Лунгерсгаузен Л. Палеогеография Днепровско-Донецкой впадины в юрский период. Известия Академии наук СССР. Серия геологическая. 1944. № 3. С. 22-27.
Автор намагається відновити історію переміщення берегової лінії моря, яке заповнювало Дніпровсько-Донецьку западину та Донецький басейн у юрський період. Послідовний хід трансгресій і регресій морського басейну зображено на низці схематичних палеогеографічних карт.
Трифильев Е. П. Очерки из истории промышленности Слободской Украины. I. Селитроварение. Сборник Харьковского Историко-Филологического Общества. Харьков, 1894. Т. VI. Вьп. II. С. 12-48.
На засіданні Історико-філологічного товариства при Харківському університеті 21 грудня 1893 року історик, архівіст і краєзнавець Євген Парфенович Трифільєв виступив із доповіддю про селітроваріння в Слобідській Україні від XVII століття до новітнього часу на підставі матеріалів Харківського історичного архіву, розглядаючи це явище в контексті загального перебігу історичних подій. Реферат Трифільєва було визнано вагомим внеском у майже не розроблену на той час історію «малоросійської промисловості» та ухвалено надрукувати його в найближчому VI томі «Сборника общества».
Федоровський О. С. Майдани Харківщини та майданові теорії. Записки Всеукраїнського археологічного комітету. Київ, 1930. Том І. С. 61-87.
Стаття харківського професора Олександра Семеновича Федоровського присвячена опису майданів — розкопаних могил (курганів) Слобожанщини. Автор розглядає різні теорії їх походження, зокрема концепцію А.А. Спіцина, яку підтримує. Згідно з цією теорією, що спирається на низку історичних документів, майдани є наслідком розвитку селітряної промисловості в Україні у XVI–XVII століттях, коли для виварювання селітри широко використовували землю з могил і городищ. Федоровський, залучаючи писемні джерела, обґрунтовує, що практика використання могил і городищ для виварювання селітри у значних масштабах зберігалася впродовж XVIII і навіть частково XIX століття, що підтверджується архівними дослідженнями Є.П. Трифільєва. Окрім того, він проводить етимологічне дослідження слова «майдан», виводячи його походження зі східних мов та пов’язуючи з поняттям місця або закладу для видобутку мінеральних речовин (рудні, копальні).
Спосіб розкопок курганів за допомогою волокуш (за В.О. Городцовим)
Городцов В.А. Майданы. Древности. Труды Императорского Московского археологического общества. М., 1904. Т. ХХ. Вып. II. С. 29-39.
Стаття відомого археолога Василя Олексійовича Городцова присвячена дослідженню майданів та розкопаних курганів. Автор спирається на власні спостереження та наводить відомості з нотаток і публікацій попередніх дослідників, які описували ці пам’ятки, зокрема щодо можливого зв’язку майданів із селітроварінням. Городцов дотримується думки, що майдани є залишками великих курганів, розкопаних у давнину шукачами скарбів. На підтвердження цієї позиції він наводить детальні відомості про розкопки майдана на березі річки Торця поблизу села Райського (нині селище Дружківської міської громади Краматорського району), проведені ним у 1903 році.
Колода В. В. Чёрная металлургия Днепро-Донского междуречья во второй половине Ι тыс. н.э. Харьков: РЦНИТ, 1999. 244 с.
Монографія Володимира Васильовича Колоди, доцента кафедри історії України, завідувача науково-дослідної археологічної лабораторії та керівника Середньовічної археологічної експедиції Харківського національного педагогічного університету, присвячена розвитку чорної металургії населення Дніпро-Донського межиріччя у другій половині І тис. н. е.
