редактором Аполлоном Александровичем Скальковским, большей частью по документам Луганского Горного Завода.

Скачать PDF

Подов В.И. История Донбасса. Т.I. Донбасс в ХVII-ХVІІІ веках (2004)

Подов В.И. История Донбасса: В 3 т. – Т.І. Донбасс в ХVII-ХVІІІ веках. — Луганск: Альма-матер, 2004. – 336 с.

Книга «Донбасс в ХѴІІ-ХѴІІІ веках» – первый том трехтомной «Истории Донбасса» известного исследователя истории края В.И. Подова. В ней нашли отражение процессы заселения и хозяйственного освоения Донецкого края, начавшиеся еще в XVII веке. Особенно важным периодом в истории Донбасса было XVIII столетие. В этот период, наряду с развитием земледелия и животноводства, на службу обществу ставятся богатства недр. Открытие каменного угля и зарождение угольно-металлургического комплекса положило начало индустриальному развитию Донецкого каменноугольного бассейна.

Книга написана на документальной основе. К тому же в качестве приложения к ней приводятся более трех десятков документов, планы и схемы, что делает ее неоценимой как для специалистов, преподавателей и учителей, так и для студентов и учащихся.

Сведения об авторе: Подов Владимир Иванович родился 25 февраля 1924 года в Белоруссии. Историк. Окончил исторический факультет Ростовского-на-Дону государственного университета. Участник боевых действий Великой Отечественной войны. Член Национального союза журналистов Украины. Директор Луганского регионального научно-исследовательского центра по проблемам истории Донбасса. Почти половину века отдал он краеведческой деятельности. Свои профессиональные интересы связал с изучением истории Донецкого бассейна.

Более 40 лет посвятил исследованиям архивных документов в центральных архивах Москвы, Киева, Ленинграда, а также в областных архивах Харькова, Донецка, Днепропетровска, Ростова-на-Дону, Николаева, Одессы, Луганска. Написал более 30 книг, в том числе «Открытие Донбасса», «У истоков Донбасса», «Славяносербия», «Легенды и были Донбасса», «Донбасс. Век XVIII», «Первенец металлургии Украины», «История города Лисичанска» и другие. Выявленные и введенные им в научный оборот многие архивные документы позволили по-новому увидеть и оценить некоторые проблемы прошлого Донецкого края.

В своих работах В.И. Подов развенчал миф о «первооткрывателе» каменного угля в Добассе Г. Капустине, восстановил историческую справедливость — вернул титул первооткрывателей каменного угля в бассейне бахмутским солеварам Н.Вепрейскому и С.Чиркову, внес значительный вклад в изучение проблемы заселения Донецкого бассейна, установил время и условия основания более ста городов и сел края.

Наряду с научно-исследовательской работой, В.И. Подов принимал активное участие в общественной жизни. Более 10 лет он возглавлял Лисичанскую городскую организацию Украинского общества охраны памятников истории и культуры, избирался членом правления Луганской областной организации, делегатом съезда этого общества. Он принимал участие в работе Всесоюзной научной конференции по истории городов и сел, был делегатом учредительного съезда Всеукраинского союза краеведов. В.И. Подов был одним из организаторов Вседонецкой и Международной научных конференций, посвященных 275-летию и 280-й годовщине открытия каменного угля в Донбассе, выступал с докладами на этих конференциях.

Скачать PDF
Специально для сайта предоставил Александр Панько (пгт Новгородское).

Каленюк С., Кочешков Б., Шлемов А. Николай Аврамов: неизвестные страницы жизни («Уральский следопыт» №7-8, 2019)

Историко-краеведческий очерк от трех авторов с Донбасса и Урала о неизвестных страницах горной биографии Николая Федоровича Аврамова, первооткрывателя залежей каменного угля в Лисичанске и организовавшего здесь первую добычу для нужд Черноморского флота.

Довжук І.В. Гірничий інженер Іліодор Фелькнер (Проблеми історії України ХІХ - початку ХХ ст., Вип. 20, 2012)

Довжук І.В. Гірничий інженер Іліодор Фелькнер. // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст. – 2012. – Вип. 20. – С. 349-353.

В статье рассматривается жизненный и трудовой путь инженера-практика Илиодора Федоровича Фелькнера. Освещена его профессиональная и общественная деятельность. Охарактеризованы его достижения как прогрессивного деятеля науки и техники своего времени.

Ломако М.М., Кулішов М.В. Лисичанська штейгерська школа (Луганщина: краєзнавчі розвідки - 2019)

Ломако М.М., Кулішов М.В. Лисичанська штейгерська школа // Луганщина: краєзнавчі розвідки: матеріали Всеукраїнської наук.-практ. конф., 19 квіт. 2019 р., Старобільськ, Україна / ДЗ «ЛНУ імені Тараса Шевченка» [та ін.]. — Старобільськ, 2019. – С.43-49.

