Коногон. Зниклі професії Донбасу

Коногон за роботою. Рудник «Вітка» Новоросійського товариства. Юзівка, початок ХХ ст.

Коногон — це зникла шахтарська професія, яка існувала в шахтах до впровадження механізованих засобів транспортування корисних копалин. Коногони займалися керуванням конями, що використовувалися для перевезення вагонеток з вугіллям, рудою або іншим вантажем по підземним тунелям шахти.

Соледар. Солона історія

Сіль та війна прославили місто Соледар на весь світ. Сіль – як каталізатор народження й розвитку міста. Жорстока війна – зруйнувала особливий промисловий центр України. 

Понад століття соляні шахти були джерелом розвою життя й багатства Бахмутського краю, а підземні галереї Соледару, прокладені на глибині до 300 метрів, вражали мандрівників своєю величчю.

Вся територія регіону у радіусі сотень кілометрів довкола Соледару пронизана "солоною" історією, немов кровоносними судинами. Тут переплетені події індустріальних досягнень та битви за ресурси – битви за сіль.

Проєкт «Соледар: Солона історія. Хронологія розвитку» відображає розвиток міста Соледар від маленьких околиць до промислового центру. Хронологія охоплює період від перших поселень бахмутських солеварів до повномасштабного вторгнення росії.

У проєкті в інтерактивній формі представлена історія міста:

• як маленькі села обʼєдналися в місто;
  
• картографічно відтворено зростання і розвиток міста;
• у хронологічному порядку показано ключові події в містоутворенні;
• розказано про будівництво шахт і заводів.

САЙТ ПРОЄКТУ

Над проєктом працювали:

• Михайло Кулішов – ідея, краєзнавчі матеріали
• Сергій Орлик – розробник
• Катерина Єлфімова – дизайнерка
• Анжела Савченко – редакторка

Проєкт створено за підтримки фонду ІЗОЛЯЦІЯ та Danish Cultural Institute, в рамках проєкту New Democracy Fund.

Російсько-українська війна: знищення соляної промисловості Донбасу

Наслідки артилерійського обстрілу Соледара. Фото: Aris Messinis AFP Scanpix LETA, травень 2022 р.

Російське вторгнення в Україну мало серйозний вплив на соляну промисловість цього регіону. Донецька область відома своїми багатими соляними родовищами, які мали велике економічне значення для регіону та всієї країни. Російська військова агресія призвела до руйнування надземних будівель виробничого комплексу та інфраструктури транспортування солі. Це призвело до повного припинення добування солі в регіоні та втрати робочих місць для місцевого населення. З квітня 2022 року найбільше в Європі підприємство з солевидобутку, через бойові дії, повністю зупинило свою роботу.

Шлях, позначений сіллю. Солона історія Сходу України (2022)

Шлях, позначений сіллю. Солона історія Сходу України / укл. М.В. Кулiшов, О.В. Дрогомирецька, Я.В. Синиця. – Краматорськ: «Друкарський дім», 2022. – 102 с.

Сіль – то суть, без якої немає нічого, але з якою все стає таким, яким покликане бути. Сіль – як суть: її має бути і не більше, і не менше, а лише стільки, скільки потрібно для вирішення суті.

Ці слова, сказані кимось мудрим і досвідченим, стали насправді доленосними для команди однодумців, котрі відкрили для себе забуті сторінки історії солевидобутку на землях теперішньої Донецької області та прилеглих територій Харківщини і Луганщини. Зроблені відкриття настільки вразили і полонили, що стали поштовхом до цілого ряду наступних кроків з популяризації соляної історії краю, зокрема й до створення цього краєзнавчого видання.

Команда проєкту вважає, що саме в цей кризовий час актуально показати унікальність Сходу, підкреслити його наземний та підземний потенціал, геологічне різноманіття, багату індустріальну спадщину. А також акумулювати досягнення тих, хто попередні періоди працював над створенням позитивного іміджу Донбасу: фотографи, краєзнавці, митці, культурні діячі. Важливо розказати про тих, хто і зараз знаходиться на передовій, або забезпечує тили. Команда проєкту упаковує всі напрацювання в єдину ідею унікальності України зі Сходу до Заходу.