У праці розглянуто історію становлення й функціонування залізодобувних і залізовиробничих комплексів племен, що населяли цей регіон. Досліджуються питання типології та технології чорнометалургійного виробництва, його продуктивності, організації ремесла та генези окремих виробничих центрів. У вивченні теми використовуються дані, отримані в результаті серії фізико-хімічних досліджень, проведених у НДІ Вогнетривів м. Харкова, а також на кафедрі геології Харківського державного університету;
Одним із головних завдань роботи стало збирання й узагальнення всього комплексу археологічних матеріалів, пов’язаних із чорної металургією зазначеної території. Дніпро-Донське межиріччя у другій половині І тис. н. е. являло собою чітко окреслений історико-географічний регіон, що охоплював три природно-кліматичні зони Південно-Східної Європи — Полісся, лісостеп і степ. Таке природне різноманіття та складна етнополітична історія зумовили проживання тут численних і різноетнічних груп населення. У північній частині регіону мешкали племена східних слов’ян, південніше — кочові й напівкочові народи тюрксько-угорського та частково іранського походження. Хронологічні межі дослідження охоплюють період від початку розселення слов’ян до формування Давньоруської держави, а також час виникнення, розквіту й занепаду Хозарського каганату.
Важливу джерельну основу монографії становлять матеріали власних польових досліджень автора. У 1988–1993 рр. ним проводилися стаціонарні розкопки ранньосередньовічного ремісничого центру в урочищі Роганина поблизу с. Верхній Бишкин на Харківщині. Значний комплекс чорної металургії салтівського часу досліджено у 1992 р. біля с. Фащівка на Луганщині, де відкрито залишки шести горнів (п’ять із них добре збереглися), а також сліди випалювання деревного вугілля, велика кількість залізної руди, флюси, шлаки та крицю.
Понад двадцять аналогічних горнів виявлено біля с. Кругле Дебальцівського р-н Донецької обл., частину з них розкопано. У балці Городній біля с. Городище зафіксовано десять горнів і кар’єри з видобутку залізної руди, що дозволяє говорити про існування локального виробничого центру. Крім того, на Луганщині відомі салтівські поселення Новолимарівка, Підгаївка, Рогалик, де були виявлені сліди залізодобування у вигляді скупчень руди, шлаку, криці та уламків самих горнів. Окремо слід відзначити пам’ятку Лиманське озеро, де також, на думку автора, розташовувся залізодобувно-металургійний комплекс раннього середньовіччя, знайдений експедицією С.Й. Татаринова у другій половині 1970-х рр. Окремі розвідки й дослідження залізоделательних комплексів проведено експедицією ХНПУ в околицях Вовчанського та Верхньосалтівського городищ. Матеріали цих досліджень використані автором у цій праці.
Монографія буде корисною історикам, археологам, етнографам, історикам техніки та краєзнавцям.
Шрамко Б. А. Древности Северского Донца. Харьков: Издательство Харьковского Государственного университета им. А.М. Горького, 1962. 404 с.
Книга видатного українського археолога Бориса Андрійовича Шрамка — заслуженого діяча науки і техніки України, заслуженого професора Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Борис Андрійович Шрамко був засновником Сіверсько-Донецької та Скіфо-слов’янської археологічних експедицій Харківського університету, які він очолював упродовж майже трьох десятиліть. Під його керівництвом проводилися масштабні польові дослідження на території Вінницької, Донецької, Київської, Полтавської, Сумської, Черкаської та Чернігівської областей України, а також Білгородської й Курської областей Росії. Експедиції охоплювали пам’ятки бронзової доби, передскіфського та скіфського часу, раннього середньовіччя й періоду Київської Русі. Загалом учений відкрив понад 100 археологічних пам’яток на Слобожанщині, заклавши підвалини сучасної археології регіону.
Досліджуючи басейн Сіверського Дінця, Борису Шрамку вдалося відкрити численні археологічні пам’ятки різних епох, скласти плани поселень і зібрати значні колекції предметів матеріальної культури. Результати цих розвідок стали основою його кандидатської дисертації, а згодом були опубліковані у фундаментальній монографії «Древности Северского Донца» (Харків, 1962). Праця швидко набула широкої популярності й не втратила наукової цінності донині. У ній автор узагальнив і проаналізував відомості про пам’ятки всіх епох — від палеоліту до пізнього середньовіччя — у басейні Сіверського Дінця та висловив обґрунтовані припущення щодо життя населення Придінців'я в бронзовому віці, ранньому залізному віці й середньовіччі.
