Список майстрових, переведених із Луганського заводу на Олександрівський гарматний завод (1807)

Cписок мастеровых, прибывших с Луганского завода на Александровский пушечный завод. Список майстрових, які прибули з Луганського заводу на Олександрівський гарматний завод. НАРК (Національний архів Республіки Карелія). Ф. 25 (Олонецкая духовная консистория). Оп. 21. Спр. 82 (Исповедные ведомости Петрозаводской Зарецкой церкви за 1807 год). Арк. 144.

Після завершення російсько-турецької війни 1768–1774 років Російська імперія отримала право створити військовий флот на Чорному морі. Для його оснащення були потрібні якісні гармати, однак продукція вітчизняних ливарних заводів поступалася європейській. Зокрема, на Олександрівському гарматному заводі в Петрозаводську значна частина відлитих гармат виявлялася бракованою.

Наприкінці XVIII століття найкращі морські гармати виробляли у Великій Британії. Тому російський уряд запросив на службу інженера Карронського металургійного заводу Чарльза Гаскойна — одного з творців короткоствольних морських гармат (карронад). У 1786 році він прибув до Санкт-Петербурга разом із обладнанням, кресленнями нових машин та групою британських спеціалістів. Гаскойн очолив модернізацію Олександрівського заводу за так званим «карронським методом». Для цього з Великої Британії доставили кам'яне вугілля, вогнетривку глину та цеглу, а на самому заводі звели нові доменні печі й встановили сучасне обладнання.

Однак доставка гармат із Петрозаводська до Чорноморського флоту була тривалою та складною. У 1792 році командувач Чорноморського флоту віцеадмірал Микола Мордвинов запропонував заснувати новий ливарний завод на півдні імперії. За дорученням уряду Чарльз Гаскойн дослідив поклади залізної руди та кам'яного вугілля в Новоросійській губернії, а 14 листопада 1795 року був підписан указ про будівництво Луганського ливарного заводу на річці Лугані та відкриття кам'яновугільних копалень. Директором нового підприємства призначили саме Чарльза Гаскойна.

Будівництво заводу розпочалося наприкінці 1795 року, а вже у 1797 році навколо нього сформувалося селище Луганський завод. Основу його населення становили майстрові, переведені з Липецьких заводів, а також найбільш кваліфіковані майстрові й робітники Олександрівського заводу разом із сім'ями. Машини та механізми для нового підприємства також були виготовлені в Петрозаводську.

Поданий архівний документ — це фрагмент сповідного розпису Петрозаводської Зарецької церкви за 1807 рік, у якому зафіксовано майстрових, переведених із Луганського ливарного заводу до Олександрівського гарматного заводу в Петрозаводську. Цікавим є те, що серед перелічених майстрових відсутні прізвища тих працівників, які були переведені з Олександрівського заводу до Луганська під час заснування підприємства у 1796 році.

Завантажити

Іменний список майстрових Луганського заводу, переведених із Липецьких заводів (1796)

Іменний список майстрових, які перебувають при Луганському заводі та переведені з Липецького, Боринського й Козьминського заводів. Державний архів Луганської області (ДАЛО). Ф. 1. Оп. 1. Спр. 106. Арк. 35-43.

Формулярні списки майстрових Луганського заводу, переведених з Олександрівського заводу (1796)

Формулярні списки майстрових, що перебувають при Луганському заводі, переведених з Олександрівського заводу. Державний архів Луганської області (ДАЛО). Ф. 1. Оп. 1. Спр. 106. Арк. 28-34.

Фесенко В.О. Архів Луганського ливарного заводу (1795–1887) (Записки Історично-Філологічного Відділу ВУАН. Кн. ХХІ–ХХІІ, 1929)

Будинок управителя Луганського чавуноливарного заводу на Англійській вулиці. Наприкінці ХІХ ст. тут діяли Гірниче відомство, бібліотека заводу та мінералогічний музей. Фото експедиції Стефана Таранушенка, 1928 р.

Фесенко В. О. Архів Луганського ливарного заводу (1795–1887). Записки Історично-Філологічного Відділу ВУАН. Київ, 1929. Кн. ХХІ–ХХІІ. С. 317-328.

