Admin Control Panel 

  Записи • Сторінки • Налаштування • Дизайн • HTML • Коментарі • AdSense • Статистика • Ефективність • Google Аналітика • Вихід 

MyMenu

Drop Down MenusCSS Drop Down MenuPure CSS Dropdown Menu

четвер, 2 липня 2026 р.

Давыдов В.Д. Голубое ожерелье Донбасса (1980)

Давыдов В.Д. Голубое ожерелье Донбасса (1980)

Давыдов В. Д. Голубое ожерелье Донбасса: Науч.-попул. очерк. Донецк: Донбас, 1980. 100 с., ил.

«Вода — візничий природи». Так Леонардо да Вінчі характеризував її значення у всіх природних явищах, у житті людини. Незвичайні її властивості, незліченні «професії». В індустріальному Донбасі вона допомагає шахтарям добувати вугілля, металургам — виплавляти сталь, хімікам —одержувати цінні продукти, хліборобам — підвищувати врожаї.

Книга розповідає про водні ресурси краю, про охорону та раціональне їх використання. Розрахована на широке коло читачів».

Завантажити PDF

середа, 1 липня 2026 р.

Шабалин А.Ф. Донецкая вода: краткий очерк водоснабжения Донбасса (1956)

Шабалин А.Ф. Донецкая вода (1956)

Шабалин А. Ф. Донецкая вода: краткий очерк водоснабжения Донбасса / А. Ф. Шабалин. Сталино: Сталинское областное издательство, 1956. 65 с. (Край Донецкий).

Книга присвячена історії водопостачання Донбасу. У ній розповідається про проблему дефіциту водних ресурсів у регіоні та будівництво водогосподарської інфраструктури в радянський період, зокрема водоводів, водосховищ і каналу Сіверський Донець — Донбас. Видання містить стислий огляд розвитку системи водопостачання та буде цікавим дослідникам історії Донбасу й промислової спадщини.

Завантажити PDF

вівторок, 23 червня 2026 р.

Микуленко В.В., Севастьянов Л.А., Гриценко В.Н. Рубежанский химический комбинат (1973)

Рубежанский химический комбинат (1973)

Микуленко В. В., Севастьянов Л. А., Гриценко В. Н. Рубежанский химический комбинат. Донецк: "Донбас", 1973. 181 с., 12 л. ил. (История фабрик и заводов).

Книга з відомої серії «Історія фабрик і заводів» присвячена Рубежанському хімічному комбінату — одному з провідних центрів вітчизняної анілінофарбової промисловості. У виданні розповідається про історію підприємства, що бере початок від будівництва заводу «Русско-Краска» у 1915 році поблизу станції Рубіжне. Показано становлення виробництва синтетичних барвників в умовах Першої світової війни та розвиток підприємства у радянський період. Особливу увагу приділено праці хіміків і робітників, завдяки яким комбінат став одним із найбільших виробників барвників у країні та експортером продукції до десятків держав. Книга розрахована на широке коло читачів.

Завантажити PDF

Гонимов И.А. Старая Юзовка: Сталинский металлургический завод: 1869-1905 (1937)

Гонимов И.А. Старая Юзовка: Сталинский металлургический завод: 1869-1905 (1937)

Гонимов И. А. Старая Юзовка: 1869-1905: Сталинский металлургический завод. Москва; Киев: ОГИЗ, 1937. 256 с., 22 л. ил. (История фабрик и заводов).

Книга зі відомої серії «Історія фабрик і заводів» присвячена Сталінському металургійному заводу (колишньому Юзівському заводу Новоросійського акціонерного товариства). Видання розповідає про становлення підприємства, розвиток Юзівки та життя робітників наприкінці ХІХ — на початку ХХ століття. Основою для книги стали спогади старих робітників — учасників революційного руху, а також архівні джерела. Матеріали були зібрані та літературно опрацьовані І. О. Гонімовим.

Завантажити PDF

понеділок, 22 червня 2026 р.

