Артемьев В.В. Животворный огонь. Очерки из истории Горловского коксохимического завода (1978)

Артемьев В. В. Животворный огонь: Очерки из истории Горловского коксохимического завода. Донецк: Донбас, 1978. 83 с., 16 л. ил.

«Курс на социалистическую индустриализацию, провозглашенный XIV съездом ВКП(б), предполагал прежде всего ускоренное развитие черной металлургии — основы тяжелой промышленности. Очень важно было укрепить ее тылы — коксохимию, чтобы снабдить домны коксом. Поэтому ускорялась реконструкция старых производств, сооружались новые.

В 1926 году началось строительство и Горловского коксохимического завода. К полю, где тем летом созревала пшеница, потянулись из близлежащих сел подводы. Рабочий люд прибывал и из отдаленных мест. Быстро росли бараки, склады».

Завантажити PDF

Карта промисловості та корисних копалин Артемівської округи (Мала радянська енциклопедія, 1928)

Карта промисловості та корисних копалин Артемівської округи УСРР, 1928 р. Уклад. Б. Болдирєв. Масштаб 1:1000 000. Карта видана у I томі Малої радянської енциклопедії до статті про Артемівську округу.

Завантажити (2,37 мб, 2 418 x 1 610 px)

План поселка Юзовки Екатеринославской губернии Бахмутского уезда (1897)

План Екатеринославской губернии Бахмутского уезда поселка Юзовки. За приписом Катеринославського губернського правління від 14 листопада 1897 року № 1708. Зйомка селища та складання плана виконано в 1897 році Бахмутським повітовим землеміром інженером Юнгом. Масштаб: 25 сажнів в англійському дюймі (1:2100). РГІА (Російський державний історичний архів). Ф. 1293. Оп. 167 - Разные планы, чертежи и карты. Спр. 143. Арк. 1.

Завантажити (19,6 мб, 16 222 x 16 515 px)

План посада "Юзовка" Екатеринославской губернии (1913)

План посада "Юзовка" Екатеринославской губернии. Копія плана селища Юзівка Новоросійського товариства, з підписом та печаткою окружного інженера Юзівського гірничого округа Віктора Вікторовича Маляревського від 7 грудня 1913 р. Масштаб: 800 футів в одному дюймі (1:2400). РГІА (Російський державний історичний архів). Ф. 1293. Оп. 166 - Екатеринославская губерния. Спр. 104. Арк. 1.

Завантажити (30,4 мб, 6 965 x 9 468 px)

Гаршин Е.М. На Донце. Путевые очерки (1892)

Гаршин Е. М. На Донце. Путевые очерки Евгения Гаршина / Е. М. Гаршин. СПб.: тип. В. Демакова, 1892. 80 с.

Гаршин Е.М. Отчет о поездке на Юзовский завод и попутные заметки о техническом образовании в Донецком каменноугольном районе (1892)

Гаршин Е. М. Отчет о поездке на Юзовский завод и попутные заметки о техническом образовании в Донецком каменноугольном районе. СПб.: тип. В. Демакова, 1892. 49 с.

«Весной текущего года я имел честь представить на рассмотрение господ членов Постоянной комиссии по техническому образованию доклад по вопросу о техническом образовании в Донецком каменноугольном районе в связи с промышленным развитием этого края.

После обсуждения моего доклада на техническом совещании, а затем и на собрании господ непременных членов, Комиссия постановила поручить мне: «собрать сведения об училищах, находящихся на Юзовском заводе "Новый Свет", и попутно ознакомиться с положением профессионального образования в Донецком крае».

Во исполнение этого постановления Комиссии, в отчёте о моей кратковременной поездке я ставлю на первое место Юзовский завод, ознакомлению с которым я посвятил наибольшее количество времени по сравнению с другими пунктами моего маршрута».

Завантажити PDF

Общий план завода Новороссийского общества (1889)

Общий план завода Новороссийского общества каменноугольного, железоделательного и рельсового производства, 1889 г.  Загальний план заводу Новоросійського товариства кам’яновугільного, залізоробного та рейкового виробництва, 1889 р. Масштаб: 200 футів в дюймі (1:2400).

Иславин В.И. Обзор каменноугольной и железоделательной промышленности Донецкого кряжа (1875)

Иславин В. И. Обзор каменноугольной и железоделательной промышленности Донецкого кряжа / В. Иславина (чл. Сов. министра гос. имуществ). Санкт-Петербург, 1875. 59 с., 1 л. карт.

