Гузенко Т.Г. Парки Донбасса (1955)

Гузенко Т. Г. Парки Донбасса / Т. Г. Гузенко; под общ. ред. Н. Н. Гришко, Е. Н. Катонина; Акад. архитектуры УССР, Ин-т градостр-ва. К. : Госстройиздат Украины, 1955. 136 с.

У книзі кандидата архітектури Т.Г. Гузенко "Парки Донбасу" розкривається роль парків як складової архітектурно-художнього образу населених пунктів. На прикладі паркобудівництва в Донбасі даються рекомендації побудови паркового пейзажу і художні прийоми озеленення. Пропонований у виданні асортимент деревних і чагарникових порід дозволяє на основі декоративно-екологічної характеристики не тільки дізнатися умови утримання цих рослин, але і ставити акцент на типах озеленення при їх використанні. В цілому дане видання дає можливість сьогодні оцінити архітектурно-планувальне вирішення паркобудівництва Донбасу середини ХХ століття. Численні ілюстрації (фотографії і плани) дають можливість читачеві оцінити потенціал паркового мистецтва.

Скороходов В.Г. Озеленение городов Донбасса (1952)

Скороходов В.Г. Озеленение городов Донбасса / Проф. В. Скороход, проф. Н. Макаров. Сталино, 1952. 120 с.

«Только в нашу сталинскую эпоху стало возможным плановое озеленение городов и других населенных пунктов, превращение их в города-парки, шахты-сады и утопающие в зелени колхозы.

В условиях Донбасса озеленение встречается с местными трудностями. И тем не менее начатое 30 лет тому назад зеленое строительство Донбасса продолжает успешно развиваться.

Задача настоящей книжки заключается в том, чтобы помочь озеленителям небольших городов, рабочих поселков и колхозов Донбасса в их благородной и полезной работе. Авторы стремились дать и теоретическое понимание вопросов и практические указания, как начать и развивать зеленое строительство в условиях Донбасса. Книга может быть полезной агрономам, учителям и любителям садов и цветов.

Донбасс — один из мощных промышленных центров нашего Союза, родина стахановского движения. Он богат угольными шахтами с первоклассной отечественной техникой, соляными разработками, ртутными рудниками, известковыми выработками, песчаниковыми карьерами, многочисленными химическими, машиностроительными и другими заводами, фабриками и всевозможными предприятиями. Густая сеть железных дорог пересекает наш край во всех направлениях.

В Донбассе много крупных и малых населенных пунктов: городов, районных центров, рудничных, шахтных, заводских поселков и колхозных сел. Многие из них возникли еще в дореволюционное время. О благоустройстве и озеленении этих городов, и тем более рабочих поселков, никто не заботился. Чаще всего заводы и шахтные поселки строились в безлесной степи, ибо лесов в Донбассе очень мало; они занимают небольшую площадь — всего лишь 225 тысяч гектаров, из которых 112 тысяч находятся в промышленной части Донбасса. Это составляет 3 процента площади для Сталинской области, 5 процентов для Ворошиловградской области и 2,5 процента для той части Донбасса, которая по административному делению относится к Ростовской области.

Немногие островки древесной и кустарниковой растительности в Донбассе представлены, главным образом, байрачными и пойменными, реже водораздельными лесами. Они не примыкают к шахтам, заводским поселкам и городам, а находятся вдалеке от них. Лишь города Лисичанск и Переездная расположены у пойменного леса реки Северский Донец, да город Ровеньки находится у векового, почти водораздельного леса, состоящего из дуба, ясеня, дикой груши, клена остролистного, клена татарского и кустарников. Город Ворошиловск также примыкает к лесу байрачного типа, превращенному после планировки в парк культуры.

Есть все основания предполагать, что в Донбассе когда-то была пышная растительность. В третичных отложениях Донбасса близ Матвеева Кургана (бывший Таганрогский округ) Криштофовичем найдены вымершие виды каштана, граба, бука, болотного кипариса и других растений».

Завантажити PDF

Беседы по полезащитному лесонасаждению в Донбассе (1950)

Беседы по полезащитному лесонасаждению в Донбассе / В. Г. Скороход, Н. П. Макаров, С. К. Войта. 2-е изд., перераб. и доп. Сталино: Сталинское обл. изд-во, 1950. 186 с.  

«Первое издание этой книги, вышедшей под заглавием «Беседы по полезащитному лесонасаждению в Ворошиловградской области», было встречено критикой и практическими работниками Ворошиловградской области одобрительно. Издание разошлось в весьма короткий срок.

Назрела потребность в выпуске второго издания «Бесед». Авторы в корне переработали «Беседы» и положили в основу их гнездовой способ посева полезащитных лесных полос по методу академика Т.Д. Лысенко. Вместе с тем авторы сохранили и ряд разделов лесоводственной науки о подеревном смешивании пород при закладке лесополос, поскольку с этими вопросами практические работники еще будут встречаться на местах их деятельности.

Книга пополнена новыми главами: о природных особенностях Донбасса, об агролесомелиоративных районах Сталинской области, об основных лесоводственных понятиях и т.д. В приложении даны нормы выработки и расценки на лесомелиоративных работах.

