Чубенко В.Ю. Географические названия на территории Донецкого кряжа (1939)

Чубенко В. Ю. Географические названия на территории Донецкого кряжа: (Мат-лы по географии и истории) / Ворошиловград. обл. отд. нар. образования. Обл. ин-т усовершенствования учителей. Ворошиловград: Тип. изд-ва "Ворошиловград. правда", 1939. 24 с.

Автор у доступній формі знайомить із географічними назвами Донецкого кряжа, пояснює походження топонімів курганів, урочищ, ярів, річок, сіл і міст регіону. У виданні наголошується, що «вивчення походження назв допомагає читати минуле, щоб краще зрозуміти сучасність у місцевому краї». Брошура була одобрена для використання викладачами географії та історії середньої школи при вивченні відповідного програмного матеріалу та отримала «благополучний відгук» завідувача географічного кабінету Всесоюзного науково-дослідного інституту шкіл, професора М. І. Силищенського.

Завантажити PDF

Ключнев М.Н. Позднесредневековый комплекс по добыче селитры у пгт. Беловодск Луганской области (Етнічна історія та культура населення Степу та Лісостепу Євразії, 1999)

Ключнев М. Н. (Луганск) Позднесредневековый комплекс по добыче селитры у пгт. Беловодск Луганской области. Етнічна історія та культура населення Степу та Лісостепу Євразії (від кам'яного віку по раннє середньовіччя: Матеріали міжнародної археологічної конференції. Дніпропетровськ: ДДУ , 1999. С. 146-148.

Статтю присвячено пізньосередньовічній пам’ятці археології на території Луганської області — комплексу з видобутку селітри («майдану»). Пізньосередньовічний селітроварний комплекс було виявлено під час дослідження курганної групи з дев’яти курганів поблизу смт Біловодськ на Луганщині.

Влітку та переважно восени 1991 р. у зв’язку з будівництвом очисних споруд на околиці Біловодська було проведено термінові рятувальні дослідження частково пошкоджених курганів. Виявлено численні поховання доби бронзи та скіфо-сарматського періоду, врятовано надзвичайно важливі пам’ятки, що зазнавали руйнації ще з XVII–XVIII ст. під час видобутку селітри. Дослідження здійснювали загони Луганського обласного краєзнавчого музею під керівництвом В. Ю. Виборного (могили № 1, 2, 5, 6) та Центрально-Донецької експедиції на чолі із С. М. Санжаровим (могили № 3, 4, 9).

Могильна група розташовувалася на першій терасі лівого низького берега р. Деркул — лівої притоки Сіверського Дінця — за 2 км на південний схід від Біловодська, поблизу автошляху на с. Баранівка. Вона складалася щонайменше з п’яти давніх могил заввишки 0,3–2 м (розкопано чотири — № 1–3, 6), біля яких розташовувалися три невисокі горбики з господарськими спорудами XVII–XVIII ст. (розкопані насипи № 4, 5, 9).

Федоровський О.С. Майдани Харківщини та майданові теорії (Записки Всеукраїнського археологічного комітету. Том I, 1930)

Федоровський О. С. Майдани Харківщини та майданові теорії. Записки Всеукраїнського археологічного комітету. Київ, 1930. Том І. С. 61-87.

Стаття харківського професора Олександра Семеновича Федоровського присвячена опису майданів — розкопаних могил (курганів) Слобожанщини. Автор розглядає різні теорії їх походження, зокрема концепцію А.А. Спіцина, яку підтримує. Згідно з цією теорією, що спирається на низку історичних документів, майдани є наслідком розвитку селітряної промисловості в Україні у XVI–XVII століттях, коли для виварювання селітри широко використовували землю з могил і городищ. Федоровський, залучаючи писемні джерела, обґрунтовує, що практика використання могил і городищ для виварювання селітри у значних масштабах зберігалася впродовж XVIII і навіть частково XIX століття, що підтверджується архівними дослідженнями Є.П. Трифільєва. Окрім того, він проводить етимологічне дослідження слова «майдан», виводячи його походження зі східних мов та пов’язуючи з поняттям місця або закладу для видобутку мінеральних речовин (рудні, копальні).

Городцов В.А. Майданы (Древности. Труды Императорского Московского археологического общества. Том XX. Выпуск II, 1904)

Спосіб розкопок курганів за допомогою волокуш (за В.О. Городцовим)

Городцов В.А. Майданы. Древности. Труды Императорского Московского археологического общества. М., 1904. Т. ХХ. Вып. II. С. 29-39.

Стаття відомого археолога Василя Олексійовича Городцова присвячена дослідженню майданів та розкопаних курганів. Автор спирається на власні спостереження та наводить відомості з нотаток і публікацій попередніх дослідників, які описували ці пам’ятки, зокрема щодо можливого зв’язку майданів із селітроварінням. Городцов дотримується думки, що майдани є залишками великих курганів, розкопаних у давнину шукачами скарбів. На підтвердження цієї позиції він наводить детальні відомості про розкопки майдана на березі річки Торця поблизу села Райського (нині селище Дружківської міської громади Краматорського району), проведені ним у 1903 році.

Часов Яр. Памятники индустриальной архитектуры

Татаринов С.И., Федяев С.В., Федотов С.А. Археология Бахмутского края (2003)

Татаринов С.И., Федяев С.В., Федотов С.А. Археология Бахмутского края — Артемовск, 2003. – 64 с.