Геометрический план Новороссийской губернии Бахмутского уезда казенных сел Каменного Брода, Красного Яру и Вергунки (1802)

Геометрический план Новороссийской губернии Бахмутского уезда казенных сел Каменного Брода, Красного Яру и Вергунки мельничной земли помещика генерал-лейтенанта и кавалера Шевича с показанием под оными числа десятин мужского пола душ и отделенной части к Луганскому литейному заводу из дачи, принадлежащей к селу Вергунка, о чем на стороне сего плана подробная ведомость приложена. 1802 г. Чертил чиновник XIV класса Андрей Сергеев. РДАДА (Російський державний архів давніх актів). Ф. 271. Оп. 3. Спр. 3187. Арк. 1.

Завантажити (2,42 мб, 1 726 x 2 048 px)

Плани Луганського ливарного заводу (кінець XVIII – початок XIX ст.)

План Бахмутського заводу. Передній та задній фасади, вид збоку. РДАДА (Російський державний архів давніх актів). Ф. 271. Оп. 3. Спр. 2874. Арк. 1.

Завантажити (2,26 мб, 2 048 x 1 649 px)

Положение об устройстве Луганского литейного завода (1828)

Положение об устройстве Луганского литейного завода. Луганск, [1828?]. 32 с.

Луганський чавуноливарний завод — перший великий металургійний завод на сході України. Завод почали будувати у 1796 році у селі Кам'яний Брід Донецького повіту (з 1806 року Слов'яносербський повіт) за урядовим указом від 14 листопада 1795 року про спорудження у Донецькому повіті біля річки Лугані ливарного заводу. Завод будувався під наглядом шотландського інженера Карла Гаскойна. 

Наприкінці 1826 року підприємство стало збитковим і вимагало реорганізації. «Положение об устройстве Луганского литейного завода» містить офіційні документи, подані Міністром Фінансів на ім'я Імператора та обґрунтовують необхідність докорінних змін в управлінні підприємством для виведення його з кризи.

Завантажити PDF
Примірник з Луганської обласної універсальної наукової бібліотеки.

Карта промисловості та корисних копалин Артемівського округу УРСР (БСЭ т.III, 1926)

Карта промисловості та корисних копалин Артемівського округу УРСР, 1926 р. Масштаб 1:800 000. Уклад. М. Силищенский. Награвіровано Картовидавництвом НКВС РРФСР. Карта видана у додатковому накладі III тома Великої радянської енциклопедії (БСЭ) до статті про Артемівський округ. Мапу з першого видання, авторства С.В. Мілюкова, можно подивитися за посиланням.

Завантажити (1,06 мб, 1 677 x 1 128 px)

Бондарь В.П., Донцов В.П. Константиновка: историко-краеведческий очерк. Часть 1-я: 1870-1941 (1995)

Бондарь В. П., Донцов В. П. Константиновка: историко-краеведческий очерк. Часть 1-я: 1870-1941. Константиновка, 1995. 86 с. 

Видання є першою частиною історико-краєзнавчого нарису про місто Костянтинівка — великий індустріальний центр Донецької області. Автори видання — корінні константинівці — кандидат історичних наук Володимир Петрович Бондар та колишній директор міського історико-краєзнавчого музею, вчитель історії Борис Наумович Донцов — обидва почесні громадяни м. Костянтинівки.

Завантажити PDF

Константиновский завод стеклоизделий. Очерки (1974)

Белашов Б. И., Климов А. Н. Константиновский завод стеклоизделий. Очерки. Донецк: Донбас, 1974. 160 с. (История фабрик и заводов).

Історія Костянтинівського заводу скловиробів. Книга із відомої серії «Історія фабрик та заводів».

«75-летняя история коллектива Константиновского завода стеклоизделий богата революционными, боевыми и трудовыми традициями. В годы революции и гражданской войны заводчане были в первых рядах борцов за Советскую власть, они показали образцы мужества и непоколебимости.

В очерках рассказывается о людях завода, их сегодняшних делах. Книга хорошо иллюстрирована, рассчитана на широкий круг читателей».

Завантажити PDF

Горловский машиностроительный завод имени С.М. Кирова. Очерки из истории (1971)

Горловский машиностроительный завод имени С.М. Кирова. Очерки из истории. / Авт.-сост. М.Л. Шапиро. Донецк: Донбасс, 1971. 110 с. (История фабрик и заводов).

«К числу крупнейших предприятий угольного машиностроения относится Горловский ордена Трудового Красного Знамени машиностроительный завод имени С. М. Кирова. История машзавода, от первых дней его существования до нынешних времен, тесно связана с историей Донецкого бассейна. Коллектив его сыграл выдающуюся роль в оснащении угольного Донбасса врубовками и горными комбайнами. Продукция горловчан высоко ценится не только в Советском Союзе, но и далеко за его пределами.

Обо всем этом рассказывается в настоящей книге».