Книга предназначена для практических работников сельского хозяйства Донбасса. Авторы считают, что книга может оказать помощь и работникам школ».

Завантажити PDF

Карта проєктованої Катерининської залізниці (початок 1880-х)

Карта проєктованої Катерининської залізниці (початок 1880-х). Масштаб 3 версти в англійському дюймі (1:126 000).

Катерининська залізниця — перша державна залізниця в українських губерніях Російської імперії, побудована протягом 1881–1904 рр. Роботи з будівництва першої черги залізниці тривали всього 34 місяці. Катерининська залізниця – найбільша залізниця імперії, що стала запорукою бурхливої індустріалізації Катеринославської губернії наприкінці ХІХ століття. Залізниця пролягала територією Харківської, Херсонської, Таврійської, Катеринославської губерній і територією Донщини.  Вона мала зв'язати два промислових субрегіони, — Донецький кам'яновугільний та Криворізький залізорудний басейни. На початку ХХ століття вантажообіг Катерининської залізниці вийшов на перше місце серед залізниць Російської імперії. Адже вугілля і руда необхідні для виплавки металу, без якого не може обійтися жодна галузь промисловості.

Завантажити (21,9 мб, 13 134 x 5 272 px)

Кордюков В.В., Белицький П.В. Операція «Стрибок» у Красноармійському (2024)

Кордюков В.В., Белицький П.В. Операція «Стрибок» у Красноармійському. Івано-Франківськ: НАІР, 2024. 152 c.

Проблема Другої світової війни та її складової частини – Радянсько-Німецької війни продовжує викликати особливий інтерес не тільки спеціалістів-істориків, краєзнавців, але і всієї світової громадськості. Архівний матеріал складався з рапорту командувача 4 гвардійського Кантемирівського танкового корпусу генерал-майора танкових військ П.П. Полубоярова, а також рапорту начальника групи військ 4 і 10 танкових корпусів полковника Г.Я. Андрющенка. Вельми цікаві матеріали були знайдені в книзі В. Акунова «Дивізія СС» та цитати, взяті із щоденників та інтерв’ю фінських добровольців, які служили в III.(фінн.)/Nordland, 5. SS-Pz.Gren.Div. «Вікінг»/5. (SS-Panzer Grenadier Division “Wiking“ and the destruction Panzergruppe Popov, February 1943). В цих спогадах згадуються лютневі події 1943 року –боїв за м. Красноармійське рухомої групи М.М. Попова. В історії м. Покровська збереглися події тих часів, де в основному згадується 14 ГТБр В.І. Шибанкова, хоча у військовій операції приймали участь і інші частини.

Завантажити PDF

Макет надано авторами книги.

Водовози. Зниклі професії Донбасу

Юзівка. Сплячий водовоз

Водовоз — професія, що існувала до появи системи центрального водопостачання. Якщо сільське населення користувалося колодязями, то у городян така можливість була не завжди. Водовози набирали воду в джерелі (річці, криниці, з водокачки тощо) і розносили або розвозили її по домівках. Професія була важкою і підходила лише для фізично витривалих чоловіків. 

На Риковських копальнях (Донецьк) в 1910 р. група шахтарів, які проживали в одній квартирі, будинку (десь до 10 осіб) платили водовозу 1-3 рублі на місяць.

Соледар. Солона історія

Сіль та війна прославили місто Соледар на весь світ. Сіль – як каталізатор народження й розвитку міста. Жорстока війна – зруйнувала особливий промисловий центр України. 

Понад століття соляні шахти були джерелом розвою життя й багатства Бахмутського краю, а підземні галереї Соледару, прокладені на глибині до 300 метрів, вражали мандрівників своєю величчю.

Вся територія регіону у радіусі сотень кілометрів довкола Соледару пронизана "солоною" історією, немов кровоносними судинами. Тут переплетені події індустріальних досягнень та битви за ресурси – битви за сіль.

Проєкт «Соледар: Солона історія. Хронологія розвитку» відображає розвиток міста Соледар від маленьких околиць до промислового центру. Хронологія охоплює період від перших поселень бахмутських солеварів до повномасштабного вторгнення росії.

У проєкті в інтерактивній формі представлена історія міста:

• як маленькі села обʼєдналися в місто;
  
• картографічно відтворено зростання і розвиток міста;
• у хронологічному порядку показано ключові події в містоутворенні;
• розказано про будівництво шахт і заводів.

САЙТ ПРОЄКТУ

Над проєктом працювали:

• Михайло Кулішов – ідея, краєзнавчі матеріали
• Сергій Орлик – розробник
• Катерина Єлфімова – дизайнерка
• Анжела Савченко – редакторка

Проєкт створено за підтримки фонду ІЗОЛЯЦІЯ та Danish Cultural Institute, в рамках проєкту New Democracy Fund.

Кулішов М.В. Donbas: After Industry (фотокнига, 2023)

Кулішов М.В. Donbas: After Industry (фотокнига) / Михайло Кулішов; передм. Вікторія Донован. – Київ, 2023. – 120 с.: іл. – Укр., англ.