Окремий напрям наукової діяльності Бориса Шрамка становило вивчення історії господарства племен Скіфії, зокрема розвитку рільництва, тваринництва, ремесел, домашніх промислів і торговельно-економічних зв’язків народів півдня Східної Європи скіфської доби. Учений досліджував металургію заліза й ковальську справу у Скіфії. Він став одним із піонерів дослідження давньої металургії в Україні, застосувавши металографічні, спектральні, хімічні та рентгеноструктурні аналізи.
Гнедич А., Аксенов С. Обзор фабрично-заводской промышленности Харьковской губернии. Вып. I. Количественное и качественное развитие производства. Перечень промышленных заведений Харьковской губ. Харьков: Типография Адольфа Дарре, 1899. 182 с.
Міські крейдяні та вапняні заводи Білгородського Гірничого Товариства. Поштова листівка видавництва крамниці О.О. Вейнбаума, Білгород
Карта розповсюдження юрських відкладень у Донецькому басейні, 1917 р. Масштаб: 20 верст в дюймі (1:840 000).
Завантажити (1,81 мб, 1 928 x 1 319 px)
Геологический очерк бассейна реки Донца / под общ. ред. проф. Д. Соболева. Харьков; Киев: Научтехиздат, 1936. 256 с., [6] вкл. л. карт.
Нарис є геологічним обґрунтуванням проблеми комплексного використання водних ресурсів басейну Північного Дінця. У ньому описані влаштування поверхні, гідрографія, ґрунтовий покрив, геологія, зокрема геологічна будова всіх річкових долин, гідрогеологія та корисні копалини всіх територій, що входять до басейну Дінця.
Роботу виконано у 1934 р. за завданням Укргідропроекту, спеціальною бригадою Науково-дослідного інституту геології при Харківському державному університеті під керівництвом професора Дмитра Миколайовича Соболєва.
Содержание:
Предисловие
К.С. Усенко. Оро-гидрографический очерк бассейна р. С. Донца
Д.Н. Соболев. Сводный геологический очерк бассейна Донца
С.С. Соболев. Террасы р. С. Донна и его притоков (геоморфологический очерк)
Л.И. Карякин. Геологический и геоморфологический очерк речных долин бассейна р. С. Донца от верховья до с. Старый Салтов
Л.И. Карякин, Д.П. Назаренко, Ю.М. Успенская и К.С. Усенко. Геологическое и геоморфологическое строение долин бассейна р. С. Донца от с. Старый Салтов до г. Изюма
Ю.М. Успенская н Д.Н. Соболев. Геологический и геоморфологический очерк долины р. Оскола
Д.П. Бобровник и Д.Н. Соболев. Геологический и геоморфологический очерк левобережья р. С. Донца (от р. Жеребца до впадения в р. Дон)
К.С. Усенко. Геологическое описание долин правых притоков бассейна р. С. Донца от г. Изюма до устья
Г.Ф. Турлей. Полезные ископаемые бассейна р. С. Донца
А.С. Таран. Краткий гидрогеологический очерк бассейна р. С. Донца
А.С. Таран. Инженерно-гидрогеологическая характеристика бассейна р. С. Донца в связи с гидротехническим строительством
С.С. Соболев Почвы бассейна р. С. Донца и перспективы их мелиорации
Морозов Ю. И. Гидрографический очерк Северного Донца: с картой Северного Донца и Харьковской губернии. Харьков: Университетская Типография, 1874. 50 с., 1 л. карт.