Завантажити PDF

Зарево над заводом. История Макеевского металлургического завода имени С.М. Кирова (1965)

Зарево над заводом. История Макеевского металлургического завода им. С. М. Кирова. / сост. С.С. Нарбут. Донецк: Донбасс, 1965. 128 с. (История фабрик и заводов).

Історія Макіївського металургійного заводу імені С.М. Кірова. Книга із відомої серії «Історія фабрик та заводів». У тексті використано записи із щоденника академіка І.П. Бардіна, нарис письменника Бориса Галина, а також спогади заводських ветеранів, архівні документи.

Упорядник та літературний записник - С.С. Нарбут.

Завантажити PDF

Донецький содовий завод та с. Верхнє (Третя Рота) на поштових листівках кінця XIX – початку ХХ ст.

 Загальний вигляд Донецького содового заводу Т-ва «Любімов, Сольве і К°». Село Верхнє, Бахмутського повіту. Видавництво В.І.З.
Із фондів Бахмутського краєзнавчого музею.

«У гирлі річки Верхньої Біленької, що тихо котила свої кристально-чисті води до Сіверського Дінця, наприкінці 80-х років XIX століття стояло кілька селянських хат села Верхнього, або, як його здавна називали, Третя Рота. Лише вузька стрічка одноколійного залізничного полотна, що тяглася поблизу Попасної до Лисичанська, вносила деяку різноманітність у звичайний сільський пейзаж. Незабаром, однак, усе довкола змінилося, закипіло, завирувало життя. На місці селянських садиб на березі Сіверського Дінця розгорнулося будівництво содового заводу. Річка подарувала йому своє ім'я – назвали завод «Донецьким» (Володимир Подов).

Донецький басейн на поштових листівках. Петровський завод. Видавництво A. Chodowiecki, Warszawa. Початок XX ст.

Типи Донецького Басейну. Types du Bassin de Donets

Соледар. Солона історія

Сіль та війна прославили місто Соледар на весь світ. Сіль – як каталізатор народження й розвитку міста. Жорстока війна – зруйнувала особливий промисловий центр України. 

Понад століття соляні шахти були джерелом розвою життя й багатства Бахмутського краю, а підземні галереї Соледару, прокладені на глибині до 300 метрів, вражали мандрівників своєю величчю.

Вся територія регіону у радіусі сотень кілометрів довкола Соледару пронизана "солоною" історією, немов кровоносними судинами. Тут переплетені події індустріальних досягнень та битви за ресурси – битви за сіль.

Проєкт «Соледар: Солона історія. Хронологія розвитку» відображає розвиток міста Соледар від маленьких околиць до промислового центру. Хронологія охоплює період від перших поселень бахмутських солеварів до повномасштабного вторгнення росії.

У проєкті в інтерактивній формі представлена історія міста:

• як маленькі села обʼєдналися в місто;
  
• картографічно відтворено зростання і розвиток міста;
• у хронологічному порядку показано ключові події в містоутворенні;
• розказано про будівництво шахт і заводів.

САЙТ ПРОЄКТУ

Над проєктом працювали:

• Михайло Кулішов – ідея, краєзнавчі матеріали
• Сергій Орлик – розробник
• Катерина Єлфімова – дизайнерка
• Анжела Савченко – редакторка

Проєкт створено за підтримки фонду ІЗОЛЯЦІЯ та Danish Cultural Institute, в рамках проєкту New Democracy Fund.

Каталь. Зниклі професії Донбасу

Каталь. Сталінський металургійний завод, 1928-29 рр.

Каталь — робітник на доменній печі, що викочує або підвозить які-небудь вантажі вручну, тачкою. Серед багатьох металургійних професій того часу, одна із найскладнішою була професія каталя. Каталі працювали як на колошнику доменної печі так і на рудних дворах доменних цехів. Для того щоб виготовити пуд металу в доменній печі споживається багато вугілля, руди та вапняку. Подання всіх цих матеріалів до печі входило в обов'язки каталя. Це було однією з найпоширеніших професій на старих металургійних заводах.

"На роботу каталя брали лише сильних та витривалих. Не кожен може протягом зміни навантажити на "кози", перевезти і розвантажити близько 2000 пудів залізної руди... За 12 і більше годин роботи на заводі платили - 70-80 копійок - по копійці за "козу", а на кожну "козу" вантажили ні мало, ні багато 25-30 пудів руди. Двір був весь у вибоїнах, повороти вузькі, колії розбиті..." — із спогадів доменщика І.Г. Коробова о праці каталей на Макіївському металургійному заводі.

Праця каталів на колошнику використовувалася до винайдення механізованого нахиленого мосту. У СРСР каталі використовувалися на рудних дворах окремих заводів до кінця Другої світової війни.