Видання «Шлях, позначений сіллю. Солона історія Сходу України» – справді унікальне. Під однією обкладинкою вперше зібрано всю відому інформацію про історію добування солі, торгівлю нею й боротьбу за неї на теренах нинішньої Донецької і сусідніх областей та нові відкриття, зроблені в рамках роботи над однойменним проєктом його учасниками. Книга доповнена цікавим узагальнюючим матеріалом, пов’язаним зі сіллю, і значною кількістю ілюстрацій, мап та авторських світлин, окремі з яких також публікуються вперше. Для зручності читачів текст поділено на окремі розділи; для кращого розуміння застарілих слів і термінів, які часто зустрічаються в тексті, наприкінці книги додано їх тлумачення.

«Шлях, позначений сіллю» – проєкт, що розроблявся ГО «ЦПГА «Крила» для просування туристичного потенціалу Сходу України і ставив за мету пошуки слідів солі в українській землі та «солі» України. Даний проєкт був реалізований за підтримки міжнародної організації ПРООН в Україні. На основі проєктних напрацювань 2020 року з’явився новий туристичний маршрут, який так і називається – «Шлях, позначений сіллю».

Маршрут створили громадська активістка, голова ГО «ЦПГА «Крила», засновниця турагентства «Лазурит» Яна Синиця, краєзнавець Михайло Кулішов та фахівець з креативних індустрій Оксана Дрогомирецька, і охопили ним північну частину Донецької та Луганської областей. Мета масштабного проєкту – розвиток туризму та формування позитивної думки про регіон, який стереотипно вважається виключно шахтарським і промисловим.

Одразу кілька областей України мають цікаву історію, пов’язану з солевидобуванням. У західних регіонах України ця історія добре знана і вивчена, активно використовується в туристичній інфраструктурі областей, стаючи частиною пізнавальних мандрівок, або формуючи окремі повноцінні екскурсійні тури. В Херсонській області відносно недавно звернули увагу на свій соляний потенціал та приступили до його розробки. Схід України, зважаючи на події, розпочаті весною 2014 року, мав значні проблеми з будь-якою туристичною та іншими видами діяльності. Однак, щойно випала така нагода, ініціативна група приступила до активної розбудови мережі внутрішнього туризму і за порівняно короткий час здобула чимало досягнень. Одним з найперспективніших напрямків розвитку місцевого туризму було визначено історію добування солі на територіях нинішніх Донецької та Луганської областей. У Донецькій області соляну карту вирішили розіграти масштабно: маршрут «Шлях, позначений сіллю» пропонує познайомитися не лише з історичним минулим пов’язаних зі сіллю місцевостей, способами добування, транспортування і зберігання солі, але й науково доводить, що саме з «білої» (сіль) історії почалася всесвітньо відома і нині домінуюча в уяві переважаючої більшості «чорна» (вугілля) історія Донецького краю, що став згодом відомим під назвою Донбас.

Видання розраховане на краєзнавців, туристів, мешканців регіону. Може використовуватися викладачами вищих та загальноосвітніх навчальних закладів, студентами і школярами. Містить цікаву й цінну інформацію для широкого кола читачів.

Завантажити PDF

Книга видана в рамках реалізації проєкту ZMINA 2.0 «Субгранти для культурних проєктів» фонду ІЗОЛЯЦІЯ за фінансової підтримки Європейського Союзу. Зміст книги є виключною відповідальністю ГО «ЦПГА «Крила» і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу та фонду ІЗОЛЯЦІЯ.

Детальніше про результати проєкту - saltway.in.ua/poednani-shlyahom-poznachenyim-sillyu

Александр Плещеев. Среди подземных богатств (1891)

Плещеев А.А. Среди подземных богатств / В дороге и дома. II. Путевые пейзажи / Александр Плещеев. — Санкт-Петербург: тип. В. Г. Авсеенко, 1892. – С. 373-436.