Нарис професора кафедри фізики та фізичної географії Харківського університету Юрія Івановича Морозова присвячений головній річці нашого краю. Досліджуючи басейн річки, автор вказує її довжину, швидкість течії на різних ділянках, вимірює прихід та витрату води, вивчає топографію Дінця, пояснює причини засмічення та скорочення русла річки. Автор наводить дані геодезичних досліджень Дінця, виміри піднесених ділянок річки над рівнем моря. Нарис доповнений кольоровою «Картою Північного Дінця та Харківської губернії», від витоку до гирла, її притоки, лимани та закрути.
Завантажити (14,8 мб, 6 911 x 4 962px)
Большой Донбасс. Сборник статей. Результаты работ за 1925-1939 гг. М.-Л.: Комитет по делам геологии при СНК СССР, 1941. – 220 с.
«За время, прошедшее с 1925 г. по 1940 г., по проблеме Большого Донбасса накопился обширный материал, в основном геолого-разведочного характера. До настоящего времени не было издано сборника, охватывающего во всей полноте все выполненные работы. Имеющиеся сборники затрагивали работы, выполненные лишь в отдельных частях обширной территории Большого Донбасса.
Поэтому Совет по проблеме Большого Донбасса, организованный Комитетом по делам геологии при СНК СССР, занялся сбором многочисленных материалов по данной проблеме и наметил подготовку к изданию сборника, который подводил бы результаты работ по проблеме Большого Донбасса по 1940 г.
Сборник представляет собой ряд обзоров и статей, составленных коллективом геологов и разведчиков, работающих над разрешением этой сложной и обширной проблемы.
В сборнике даются обзоры геолого-разведочных работ в различных секторах Большого Донбасса по 1940 г. (П.И. Степанов, Е.О. Погребицкий, П.Н. Варфоломеев, А.П. Ротай). Геофизическим исследованиям, играющим крупнейшую роль при разрешении этой проблемы, отведена отдельная статья А.Т. Донабедова. Последующие статьи касаются вопросов нефтеносности (В. В. Вебер), основных установок к плану геолого-разведочных работ на 1940-1942 гг. (А.А. Васильев и П.И. Степанов), стратиграфии карбона северо-восточной окраины Днепро-Донецкой впадины (В.Н. Тихий). Значительная часть текста содержит сокращенные изложения докладов участников Киевской конференции по проблеме Большого Донбасса, созванной в 1939 г. Редакция считала необходимым поместить эти доклады в сборнике, так как в них находится обширный материал по тем новым взглядам, мыслям и предположениям, которые выдвигаются в настоящее время геологами и разведчиками, работающими над разрешением проблемы Большого Донбасса».
Содержание:
История геологических исследований и геолого-разведочные работы по проблеме Большого Донбасса (акад. П.И. Степанов, Е.О. Погребицкий, П.Н. Варфоломеев, А.П. Ротай)
Глава первая. Северный сектор Большого Донбасса (Е.О. Погребицкий)
Глава вторая. Западный сектор (Е.О. Погребицкий)
Глава третья. Северо-восточный, восточный и юго-восточный секторы территории Большого Донбасса (П.Н. Варфоломеев)
Глава четвертая. Итоги работ в пределах обнаженного Донбасса (А.П. Ротай)
Результаты геофизических исследований на территории Большого Донбасса (А.Т. Донабедов, горн, инж.)
Основные результаты изучения нефтеносности периферии Донбасса (В.В. Вебер)
Основные установки к плану геолого-разведочных работ по проблеме Большого Донбасса на 1940-1942 гг. (акад. П.И. Степанов и горн. инж. А.А. Васильев)
Стратиграфия и фации карбона северо-восточных окраин Днепро-Донецкой впадины (В.Н. Тихий)
Основные доклады на Киевской конференции по проблеме Большого Донбасса
Народнохозяйственное значение проблемы Большого Донбасса в пределах его восточной части (Б.А. Аминев)
Стратиграфическое сопоставление каменноугольных отложений в пределах Курской области, Большого Донбасса и Днепровско-Донецкой впадины (Е.О. Новик)
Геологическая закономерность распространения угольных пластов в Донецком бассейне (А.3. Широков)
Петрографическое строение углей Донбасса (П.П. Шкуренко)
Краткие результаты изучения химизма и метаморфизации углей Донбасса (Е.И. 3айцева)
Метаморфизм углей Донбасса и правило Уайта (Н.Ф. Балуховский)
Итоги геофизических разведок в северном и северо-западном секторах Большого Донбасса (инж. В.С. Завистовский)
Геологическое строение восточной части Большого Донбасса (В.П. Войнов)
Пермские отложения Большого Донбасса и их возможные минеральные ресурсы (С.И. Евсеева)
Станиславский Ф.А. Рэтская флора северо-западной окраины Донбасса — Киев: «Наукова думка», 1987. – 96 с.