Бахмутский край очень богат яркими археологическими памятниками мирового класса. Еще в прошлом веке археолог Н.И. Веселовский отмечал: "На нас лежит нравственная ответственность перед потомством и наукой правильно распорядиться для общей пользы полученным наследием". Эти слова актуальны и сегодня.

В "Книге Большому чертежу" каменные изваяния и курганы края упоминались как надежные ориентиры в глухой степи: "А от верх речки Миюса вверх речки Елкуват, а вверх речки Елкуваты курган высок, а на нем три человека каменных" (1627 г.).

Первое упоминание археологического памятника на территории края - "каменной бабы" на дороге между Славянском и Бахмутом принадлежит академику И.А. Гильденштедту совершившего научную поездку по Слобожанщине в 1774 г.

В 30-40-е годы XIX столетия помещик А.В. Терещенко оставил в Екатеринославских газетах заметки о древних статуях и курганах края, в 1866 г. издал описание 144 каменных изваяний Южной России.

В 1865 г. горный инженер-поручик Александр Амнеподистович Носов (2-й) проводил вблизи Бахмута поиск угля, медных и железных руд, "поводом к открытию которых служили следы древней добычи". Очень точно А.А. Носов зафиксировал и описал древние выработки в Клиновом, Медной Руде, Пилипчатино: следы плавки в виде ошлакованных горшков, медные шлаки и слитки.

В 1885 г. бахмутский купец И.М. Клейменов при разработке медных руд с. Калиновка обнаружил древние медные кайла, останки погибшего в обвале древнего горняка.

В 1896 - 1898 гг. по заданию Императорского исторического музея в Бахмут прибыл генерал-лейтенант артиллерии Н.Е. Бранденбург и исследовал несколько курганов по дороге из Бахмута в Лисичанск, доставил в Москву уникальную статую половецкого воина-вождя в доспехах и женские статуи из ст. Ступки. Сегодня историки считают, что статуя из Ступок изображает половецкого хана Шарукана Старого.

В конце 90-х годов XIX столетия членов Харьковского историко-филологического общества заинтересовало сообщение профессора геологии Харьковского университета И.Ф. Леваковского о находках кладов медных изделий и слитков в Ново-Павловском и Славяносербском уездах и их привязка к древним медным рудникам у Бахмута.

Скачать PDF

Татаринов С.И., Кравец Д.П., Копыл А.Г. Древности Бахмутского края (1996)

Татаринов С.И., Кравец Д.П., Копыл А.Г. Древности Бахмутского края (археологические очерки) — Артемовск, 1996. - 77 с.

Бахмутский край (бассейн р.Бахмут) имеет богатую древнюю историю. С глубоких времен здесь жили многие племена, развивавшие самостоятельные хозяйственные системы, взаимодействовали с природным окружением. Своеобразию жизни населения края способствовало то, что регион находился в Великом поясе степей, по которому вечно передвигались народы, на стыке Правобережья Донца, южной окраины Среднерусской равнины, которые пересекали удобные для путешествий водные пути - Северский Донец, Бахмут, Жеребец - реки со сравнительно спокойным течением, полугорная Лугань, а также длинные водораздельные сухопутные магистрали, вытянутые по кряжам - водоразделам, быстропросыхающим после дождей, известные в средневековое и новое время как Изюмский и Бахмутский шляхи. Разнотравно-тыпчаково-ковыльные степи, с плодородными и разнообразными почвами, пойменные и байрачные леса с дичью, чистые водные источники, карстовые провалы с соляной рапой, обнажения многих полезных ископаемых (среди которых в древности особое значение имели каменная соль, меловой кремень, полиметаллические руды - медь, сурьма, мышьяк, серебро, золото, свинец, железная руда, строительный и поделочный камни - известняк, песчаник, ангидрит и др., каменный уголь) всегда как магнит манили к себе людей. Многочисленные племена, народности древности, осваивая регион, оставили после себя разнообразные памятники, среди которых наиболее информативны вещественные и письменные.

Археологические источники весьма разнообразны по своему характеру. Это орудия труда, предметы быта, остатки строений, оружие и памятники духовной жизни людей. Основная их масса находится в земле. "Наша земля хранит неисчислимое количество археологических памятников, - писал известный российский археолог А.А.Спицын. - Их нет там, где их не ищут".

Скачать PDF

Писларий И.А., Филатов А.П. Тайны степных курганов: историко-краеведческий очерк (1972)

Писларий И.А. Тайны степных курганов: историко-краеведческий очерк / И.А. Писларий, А.П. Филатов; под ред. С.Н. Братченко — Донецк: Донбас, 1972. - 135 с.

В историко-краеведческом очерке рассказывается о жизни первобытных людей, стоянки которых обнаружены в Донецкой и Ворошиловградской областях, о народах, обитавших на этой территории в далеком прошлом, об интересных захоронениях и находках, выявленных при раскопках поселений и курганов.
Книга рассчитана на широкий круг читателей.

Скачать PDF

Палеозойское дерево, г. Горловка

Курганы Горловки. Могила Острая с. Михайловка

Курганный комплекс "Могила Острая"

Курган на Военно-топографической карте Шуберта

Курганы Горловки. Могилы Поповы

Разрушенный курганный комплекс "Могилы Поповы"

Курганы Горловки. Беева Могила

С весны этого года хотел бы начать цикл фотопрогулок по курганам, территориально имеющих отношение к Горловке. В разной литературе их описано неимоверное количество (больше 100 штук), а на деле о них ничего не известно, ни названий, ни местоположения. За исключением наверно Беевой могилы. Это возможно самый известный, и так сложилось что на днях я опять там побывал.