Стаття Вадима Фесенка — історика-архівіста, який працював у Луганську та досліджував історію Луганського чавуноливарного заводу на основі його архіву. У ній автор описує руйнацію архіву Луганського заводу у 1922 році та характеризує його стан у той період. Водночас він підкреслює наукову цінність архіву, навіть попри значні втрати, для вивчення історії української промисловості та Донецького басейну, а також порушує питання охорони, систематизації й дослідження старих фабрично-заводських архівів України. Сьогодні архів Луганського ливарного заводу становить фонд Ф-1 «Луганський казенний чавуноливарний завод Головного управління гірничих та соляних справ, селище Луганський завод Слов’яносербського повіту Катеринославської губернії» Державного архіву Луганської області (456 справ) і з 2014 року перебуває у тимчасовій окупації російськими військами.

Фотографічні види Донецької кам’яновугільної залізниці (F. Bureau, 1879)

Bureau, Ferdinand. Фотографические виды Донецкой Каменноугольной железной дороги. [Москва] : F. Bureau, [1879]. 36 л.

Фотографічні види Донецької кам’яновугільної залізниці, створені фотографом Фердинандом Бюро (? — 1893) — французьким підданим, купцем, фотографом і власником фірми «Фотографія Імператорських театрів», імовірно, датуються 1879 роком і були виконані в перший рік після відкриття залізниці. Це одні з найперших фотознімків територій Донецької та Луганської областей, що збереглися до сьогодні. Крім станцій, вагонів і сторожових будок, особливу увагу в альбомі привертають панорамні аркуші із зображеннями станцій Лисичанськ, Дебальцеве та Лугань (Луганськ, Луганський завод).

Чепурнов А.В. «Луганскуголь». 60 трудовых лет. 1938—1998 (Луганск, 1998)

Чепурнов А. В. «Луганскуголь». 60 трудовых лет. 1938-1998: (Основные этапы развития, воспоминания, интервью о прошлом, настоящем, перспективах, историко-технические данные о предприятиях). Луганск: Голос Донбасса, 1998. 208 с.

«Зміст книги становлять основні етапи розвитку, найпам’ятніші події, а також люди, які зробили вагомий внесок у діяльність своїх колективів — підприємств нинішньої державної холдингової компанії «Луганськвугілля». На багатому фактичному матеріалі, через долі людей і спогади, показано минуле й сучасне, окреслено перспективи найбільшого вугільного об’єднання Луганщини, якому в серпні 1998 року виповнилося шістдесят років.

Книга розрахована на широке коло читачів. Але передусім вона адресована тим, чия доля пов’язана з «Луганськвугіллям».

Завантажити PDF

Чубенко В.Ю. Географические названия на территории Донецкого кряжа (1939)

Чубенко В. Ю. Географические названия на территории Донецкого кряжа: (Мат-лы по географии и истории) / Ворошиловград. обл. отд. нар. образования. Обл. ин-т усовершенствования учителей. Ворошиловград: Тип. изд-ва "Ворошиловград. правда", 1939. 24 с.

Автор у доступній формі знайомить із географічними назвами Донецкого кряжа, пояснює походження топонімів курганів, урочищ, ярів, річок, сіл і міст регіону. У виданні наголошується, що «вивчення походження назв допомагає читати минуле, щоб краще зрозуміти сучасність у місцевому краї». Брошура була одобрена для використання викладачами географії та історії середньої школи при вивченні відповідного програмного матеріалу та отримала «благополучний відгук» завідувача географічного кабінету Всесоюзного науково-дослідного інституту шкіл, професора М. І. Силищенського.

Завантажити PDF

Березанская С.С. Первые мастера-металлурги на территории Украины (Первобытная археология – поиски и находки, 1980)

Березанская С. С. Первые мастера-металлурги на территории Украины. Первобытная археология – поиски и находки: сборник научных трудов. Киев: Наукова думка, 1980. С. 243-256.

Гаршин Е.М. На Донце. Путевые очерки (1892)

Гаршин Е. М. На Донце. Путевые очерки Евгения Гаршина / Е. М. Гаршин. СПб.: тип. В. Демакова, 1892. 80 с.

Карта главнейших каменноугольных рудников и железоделательных заводов Донецкого кряжа (1875)

Карта найголовніших кам'яновугільних копалень та залізоробних заводів Донецького кряжу, 1875 р. Масштаб: 10 верст в дюймі (1:420 000).