«В монографии дан стратиграфический очерк триасовых отложений платформенной части УССР, анализ формирования местонахождений позднетриасовых флор северо-западной окраины Донбасса, их состав и возрастные отношения.
Описаны 60 видов растений из четырех местонахождений: с.Сухая Каменка Изюмского района, двух стратиграфических уровней у с.Большая Камышеваха Барвенковского района Харьковской области и балки Тройчатой у с.Донское Дружковского района Донецкой области. Флора этих местонахождений вместе с уже описанными рэтской флорой пгт Райское и норийскими флорами пгт Николаевка и с.Большая Камышеваха является базой для биостратиграфии верхнего триаса Донбасса. Она важна также для ботанической географии триасового периода и познания эволюции растительного покрова в триасовом периоде.
Монография иллюстрирована таблицами фотографий растительных остатков и рисунками в тексте. Для палеоботаников, палинологов, геологов-стратиграфов».
Станиславский Ф.А. Ископаемая флора батско-келловейских отложений Донецкого бассейна и Днепровско-Донецкой впадины — Киев: Изд-во АН УССР, 1957. – 130 c.
В работе описано 70 видов растений, среди которых имеются печеночники, хвощи, папоротники, птеридоспермы, цикадофиты, гинкговые и хвойные. Многие из них встречены в пределах УССР впервые.
Освещается стратиграфическое положение толщи с растительными остатками, дается ее фациальная характеристика и высказывается мнение о генезисе осадков. Рассчитана на геологов-исследователей, преподавателей вузов и студентов геологических факультетов.
«Рэтско-лейасовые и батско-келловейские континентальные породы заключают в себе растительные остатки хорошей сохранности, позволяющие легко узнавать в каждом конкретном случае возраст пород и тем самым имеющие важное стратиграфическое значение.
В литературе имеются некоторые данные о донецкой юрской флоре, но материал ограничен несколькими обнажениями по Северному Донцу, Береке и Казенному Торцу. В связи с широким разворотом буровых работ, проводимых в течение последнего десятилетия, получены растительные остатки из многих местонахождений на южном борту Днепровско-Донецкой впадины. Среди этих материалов имеются остатки из трех толщ (рэтско-лейасовой, батско-келловейской и вельдской). Кроме того, единичные отпечатки растений встречены в тоарских, ааленских, нижнекелловейских и оксфордско-кимериджских слоях.
Настоящая работа посвящена изучению флоры верхнебатских и, возможно, отчасти нижнекелловейских отложений, поэтому в ней не затрагиваются ни вопросы состава флор других горизонтов, ни вытекающие из них выводы стратиграфического порядка. Основой для ее написания явилась обширная коллекция растительных остатков, собранная в послевоенное время и хранящаяся в геологическом музее Института геологических наук Академии наук УССР. Значительную часть ее составляют образцы, переданные геологоразведочными организациями, проводившими бурение, некоторые материалы доставлены сотрудниками института И.М. Ямниченко и Н. Ф. Балуховским; большая же часть имеющейся коллекции собрана автором в течение ряда лет из обнажений в северо-западной окраине Донбасса и бурового материала на южном борту Днепровско-Донецкой впадины».
Контакти
RSS