Контакти
RSS
Ново-Экономический рудник Донецко-Грушевского Акционерного Общества. План поверхности с указанием подземных выработок и залегания каменноугольных пластов. Ново-Економічний рудник Донецько-Грушевського Акціонерного Товариства. План поверхні з указанням підземних виробок та залягання кам’яновугільних пластів. Літографія П.П. Сойкіна, 1916 р. Масштаб 1:60 000.
Новоекономічний рудник був першим капітальним вугільним підприємством Мирнограда. У 1911 році між селянською громадою села Новоекономічне Бахмутського повіту та підприємцями Н.Д. Кречунеско і Ф.Є. Ієвлєвим було укладено договір оренди. Згідно з умовами договору, орендарям надавалось право на пошуки й розробку вугільних пластів на землях громади строком на 30 років. Для цього громада виділяла 8 631 десятину землі, за що орендарі мали сплатити загалом 500 тисяч рублів. Кречунеско й Ієвлєв уже того ж року розпочали будівництво перших шахт. З 1912 року всі права на розробку вугільних пластів на землях Новоекономічного переходять до акціонерного товариства «Грушевський антрацит» (з 1913 року — Донецько-Грушівське акціонерне товариство кам’яновугільних і антрацитових копалень).
Товариство «Грушевський антрацит» було засноване 4 серпня 1905 року з метою експлуатації антрацитових рудників комерції радника Н.Д. Стахєєва, розташованих поблизу міста Олександрівськ-Грушевський (Область Війська Донського), а також для торгівлі кам’яним вугіллям. На момент заснування у 1905 році статутний капітал становив 2 мільйони рублів. У 1912 році головою правління товариства став гірничий інженер, колезький радник Л.Г. Рабінович. До складу правління входили: таємний радник В.В. Максимов, статський радник М.В. Поузнер, потомствений почесний громадянин Н.С. Толмачов і гірничий інженер Н.Ф. фон Дітмар.
Пояснення з плану:
1. Земля, що належить Ново-Економічному сільському Товариству і орендована Донецько-Грушевським акціонерним товариством, становить 8639 десятин 578 квадратних сажнів.
2. На цьому плані межі нанесені за даними межового плану. Балки та ґрунтові дороги позначені частково за даними одноверстової карти Воєнно-топографічного відділу, частково — за результатами знімання.
3. Розташування південної (Гродівської) межі, а також залізниць, будівель, шахт, бурових свердловин, підземних виробок і простирання кам’яновугільних пластів нанесене за даними точних маркшейдерських зйомок і орієнтоване відносно істинного меридіана.
4. Координатну сітку подано в метрах; початком системи координат обрано довільний пункт І.
5. Як основний горизонт (вісь Z), до якого віднесено позначки висот точок, прийнято рівень поверхні Азовського моря.
6. Простирання кам’яновугільних пластів подано на горизонті +100 метрів, оскільки саме на цьому рівні впродовж тривалого часу буде зосереджено основний обсяг підземних виробок.
Завантажити (6,80 мб, 4 096 x 2 976 px)
План опубліковано у Гірничому журналі у 1916 році як додаток до статті гірничого інженера М.І. Спельта, присвяченої проходці пливуна на шахті № 3 Новоекономічного рудника Донецько-Грушевського Акціонерного Товариства.
Спельт Н. И. Проходка плывуна шахтою № 3 на Новоэкономическом руднике Донецко-Грушевского Акционерного Общества каменноугольных и антрацитовых копей. Горный журнал. 1916. № 4-5. С. 1-15.
«Новоекономічний кам’яновугільний рудник розташований у Катеринославській губернії, Бахмутському повіті, Гродівській волості, на землях селян села «Новоекономічне» (колишнє Каракове), за 6½ версти на схід від станції Гришине Катерининської залізниці — в районі, який до сьогодні залишається недостатньо дослідженим у геологічному відношенні й відомий у Донбасі як «Гришинський кам’яновугільний район».
Цей район становить великий інтерес як за кількістю, так і за якістю вугільних пластів, що в ньому залягають, а також із суто геологічної точки зору — з огляду на те, що низка даних, здобутих як розвідкою, так і спостереженнями в діючих підземних розробках, частково суперечить висновкам і припущенням, сформульованим свого часу щодо всього Донецького басейну видатним дослідником, нині, на жаль, покійним Леонідом Івановичем Лутугіним.
Вугільні відклади цього району перекриті доволі товстим шаром наносів, що майже повсюдно включають пливуни різної потужності. Саме ця обставина була головною причиною того, що вугільні багатства Гришинського району тривалий час залишалися майже невідомими й навіть вважалися сумнівними — аж до 1912 року, коли фактично почався видобуток вугілля з нововідкритого пласта «Товстого», що нині з великим успіхом розробляється Новоекономічним рудником Донецько-Грушевського акціонерного товариства кам’яновугільних та антрацитових копалень».