Геометрический план Новороссийской губернии Бахмутского уезда казенных сел Каменного Брода, Красного Яру и Вергунки (1802)

Геометрический план Новороссийской губернии Бахмутского уезда казенных сел Каменного Брода, Красного Яру и Вергунки мельничной земли помещика генерал-лейтенанта и кавалера Шевича с показанием под оными числа десятин мужского пола душ и отделенной части к Луганскому литейному заводу из дачи, принадлежащей к селу Вергунка, о чем на стороне сего плана подробная ведомость приложена. 1802 г. Чертил чиновник XIV класса Андрей Сергеев. РДАДА (Російський державний архів давніх актів). Ф. 271. Оп. 3. Спр. 3187. Арк. 1.

Завантажити (2,42 мб, 1 726 x 2 048 px)

Плани Луганського ливарного заводу (кінець XVIII – початок XIX ст.)

План Бахмутського заводу. Передній та задній фасади, вид збоку. РДАДА (Російський державний архів давніх актів). Ф. 271. Оп. 3. Спр. 2874. Арк. 1.

Завантажити (2,26 мб, 2 048 x 1 649 px)

Положение об устройстве Луганского литейного завода (1828)

Положение об устройстве Луганского литейного завода. Луганск, [1828?]. 32 с.

Луганський чавуноливарний завод — перший великий металургійний завод на сході України. Завод почали будувати у 1796 році у селі Кам'яний Брід Донецького повіту (з 1806 року Слов'яносербський повіт) за урядовим указом від 14 листопада 1795 року про спорудження у Донецькому повіті біля річки Лугані ливарного заводу. Завод будувався під наглядом шотландського інженера Карла Гаскойна. 

Наприкінці 1826 року підприємство стало збитковим і вимагало реорганізації. «Положение об устройстве Луганского литейного завода» містить офіційні документи, подані Міністром Фінансів на ім'я Імператора та обґрунтовують необхідність докорінних змін в управлінні підприємством для виведення його з кризи.

Завантажити PDF
Примірник з Луганської обласної універсальної наукової бібліотеки.

Известия Общества штейгеров 1916 № 3 (май-июнь)

Известия Общества штейгеров: горно-технический и профессиональный журнал / изд. Правления Общества взаимной помощи штейгеров и горных техников. Луганск, 1916 № 3 (май-июнь). 86 с.

Суспільство взаємної допомоги штейгерів та гірничих техніків засновано у листопаді 1894 року. Товариство сприяло пошуку роботи, опікувалося дітьми загиблих майстрів, видавало позики та грошову допомогу. Серед почесних членів товариства були відомі гірничі інженери Донецького басейну. Двічі на місяць виходили "Известия Общества". Журнал містив закони та розпорядження уряду, що стосувалися гірничо-заводської та фабричної промисловості, статті з гірничої, заводської та фабричної справи, технічні статті, статті з питань професійного життя штейгерів та гірничих майстрів, хроніку та різні вісті, оголошення тощо. Перший номер вийшов восени 1912 р. у селище Дебальцеве, і мав назву "Известия Общества штейгеров". У 1916 році Правління Товариства взаємної допомоги Штейгерів і Гірських техніків переведено з Дебальцево в м. Луганськ, де розмістилося по вул. Петроградській, в будинку № 138. З № 3 1916 р. журнал виходив у Луганську з періодичністю 6 разів на рік. Редактором журналу був О.І. Липський, а з № 3 1915 р. - Ф.А. Каун.

Зміст № 3 1916:

1. Краткий очерк Бархатовского каменноугольного месторождения — И.А. Трутнев

2. Насос-„пульверизатор“ — Ф.И. Друцкий

3. Рудничные терриконики — Б.Ф. Гриндлер

4. По Вилюйскому округу Якутской области — Л.А. Либерман

5. Проект закона о преобразовании Лисичанской Штейгерской школыЛисичанской Штейгерской школы

6. Полковник П.Н. Медведев

7. Хроника профессиональной жизни Штейгеров и Горных Техников

8. Протоколы X, XI и XII заседаний Правления О-ва

9. Протокол заседания XXIII Общего Собрания членов О-ва

10. Протоколы I и II заседаний Правления О-ва

11. Кассовый отчет за апрель месяц 1916 года

12. Открытое письмо „Старому Горняку" и проч.

13. Объявления

Завантажити PDF
Примірник з Луганської обласної універсальної наукової бібліотеки.