Колесниченко Н.Н. Хрустальский пласт. Часть III. Повести и рассказы о шахтерах (1997)

Колесниченко Н.Н. Хрустальский пласт. Часть III. Повести и рассказы о шахтерах (1997)

Колесниченко Н. Н. Хрустальский пласт. Часть III. Повести и рассказы о шахтерах. Луганск, 1997. 30 с.

Третя невелика книга автора присвячена шахтарському середовищу міста Красний Луч і людям, які все життя провели під землею та на керівних посадах у вугільній галузі. У центрі оповіді — шахтарська плеяда: потомствені гірники, начальники шахт і дільниць, працівники виробничого об’єднання «Донбасантрацит».

Завантажити PDF

Колесниченко Н.Н. Хрустальский пласт. Часть II. Мои друзья — краснолучане (1993)

Колесниченко Н.Н. Хрустальский пласт. Часть II (1993)

Колесниченко Н. Н. Хрустальский пласт. Часть II. Мои друзья — краснолучане [Посвящается 50-летию освобождения Донбасса]. [Красный Луч], 1993. 70 с.

Книга присвячена 50-річчю визволення Донбасу, розповідає про шахтарів Красного Луча (нині Хрустальний) у роки Другої світової війни. Особливу увагу приділено подіям на Міус-фронті — укріпленій лінії оборони вздовж річки Міус, де шахтарські дивізії стримували наступ німецько-фашистських військ.

Завантажити PDF

Колесниченко Н.Н. Хрустальский пласт. Часть I. Повести и рассказы о шахтерах (1993)

Колесниченко Н.Н. Хрустальский пласт (1993)

Колесниченко Н. Н. Хрустальский пласт. Часть I. Повести и рассказы о шахтерах. Луганск: Редакционно-издательский отдел областного управления по печати, 1993. 56 с.

У книзі зібрані спогади мешканців Красного Луча (нині Хрустальний) про історію міста, його шахти та людей, які працювали у вугільній промисловості. Автор розповідає про селище Княгинівка, поміщика Васильєва, шахтовласників, керівників і працівників місцевих шахт, зокрема шахт «Богдан» і «Запорізька».

Завантажити PDF

неділя, 14 червня 2026 р.

Цілющі джерела Старобільщини (1973)

Цілющі джерела Старобільщини (1973)

Цілющі джерела Старобільщини (Фотобуклет. Автор тексту: Г.С. Фоменко та О.Н. Власовський). Донецьк: "Донбас", 1973. 8 с. з іл. (Здравниці України).

«Справжнім багатством надр Старобільщини є мінеральні лікувальні води. Далеко за межами Ворошиловградської області знають про Старобільську районну водолікарню й санаторій-профілакторій «Сосновий», які розташовані на берегах Айдару.

У 1934 році в селі Підгорівці було пробурено свердловину для встановлення меж вугленосності Великого Донбасу. При цьому виявили мінеральну воду, що викликала інтерес як лікувальна. За хімічним складом вона бромна хлоридно-натрова: в одному літрі 21,5 грама солей, 60–70 міліграмів брому, біля 1 міліграма йоду, 15–21 міліграм бору.

З 1936 по 1968 рік воду використовували в місцевій лікарні. Згодом віддаленість свердловини від лікарні й поступове зменшення її дебіту викликали необхідність у новій свердловині, яку було пробурено в 1968 році у дворі водолікарні. Самовиливання води — 500 літрів на годину».

Завантажити PDF
Джерело: Старобільськ – музей просто неба

неділя, 10 травня 2026 р.

Список майстрових, переведених із Луганського заводу на Олександрівський гарматний завод (1807)

Список майстрових, переведених із Луганського заводу на Олександрівський гарматний завод (1807)  Джерело: © Шахти та рудники Донбасу www.donmining.info Використання матеріалів сайту без узгодження з редакцією заборонено.

Cписок мастеровых, прибывших с Луганского завода на Александровский пушечный завод. Список майстрових, які прибули з Луганського заводу на Олександрівський гарматний завод. НАРК (Національний архів Республіки Карелія). Ф. 25 (Олонецкая духовная консистория). Оп. 21. Спр. 82 (Исповедные ведомости Петрозаводской Зарецкой церкви за 1807 год). Арк. 144.