Следующий текст это путешествие двух известных людей, еще более известных предков. Один сын известного историка, другой поэта. Один горный инженер, экономист. Другой журналист, драматург. Общее, что их объединяло это то, что они были балетоманами, они писали статьи и книги о балете, о истории балета. Этот текст написал Александр Алексеевич Плещеев, когда сопровождал Константина Аполлоновича Скальковского при объезде шахт и рудников в год назначения его директором Горного Департамента.

Специально для сайта подготовил и проиллюстрировал Etnografo Donetz.

Соляні озера Харламовки ⚒ Січень 2022

С наступающим Новым 2022 годом!

Этот удивительный 2021 год подходит к концу, и это радует, потому что год был очень насыщенный и яркий, но и очень сложный — от фантастических приключений до больших утрат. Спасибо своей семье, друзьям, коллегам и партнерам по всем проектам!!! Пусть в Новом 2022 году сбудутся все наши мечты, а также всем нам крепкого здоровья, сил и вдохновения! ⚒

Унікальна рослинність Нового Карфагену — солонець (Salicornia)

Зарості галофітної рослини солонця (Salicornia) на штучних водоймах колишнього солепромислу "Новий Карфаген". Солонцем (лат. – Salicornia L.; рос. – солерос) називають декілька видів рослин, які зростають у прибережних зонах морів, морських лагун, солоних озер. Латинська назва рослини вказує на поєднання солі і вигляду самих гілочок: «сіль+ріг (рогоподібні гілки)», а російська – на місце зростання: «росте там, де солоно». Солонець містить значну кількість солі в собі, росте виключно на підсолених ґрунтах, чим вказує напрям руху у пошуках солоних джерел.

Дзенс-Литовский А.Н. Соляной карст СССР (1966)

Дзенс-Литовский А.Н. Соляной карст СССР — Ленинград: Недра, 1966. – 168 с.

«Книга посвящена одному из наиболее интересных, но малоизученных явлений природы — соляному карсту, условиям образования его своеобразных форм и рассолов и географическому распространению на месторождениях ископаемых солей и соляных озерах.

Вопросы, освещаемые в книге, имеют не только большое познавательное, но и важное практическое значение. В научно- популярном изложении в книге занимательно рассказывается о важной роли естественного карста в создании гигантских сталактитовых пещер и об искусственном выщелачивании подземных соляных хранилищ для нефтепродуктов.

Познание законов развития соляного карста помогает наиболее рационально строить и эксплуатировать соляные рудники и соляные промыслы, использовать карстовые рассолы как ценное химическое сырье для галургической промышленности.

На значительных площадях Бахмутской котловины широко развит соляной карст нижнепермских соляных отложений, содержащих мощные прослои гипса. Особенно широко развит соляной карст в районе гг. Славянска и Артемовска и их пригородов — пос.Володарского, Красной Горы, Деконского и др».

Скачать PDF

Сканы предоставлены Алексеенковой Мариной Васильевной, ведущим гидрогеологом Института геологических наук НАН Украины.

Коган В.Д. Основные ритмы хемогенной толщи донецкой перми (Советская геология №9, 1964)

Коган В.Д. Основные ритмы хемогенной толщи донецкой перми  // Советская геология. – 1964. – №9. – С.95-103.

«О наличии хемогенных отложений за пределами Бахмутской котловины стало известно в 1950 г. благодаря проведенным здесь геологоразведочным работам на нефть и газ. В геологической литературе толща хемогенных отложений вместе с подстилающими ее терригенными породами на основании первых результатов бурения на Шебелинской площади  сопоставляется с соленосной свитой нижней перми Бахмутской котловины [...].