Курило В.С., Набока О.В., Забудкова О.А. Нариси історії Луганщини (2023)

Нариси історії Луганщини / Курило В.С., Набока О.В., Забудкова О.А. — Полтава, Київ: Талком, 2023. – 301 с.

Вийшла друком нова книга з історії Луганщини. До праці включені різнопланові нариси з історії Луганщини, написані авторами в різні роки з використанням широкого кола джерел і літератури. Розглядаються окремі питання стародавньої та середньовічної історії краю, його становище під час козацького освоєння XVI–XVIII ст., місце в суспільно-політичних процесах Наддніпрянської України, роль іноземців у промисловому освоєнні регіону, події Української революції 1917–1921 рр. та трагічні сюжети 1920-1940-х рр. 

Книга розрахована на широке коло читачів, всіх, хто цікавиться історією, сучасністю й переймається майбутнім Луганщини.

Завантажити PDF з сайту бібліотеки ДЗ "Луганський національний університет імені Тараса Шевченка"

Литвиненко Н.К. Краєзнавча бібліографія Донбасу (2010)

Литвиненко Н.К. Краєзнавча бібліографія Донбасу: навч. посібник / Н.К. Литвиненко; Луган. держ. ін-т культури і мистецтв. — Луганск: вид-во ЛДІКМ, 2010. – 144 с.

У навчальному посібнику охарактеризовано основні етапи розвитку краєзнавчої бібліографії Донбасу, систему бібліографічних посібників. Навчальний посібник призначений для студентів спеціальності «Книгознавство, бібліотекознавство і бібліографія», які вивчають курс «Українознавча та краєзнавча бібліографія», а також для магістрів та аспірантів історичних спеціальностей.

Запропонований навчальний посібник «Краєзнавча бібліографія Донбасу» — перша спроба зібрати, узагальнити факти розвитку краєзнавчої бібліографії та досвід універсальних наукових бібліотек, бібліотек вищих навчальних закладів, науково-дослідницьких установ краю. Виходячи з того, що краєзнавча бібліографія Донбасу є феноменом культури цього краю, її специфічним шаром, вона на всіх етапах свого розвитку відображала специфіку краю, розвиток економіки, культури, соціальної політики. Вона має свої специфічні риси й відмінності від краєзнавчої бібліографії інших регіонів країни. В розвитку краєзнавчої бібліографії Донбасу можна виділити три основних періоди, ураховуючи якісні зміни в змісті, формі та призначенні краєзнавчих бібліографічних посібників.

Перший період (1850-1917 рр.) - це період зародження та розвитку краєзнавчої бібліографії в краї, переважно, в рамках діяльності наукових товариств, громадських організацій, окремих науковців. Перші праці, присвячені дослідженню Донбасу з’являються ще на початку XIX століття. Вони мали здебільшого вузькофахову спрямованість. Це були роботи вчених-геологів, гірничих інженерів. Так, збірка «Высочайше утвержденные доклады и другие сведения о новом образовании горного начальства и Управления горных заводов» (1807 р.) містить працю Ф. Дерябіна «Историческое описание горных дел в России с самых отдаленных времен до нынешних». В «Горном журнале» за 1827 рік з’являється робота Є. Ковалевського «Опыт геогностических исследований в Донецком горном кряже». У 1829 році Олів’єрі публікує «Описание приисков каменного угля в Екатеринославской губернии, в Таганрогском градоначальстве и Ростовском уезде». З того часу дослідження Донецького басейну стають систематичними, розширюється спектр проблем, які розглядаються не тільки гірничими інженерами, вченими-геологами, але й державними, військовими діячами, діячами органів місцевого самоврядування, краєзнавцями.

Другий період (1917-1991 рр.) - це період безпосереднього розвитку краєзнавчої бібліографії в бібліотеках, переважно обласних, які виступали організаторами краєзнавчої бібліографічної діяльності бібліотек, формування системи посібників краєзнавчої бібліографії Донбасу. Третій період (з серпня 1991 р.) - період подальшого розвитку краєзнавчої бібліографії, появи нових форм представлення краєзнавчої бібліографічної інформації, у тому числі в електронному вигляді.

Завантажити PDF

Подов В.И. История Донбасса. Т.I. Донбасс в ХVII-ХVІІІ веках (2004)

Подов В.И. История Донбасса: В 3 т. – Т.І. Донбасс в ХVII-ХVІІІ веках. — Луганск: Альма-матер, 2004. – 336 с.