Башкина В.Я., Поболелов А.И., Сумишин Ю.С. Привет из Луганска. История Луганска на почтовых открытках и фотографиях (2007)

Башкина В.Я., Поболелов А.И., Сумишин Ю.С. Привет из Луганска. История Луганска на почтовых открытках и фотографиях.— Луганск: Издательство «Максим», 2007. – 128 с.

Сборник «Привет из Луганска» — результат научно-исследовательской работы музейных работников, краеведов и коллекционеров. Доступная форма изложения истории города Луганска и его улиц передает атмосферу того времени, когда из поселка Луганский завод вырос Луганск — уездный город Екатеринославской губернии.

Совершая путешествие по старому городу, читатель знакомится и с современным городом, обращая внимание на старинные особняки, которые чудом сохранились до наших дней и не затерялись в современной застройке. Сборник «Привет из Луганска» прекрасно иллюстрирован почтовыми открытками, фотографиями, документами из архивов, которые являются свидетелями минувшей эпохи.

Книга найдет своего читателя среди тех, кого интересует история нашего края.

Скачать PDF
Источник: www.twirpx.com

Кулішов М.В., Меценко М.В. Урочище «Криві Луки»: історія видобутку залізної руди біля села Закітне Лиманського району Донецької області (Слобожанщина. Погляд у минуле, 2018)

Кулішов М.В., Меценко М.В. Урочище «Криві Луки»: історія видобутку залізної руди біля села Закітне Лиманського району Донецької області // Слобожанщина. Погляд у минуле: збірник науково-документальних праць. — Житомир: Видавець О.О. Євенок, 2018. – С. 118–129.

25-летний юбилей горнозаводской промышленности на Юге России («Приазовский край» №252, 1895)

25-летний юбилей горнозаводской промышленности на Юге России // Приазовский край. – 1895. – 30 сент. (№252). – С.1

«Нынешний 1895 год является юбилейным годом четверти-вековой горнозаводской деятельности в пределах Екатеринославской губернии. Собственно, горнозаводская деятельность в пределах Екатеринославской губернии началась ещё в 1795 году, т.е. ровно 100 лет назад, – устройством, по мысли тогдашнего генерал-фельдцеймейстера и генерал-губернатора Екатеринославско-вознесенского наместничества, графа Зубова, казённого луганского пушечного и чугунно-литейного завода. Но этот завод имел, во-первых, узко-специальное назначение – удовлетворял нуждам военного и флотского ведомств, а во-вторых – деятельность его была крайне неудачна и он, по своей убыточности, был закрыт. Таким образом, на дела луганского завода можно смотреть лишь как на пионерскую попытку по насаждению в Екатеринославской губернии горнозаводского дела.

Серьёзная же постановка этого дела началась здесь лишь с 1870 г. в виде открытия действий Высочайше утверждённого 18 апреля 1869 года "Новороссийского общества каменноугольного, железного и рельсового производства", основанного в Бахмутском уезде Джоном Юзом (ныне покойным) на капитал в 300000 руб., собранный в Англии. С этого времени Екатеринославская губерния и была призвана к новой экономической деятельности. Дым из высоких доменных печей Юзовского завода, как победный стяг, развился над пустынными до тех пор малонаселёнными местами нашего края. Застучали колёса машин, засвистели паровики, и густою рельсовою сетью покрылись места, где ещё недавно и в хороших-то просёлочных дорогах чувствовался недостаток. Какое громадное влияние имело на экономическое развитие края открытие металлургического, железоделательного и железнодорожного устройства, можно судить хотя бы по статистическим данным, относящимся к каменноугольному производству, этому важнейшему нерву нынешней промышленной жизни Екатеринославской губернии.

Так, в начале 60-х гг. не добывалось и миллиона пудов каменного угля во всём донецком районе (в 50-м добывалось меньше 500 тыс. пуд.), в 1870 г., со времени начала работ на Александровских юзовских рудниках, добыча каменного угля достигала до 15500,000 пуд., через 10 лет, в 1880 г. – до 48000,000 пуд., через пять лет, в 1885 г. – 70 мил. пуд., а ещё через 5 лет, в 1890 году, во всём донецком районе добыто почти 200000,000 пуд, причём добыча эта возрастает всё больше и больше. То же самое замечается и в деле разработки железной руды и других материалов.

Пример Юза дал толчок "пионеру" западной части Екатеринославской губернии – Н.А. Полю. Обращено было внимание на Криворожский район, и там застучали молотки, загрохотали колёса, закурились доменные печи. Словом, за эту четверть века, картина экономической жизни Екатеринославской губернии совершенно изменилась, и сам Екатеринослав из захудалого губернского города превратился в центр промышленной деятельности, собирающийся тягаться даже со своим сильным соседом – Киевом».

Источник: Старая Юзовка