В течение долгого времени считали, что нижнепермский «Бахмутский бассейн» представлял собой серию разобщенных мелких лагун, которые сравнивались даже с Сивашем. В каждой лагуне отложение осадков происходило независимо от других, и поэтому сопоставление и увязка пластов отдельных пород, например, известняков, гипсов и т.п., на больших расстояниях считались невозможными. Л.П. Нестеренко показал, что в верхней части разреза донецкой перми имеются пласты известняков, выдерживающиеся на большие расстояния. По его мнению, они образовались в связи с кратковременными трансгрессиями моря, перекрывавшими разобщенные лагуны, и поэтому представляют собой выдержанный «стратиграфический костяк». В работе же А.В. Павленко, являющейся результатом его многолетних исследований в Бахмутской котловине, показано, что ниже зоны выщелачивания каменной соли выдерживаются пласты всех без исключения пород».

Скачать PDF

Сканы предоставлены Алексеенковой Мариной Васильевной, ведущим гидрогеологом Института геологических наук НАН Украины.

Бахмутка біля смт Дворіччя (Свердловка). Соледар

Юрчина гора. Соледар

Гипсовые остатки села Михайловка. Соледар

Актан Г.А. (Гильгендорф) о солеросе (Salicornia). Соледар

Интересный отрывок из уже публиковавшегося на сайте детского произведения Актан Г.А. (Гильгендорф). Белая шахта. Экскурсия на соляной рудник в Донбассе, 1926 г.  В 1926 году группа пионеров из Москвы посещает Брянцевский соляной рудник в Донбассе. Пионеры знакомятся со способами добычи соли, устройством рудника, трудом и бытом рабочих.

«Прямо перед домом начинается и уходит на десятки верст степь. Холмы и поляны, овраги, и ни деревьев, ни кустов, — только сухая высушенная трава. Катюшка бежит на холмы и возвращается с пучком какой-то сочной, с красными шишечками травы. Я зову ребят и показываю им растение.

— Это солончаковое растение, такое может расти только в местах, где в земле есть соль. Видите, какое оно сочное и местами как-будто из мокрой соли. Это так называемые галофиты, по ним обычно и определяются соляные районы. Там, где растут такие виды, производят изыскания и находят на глубине соль.

— Ну, пойдемте на рудник! — зову я ребят. Мы идем по дороге мимо жидкого сада, когда — то бывшего густым; это видно по многочисленным пням. Поднимаемся на горку и подходим к руднику.

Это Брянцевский рудник, теперь называющийся 1-й Либкнехтовский».

#шляхпозначенийсіллю
#геотуризм

Мельников Ф.Ф. «Шахта соляная» (1956)

Мельников Ф.Ф. «Шахта соляная», 1956 г.
Картон, масло. 33 x 27 см.

Мельников Федор Федорович (1920-2003) - живописец, скульптор, керамист, искусствовед. Родился 29 января 1920 года в пос. Брянцевка Бахмутского уезда Екатеринославской губ из семьи рабочих. С 1928 по 1938 учился в поселковой средней школе и одновременно обучался рисованию и музыке в клубе. После окончания школы преподавал там же рисование и историю. В 1939 уехал в Ленинград и поступил в живописное отделение в Институт живописи, скульптуры и архитектуры. Руководил духовым оркестром в клубе Академии художеств. В июле 1941 вступил в народное ополчение, участвовал в обороне Ленинграда. В 1943 был ранен и эвакуирован в пос. Талды-Курган Казах. ССР, в 1944 возвратился на Брянцевский соляной рудник. Работал художником в клубе шахты им. К. Либкнехта. 

Криволуцькі читання – 2020: Крива Лука, Маяки, Щурове, Ямпіль та інші. Забуті назви на шляху, позначеному сіллю (2020)

Криволуцькі читання – 2020: Крива Лука, Маяки, Щурове, Ямпіль та інші. Забуті назви на шляху, позначеному сіллю : зб. іст.-краєзнав. праць. Лиман, 2020. 156 с.