Книга «Донбасс в ХѴІІ-ХѴІІІ веках» – первый том трехтомной «Истории Донбасса» известного исследователя истории края В.И. Подова. В ней нашли отражение процессы заселения и хозяйственного освоения Донецкого края, начавшиеся еще в XVII веке. Особенно важным периодом в истории Донбасса было XVIII столетие. В этот период, наряду с развитием земледелия и животноводства, на службу обществу ставятся богатства недр. Открытие каменного угля и зарождение угольно-металлургического комплекса положило начало индустриальному развитию Донецкого каменноугольного бассейна.

Книга написана на документальной основе. К тому же в качестве приложения к ней приводятся более трех десятков документов, планы и схемы, что делает ее неоценимой как для специалистов, преподавателей и учителей, так и для студентов и учащихся.

Сведения об авторе: Подов Владимир Иванович родился 25 февраля 1924 года в Белоруссии. Историк. Окончил исторический факультет Ростовского-на-Дону государственного университета. Участник боевых действий Великой Отечественной войны. Член Национального союза журналистов Украины. Директор Луганского регионального научно-исследовательского центра по проблемам истории Донбасса. Почти половину века отдал он краеведческой деятельности. Свои профессиональные интересы связал с изучением истории Донецкого бассейна.

Более 40 лет посвятил исследованиям архивных документов в центральных архивах Москвы, Киева, Ленинграда, а также в областных архивах Харькова, Донецка, Днепропетровска, Ростова-на-Дону, Николаева, Одессы, Луганска. Написал более 30 книг, в том числе «Открытие Донбасса», «У истоков Донбасса», «Славяносербия», «Легенды и были Донбасса», «Донбасс. Век XVIII», «Первенец металлургии Украины», «История города Лисичанска» и другие. Выявленные и введенные им в научный оборот многие архивные документы позволили по-новому увидеть и оценить некоторые проблемы прошлого Донецкого края.

В своих работах В.И. Подов развенчал миф о «первооткрывателе» каменного угля в Добассе Г. Капустине, восстановил историческую справедливость — вернул титул первооткрывателей каменного угля в бассейне бахмутским солеварам Н.Вепрейскому и С.Чиркову, внес значительный вклад в изучение проблемы заселения Донецкого бассейна, установил время и условия основания более ста городов и сел края.

Наряду с научно-исследовательской работой, В.И. Подов принимал активное участие в общественной жизни. Более 10 лет он возглавлял Лисичанскую городскую организацию Украинского общества охраны памятников истории и культуры, избирался членом правления Луганской областной организации, делегатом съезда этого общества. Он принимал участие в работе Всесоюзной научной конференции по истории городов и сел, был делегатом учредительного съезда Всеукраинского союза краеведов. В.И. Подов был одним из организаторов Вседонецкой и Международной научных конференций, посвященных 275-летию и 280-й годовщине открытия каменного угля в Донбассе, выступал с докладами на этих конференциях.

Скачать PDF
Специально для сайта предоставил Александр Панько (пгт Новгородское).

Каленюк С., Кочешков Б., Шлемов А. Николай Аврамов: неизвестные страницы жизни («Уральский следопыт» №7-8, 2019)

Историко-краеведческий очерк от трех авторов с Донбасса и Урала о неизвестных страницах горной биографии Николая Федоровича Аврамова, первооткрывателя залежей каменного угля в Лисичанске и организовавшего здесь первую добычу для нужд Черноморского флота.

Заводы, фабрики, рудники и шахты Славяносербского уезда («Весь Луганск в кармане», 1912)

Весь Луганск в кармане: Адрес-календарь и справочная книга города и окрестностей на 1912 г.: 1 год изд. — Киев: Издание Е. Шнирлин и М. Кулашкин, [1912]. – 160 с.

Довжук І.В. Гірничий інженер Іліодор Фелькнер (Проблеми історії України ХІХ - початку ХХ ст., Вип. 20, 2012)

Довжук І.В. Гірничий інженер Іліодор Фелькнер. // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст. – 2012. – Вип. 20. – С. 349-353.

В статье рассматривается жизненный и трудовой путь инженера-практика Илиодора Федоровича Фелькнера. Освещена его профессиональная и общественная деятельность. Охарактеризованы его достижения как прогрессивного деятеля науки и техники своего времени.