Колесниченко Н. Н. Хрустальский пласт. Часть II. Мои друзья — краснолучане [Посвящается 50-летию освобождения Донбасса]. [Красный Луч], 1993. 70 с.
Книга присвячена 50-річчю визволення Донбасу, розповідає про шахтарів Красного Луча (нині Хрустальний) у роки Другої світової війни. Особливу увагу приділено подіям на Міус-фронті — укріпленій лінії оборони вздовж річки Міус, де шахтарські дивізії стримували наступ німецько-фашистських військ.
Коленский В. П. Красный Луч: Путеводитель. Донецк: Донбас, 1966. 72 с.
«Население Красного Луча составило на 1 января 1965 года 101 тысячу человек, а вместе с административно подчиненными ему городами Вахрушево, Миусинском и несколькими поселками городского типа — 210 тысяч человек.
Красный Луч — город угля и машиностроения, выросший за годы Советской власти. На его территории расположены пять шахтоуправлений и восемь шахт, дающих несколько миллионов тонн угля в год, заводы — машиностроительный, авторемонтный, рудоремонтный и железобетонных изделий, — три крупных электромеханических мастерских, деревообрабатывающий комбинат, мебельная и швейная фабрики, шесть строительных предприятий, промышленный, хлебный, мясной и продовольственный комбинаты, молокозавод, а также такие важные учреждения, как комбинаты «Донбассантрацит» и «Донбассшахтострой», тресты «Краснолучуголь», «Антрацитуглежилстрой» и «Антрацитуглеобогащение».
«Донбассэнерго»: настоящее прошлое / ред.: Э. М. Бондаренко, П. В. Добров, Е. В. Стяжкина [и др.], сост. И. Ю. Хюренина, дизайн Е. В. Широва. Киев: Элика Люкс, 2015. 160 c., ил.
«Цю книгу можна назвати корпоративною трудовою біографією — від моменту заснування і до початку новітнього періоду. Вона складена з доль сотень тисяч людей, які будували, захищали, відновлювали, примножували, зберігали й розвивали «Донбасенерго» протягом усієї історії компанії. У процесі роботи над цією книгою ми обмежилися радянським періодом і розставили акценти таким чином, щоб у далекому минулому чітко вимальовувалися силуети людей — тих, хто стояв біля витоків, долав розруху, голод, хвороби, війну. Виробнича повсякденність, особисті історії — ось те, що ми шукали в архівах 1920–30–40–50-х років. Багато документів і фотографій є унікальними й публікуються в цій книзі вперше».
Семешко Н. С. Огни Донбасса: Научно-популярные очерки истории производственного энергетического объединения «Донбассэнерго». Донецк: Донбас, 1982. 70 с., 8 л. ил. (История фабрик и заводов).
«Книга з відомої серії «Історія фабрик та заводів» присвячена ордена Леніна виробничому енергетичному об’єднанню «Донбасенерго». До його складу входять 10 потужних теплових електростанцій і 13 підприємств електричних мереж. Воно забезпечує енергією 80 міст і 230 робітничих селищ Ворошиловградської та Донецької областей. У книзі розповідається про розвиток енергетики краю, досягнення колективу в роки десятої п’ятирічки, виконання завдань одинадцятої п’ятирічки, про те, як працюють, удосконалюють майстерність, навчаються й відпочивають енергетики Донбасу».
Колода, В.В., Корохина, А.В., Панковский, В.Б., Разумов, С.Н. Материалы энеолита и бронзового века поселения Фащевка (историография, стратиграфия, керамическая коллекция). Археологія та етнологія півдня Східної Європи. Дніпро: Ліра, 2016. С. 101-114.
В статті викладено результати аналізу матеріалів палеометалічної доби, виявлених на поселенні Фащівка (верхів’я р. Міус на Донецькому кряжі). Представлено матеріали дереївської культури (4300—3700рр. до н.е.); дніпро-донської бабинської культури (2200—1800 рр. до н.е.); такі, що пов’язані зі зрубною культурою. В комплексі останніх виділяється кераміка, що датується заключним періодом доби пізньої бронзи (XII—Х вв. до н.е.).
Влітку 1992 р. Середньовічна археологічна експедиція Харківського педагогічного університету під керівництвом В. В. Колоди досліджувала двошарове відкрите поселення за 1,5 км на південний захід від селища Фащівка Перевальського району Луганської області, на межі з Донецькою областю. Пам’ятка розташована на першій надзаплавній терасі правого берега невеликого звивистого струмка, який є одним із витоків річки Міус, що впадає в Азовське море. На поселенні було закладено кілька шурфів і один розкоп. Найцікавіший об’єкт досліджуваного горизонту — залишки купольної печі з передпічною ямою.
Колода В. В. Новый средневековый металлургический центр. Археологічні дослідження на Україні 1992 року. Київ: Наукова думка, 1993. С. 74-75.
У 1992 році археологічна експедиція Харківського державного педагогічного інституту під керівництвом В. В. Колоди проводила дослідження біля селища Фащівка Перевальського району Луганської області. Розвідками автора в сезоні 1991 р. за 2 км на південь від західної околиці села, в урочищі «Комуна», було виявлено залишки залізоплавильного виробництва та середньовічну кераміку. Стаціонарними розкопками влітку 1992 р. виявлено та досліджено двошарове селище з нашаруваннями середньовічного часу та срубної культури.
Контакти
RSS