Збірник «Криволуцькі читання – 2020: Крива Лука, Маяки, Щурове, Ямпіль та інші. Забуті назви на шляху, позначеному сіллю» пропонує читачам ознайомитися з матеріалами третьої краєзнавчої конференції, що відбулась 21 листопада 2020 року. Провідною темою заходу стали дослідження солепромислів у регіоні, а також значення солі в інших проявах життя та побуту українців. Мета краєзнавчої ініціативи – сприяти дослідженню сіл середнього Придінців’я та розвитку їх туристичного потенціалу.

ЗМІСТ:

Вступ
Дрогомирецька О.В. Сіль як невід’ємна складова історії та культури українців
Синиця Я.В. Особлива роль Кривої Луки на шляху, позначеному сіллю
Духін О.Й. Солеваріння на Торських солоних озерах
Соловар В.В. Історія села Маяки на соляному шляху
Іванькова І.Г. Селище Райгородок. Минуле, сьогодення, сподівання
Фотина Н.Ю. Чумацкий шлях или Валуйская дорога в Щурово
Меценко М.В., Кулішов М.В. Нова Сіль – забутий солепромисел в історії Середнього Придінців’я
Меценко М.В. Городок Ямпіль у складі Ізюмського слобідського полку
Омельченко С.І. Про кремінь, джерельну воду і …сіль
Новосельський А.М. Ідентифікація солеварного заводу в басейні Кривого Торця (др. пол. 60-х років XVIII ст.)
Кулішов М.В., Новосельський А.М. Солеварний завод в середній течії р. Клебан-Бик
Тараман А.В. «Солона історія» діда Баглая
Ломако М.М. Бахмут 1774 року (зі щоденника Йоганна Антона Гільденштедта)
Соколовский Г.С. Акционерное общество «Бахмутская Соль»
Ломако Н.Н., Кулишов М.В. Рассолопровод «Донсода - Карфаген»
Кулішов М.В. Витоки геологічного та індустріального туризму на Донеччині
Новосельский А.М. Из истории первых экскурсий и концертов в соляных шахтах близ Бахмута (пер. четв. ХХ века)
Бандуровский К.В. «Соль нетлѣнїя и вкус вѣчности» – образ соли в трудах Григория Сковороды

Завантажити PDF

Соляна шахта Соледару VR

Мiсто Соледар — центр соляної промисловості України. Сіль знайшла своє місце не лише в назві, але й в офіційній символіці міста Соледар - у гербі та на прапорі. Понад сторіччя соляні шахти були джерелом багатства Бахмутського краю, а в сьогоденні є одним із популярних місць України та туристичним магнітом Донецької області.

Найголовнішими місцями соляної шахти № 1-3 у м. Соледарі є розташовані у Пiдбрянцівському пласті на глибині 288 метрів лікувально-туристично-розважальний комплекс та музей солевидобутку.

ПОЧАТИ ПЕРЕГЛЯД

Над імерсивною подорожжю працювали:

• Сергій Орлик (Travelbox VR) — фотозйомка панорам-360°, розробка вiртуального туру
• Михайло Кулішов — краєзнавчі матеріали, фотографії, ілюстрації
• Оксана Дрогомирецька — підготовка текстів
• Яна Синиця — загальна організація

Інтерактивний додаток «Імерсивна подорож соляною шахтою Соледара» розроблено для проєкту «Шлях, позначений сіллю», що реалізується ГО «ЦПГА «Крила» в межах Програми ООН із відновлення та розбудови миру за фінансової підтримки Європейського Союзу.

Солона історія Сходу України. Презентація проєкту

Презентація завершила колективну працю ГО «Центр підтримки громадської активності «Крила» і партнерів в межах грантового проєкту «Шлях, позначений сіллю».

Стряповский гипсовый рудник. Новые исследования

Кулішов М.В. Витоки геологічного та iндустріального туризму на Донеччині (Геотуризм: практика і досвід, 2020)

Кулішов М.В. Витоки геологічного та iндустріального туризму на Донеччині // Геотуризм: практика і досвід. Матеріали ІV Міжнародної науково-практичної конференції (22-24 жовтня 2020, Львів). — Львів: Каменяр, 2020. – С.142-146.