«Донбас: після промисловості» – це авторська фотокнига, видана в рамках проєкту Михайла Кулішова «Шахти та рудники Донбасу» з індустріальної фотографії та гірничопромислового краєзнавства. Понад десять років цей проєкт фіксує історію й перетворення індустріальних та постіндустріальних ландшафтів сходу України. Фотокнига не лише архівує історію регіону, але й ілюструє трансформацію постіндустріальних ландшафтів у природні середовища, демонструючи можливості їх відновлення. Вона також підкреслює важливість збереження та відновлення природних середовищ, що виникають на місцях колишніх індустріальних об’єктів. Книга наочно демонструє, як природа відвойовує простір, покинутий людьми після припинення робіт з видобутку, і піднімає питання про руйнівну діяльність людини в світі.

Donbas: After Industry is a collection of photographs emerging from Mykhailo Kulishov’s project “Mines and Collieries of Donbas“ focusing on industrial photography and local mining history. For more than ten years, this project has archived the history of eastern Ukraine and the transformation of its industrial and post-industrial landscapes. The collection not only documents the region’s history, but also illustrates the transformation of postindustrial landscapes back into natural environments, demonstrating the possibilities of their restoration. The book also emphasizes the importance of preserving and restoring the natural environments that have formed on the sites of former industrial facilities.

Книгу видано за підтримки CEC ArtsLink і Open Place.

Кулішов М.В. Сільські кустарні промисли Лиманщини (кінець ХІХ – початок ХХ століття) (Криволуцькі читання – 2023)

Етнографічна експозиція Лиманського народного краєзнавчого музею, 2021 р.

Кулішов М. В. Сільські кустарні промисли Лиманщини (кінець ХІХ – початок ХХ століття). Криволуцькі читання – 2023: Минуле, відроджене війною. Люди, об'єкти, події : зб. іст.-краєзнав. праць. Х.: Мачулін, 2023. С. 35-39.

Микита Шаповал. Схема життєпису. Біографія. Листи (2023)

Микита Шаповал. Схема життєпису. Біографія. Листи / Микита Шаповал; упорядн. та передм. А.М. Савченко; прим. А.М. Савченко, М.В. Кулішов. – Х.: Мачулін, 2023. – 168 с.: іл., фот., мапи. – Серія «Сіль землі».

Перше в Україні видання на основі архівних матеріалів життєпису Микити Шаповала. До книги «Микита Шаповал. Схема життєпису. Біографія. Листи» увійшли спогади про дитячі й юнацькі роки на Донеччині, життя та працю на шахтах Луганщини, становлення особистості, формування світогляду молодого політика й борця за Українську державу. Важливий блок становлять листи до Микити Шаповала на еміграцію від родини, що залишилася на окупованій більшовиками Україні. Багатий ілюстративний матеріал на основі опрацьованих старих фотографій, сучасні фото місць, згадуваних автором у життєписі. Книга доповнена значною кількістю приміток та має іменний та географічний покажчики.

Придбати можно за посиланням — store.saltway.in.ua

Спецпроєкт "Бахмут. Свої пам'ятки". Свої.Сity

Понад рік тривала активна оборона Бахмута — з травня 2022. Битва за це місто стала найкровопролитнішою з початку російського вторгнення в Україну та найкривавішою битвою піхоти з часів Другої світової війни.

Російська армія метр за метром щодня розстрілювала місто-фортецю з усіх видів озброєння, спалюючи і знищуючи все на своєму шляху. Нині від Бахмута мало що лишилось.

Серед знищених назавжди у Бахмуті чимало пам’яток архітектури, які, на жаль, тепер стали історією. Разом з містом-фортецею. Та боротьба за його звільнення від окупантів триває і досі.

Краєзнавець Михайло Кулішов зібрав історії п’ятьох пам’яток Бахмута, які мають вікову історію та були місцями сили для місцевих. Нині вони спалені або розбиті, але назавжди залишаться у пам’яті містян та гостей Бахмута.

ДІЗНАТИСЬ БІЛЬШЕ

Цей матеріал створений у рамках спецпроєкту "Бахмут. Свої пам'ятки" онлайн-журналу Свої.Сity спільно із платформою Свій дім. 

Лампонос. Зниклі професії Донбасу

Лампоноси* шахти «Бутівка»

*Лампонос — зникла шахтна професія, робітник, що розносив по гірничих виробках на місце праці нові, заправлені лампи. Лампоносами працювали в основному діти та підлітки. «На шахту прийшов він шістнадцятирічним підлітком. Спочатку працював лампоносом, а останні 29 років — вибійником» (Роб. газ., 25.1 1963, 2). «А перша професія, як вступив на шахту, була лампонос. Обвішають тебе лампами з ніг до голови, і тягнеш ти їх по всіх вибоях. Поки дотягнеш, половина згасне. Чекає, чекає на лампу забійник, сидить у темряві, а тут лампонос прилазить — також усі лампи згасли. Ну, буває, що зі злості й пне хлопця. Після лампоноса «ветродуями» ставали» (Жур. "Октябрь", 1959).