Після завершення російсько-турецької війни 1768–1774 років Російська імперія отримала право створити військовий флот на Чорному морі. Для його оснащення були потрібні якісні гармати, однак продукція вітчизняних ливарних заводів поступалася європейській. Зокрема, на Олександрівському гарматному заводі в Петрозаводську значна частина відлитих гармат виявлялася бракованою.

Наприкінці XVIII століття найкращі морські гармати виробляли у Великій Британії. Тому російський уряд запросив на службу інженера Карронського металургійного заводу Чарльза Гаскойна — одного з творців короткоствольних морських гармат (карронад). У 1786 році він прибув до Санкт-Петербурга разом із обладнанням, кресленнями нових машин та групою британських спеціалістів. Гаскойн очолив модернізацію Олександрівського заводу за так званим «карронським методом». Для цього з Великої Британії доставили кам'яне вугілля, вогнетривку глину та цеглу, а на самому заводі звели нові доменні печі й встановили сучасне обладнання.

Однак доставка гармат із Петрозаводська до Чорноморського флоту була тривалою та складною. У 1792 році командувач Чорноморського флоту віцеадмірал Микола Мордвинов запропонував заснувати новий ливарний завод на півдні імперії. За дорученням уряду Чарльз Гаскойн дослідив поклади залізної руди та кам'яного вугілля в Новоросійській губернії, а 14 листопада 1795 року був підписан указ про будівництво Луганського ливарного заводу на річці Лугані та відкриття кам'яновугільних копалень. Директором нового підприємства призначили саме Чарльза Гаскойна.

Будівництво заводу розпочалося наприкінці 1795 року, а вже у 1797 році навколо нього сформувалося селище Луганський завод. Основу його населення становили майстрові, переведені з Липецьких заводів, а також найбільш кваліфіковані майстрові й робітники Олександрівського заводу разом із сім'ями. Машини та механізми для нового підприємства також були виготовлені в Петрозаводську.

Поданий архівний документ — це фрагмент сповідного розпису Петрозаводської Зарецької церкви за 1807 рік, у якому зафіксовано майстрових, переведених із Луганського ливарного заводу до Олександрівського гарматного заводу в Петрозаводську. Цікавим є те, що серед перелічених майстрових відсутні прізвища тих працівників, які були переведені з Олександрівського заводу до Луганська під час заснування підприємства у 1796 році.

Завантажити

субота, 9 травня 2026 р.

Іменний список майстрових Луганського заводу, переведених із Липецьких заводів (1796)

Пам'ятник ливарнику та селище Луганський завод. Ілюстрація створена за допомогою ШІ.

Іменний список майстрових, які перебувають при Луганському заводі та переведені з Липецького, Боринського й Козьминського заводів. Державний архів Луганської області (ДАЛО). Ф. 1. Оп. 1. Спр. 106. Арк. 35-43.

пʼятниця, 8 травня 2026 р.

Схема вузлових та кінцевих пунктів Єкатерининської залізниці (1916-1918)

Схема вузлових та кінцевих пунктів Єкатерининської залізниці (1916-1918)

Схема вузлових та кінцевих пунктів Єкатерининської залізниці станом на 23 травня 1918 р. з описом залізничних гілок приватного та загального користування. ЦДАВО України (Центр. держ. архів вищ. органів влади та упр. України). Ф. 2200. Оп. 1. Спр. 169.

Міністерство шляхів Української Держави. Міністерство шляхів Української Держави, м. Київ. Друкована частина станом на 1 липня 1916 р., доповнення та виправлення внесено станом на 23 травня 1918 р.

Подивитися: е-ресурс ЦДАВО

⚒ Підтримати проєкт «Шахти та рудники Донбасу» ⚒

Якщо цей матеріал був для вас корисним — ви можете підтримати розвиток нашого проєкту. Ваша підтримка дозволяє нам продовжувати збирати, зберігати та публікувати унікальні історичні матеріали про корисні копалини та промисловість Донецького басейну, робити їх доступними для дослідників, освітян та всіх, хто цікавиться історією регіону. Кожен внесок допомагає нам зберігати культурну спадщину та популяризувати знання про минуле Донбасу.

Підтримати